ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 201/2884/21
провадження № 61-6898св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Дніпровська міська рада, ОСОБА_2 ,
третя особа - ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 травня 2022 року у складі судді Наумової О. С., додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 травня 2022 року у складі судді Наумової О. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог позову та судових рішень судів попередніх інстанцій
У березні 2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання права власності, скасування рішень державного реєстратора.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він на підставі свідоцтва про право на спадщину від 23 червня 2009 року є власником 55/300 частин домоволодіння на АДРЕСА_1 . Вказане домоволодіння на праві спільної часткової власності належить йому, ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . На підставі договору дарування від 04 грудня 2003 року ОСОБА_2 належало 60/200 частин домоволодіння на АДРЕСА_1 , яке складалося з таких складових: А-1 - житловий будинок площею 103,5 кв. м; Б - сарай; П, В - літня кухня; Г - сарай; Д - вбиральня; Е - гараж; Ж - душ; З - вхід у погріб; И - вбиральня; К - душ; Л - навіс, № 1-18, І-ІІІ споруди, замощення.
28 листопада 2017 року державним реєстратором Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Соколенко Т. Г. здійснено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на житловий будинок загальною площею 357,9 кв. м, житловою площею 126,6 кв. м, із зазначенням опису об'єкту нерухомого майна.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2018 року у справі № 201/2347/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про виділення в натурі домоволодіння та визнання права власності затверджено мирову угоди, укладену 14 серпня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 . Зазначеною ухвалою суду не визначена зміна часток домоволодіння, площа і його складові, що виділені ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . ОСОБА_2 виділено 71/100 частини домоволодіння. Технічні характеристики домоволодіння були іншими, меншими, ніж визначені ухвалою суду від 15 серпня 2018 року про затвердження мирової угоди.
12 вересня 2018 року державний реєстратор Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Семенюк М. О. здійснив реєстрацію змін на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2018 року, а саме: додано загальну площу 357,9 кв. м, житлову площу 126,6 кв. м, також змінено розмір частки з 60/200 на 1.
Позивач зазначав, що у вересні 2020 року він звертався до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення. В ухвалі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2020 року суд встановив, що станом на 06 березня 2018 року на підставі договору дарування від 04 грудня 2003 року ОСОБА_2 належало 60/200 частин домоволодіння на АДРЕСА_1 , яке складалось із таких складових: А-1 - житловий будинок площею 103,5 кв. м; Б - сарай; П, В - літня кухня; Г - сарай; Д - вбиральня; Е - гараж; Ж - душ; З - вхід в погріб; И - вбиральня; К - душ; А - навіс; № 1-18, І-ІІІ споруди, замощення. Згідно з відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 10 січня 2018 року домоволодіння на АДРЕСА_1 на праві власності належало таким особам: ОСОБА_2 - у розмірі 60/200 частин; ОСОБА_4 - у розмірі 100/300 частин; ОСОБА_1 - у розмірі 55/300 частин; ОСОБА_3 - у розмірі 55/300 частин.
ОСОБА_2 розширила свою частину домоволодіння, побудувавши за власні кошти об'єкти нерухомого майна, які фактично збільшили її частку у спільній частковій власності. Розрахунком часток об'єктів нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , від 07 червня 2018 року визначено, що ОСОБА_2 належить 71/100 частини, а ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - 29/100 частин із зазначенням відповідних споруд. Право спільної часткової власності на спірне домоволодіння не припинено. Відповідно до технічного паспорта домоволодіння від 20 березня 2009 року загальна площа будинка та господарських споруд становила 462 кв. м, з урахуванням добудов, здійснених ОСОБА_5 , загальна площа будинка та господарських споруд становить 555,7 кв. м. Виділені ОСОБА_2 на підставі ухвали суду від 15 серпня 2018 року 71/100 частини домоволодіння складаються із будівель і споруд, які перелічені у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, становлять 393,9 кв. м, тоді як фактично зареєстровано 357,9 кв. м. 29/100 частин домоволодіння фактично належать ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і складаються із будинка та господарських споруд, загальною площею 161,8 кв. м.
