КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2023 року місто Київ.
Справа № 357/11546/23
Апеляційне провадження № 22-ц/824/16032/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
судді-доповідача Желепи О.В.,
суддів: Мазурик О.Ф., Немировської О.В.
за участю секретаря судового засідання Рябошапка М.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2023 року (у складі судді Орєхов О.І.)
у справі за позовом Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» про скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки
ВСТАНОВИВ
В вересні 2023 року адвокат Тетеря Світлана Ігорівна звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» про скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки.
Одночасно з позовом представником товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» - адвокатом Тетерею Світланою Ігорівною було подано до суду заяву про забезпечення вищевказаного позову шляхом:
- накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:01:024:0052 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1696151732204);
- заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям), усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:024:0052 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1696151732204);
- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Агротрейд-2000" ідентифікаційний код 36445855; місцезнаходження: 09133, Київська область, Білоцерківський район, Автодорога Київ-Одеса 82км+500м) користуватися земельною ділянкою з кадастровим номером 3220489500:01:024:0052;
- заборони ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) і Товариству з обмеженою відповідальністю "Агротрейд-2000" (ідентифікаційний код 36445855; місцезнаходження: 09133, Київська область, Білоцерківський район, Автодорога Київ-Одеса 82км+500м) вчиняти будь-які дії, які перешкоджатимуть Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Білоцерківська" (ідентифікаційний код 00849528; місцезнаходження: 09170, Київська область, Білоцерківський район, село Шкарівка, вулиця Миру, 4) користуватися земельною ділянкою з кадастровим номером 3220489500:01:024:0052 до закінчення строку дії Договору оренди землі № 16 від 13.11.2015 року.
В обґрунтування поданої заяви зазначали наступне.
13.11.2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма "Білоцерківська" було укладено Договір оренди землі № 16 (далі також - "Договір оренди землі"), за яким Відповідач-1 передала в оренду строком на 7 років земельну ділянку площею 1,4600 га з кадастровим номером 3220489500:01:024:0052, розташовану у межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (наразі - Білоцерківська міська територіальна громада Київської області) (далі - "Земельна ділянка").
Право оренди Позивача на Земельну ділянку було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.12.2015 року.
Протягом усього часу дії Договору оренди землі Орендар користувався Земельною ділянкою у своїй господарській діяльності і належним чином виконував свої обов'язки за цим договором.
З огляду на це, більше, ніж за рік до закінчення строку дії Договору оренди землі, який був автоматично продовжений до 13.11.2023 року в силу дії підп. 1 п. 27 Розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (далі - "ЗК України") у редакції Закону України від 24.03.2022 року № 2145-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", у вересні 2022 року ТОВ Агрофірма "Білоцерківська" направило ОСОБА_1 лист-повідомлення (клопотання) про поновлення Договору оренди землі на 7 років разом з проектом відповідної додаткової угоди до нього у порядку, визначеному у ч. ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та п. 5 Договору оренди землі. Однак Орендодавець не відповіла на цей лист у місячний строк, як того вимагають норми ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".
Натомість у січні 2023 року ОСОБА_1 було вчинено низку дій, внаслідок яких було порушено право оренди ТОВ Агрофірма "Білоцерківська" на Земельну ділянку.
По-перше, 10.01.2023 року Відповідач-1 звернулася до державного реєстратора Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Майорко Тетяни Олександрівни з заявою про державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма "Білоцерківська" на Земельну ділянку у зв'язку з нібито припиненням дії Договору оренди землі, на підставі якої 12.01.2023 року державний реєстратор Майорко Т.О. незаконно провела у ДРРПНМ державну реєстрацію припинення права оренди товариства, хоча Договір оренди землі був автоматично поновлений до 13.11.2023 року і підстав для припинення цього права, відповідно, не було.
По-друге, 12.03.2023 року ОСОБА_1 було укладено Договір оренди земельної ділянки № 89 з ТОВ "Агротрейд-2000", за яким вона передала йому в оренду Земельну ділянку на 7 років, і подано тому ж державному реєстратору документи для державної реєстрації права оренди Земельної ділянки за Відповідачем-2, яку було проведено 16.01.2023 року.
Таким чином, завдяки незаконній державній реєстрації припинення права оренди ТОВ Агрофірма "Білоцерківська'на Земельну ділянку ОСОБА_1 до закінчення строку дії Договору оренди землі передала цю ділянку в оренду іншому орендарю, тим самим порушивши право оренди Позивача як її законного орендаря і його переважне право на поновлення Договору оренди землі на новий строк.
Вважає, що попередня поведінка Відповідачів свідчить про те, що до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом, що подається разом з цією заявою, ними можуть бути вчинені дії, спрямовані на подальше ускладнення поновлення порушеного права оренди ТОВ Агрофірма "Білоцерківська" і унеможливлення виконання рішення суду у цій справі про задоволення позову шляхом проведення вищевказаних реєстраційних дій у ДРРПНМ, зокрема, Відповідачами може бути розірваний наявний договір оренди землі, після чого буде укладено новий договір оренди землі чи договір емфітевзису щодо Земельної ділянки з цим же орендарем або іншими пов'язаними з ним особами, або Земельна ділянка може бути передана в суборенду третім особам тощо. У разі укладення нових правочинів щодо Земельної ділянки у ДРРПНМ будуть проведені нові реєстраційні дії, які в силу норм ч. 5 ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є дійсними допоки не будуть скасовані в судовому порядку. Це унеможливить виконання рішення суду у цій справі і відповідно, поновлення порушеного права оренди Позивача на цю ділянку, а також зумовить необхідність звернення до суду з новим позовом вже щодо нових правочинів та реєстраційних дій.
