«28» листопада 2023 року
м. Харків
справа № 629/2698/23
провадження № 22ц/818/2262/23
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),
суддів - Мальованого Ю.М., Яцини В.Б.,
за участю секретаря - Волобуєва О.О.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 , представник позивачки - ОСОБА_2 ,
відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , представник відповідача - ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 11 вересня 2023 року в складі судді Цендри Н.В.
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди землі.
Позовна заява мотивована тим, що 01 квітня 2021 року між нею та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладено договір оренди землі, який зареєстровано 01 квітня 2021 року, номер запису іншого речового права 41592246, та передано відповідачу в оренду на 10 років 5 місяців земельну ділянку, кадастровий номер 6323985500:01:000:0010, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить позивачу на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії Р2 №777451, загальною площею 7,2492 га, яка розташована на території Царедарівської сільської ради, Колективного сільськогосподарського підприємства «Жовтень» Харківської області. Зазначено, що за користування земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю орендну плату в розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з один повний рік користування.
Як вбачається з витягу №НВ-9914991662023 із технічної документації з нормативної оцінки земельних ділянок від 14 березня 2023 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 252 250,06 грн. Таким чином, орендна плата за 2021/2022 роки складає 22 525, 00 грн.
Зазначила, що з 2021 року по 2022 рік включно відповідач не сплачує орендну плату за користування вказаною земельною ділянкою. За 2021/2022 роки відповідачем запропоновано сплатити орендну плату у розмірі 10 153,06 грн, що підтверджується заявою від 15 березня 2023 року.
27 березня 2023 року її представником направлено лист-претензію про сплату орендної плати за 2021/2022 роки у повному обсязі, що складає 22 525,01 грн та добровільно розірвати договір оренди землі за згодою сторін, а також надання другого екземпляру договору оренди землі. Проте, відповідачем до цього часу жодних дій зроблено не було.
За вказаних обставин на протязі 2021/2022 року відповідач у наслідок невиконання своїх обов'язків, передбачених договором, порушував та продовжує порушувати її права, як орендодавця щодо виплати орендної плати, згідно договору оренди землі, що є фактом систематичної несплати орендної плати, чим істотно порушив умови договору.
Просила стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 за 2021/2022 роки грошові кошти за невиплачену орендну плату в розмірі 22 525,00 грн; розірвати договір оренди землі від 01 квітня 2021 року та зареєстрований 01 квітня 2021 року, номер запису іншого речового права 41592246 на земельну ділянку, кадастровий номер 6323985500:01:000:0010, між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 ; стягнути з відповідача на її користь понесений судовий збір в розмірі 2 147,20 грн.
Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 11 вересня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 - задоволено частково; стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за невиплачену орендну плату за 2021-2022 роки у розмірі 22 525,00 грн; в задоволені решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 073,60 грн; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.
На вказане рішення суду ОСОБА_1 через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо розірвання договору оренди землі, ухвалити нове рішення, яким по суті позовних вимог позивача в частині розірвання договору оренди землі задовольнити, стягнути з відповідача на її користь судовий за подачу апеляційної скарги в розмірі 1 610,40 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, не враховано, що орендарем не сплачено орендну плату за користування земельною ділянкою, яка належить їй, в порядку та строки як це передбачено договором. Таким чином, станом на 21 грудня 2022 року вже існувало систематичне порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати, що є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість.