Позивач вважав, що оспорюваними рішеннями державних реєстраторів порушено його право на набуття права власності у порядку спадкування, оскільки ці рішення внаслідок помилок збільшили частку ОСОБА_2 у домоволодінні. Після реєстрації права власності на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2018 року, якою виділено 71/100 частин домоволодіння ОСОБА_2 , відомості щодо неї як власника та інших власників - ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , яким належать 100 частин домоволодіння, не зазначені окремо із присвоєнням кожному запису про право власності окремого номера. Беручи до уваги розрахунок часток об'єктів нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , від 07 червня 2018 року загальна площа виділених часток значно збільшується та становить 393,9 кв. м у частці 71/100 та 161,8 кв. м у частці 29/100. Крім того у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно станом на 01 серпня 2020 року визначено об'єктом нерухомого майна житловий будинок загальною площею 357,9 кв. м, що не відповідає дійсності.
Таким чином, державними реєстраторами здійснено реєстрацію права власності та внесено зміни без належних правових підстав, без урахування ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 серпня 2018 року.
Позивач вказував, що протиправні рішення про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 утруднюють для нього можливість набуття майна у власність у порядку спадкування. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_4 . Спадкоємцями померлої ОСОБА_4 є її діти - він та ОСОБА_3 03 вересня 2020 року приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус ДМНО) Мазур Я. В. на підставі його заяви відкрив спадкову справу № 17/2020. Його брат ОСОБА_3 не прийняв спадщину після смерті матері. Проте нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину на 100/300 часток домоволодіння, оскільки наявні суперечності між відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і наданими документами.
Із урахуванням наведених обставин позивач просив суд:
- скасувати рішення державного реєстратора сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Соколенко Т. Г. про державну реєстрацію речового права - права приватної власності на житловий будинок, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1420896512101, індексний номер рішення: 38391058 від 28 листопада 2017 року 15:39:57;
- скасувати рішення державного реєстратора Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Семенюка М. О. про державну реєстрацію речового права - права власності на житловий будинок, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1420896512101, індексний номер рішення: 42972963 від 12 вересня 2018 року 17:25:38;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на частку у розмірі 55/300 домоволодіння, що з урахуванням ухвали суду від 14 серпня 2018 року у справі № 201/2347/18 складає частку 38/500.
- визнати право власності на частку 55/300 домоволодіння у порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , що з урахуванням ухвали суду від 14 серпня 2018 року у справі № 201/2347/18 становить частку у розмірі 100/300.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано рішення державного реєстратора сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Соколенко Т. Г. про державну реєстрацію речового права - права приватної власності на житловий будинок, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1420896512101, індексний номер рішення: 38391058 від 28 листопада 2017 року 15:39:57.
Скасовано рішення державного реєстратора Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Семенюка М. О. про державну реєстрацію речового права - права власності на житловий будинок, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1420896512101, індексний номер рішення: 42972963 від 12 вересня 2018 року 17:25:38.
Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 100/300 домоволодіння на АДРЕСА_1 .
У задоволенні інших вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що державний реєстратор Чумаківської сільської ради Соколенко Т. Г., реєструючи за ОСОБА_2 право власності на будинок із розміром частки - 1, не взяв до уваги, що ОСОБА_2 не була одноосібним власником всього домоволодіння, оскільки набула лише частку у розмірі 60/200 домоволодіння на підставі договору дарування і розмір її частки не змінювався.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2018 року у справі № 201/2347/18 не вирішувалося питання про визнання за ОСОБА_2 права власності на все домоволодіння, а лише укладено мирову угоду про визнання та реєстрацію за нею права на 71/100 домоволодіння, рішенням державного реєстратора Підгороденської міської ради Семенюк М. О. з посиланням на цю ухвалу суду частка ОСОБА_2 без належних на те підстав збільшена з 60/200 до цілої - 1.
Безпідставна реєстрація часток співвласників домоволодіння призводить до того, що позивач не може отримати свідоцтво про право власності на спадщину в загальному порядку на інші (не успадковані) 100/300 часток домоволодіння.
Суди дійшли висновку, що за ОСОБА_3 підлягає визнанню право власності на 100/300 домоволодіння.
Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 травня 2022 року заяву представника ОСОБА_1 - адвокатки Гусакової О. Б. про відшкодування витрат на правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 19 333,33 грн. Стягнуто з Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 4 833,33 грн. У задоволенні інших вимог відмовлено.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що понесені стороною позивача витрати на правничу допомогу підтверджені належним і допустимими доказами. Враховуючи обґрунтованість та пропорційність розміру витрат на правничу допомогу з урахуванням виконаної адвокатом роботи та предмету спору підлягають стягненню у розмірі 29 000,00 грн із кожного відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У травні 2023 року Дніпровська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 травня 2022 року, додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 травня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову та відмову в задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження заявник зазначає про те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 21 травня 2019 року у справі № 916/2889/13.
Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходив.
Позиція Верховного Суду
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п'яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Обставини, встановлені судами
ОСОБА_4 та ОСОБА_6 належало на праві власності домоволодіння на АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 16 грудня 1980 року, виданого відділом комунального господарства виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів за реєстровим № 63.
23 червня 2009 року державним нотаріусом Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Водолазською Н. В. видано ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/3 частку майна. Спадкове майно, на яке в указаній частці видано це свідоцтво, складається з 55/100 домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та розташоване на земельній ділянці площею 1193 кв. м (із них 541 кв. м передано у приватну власність ОСОБА_7 ). Домоволодіння в цілому складається з житлового шлакоблочного цегляного будинку літ. А-1, житловою площею 101,2 кв. м, загальною площею 139,9 кв. м, та господарчих будівель і споруд: сарай літ. Б черепаш.; навіси літери Н, Л, П, Р; вбиральня літ. Д шифер; гараж літ. Е метал.; душ літ. К цегла; огорожі, споруди, замощення № 1-12, I, II, I II. Це свідоцтво видане ОСОБА_4 на 55/300 домоволодіння.
23 червня 2009 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 55/300 домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
23 червня 2009 року ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 55/300 домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
28 листопада 2017 року державний реєстратор Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Соколенко Т. Г. провів державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 (індексний номер рішення: 39391058) на житловий будинок загальною площею 357,9 кв. м, житловою площею 126,6 кв. м, із зазначенням опису об'єкту нерухомого майна, а саме: частина житлового будинку літ. А-1, з житловою прибудовою літ. А2-2 загальною площею 146,6 кв. м, житловою площею 86,5 кв. м, погріб літ. ПГ під А-1 площею 9,1 кв. м, ганок літ. а1 площею 4,3 кв. м, ганок літ. а площею 1,2 кв. м; житловий будинок літ. М-2 з мансардою літ. МС загальною площею 211,3 кв. м, житловою площею 40,1 кв. м; навіс літ. Н площею 21,4 кв. м; споруди № 3, 1/2 споруди № 7, 1/2 споруди № 8, 10, 11, 12, ІІІ замощення.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2018 року у справі № 201/2347/18 затверджено мирову угоду, укладену 14 серпня 2018 року між представником ОСОБА_2 - адвокатом Кияненко Д. О. та представником ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 - адвокатом В'язовим В. В. на таких умовах:
ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 визнають вимоги про виділ частки в натурі майна, що належить ОСОБА_2 на праві часткової власності, а саме: 71/100 домоволодіння на АДРЕСА_1 , що складається із таких об'єктів нерухомого майна: частки у житловому будинку (літ. А-1) разом з житловою прибудовою (літ. А2-2) загальною площею 146,6 кв. м, житловою площею 86,5 кв. м; погріб (літер ПГ під А-1) загальною площею 9,1 кв. м; ганок (літера а1) загальною площею забудови 4,3 кв. м; ганок загальною площею забудови 1,2 кв. м; житловий будинок (літер М-2) з мансардою (літер МС) загальною площею 211,3 кв. м, житловою площею 40,1 кв. м; навіс (літера Н) загальною площею забудови 21,4 кв. м; споруди № 3, 1/2 споруди № 7, 1/2 споруди № 8, 10, 11, 12, ІІІ замощення. Зареєструвати право власності за ОСОБА_2 на такі об'єкти нерухомого майна: частку у житловому будинку (літ. А-1) разом з житловою прибудовою (літ. А2-2) загальною площею 146,6 кв. м, житловою площею 86,5 кв. м; погріб (літер ПГ під А-1) загальною площею 9,1 кв. м; ганок (літера а1) загальною площею забудови 4,3 кв. м; ганок (літера а) загальною площею забудови 1,2 кв. м; житловий будинок (літер М-2) з мансардою (літер МС) загальною площею 211,3 кв. м, житловою площею 40,1 кв. м; навіс (літера Н) загальною площею забудови 21,4 кв. м; споруди № 3, 1/2 споруди № 7, 1/2 споруди № 8,10, 11,12, ІІІ замощення. ОСОБА_2 відмовляється від стягнення з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 понесених судових витрат у справі.
