КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2023 року місто Київ.
Справа №755/9360/22
Апеляційне провадження № 22-ц/824/11671/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
судді-доповідача: Желепи О.В.,
суддів: Мазурик О.Ф., Немировська О.В.
при секретарі судового засідання Рябошапка М.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 26 травня 2023 року (у складі судді Марфіної Н.В., повний текст ухвали складено 30.05.2023 року)
у справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про визнання недійсним договорупозики
ВСТАНОВИВ
В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення боргу за договором позики, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним.
09.05.2023 року до суду надійшло клопотання представника відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом про призначення судової технічної експертизи документівз метою встановлення давності виготовлення договору позики від 26.04.2013 року та розписки про отримання грошових коштів від 25.07.2018 року.
Вимоги клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_2 жодного разу не бачила ні договору, ні розписки, їй не відомі обставини укладання договору, а її колишній чоловік ОСОБА_3 не брав жодних позик для купівлі квартири, оскільки подружжю вистачало власних грошей та коштів родини. За договором купівлі-продажу від 21.07.2018 року ОСОБА_2 викупила у свого колишнього чоловіка ОСОБА_3 частину квартири в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя. Представник вказує, що матеріали справи також не містять договору застави від 01.06.2013 року у забезпечення виконання боргових зобов'язань, на наявність якого посилався ОСОБА_1 у доданому до його позову листі-вимозі від 08.08.2022 року. При цьому, механізм звернення стягнення на заставлене майно ОСОБА_1 використаний не був. Протягом 2013-2022 років ОСОБА_1 не заявляв жодних претензій до ОСОБА_2 , не надсилав жодних копій договорів, претензій тощо, які б могли свідчити про наявність будь-яких правовідносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . За таких обставин у ОСОБА_2 виникли об'єктивні підстави вважати, що вказані вище документи не були створені та підписані у той день (місяць, рік), що на них вказаний. Поряд із цим, момент укладання договору є істотною умовою правочину.
Представник вказує, що для прийняття рішення про визнання договору позики недійсним має бути з'ясовано дійсні дати виготовлення договору позики від 26.04.2013 року та розписки про отримання грошових коштів від 25.07.2018 року. Ураховуючи, що ОСОБА_2 не було нічого відомо про наявність будь-яких договірних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , і вона не була стороною цих відносин, у неї є підстави вважати, що договір позики від 26.04.2013 року та розписка про отримання грошових коштів від 25.07.2018 року не існували під час укладення угод щодо нерухомого майна - квартири, ні у 2013, ні у 2018 роках. У випадку встановлення цього факту, усі твердження ОСОБА_1 щодо наявності правочину та інших обставин будуть спростовані. Представник вказує, що ОСОБА_2 не має можливості встановити факт давності документів без участі осіб зі спеціальними знаннями, а також зібрати і подати суду докази, якими сторона не володіє, та має сумніви щодо їх походження, а тому звертається для суду із відповідним клопотанням про витребування оригіналів документів. Суд має вживати заходів для всебічного й повного встановлення обставин справи, що не суперечать принципу змагальності, оскільки останній відображається у змісті процесуальних прав та обов'язків сторін, що беруть участь у справі та реалізується в сукупності з принципами рівності, диспозитивності та безпосередності. Заходом, який дає можливість ретельно розглянути спірні питання є призначення експертизи, оскільки висновок експерта, тобто особи, яка володіє спеціальними знаннями, дає можливість суду беззаперечно встановити факти, які мають істотне значення для вирішення цієї справи: підтвердити пояснення та докази однієї сторони, та відповідно спростувати іншої.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 21 квітня 2023 року клопотання представника відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом про призначення судової технічної експертизи документів в межах розгляду цивільної справи задоволено.
Призначено у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення боргу за договором позики, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним судово технічну експертизу документів, на вирішення якої поставлено наступні питання:
- чи відповідає дата укладання зазначена у договорі позики від 26.04.2013 року, вчиненому між ОСОБА_1 , як позикодавцем, та ОСОБА_3 , як позичальником, фактичній даті його виготовлення та підписання цього договору сторонами?
