«28» листопада 2023 року
м. Харків
справа № 638/12194/21
провадження № 22ц/818/2141/23
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),
суддів - Мальованого Ю.М., Яцини В.Б.,
за участю секретаря - Волобуєва О.О.,
учасники справи:
заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест Хаус», представник заявника - Євтодьєв А. О.,
заінтересовані особи - ОСОБА_1 , представниця заінтересованої особи - Різниченко Д. О., Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший інвестиційний клуб», приватний виконавець Тельнявський А.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Хаус» на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 серпня 2023 року в складі судді Орос О.В.
У липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест Хаус», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший інвестиційний клуб», приватний виконавець Тельнявський Анатолій Миколайович, звернувся до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження.
Заява мотивована тим, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 лютого 2022 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Хаус» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задоволено частково; визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. 20 травня 2020 року, зареєстрований в реєстрі за № 981, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Хаус» заборгованості за кредитним договором № 574/08 від 03 квітня 2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест Хаус» у загальному розмірі 30 544,68 грн; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Хаус» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 37 464,80 грн; в іншій частині позову - відмовлено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Хаус» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 697,96 грн.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 26 січня 2023 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Зазначив, що 11 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест Хаус» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перший інвестиційний клуб» укладено договір про надання юридичних послуг № 11-08/21, за умовами якого у разі прийняття судом рішення не на користь замовника, обов'язок виконання даного рішення покладається на виконавця.
Вважав, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест Хаус» фактично вибуло, як боржник за вказаним рішенням суду, оскільки згідно договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший інвестиційний клуб» взяло на себе зобов'язання виконати рішення суду у справі, що є підставою для правонаступництва у виконавчому провадженні.
Просив замінити боржника Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест Хаус» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший інвестиційний клуб» у виконавчих провадженнях, відкритих на підставі виконавчих листів, виданих у справі № 638/12194/21.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 серпня 2023 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Хаус» про заміну сторони виконавчого провадження - відмовлено.
На вказану ухвалу суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест Хаус» подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким замінити боржника Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест Хаус» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший інвестиційний клуб» у справі № 638/12194/21.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права та виклав доводи заяви.
10 листопада 2023 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 через свого представника до суду апеляційної інстанції подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вважала ухвалу суду законною, а апеляційну скаргу необґрунтованою. При цьому зазначила, що питання повернення коштів виникло лише 10 листопада 2021 року після подання заяви про збільшення позовних вимог. Тобто на момент підписання договору сторони не знали про вимогу майнового характеру, а отже Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест Хаус» не міг передати обов'язок виконання рішення суду Товариству з обмеженою відповідальністю «Перший інвестиційний клуб». Вказала, що під час розгляду її позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест Хаус» про існування спірного договору не повідомляло ані суд, ані її.
В суді апеляційної інстанції представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Хаус» наполягав на задоволенні апеляційної скарги. Вважав її обгрунтованою, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший інвестиційний клуб» взяло на себе зобов'язання виконати рішення суду у справі.
В свою чергу представниця ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції пояснила, що ОСОБА_1 згоди на заміну боржника не надавала.
До суду апеляційної інстанції інші учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з'явилися. Клопотань щодо відкладення розгляду справи від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. У зв'язку з чим суд апеляційної інстанції уважав за можливе розглянути справу за відсутності інших учасників справи на підставі частини другої статті 372 ЦПК України.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Хаус» необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду - залишити без змін.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у зв'язку з ненаданням належних та допустимих доказів переведення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший інвестиційний клуб» боргових зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест Хаус», підстав для задоволення заяви не вбачається.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 лютого 2022 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Хаус» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконання, задоволено частково; визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. 20 травня 2020 року, зареєстрований в реєстрі за № 981, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Хаус» заборгованості за кредитним договором № 574/08 від 03 квітня 2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест Хаус», у загальному розмірі 30 544,68 грн; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Хаус» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 37 464,80 грн; в іншій частині позову - відмовлено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Хаус» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 697,96 грн.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 26 січня 2023 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Хаус» залишено без задоволення; рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 лютого 2022 року - залишено без змін.
11 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест Хаус» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перший інвестиційний клуб» укладено договір про надання юридичних послуг № 11-08/21, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець надає замовнику послуги захисту прав та інтересів у цивільній справі № 638/12194/21 за позовом ОСОБА_1 до замовника про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та повернення коштів. Сторони домовились, що послуги будуть вважатися такими, що були надані замовнику у разі набрання законної сили рішення суду у справі № 638/12194/21 прийнятого на користь замовника (пункт1.1. договору).
Відповідно до пункту 1.5. цього договору сторони домовились, що у разі прийняття судом рішення суду по справі, зазначеній в пункті 1.1 договору не на користь замовника, обов'язок виконання даного рішення суду покладається на виконавця (а.с.21-32,33-34,37-40 том 2).
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013, є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.
Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.
Як вбачається з усталеної практики Європейського суду з прав людини невід'ємною частиною «права на суд» та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.