Підписуючи мирову угоду, сторони зобов'язуються не мати один до одного жодних претензій з приводу предмету спору в подальшому та своїми підписами підтверджують, що мирова угода відповідає їх волі та чинному законодавству.
Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про виділення в натурі домоволодіння та визнання права власності на АДРЕСА_1 закрито.
12 вересня 2018 року державний реєстратор Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Семенюк М. О. здійснив реєстрацію змін на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2018 року, а саме: додано загальну площу (кв. м): 357,9, житлову площу (кв. м): 126,6; додані загальна та житлова площі житлових будинків складаються з частини житлового будинку літ. А-1 та житлового будинку літ. М-2, також змінено розмір частки з 60/200 на 1.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, актовий запис № 523.
03 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса ДМНО Мазур Я. В. із заявою про прийняття спадщини.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2020 року у справі № 201/2347/18 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про виділення в натурі домоволодіння та визнання права власності.
24 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса ДМНО Мазур Я. В. із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину на 100/300 домоволодіння .
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії приватного нотаріуса ДМНО Мазур Я. В. від 24 травня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку із суперечностями відомостей, які містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та документах, наданих спадкоємцем.
У цій постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії вказано, що на підтвердження права власності спадкодавця на нерухоме майно ОСОБА_1 подані: щодо 1/3 частки земельної ділянки - свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 23 червня 2009 року державним нотаріусом Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори за реєстровим № 8-1096; щодо 55/300 часток домоволодіння - свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 23 червня 2009 року державним нотаріусом Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори за реєстровим № 8-1094, яке зареєстроване 13 серпня 2009 року в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно КР «Дніпропетровське МБТІ» ДОР, реєстраційний номер 3729600; щодо 30/200 часток домоволодіння - свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок, видане 16 грудня 1980 року відділом комунального господарства виконавчого комітету Жовтневої районної Ради народних депутатів на підставі рішення виконкому Жовтневої районної Ради народних депутатів від 21 листопада 1980 року № 1319, що зареєстровано в Дніпропетровському міжміському бюро технічної інвентаризації та записано в реєстру книгу за реєстром 63. При безпосередньому доступі до Державного реєстру речових прав на нерухоме встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , містяться відомості щодо реєстрації приватної власності в цілому за іншою фізичною особою, відмінною від спадкодавця. Оскільки при наявності суперечності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та документами, наданими спадкоємцем щодо права власності спадкодавця на майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , спадкоємець не може набути право власності на зазначене майно у порядку спадкування в позасудовому порядку.
Під час розгляду питання про ухвалення додаткового рішення суд встановив, що на момент звернення ОСОБА_2 до суду із позовом (06 березня 2018 року) на підставі договору дарування від 04 грудня 2003 року їй належало 60/200 домоволодіння на АДРЕСА_1 , яке складалось із: А-1 - житловий будинок площею 103,5 кв. м; Б - сарай, П, В - літня кухня, Г - сарай, Д - вбиральня, Е - гараж, Ж - душ, З - вхід в погріб, И - вбиральня, К - душ, Л - навіс, № 1-18, І-ІІІ споруди, замощення. Станом на 10 січня 2018 рік домоволодіння на праві спільної часткової власності належало з такими розмірами часток: ОСОБА_2 - 60/200; ОСОБА_4 - 100/300; ОСОБА_1 - 55/300; ОСОБА_3 - 55/300.