- якщо зазначена у договорі позики від 26.04.2013 року дата його укладання не відповідає фактичній даті виготовлення цього документу і його підписання сторонами, то коли орієнтовно цей договір був виготовлений (нанесений друкований текст на папір та здійснені рукописні підписи сторонами договору)? Якою є відносна давність створення договору позики від 26.04.2013 року?
- чи відповідає дата зазначена у розписці про повернення грошових коштів від 25.07.2018 року фактичній даті виготовлення цього документу?
- якщо дата зазначена у розписці про повернення грошових коштів від 25.07.2018 року не відповідає фактичній даті виготовлення цього документу, то коли орієнтовно цей документ був виготовлений (нанесений рукописний текст на папір)? Якою є відносна давність виготовлення розписки про повернення грошових коштів від 25.07.2018 року?
Не погоджуючись з такою ухвалою, ОСОБА_1 14 червня 2023 року, згідно поштової відмітки, подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що оскаржувана ухвала є безпідставною, такою, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Вказує, що підставою визнання договору позики недійсним правочином за зустрічним позовом ОСОБА_2 є норми ст. 65 СК України . Щодо таких підстав недійсності правочину, як удований правочин або правочин, укладений внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, то скаржник зазначає, що це є припущенням без надання оцінки чи висновків до проведення необхідних процесуальних дій судом по збиранню доказів.
Зазначає, що за обставинами справи, приводом порушення перед судом питання про призначення судової технічної експертизи документів про визначення давності складання договору позики від 26.04.2013 року та розписки 25.07.2018 року стало те, що ОСОБА_2 нібито жодного разу не бачила ні договір, ні розписки, їй нібито невідомі обставини укладання договору, однак такі твердження не узгоджуються з доказами, наявними в матеріалах справи.
Вказує, що при ухваленні судового рішення, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права щодо допустимості доказів, оцінки доказів, а також судом не було застосовано положення ч. 4 ст. 81 ЦПК України стосовно посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником певних дій або відсутність певної події. Застосувавши неперевірені та нічим не підтвердженні доводи лише однієї сторони, суд порушив засади рівності сторін, що суперечить завданню цивільного судочинства та є неприпустимим.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 червня 2023 року відкрито апеляційне провадження у даній справі.
04 серпня 2023 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_2 на апеляційну скаргу, якою просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Зазначає, що відповідач за первісним позовом неодноразово наголошувала суду на тому, що вона не бачила спірний договір чи розписку, їй невідомо обставини укладання такого договору.
Вказує, що 02.03.2018 року у судовому порядку шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано (справа №755/2299/18). У судовому порядку майнові питання між колишнім подружжям не з'ясовувались. Відповідач за первісним позовом наголошувала на тому, що для закриття майнових питань ОСОБА_2 вирішила за справедливу вартість викупити у колишнього чоловіка половину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що набута у шлюбі, а також на тому, що на момент продажу 1/2 частини квартири було 21.07.2018 року укладено договір купівлі-продажу 1/2 частини квартири, за яким ОСОБА_2 викупила у свого колишнього чоловіка ОСОБА_3 належну йому частку у квартирі та повністю розрахувалась з ним.
Зазначає, що у договорі було наявне застереження, а саме згідно пункту 7 Договору купівлі- продажу 1/2 частини квартири від 21 липня 2018 року Продавець ( ОСОБА_3 ) "гарантує та стверджує, що частина квартири, яка є предметом цього договору, на момент укладання нікому іншому не продана; не подарована; не відчужена іншим способом і не обтяжена; в податковій заставі не перебуває; прав на неї у третіх осіб як в межах так і поза межами квартири немає...".
Звертає увагу, що протягом 2013 року - середини 2022 року з боку ОСОБА_1 , не було заявлено ніяких вимог до ОСОБА_2 , не надсилались копії договорів, претензій тощо.
Зазначає, що саме звернення до суду з клопотанням про призначення судової технічної експертизи та його задоволення судом є проявом принципу змагальності.
Вказує, що самостійно відповідач за первісним позовом не може встановити факт існування та достовірності поданого позивачем доказу без участі осіб зі спеціальними знаннями.
У судовому засіданні представник відповідача - ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.