Позивач не має об'єктивної можливості попередити такі дії Відповідачів та інших осіб самостійно, оскільки відомості ДРРПНМ про подання будь-якими особами заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не є відкритими, а інформація про вчинення правочинів і проведення реєстраційних дій у ДРРПНМ відображається у відкритих даних цього реєстру лише після їх проведення.
Враховуючи вищенаведені обставини, вважає, що є наявність реальної загрози настання обставин, які можуть унеможливити ефективне поновлення порушеного права оренди ТОВ Агрофірма "Білоцерківська", за захистом якого вона звернулася до суду, що є підставою для вжиття заходів забезпечення його позову.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2023 року заяву представника позивача про забезпечення позову - задоволено частково.
Вжито заходи по забезпеченню позову шляхом встановлення заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям), усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:024:0052 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1696151732204).
В частині задоволення інших вимог заяви про забезпечення позову, - відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 03 жовтня 2023 року, згідно поштової відмітки, подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати оскаржувану ухвалу в частині задоволених вимог заяви.
Обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказані заходи забезпечення позову є неспівмірними з предметом позову, судом першої інстанції не досліджено зв'язку між позовними вимогами та необхідністю вживання заходів забезпечення, не вказано якими доказами Позивач обґрунтував неможливість виконання рішення у разі задоволення позову.
Вказує, що предметом позову є три немайнові вимоги, жодних майнових вимог,таких як вимога щодо звернення стягнення на земельну ділянку Відповідача позов не містить.
Зазначає, що ТОВ «Агрофірма Білоцерківська» в обґрунтування заяви про забезпечення позову, в якості обставин,які на думку позивача можуть створити перешкоди для виконання рішення суду вказало лише припущення, не надавши на підтвердження жодних доказів.
Звертає увагу, що позивач вже звертався до відповідачів із позовом у 2023 року у справі № 357/3282/23. У вказаній справі також були вжиті аналогічні заходи забезпечення позову, які були скасовані ухвалою суду першої інстанції лише 13 вересня 2023 року, тобто станом на момент ухвалення оспорюваної ухвали такі заходи забезпечення все ще діяли, оскільки ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її апеляційне оскарження.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2023 року відкрито апеляційне провадження у даній справі.
08 листопада 2023 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив представника ТОВ АГРОФІРМА «БІЛОЦЕРКІВСЬКА» на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залиши апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
Вказує, що невжиття заходів забезпечення позову, які обмежать розпорядження відповідачами земельною ділянкою, може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся.
Позивач не має об'єктивної можливості попередити чи контролювати такі дії Відповідачів та інших осіб самостійно, оскільки відомості ДРРПНМ про подання будь-якими особами заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не є відкритими. А тому наявна реальна загроза настання обставин, які можуть унеможливити ефективне поновлення його порушеного права оренди.
В судове засідання сторони не з'явились, були належно повідомлені про дату та місце судового засідання, подали до суду заяви про розгляд справи за відсутності представників.
Зважаючи на викладене та беручи до уваги положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі учасників, які не з'явилися в судове засідання.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки ухвалу суду про забезпечення позову оскаржено відповідачем лише в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову, апеляційний суд згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість ухвали лише у цій частині.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову частково, суд першої інстанції зробив висновок, що між сторонами дійсно виник спір щодо оренди земельної ділянки загальною площею 1,4600 гектарів, з кадастровим номером 3220489500:01:024:0052, що розташована на території Білоцерківської МТГ Київської області, та погодився, що існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звертається до суду. Обраний захід забезпечення позову спроможний забезпечити ефективний захист прав та інтересів заявника і забезпечить збалансованість інтересів сторін.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно частини 1 статті 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
В пунктах 2, 4 ч.1 ст.150 ЦПК України зазначено, що позов забезпечується, в тому числі, забороною вчиняти певні дії.
Частиною 3 ст. 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Отже, при розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Окрім того, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
З урахування предмету позову, особливостей орендних земельних правовідносин та порядку проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, колегія суддів дійшла до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Доводи відповідача про те, що предметом позову є три немайнові вимоги, не спростовують висновки суду першої інстанції, щодо забезпечення позову шляхом заборони здійснювати реєстраційні дії щодо спірної земельної ділянки.
Скасування державної реєстрації та кадастрового номеру спірної ділянки у результаті її поділу призведе до неможливості виконання судового рішення, внаслідок чого ефективне відновлення порушених прав позивача у випадку задоволення його вимог буде неможливим.
Отже, суд при з'ясуванні підстав для забезпечення позову повинен об'єктивно оцінювати можливість настання несприятливих наслідків, пов'язаних з виконанням судового рішення.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
При обранні заходів забезпечення позову слід також враховувати необхідність збереження балансу прав та законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб.
Забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так як справа по суті ще не вирішена та факт порушення законних прав позивача не встановлений.
Для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується, а також спроможним запобігти виникненню або продовженню порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце.
Враховуючи викладене, а також інтереси та не порушення прав усіх учасників справи, кожний з яких має сподівання на законне і справедливе вирішення виниклих спірних правовідносин об'єктивним та безстороннім судом, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку належним та ефективним видом забезпечення позову буде заборона усім суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо спірної земельної ділянки, а накладення арешту на вказану земельну ділянку є неспівмірним видом забезпечення із заявленими позовними вимогами, які зводяться до визнання недійсним договору оренди та скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на спірну земельну ділянку.
Доводів на спростування висновків суду апеляційна скарга не містить, вони зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення ухвали суду першої інстанції в оскарженій частині без змін, а скарги ОСОБА_1 - без задоволення.
У відповідності до положень статей 141, 382 ЦПК України питання розподілу судових витрат позивача у вигляді сплаченого судового збору у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції не вирішується, оскільки спір по суті не розглядався.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів.
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.
Головуючий О.В. Желепа
Судді О.Ф. Мазурик
О.В. Немировська