ОСОБА_2 побудувала за власні кошти об'єкти нерухомого майна, які фактично збільшили її частку у спільній частковій власності на домоволодіння. Згідно з розрахунком часток об'єктів нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , від 07 червня 2018 року ОСОБА_2 належить 71/100 домоволодіння, а ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - 29/100.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2018 року ОСОБА_2 визначена частка у домоволодінні на АДРЕСА_1 у розмірі 71/100.
Станом на 01 серпня 2020 року право приватної власності на житловий будинок (а не домоволодіння) на АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 у цілому, проте суд не вирішив питання щодо припинення права спільної власності на нерухоме майно для ОСОБА_2 та інших співвласників, оскільки позивачка не заявляла такої вимоги.
Правове обґрунтування
Щодо вирішення спору по суті
Відповідно до частини першої статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності (частина перша статті 364 ЦК України).
Частинами першою-третьою статті 13 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) (у редакції, чинній на момент винесення оспорюваних рішень) державний реєстр прав складається з розділів, спеціального розділу, бази даних заяв та реєстраційних справ в електронній формі. На кожний об'єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього вперше у Державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна.Розділ Державного реєстру прав складається з чотирьох частин, які містять відомості про: 1) нерухоме майно; 2) право власності та суб'єкта (суб'єктів) цього права; 3) інші речові права та суб'єкта (суб'єктів) цих прав; 4) обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта (суб'єктів) цих прав.
Згідно із частиною першою статті 14 Закону № 1952-IVрозділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються у разі, зокрема, поділу, об'єднання об'єктів нерухомого майна або виділу частки з об'єкта нерухомого майна.
У разі поділу об'єкта нерухомого майна або виділу частки з об'єкта нерухомого майна відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, реєстраційний номер цього об'єкта скасовується. На кожний новостворений об'єкт нерухомого майна відкривається новий розділ Державного реєстру прав та формується нова реєстраційна справа, присвоюється новий реєстраційний номер кожному з таких об'єктів.
Записи про речові права та їх обтяження щодо об'єкта, який поділяється, або при виділі частки з цього об'єкта переносяться до розділів Державного реєстру прав, відкритих на кожний новостворений об'єкт. Якщо правочином або актом відповідного органу встановлено, що речові права та їх обтяження не поширюються на всі новостворені об'єкти нерухомого майна, записи про такі права та обтяження переносяться лише до розділів, відкритих для новостворених об'єктів, яких вони стосуються.
Відповідно до частини першої 26 Закону № 1952-IVзаписи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.У разі зміни ідентифікаційних даних суб'єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб'єкта управління об'єктами державної власності, відомостей про об'єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом «в» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав.
У разі якщо помилка в реєстрі впливає на права третіх осіб, зміни до Державного реєстру прав вносяться на підставі відповідного рішення суду.
Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV).
Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з положеннями частин першої-п'ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), акт виконаних робіт (детальний опис робіт, наданих послуг).
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату цих послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, акту виконаних робіт, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Щодо вирішення спору по суті
Встановивши, що судовим рішенням лише визначено розмір належної ОСОБА_2 частки, а саме 71/100 у домоволодінні на АДРЕСА_1 , яке перебувало у спільній часткові власності ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , а не припинено спільну часткову власність на спірне домоволодіння, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що державний реєстратор безпідставно зареєстрував за ОСОБА_2 право власності на ціле спірне домоволодіння із визначенням розміру належної Їй частки - 1 (без зміни реєстраційного номеру об'єкта нерухомості). Суди правильно виходили з того, що ОСОБА_2 не була одноосібним власником спірного домоволодіння, а тому існують правові підстави для скасування оскаржуваних рішень державного реєстратора, оскільки вони порушують права інших співвласників домоволодіння.
Суди попередніх інстанцій встановили, що рішення державного реєстратора Підгороденської міської ради Семенюка М. О. від 12 вересня 2018 року, яким зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на спірне домоволодіння, прийняте на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2018 року у справі № 201/2347/18, якою затверджено мирову угоду. За умовами цієї мирової угоди ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 визнали вимоги про виділ частки в натурі майна, що належить ОСОБА_2 на праві часткової власності, а саме: 71/100частини домоволодіння на АДРЕСА_1 . Суд не вирішував питання про припинення права спільної власності на домоволодіння, оскільки такі вимоги не заявлялись.