У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.
Згідно частин 1, 2, 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на корись чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім'я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.
Згідно частини 1 статті 55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Під процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні слід розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов'язків від правопопередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.
Підставами правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу (глава 47 ЦК України).
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Закон встановлює обмеження на заміну боржника у зобов'язанні поза волею кредитора.
Згідно зі статтею 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Законодавець встановлює обмеження на заміну боржника у зобов'язанні поза волею кредитора. Такий підхід має на меті убезпечити кредитора від непередбачуваного та неочікуваного ризику невиконання зобов'язання внаслідок заміни особи боржника. Необхідність отримання згоди кредитора на переведення боргу зумовлена тим, що особа боржника завжди має істотне значення для кредитора. При вступі в договірні відносини, кредитор розраховував на отримання виконання з огляду на якості конкретного боржника (здатність виконати обов'язок, платоспроможність, наявність у боржника майна тощо).
Як свідчить тлумачення статей 520, 521 ЦК України при заміні боржника первісний боржник вибуває із зобов'язання і замінюється новим боржником.
Для породження переведенням боргу правових наслідків необхідним є існування двох складових:
по-перше, вчинення договору (двостороннього правочину) між новим та первісним боржниками. При чому такий правочин має вчинятися у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання;
по-друге, надання кредитором згоди на переведення боргу.
Відсутність згоди кредитора на переведення боргу не зумовлює нікчемності договору про переведення боргу між новим та первісним боржниками. Відсутність згоди кредитора на переведення боргу свідчить, що договір про переведення боргу між новим та первісним боржниками не породив правових наслідків для кредитора, тобто не відбулося переведення боргу.
У статті 521 ЦК України зазначено, що форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.
Частиною першою статті 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору.
Отже, договір про переведення боргу укладається у письмовій формі та набуває чинності з моменту його підписання сторонами і такий договір укладається лише за згодою кредитора.
Вищевикладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постановах від 13 лютого 2019 року у справі № 484/4076/14-ц (провадження № 61-13919св18).
Норма статті 520 ЦК України має на меті убезпечити кредитора від непередбачуваного та неочікуваного ризику невиконання зобов'язання внаслідок заміни особи боржника.
Необхідність отримання згоди кредитора на переведення боргу зумовлена тим, що особа боржника завжди має істотне значення для кредитора. Вступаючи у договірні відносини, кредитор розраховував на отримання виконання з огляду на якості конкретного боржника (здатність виконати обов'язок, платоспроможність, наявність у боржника майна тощо).
Отже, для заміни боржника у зобов'язанні необхідна воля кредитора щодо відсутності заперечень проти покладення обов'язку первісного боржника на іншу особу. Чинним законодавством встановлено лише форму правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні. Цей правочин вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання (статті 513, 521 ЦК України).
Саме такий правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 190/1255/15-ц (провадження № 61-16361св18).
Також Верховний Суд неодноразово викладав висновки про те, що відповідно до статті 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом (див.: постанови Верховного Суду від 07 серпня 2023 року у справі № 753/18639/20, від 28 листопада 2022 року у справі № 202/5076/19, від 22 березня 2023 року у справі № 757/42001/21, від 26 січня 2022 року у справі № 757/34314/18, від 20 січня 2021 року у справі № 729/887/19, від 20 жовтня 2021 року у справі № 201/8704/19, від 17 листопада 2021 року у справі № 755/17323/19 та ін.).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Матеріали справи свідчать про те, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 лютого 2022 року, яке залишено без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 26 січня 2023 року, зокрема стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Хаус» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 37 464,80 грн та судовий збір в розмірі 1 697,96 грн.
Таким чином у справі № 638/12194/21 боржником є Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Хаус», а кредитором (стягувачем) - ОСОБА_1 .
В свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест Хаус» вважав, що оскільки за договором про надання юридичних послуг № 11-08/21 від 11 серпня 2021 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест Хаус» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перший інвестиційний клуб» сторони домовились, що у разі прийняття судом рішення суду по справі № 638/12194/21 не на користь замовника, обов'язок виконання даного рішення суду покладається на виконавця, боржником є Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший інвестиційний клуб».
Проте, належних та допустимих доказів згоди ОСОБА_1 на переведення боргу на Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший інвестиційний клуб», Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест Хаус» не надав.
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 заперечує щодо переведення боргу на Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший інвестиційний клуб».
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано вважав вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Хаус» недоведеними у зв'язку з ненаданням належних та допустимих доказів переведення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший інвестиційний клуб» боргових зобов'язань, а також виникнення між сторонами самостійних правовідносин з повернення боргу.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).
Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Докази та обставини, на які посилається Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест Хаус» в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судове рішення без змін.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Хаус» - залишити без задоволення.
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 серпня 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.
Головуючий І.В. Бурлака
Судді Ю.М. Мальований
В.Б. Яцина
Повний текст постанови складено 29 листопада 2023 року.