«28 » листопада 2023 року
м. Харків
справа № 619/3348/23
провадження № 22ц/818/2063/23
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),
суддів - Мальованого Ю.М., Яцини В.Б.
за участю секретаря - Волобуєва О.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Банк Форвард»,
треті особи - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків Т.Л., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буджиганчук Є.Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Банк Форвард» на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 10 серпня 2023 року в складі судді Жорняк О.М.
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Банк Форвард», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяна Леонідівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позовна заява мотивована тим, що 01 червня 2023 року він дізнався, що приватним виконавцем Павелків Т.Л. 05 вересня 2020 року відкрито щодо нього виконавче провадження № 63122125 у зв'язку з виникненням заборгованості перед Акціонерним товариством «Банк Форвард» у розмірі 36 245,30 грн, накладено арешт на його рахунки та стягнуто в рахунок погашення заборгованості 9 400,00 грн. Проте він будь-яких документів з цього приводу не отримував.
З метою з'ясування причин виникнення заборгованості він звернувся до банку, де в телефонному режимі йому повідомили, що заборгованість виникла внаслідок несплати в строк коштів за кредитним договором. На підставі цього приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буджиганчук Є.Ю. 05 вересня 2020 року вчинено виконавчий напис № 3488.
Вказав, що зазначений виконавчий напис вчинено з порушенням вимог закону. Банком не було направлено йому жодних листів з вимогами про усунення порушення зобов'язання, у зв'язку з чим він не був проінформований про наявність заборгованості та позбавлений можливості оспорити заборгованості чи виконати свої зобов'язання, що не може свідчити про безспірність суми боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус не отримувала від нього первинні документи щодо видачі кредиту та його часткового погашення. Виконавчий напис вчинено на підставі розрахунку заборгованості, підготовленого працівниками банку, який є одностороннім та також не підтверджує безспірність вимог. Нотаріусом не взято до уваги законодавче обмеження розміру пені за споживчим кредитом.
Банком надано нотаріусу не всі документи, що підтверджують безспірність заборгованості, не надано доказів направлення йому та отримання ним вимоги про усунення порушень.
Просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 3488, вчинений приватним нотаріусом Буджиганчук Є.Ю. від 05 вересня 2020 року щодо звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника; скасувати постанову ВП 63122125 від 23 вересня 2020 року приватного виконавця Павелків Т.Л. про звернення стягнення з боржника, вирішити питання щодо стягнення судового збору.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 10 серпня 2023 року позов ОСОБА_1 - задоволено повністю; визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 3488 від 05 вересня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю., про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» грошових коштів в розмірі 36 245,30 грн; стягнуто з Акціонерного товариства «Банк Форвард» на користь ОСОБА_1 витрати за сплачений судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.
Додатковим рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 02 жовтня 2023 року скасовано постанову ВП 63122125 від 23 вересня 2020 року приватного виконавця Павелків Т.Л. про звернення стягнення з ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 10 серпня 2023 року Акціонерне товариство «Банк Форвард» подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказав, що при вчиненні виконавчого напису нотаріусом було перевірено подання банком всіх документів, передбачених законом. Нотаріус не зобов'язаний при вчиненні виконавчого напису отримувати пояснення від боржника. Позивач не надав доказів того, що заборгованість не є безспірною, зокрема, контррозрахунку. Банк надав нотаріусу всі необхідні документи: оригінал кредитного договору, розрахунок заборгованості, виписки по особовим рахункам, вимогу про усунення порушень. Постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, якою визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», не впливає на чинність правових норм, що підлягають застосуванню при вирішенні спору.
Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.
До суду апеляційної інстанції учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з'явилися. Клопотань щодо відкладення розгляду справи від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. У зв'язку з чим суд апеляційної інстанції уважав за можливе розглянути справу за їх відсутності на підставі частини другої статті 372 ЦПК України.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Банк Форвард» необхідно залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірний виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, оскільки заборгованість, яку ним стягнуто, не є безспірною.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 05 вересня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буджиганчук Є.Ю. вчинено виконавчий напис № 3488 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 36 245,30 грн.
На підставі вказаного виконавчого напису 23 вересня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павелків Т.Л. відкрито виконавче провадження № 63122125 (а. с. 7).
Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, а також нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (частина друга статті 50 Закону України «Про нотаріат»).
Статтею 18 ЦК України передбачено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
За змістом статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У частинах першій, другій статті 88 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, передбачено порядок вчинення виконавчих написів.
Згідно з пунктом 1.1. вказаної Глави для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Аналіз підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій дає підстави дійти висновку про те, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в договорі адресу.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, віднесено до таких документів нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано; визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин.
2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.
Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.
Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Відповідні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц, провадження № 14-557цс19).
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку і на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання письмової вимоги про усунення порушень. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2020 року в справі № 554/6777/17 (провадження № 61-19494св18) зроблено висновок, що у нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення, надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджує безспірність заборгованості та обов'язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором). Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимога про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.
Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16 зробила висновок, що для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи насправді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі та чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Як вбачається з матеріалів справи сторонами не надано суду ані кредитного договору між Акціонерним товариством «Банк Форвард» та ОСОБА_1 , ані розрахунку заборгованості за ним, ані оспорюваного виконавчого напису нотаріуса.
За таких умов суд позбавлений можливості перевірити, чи мав боржник заборгованість перед стягувачем на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису та які її складові, чи не сплив строк пред'явлення вимоги, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру.
Разом з тим, в обґрунтування позову ОСОБА_1 , зокрема, вказував, що виконавчий напис вчинено без попереднього направлення йому стягувачем письмової вимоги та без підтвердження безспірності заборгованості.
На спростування цього відповідачем не надано доказів, що позивачу як боржнику до вчинення виконавчого напису направлялась письмова вимога про погашення заборгованості, та відомостей щодо отримання/неотримання позичальником такого листа.
Посилаючись на надання нотаріусу при вчиненні виконавчого напису відповідної вимоги банк не надав до суду як доказ її копію та докази її направлення, зокрема, квитанцію відділення поштового зв'язку, опис вкладення до цінного листа тощо, що свідчить про невиконання ним процесуального обов'язку доведення обставин, на які він посилається у якості заперечень проти позову.
Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором позбавило його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги банку. Позивач не мав можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, що об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Указана обставина свідчить про недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за кредитним договором на підставі виконавчого напису нотаріуса та є самостійною підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Зазначене відповідає висновкам, викладеним Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2019 року у справі № 357/12818/17, провадження № 61-44380св18, від 27 серпня 2020 року в справі № 554/6777/17, провадження № 61-19494св18, від 09 вересня 2020 року у справі № 127/7932/17, провадження № 61-27853 св18, від 19 січня 2022 року в справі № 554/132/20, провадження № 61-14692св21.
За таких умов не можуть бути взяті до уваги посилання банку на те, що позивач не надав доказів того, що заборгованість не є безспірною, зокрема, контррозрахунку, адже ОСОБА_1 об'єктивно не мав можливості заперечувати проти наявності та розміру заборгованості.
З урахуванням викладеного відсутні підстави вважати, що заборгованість позивача перед відповідачем на час вчинення оскаржуваного виконавчого напису була безспірною. На підставі наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 .
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
З пояснень банку до суду першої інстанції та змісту апеляційної скарги вбачається, що кредитний договір між банком та ОСОБА_1 укладений у простій письмовій формі, адже його обов'язкове нотаріальне посвідчення не вимагається законом.
Однак, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Відсутність нотаріального посвідчення договору унеможливлює вчинення виконавчого напису та є підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Подібні правові висновки Верховний Суд викладав, зокрема, у постановах: від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 (провадження № 61-16749св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 461/1940/20 (провадження № 61-13280св21), від 19 жовтня 2022 року у справі № 278/2416/21 (провадження № 61-5756св22), від 21 грудня 2022 року у справі № 461/10686/20 (провадження № 61-3659св22), від 18 січня 2023 року у справі № 274/2478/18 (провадження № 61-6636св21), від 06 вересня 2023 року у справі № 643/6077/20 (провадження № 61-7339 св 23).
З урахуванням викладеного, наявні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Посилання банку на те, що при вчиненні виконавчого напису нотаріусом було перевірено подання всіх документів, передбачених законом, зокрема, оригіналу кредитного договору, розрахунку заборгованості, виписки по особовим рахункам, вимоги про усунення порушень, не можуть бути взяті до уваги, оскільки доказів щодо цього відповідачем не надано, та такі посилання не спростовують того, що для вчинення виконавчого напису нотаріусу був наданий кредитний договір, що не був нотаріально посвідчений, тобто не є документом, що підтверджує безспірну заборгованість боржника.
Доводи банку щодо того, що нотаріус не зобов'язаний при вчиненні виконавчого напису отримувати пояснення від боржника, судова колегія відхиляє, оскільки це не спростовує необхідності направлення боржнику вимоги про погашення заборгованості перед вчиненням виконавчого напису.
Твердження банку про те, що постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, не впливає на чинність правових норм, що підлягають застосуванню при вирішенні спору, є помилковим, адже з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду у вказаній справі втратила чинність (у частині) Постанова Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою вносилися зміни до переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання оспорюваного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги - такими, що не спростовують висновків суду.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційна скарга Акціонерного товариства «Банк Форвард» задоволенню не підлягає, підстав для перерозподілу судового збору за перегляд справи апеляційним судом не вбачається.
Додаткове рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось.
Керуючись ст.ст.367, 368, ст.374, ст.375, ст.ст.381 - 384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Банк Форвард» - залишити без задоволення.
Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 10 серпня 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.
Головуючий І.В. Бурлака
Судді Ю.М. Мальований
В.Б. Яцина
Повний текст постанови складено 29 листопада 2023 року.