ОСОБА_1 , ОСОБА_4 або їхні представники в судове засідання не з'явились, були належно повідомлені про дату та місце судового засідання, про причину невки суд не повідомили. ОСОБА_1 повідомлений на поштову адресу, конверт із поштовим вкладенням про виклик до суду повернувся із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Про іншу адресу ОСОБА_1 суд не повідомив. Представник ОСОБА_1 про розгляд справи повідомлений на електронну адресу.
Відповідно до ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За змістом частин першої-другої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Заслухавши доповідь судді-доповідача Желепи О.В., пояснення представника ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи клопотання відповідача про призначення експертизи, суд першої інстанції виходив із того, що поставлені на вирішення експерта питання стосуються предмета доказування та потребують спеціальних знань.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У зв'язку із тим, що розгляд позовної заяви потребує залучення спеціальних знань в галузі технічної експертизи документів, представник відповідача подав заяву про призначення експертизи.
Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються висновками експертів.
Згідно статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.
Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону України про «Судову експертизу»).
Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.
Відповідно до статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.
Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом, а учасники справи можуть запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта (частини 4, 5 статті 103 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Відповідно до п. 3.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень у документі про призначення експертизи (залучення експерта) зазначаються такі дані: місце й дата винесення постанови чи ухвали; посада, звання та прізвище особи, що призначила експертизу (залучила експерта); назва суду; назва справи та її номер; обставини справи, які мають значення для проведення експертизи; підстави для призначення експертизи; прізвище експерта або назва експертної установи, експертам якої доручається проведення експертизи; питання, які виносяться на вирішення експертові; перелік об'єктів, що підлягають дослідженню (у тому числі порівняльних зразків та інших матеріалів, направлених експертові, або посилання на такі переліки, що містяться в матеріалах справи); інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Судова експертиза повинна призначатися лише для встановлення даних, які входять в предмет доказування у справі, і не може стосуватися тлумачення і застосування правових норм. Суди не повинні ставити судовому експерту питання правового характеру, які повинні вирішуватися самим судом, тобто експерту можна ставити лише питання факту, а не правової оцінки.
З огляду на те, що для встановлення обставин, які входять до предмету доказування необхідні спеціальні знання і суду сторонами не подавались висновки експертів з приводу технічного дослідження, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність задоволення клопотання відповідача про проведення судової технічної експертизи документів. Оскільки предметом первісного позову є стягнення боргу, а предметом зустрічного позову є визнання такого договору недійсним, де позивач за зустрічним позовом ставить під сумнів укладення вказаного договору загалом та у дату, яка вказана в договорі та розписці, а, отже, питання потребує ретельного вивчення та спеціальних знань для правильного вирішення справи.
Доводи апеляційної скарги щодо того, що підставою визнання позики недійсним правочином за зустрічним позовом є норми ст. 65 СК України, а тому призначення технічної експертизи документів щодо дійсної дати їх складання не є необхідним для вирішення вказаної справи, апеляційний суд відхиляє та погоджується з висновком суду першої інстанції, відповідно до якого визначальним при розгляді цивільного спору є не норми законодавства на які посилаються сторони, а встановлені судом обставини і факти, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи, що в свою чергу і складає предмет доказування, та саме суд в кінцевому рішенні надає правову кваліфікацію встановленим обставинам/фактам і не обмежений посиланнями сторін на норми закону, які на їх думку підлягають застосуванню.
Такі висновки узгоджуються з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19)
Довід скаржника про те, що обставини, на підтвердження яких ОСОБА_2 просила призначити технічну судову експертизу, спростовуються матеріалами справи, апеляційний су не приймає, оскільки і позивач і відповідач мають право надати докази на підтвердження тих обставин, які входять в предмет доказування, а оцінку таким доказам суд робить при вирішенні спору, і відповідно позбавлення однієї сторони спору права надати суду доказ у виді висновку експерта є порушенням принципу змагальності сторін.
За таких обставин, аргументи апеляційної скарги позивача за первісним позовом не мають суттєвого впливу на законність постановленої ухвали, не спростовують правильних висновків суду щодо необхідності призначення експертизи у справі, а також не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права, які б могли бути підставою для скасування ухвали суду.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права , а тому апеляційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись ст. ст. 268, 367-368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 26 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: О.В. Желепа
О.Ф. Мазурик
О.В. Немировська