КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 760/1204/23 Головуючий у суді І інстанції Мозолевська О.М.
Провадження № 33/824/5412/2023 Головуючий у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Голуб С.А., перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, офіційно не працевлаштованої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
Постановою судді Солом'янського районного суду м. Києвавід 24 жовтня 2023 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн в дохід держави з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 536,80 грн.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, 10 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити відповідно до вимог КУпАП.
До апеляційної скарги додано клопотання про поновлення строку на оскарження постанови суду, мотивоване тим, що 24 жовтня 2023 року ОСОБА_1 перебувала разом зі своєю хворою матір'ю ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні в КНП «Київському міському клінічному онкологічному центрі» з 23 жовтня 2023 року по 25 жовтня 2023 року, про призначення судового засідання на 24 жовтня 2023 року та винесення постанови по справі не була належно повідомлена. Дата оприлюднення постанови в ЄДРСР 01 листопада 2023 року, а копію постанови отримала у відділенні пошти 08 листопада 2023 року.
Перевіривши матеріали справи та аргументи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником та в окремих випадках прокурором. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено.
За змістом положень ч. 2 ст. 294 КУпАП строк на апеляційне оскарження постанови судді, пропущений із поважних причин, може бути поновлений особі, яка звертається із відповідним клопотанням.
При цьому під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Тобто, причина пропуску строку є поважною, якщо відповідну процесуальну дію не вчинено у зв'язку із обставинами, що безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений строк. Така обставина має існувати об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк і виникнути протягом строку, який пропущено.
Враховуючи, що оскаржувана постанова суду першої інстанції прийнята 24 жовтня 2023 року, останнім днем подання апеляційної скарги було 06 листопада 2023 року з урахуванням того, що 04 та 05 листопада 2023 року були вихідними днями. Разом з тим, з апеляційною скаргою скаржник звернулася лише 10 листопада 2023 року.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03 квітня 2008 року «Пономарьов проти України» зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі сплином значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушувати принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип юридичної визначеності.
Як вбачається з матеріалів справи, справа про адміністративне правопорушення надійшла до суду 17 січня 2023 року і ОСОБА_1 ознайомилась з нею 31 січня 2023 року.
Судові повістки про виклик в судове засідання надсилались судом на адресу проживання ОСОБА_1 , яка була зазначена в протоколі про адміністративне правопорушення.
Крім того, судові повістки також додатково надсилались на мобільний телефон ОСОБА_1 у вигляді SMS-повідомлень.
ОСОБА_1 подавала до суду п'ять клопотань про відкладення розгляду справи.
Отже, повідомлення про розгляд справи вона отримувала, оскільки реагувала на них та неодноразово подавала клопотання про відкладення розгляду справи.
Розгляд справи 24 жовтня 2023 року проводився без участі ОСОБА_1 , при цьому про призначене судове засідання їй було достовірно відомо, що підтверджується судовою повісткою (а.с. 30) та довідкою про доставку SMS-повідомлення (а.с. 31).
Наведене свідчить про те, що ОСОБА_1 була обізнана про дату, місце та час проведення судового засідання, призначеного на 24 жовтня 2023 року, оскільки судова повістка надсилалась на ту саму адресу, на які надсилались попередні повідомлення, однак в судове засідання не з'явилася, про причину своєї неявки Солом'янський районний суд м. Києва не повідомила, клопотань про відкладення розгляду з причин перебування з матір'ю ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні не подавала, а тому за наявності даних про належне повідомлення про день та час розгляду справи, суд першої інстанції провів судове засідання за відсутності правопорушника.
Повний текст оскаржуваної постанови було направлено ОСОБА_1 24 жовтня 2023 року на адресу: АДРЕСА_1 , та отримано нею особисто у відділенні 08 листопада 2023 року, що підтверджується доданою до апеляційної скарги інформацією з АТ «Укрпошта» щодо відправлення № 0600231308161. В ЄДРСР текст оскаржуваної постанови оприлюднено 01 листопада 2023 року.
Проте, сам по собі факт отримання копії постанови за наявності обставин щодо обізнаності із розглядом справи, не може свідчити про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови.
В клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження не надано логічного та зрозумілого пояснення тому, що перешкоджало ОСОБА_1 після винесення та оприлюднення в ЄДРСР постанови суду реалізувати своє право на апеляційне оскарження судового рішення протягом встановленого законом строку і доказів того, що вона вживала відповідних заходів, спрямованих на отримання постанови на протязі десятиденного строку також не надано.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що зазначений строк підлягає поновленню з огляду на оприлюднення оскаржуваної постанови в ЄДРСР 01 листопада 2023 року та отримання її повного тексту тільки 08 листопада 2023 року є недостатньою підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки за правилами КУпАП початок перебігу цього строку обчислюється не з дня вручення особі відповідного судового рішення, а з дня його ухвалення.
Іншого порядку обчислення перебігу строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції у справі про адміністративне правопорушення КУпАП не передбачає.
Доводи ОСОБА_1 , наведені в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, не містять посилань на обставини, що об'єктивно унеможливили апеляційне оскарження постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2023 року у передбачений законом строк.
Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Наведене відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.
У рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження рішення (справи «Олександр Шевченко проти України» 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).
Поновлення процесуального строку зі спливом зазначеного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, може порушити принцип юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).
Сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України»).
Отже, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком осіб, які беруть участь у справі і безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких обставин, надаючи оцінку доводам ОСОБА_1 щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та наявним у матеріалах справи доказам в їх сукупності та співставленні, апеляційний суд вважає, що такі причини є неповажними, а відтак відмовляє у поновленні процесуального строку та з підстав, передбачених ч. 2 ст. 294 КУпАП, повертає апеляційну скаргу з доданими до неї матеріалами особі, яка її подала.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Солом'янського районного суду міста Києвавід 24 жовтня 2023 року у справі про адміністративне правопорушення№ 760/1204/23 відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.А. Голуб