Враховуючи те, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2018 року у справі № 201/2347/18 не вирішувалося питання про визнання за ОСОБА_2 права власності на все домоволодіння, а лише укладено мирову угоду про реєстрацію за нею 71/100 часток домоволодіння, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що оспорюваним рішенням державного реєстратора Підгороденської міської ради Семенюк М.О., прийнятого на підставі зазначеної ухвали суду, частка ОСОБА_2 без належних на те підстав збільшена до цілої - 1.
У зв'язку із наведеними обставинами приватний нотаріус постановою від 24 травня 2021 року відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину, яке відкрилася після смерті його матері - ОСОБА_4 , зазначивши, що у відомостях Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та документами, які надав позивач, існують суперечності.
Встановивши, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем своєї матері ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина на 100/300 частин домоволодіння на АДРЕСА_1 , постановою приватного нотаріуса від 24 травня 2021 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право власності на спадщину, суди попередніх інстанції дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог про визнати за позивачем права власності на частку у спірному домоволодінні у порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 .
Доводи Дніпровської міської ради у касаційній скарзі про те, що вимоги позивача фактично спрямовані на оскарження ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2018 року у справі № 201/2347/18, якою затверджено мирову угоду, є безпідставними, оскільки позивач на обґрунтування своїх вимог посилався на протиправність дій державного реєстратора щодо збільшення частки ОСОБА_2 у спірному домоволодінні із 60/200 до цілої - 1 на підставі зазначеної ухвали, а не на визначений цією ухвалою розмір виділеної частки ОСОБА_2 (71/100).
Також Верховний Суд враховує, що ОСОБА_2 не оскаржувала судових рішень судів попередніх інстанцій, фактично погодившись із висновками, зробленими у них, тоді як Дніпровська міська рада не є належними відповідачем за вимогами про скасування рішень державного реєстратора.
Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 21 травня 2019 року у справі № 916/2889/13, є необґрунтованими, оскільки правовідносини у зазначеній справі та у справі, яка є предметом касаційного перегляду, є різними, а саме: у справі № 916/2889/13 правовідносини виникли у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, прийнятих на себе згідно з мировою угодою про реструктуризацію зобов'язань.
Таким чином, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли своє підтвердження.
Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції стороною позивача надано:
- копію договору про надання правової допомоги від 14 вересня 2020 року № 61, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Гусаковим О. Б. (а. с. 22 т. 2);
- копіями квитанцій до прибуткового касового ордера від 14 вересня 2020 року № 50 на суму 27 000,00 грн, від 21 листопада 2021 року № 80 на суму 1 000,00 грн, від 20 січня 2022 року № 4 на суму 1 000,00 грн, від 21 лютого 2022 року № 12 на суму 1 000,00 грн, від 02 травня 2022 року № 20 на суму 1 000,00 грн, від 19 квітня 2022 року № 30 на суму 1 000,00 грн; від 21 травня 2022 року № 38 на суму 1 000,00 грн; від 07 серпня 2021 року № 51 на суму 1 000,00 грн; від 07 жовтня 2022 року № 69 на суму 1 000,00 грн (а. с. 23-25 т. 2);
- копію акта виконаних робіт від 06 травня 2022 року № 1 по договору про надання правової допомоги від 14 вересня 2020 року № 61 (а. с. 26 т. 2).
Оцінивши подані стороною позивача докази на підтвердження понесених нею витрат, врахувавши обґрунтованість та пропорційність їх розміру з урахуванням виконаної адвокатом роботи, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув із Дніпровської міської ради на користь позивача 4 833,33 грн на відшкодування витрат на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог.
Касаційна скарга не містить доводів щодо незгоди із визначеним судом першої інстанції розміром витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню із Дніпровської міської ради на користь позивача.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, судові рішення відповідають вимогам вмотивованості.
Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження і підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Дніпровської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 травня 2022 року, додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 травня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Ступак
І. Ю. Гулейков
С. О. Погрібний