08 листопада 2023 року до суду апеляційної інстанції від представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вважав рішення суду законним, а апеляційну скаргу необґрунтованою. При цьому посилався на те, що ОСОБА_1 свідомо ухиляється від отримання орендної плати. Зазначив, що позивачкою не доведено умисну систематичну несплату орендної плати за договором. Таким чином вона вводить суд в оману та штучно створює підстави для розірвання спірного договору. Посилався на те, що незаконне розірвання договору за ініціативною позивачки потягне за собою значні збитки, оскільки договір укладався строком на 10 років та 5 місяців, тому він, опираючись на строк дії договору, планував господарську діяльність, придбав спеціальну техніку, вкладався в добрива та засоби захисту рослин, маючи на меті в подальшому отримувати прибуток з обробітку земельної ділянки, зазначеної в договорі. Він жодним чином не ухиляється від сплати орендної плати за договором та готовий у будь-який час, на вимогу позивачки, сплатити орендну плату за договором. Вказав, що з вказаної в оскаржуваному рішенні суми 22 525,00 грн ним сплачено податки в повному обсязі та направлено позивачці 04 жовтня 2023 року заяву з пропозицією отримати орендну плату за договором. Відповіді на цю заяву не отримано.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині відмови у розірванні договору оренди землі, тому суд апеляційної інстанції в іншій частині рішення суду не переглядає.
В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу в оскаржуваній частині та просив її задовольнити. Акцентував увагу суду на тому, що ОСОБА_1 неодноразово зверталася до відповідача з проханням сплатити йому орендну плату. Однак, доказів щодо цього не надав. При цьому не заперечував проти того, що дружина відповідача приходила до ОСОБА_1 . Однак, не підтвердив того, що вона приходила для того, щоб передати їй кошти за оренду її земельної ділянки.
В свою чергу ОСОБА_3 та його представник заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення. При цьому, пояснили, що ОСОБА_3 віддав їй в рахунок орендної плати 1 000, 00 доларів США, а його дружина передала ОСОБА_1 30 000,0 грн за оренду земельної ділянки. Це було восени 2021 року. При цьому посилалися на пояснення свідків, які допитані в суді першої інстанції. Також, вказали, що сторони є кумами, тому відносини у них були дружні. Однак, згодом погіршилися. ОСОБА_3 своєчасно їй пропонував оплату за оренду земельної ділянки. Строку оплати за договором оренди не пропускав. Починаючи з грудня 2022 року він надсилав їй листи з пропозицією отримати орендну плату. Однак, поведінка ОСОБА_1 щодо отримання орендної плати є некоректною. Вона постійно намагається перешкоджати йому виконати обов'язки за договором оренди належним чином тим, що не бажає отримувати в строк орендну плату. Можливо бажає укласти договір оренди з іншою особою.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, рішення суду в оскаржуваній частині - залишити без змін.
Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині мотивовано тим, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а саме порушення умов договору та систематичної несплати орендної плати, оскільки відповідачем докладено усіх можливих зусиль щодо виплати орендної плати ОСОБА_1 за 2021/2022 роки, проте позивачка відмовилась її отримувати.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 7,2492 га, кадастровий номер 6323985500:01:000:0010, для ведення сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Царедарівської сільської ради Колективного сільськогосподарського підприємства «Жовтень» Харківської області на підставі розпорядження голови Лозівської райдержадміністрації від 10 грудня 2002 року № 596, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку від 26 грудня 2002 року, серія Р2 № 777451 (а.с.11).
01 квітня 2021 року між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 7,2492 га сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Царедарівської сільської ради Колективного сільськогосподарського підприємства «Жовтень» Харківської області (за межами населеного пункту) з кадастровим номером 6323985500:01:000:0010. Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням індексації на 01 січня 2021 року становить 200 000,00 грн.
Пунктом 7 договору передбачено, що термін дії договору вказано до 01 вересня 2031 року з урахуванням ротації основної сівозміни. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Як вбачається з пунктів 8-13 цього договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 5% він нормативної грошової оцінки земельної ділянки та становить 10 000,00 грн, або за заявою орендодавця у натуральній формі рослинницькою продукцією на дану суму.
Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексів інфляції.
Орендна плата вноситься з 01 серпня до 01 грудня кожного року.
Розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.
У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,1 % несплаченої суми за кожний день прострочення.
Пунктами 32-36 цього договору передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.
Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.
Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Дострокове розірвання цього договору має здійснюватися за умови письмового попередження іншої сторони не пізніше ніж за три місяці до закінчення осінньо - польових робіт.
Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.
Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи-орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду переходить до спадкоємців (а.с.92-95).
16 квітня 2021 року ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 складено акт прийому-передачі земельної ділянки до договору оренди від 16 квітня 2021 року (а.с.96).
Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 253511896 від 20 квітня 2021 року, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 332976627 від 22 травня 2023 року, ОСОБА_3 на підставі договору оренди землі, виданого 01 квітня 2021 року, є орендарем земельної ділянки за кадастровим номером: 6323985500:01:000:0010, та сплачує орендодавцю за користування земельною ділянкою орендну плату в розмірі 5% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки за один повний рік користування (а.с.12, 13-14, 97).
Із витягу № HB-9914991662023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 14 березня 2023 року вбачається, що грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6323985500:01:000:0010 становить 252 250,06 грн (а.с.18,63).
21 грудня 2022 року фізична особа-підприємець ОСОБА_5 надіслав заяву ОСОБА_6 із запропонуванням отримати орендну плату за 2022 рік в сумі 30 000,00 грн згідно укладеного договору оренди землі від 01 квітня 2021 року, за адресою: АДРЕСА_1 , попередньо узгодивши час за телефоном НОМЕР_1 . Дана заява отримана ОСОБА_1 30 грудня 2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.61,62).
15 березня 2023 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 надіслав заяву (повторну) ОСОБА_6 з проханням отримати орендну плату за договором за 2021/2022 роки в розмірі 10 153,06 грн з урахуванням вируванням податків та зборів, за адресою: АДРЕСА_1 , попередньо узгодивши час за телефоном НОМЕР_1 . Дана заява отримана ОСОБА_1 24 березня 2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.65-67).
27 березня 2023 року представником ОСОБА_6 направлено лист-претензію до орендаря фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 із запропонуванням добровільно сплати орендної плати за 2021/2022 роки в повному обсязі та надання добровільної згоди на розірвання договору оренди земельної ділянки за згодою сторін (а.с.22,79).
05 травня 2023 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 надіслав заяву (повторну) ОСОБА_6 з проханням отримати орендну плату за договором за 2021/2022 роки в розмірі 10 153,06 грн, з урахуванням вируванням податків та зборів, за адресою: АДРЕСА_1 , попередньо узгодивши час за телефоном НОМЕР_1 (а.с.17,70-71).
Матеріали справи містять копії квитанції від 15 березня 2023 року про сплату фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 податку на доходи фізичних осіб згідно договору оренди землі від 01 квітня 2021 року за 2021/2022 роки в сумі 2 270,25 грн та військового збору з орендної плати згідно договору оренди землі від 01 квітня 2021 року за 2021/2022 роки в сумі 189,19 грн (а.с.64).
Як вбачається з письмових пояснень ОСОБА_7 , дружини фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , в червні 2021 року протягом доби в смт Панютино в м. Лозовій ОСОБА_3 в її присутності на прохання ОСОБА_1 передано її дочці ОСОБА_8 1 000,00 доларів США в рахунок орендної плати за оренду земельного паю, який знаходиться в оренді у ОСОБА_3 (а.с.72-73).
Аналогічні письмові пояснення надано ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (а.с.74-77), а також ті свідки допитані в судовому засіданні в суді першої інстанції.
Разом з тим свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні повідомила, що є дочкою ОСОБА_1 . У 2021 році працювала в магазині смт Панютино. Стосовно пояснень ОСОБА_3 про отримання нею грошей в рахунок оплати оренди землі зазначила, що ніяких грошей їй не давали та до неї ніхто не приїжджав. Також зазначила, що їй відомо про те, що між матір'ю ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладено договір оренди землі. Однак щодо виконання умов даного договору їй нічого не відомо.
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
У частині першій статті 2 ЦПК України зазначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).
Договір оренди землі укладається у письмовій формі (частина перша статті 14 Закону України «Про оренду землі»).
Частиною першою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
У статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (стаття 21 Закону України «Про оренду землі»).
Отже, за загальним правилом індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди.
Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що вона не одержала орендну плату за час користування відповідачем земельною ділянкою упродовж 2021/2022 років, а тому договір підлягає розірванню.
За статтею 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Водночас у пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України вказано таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.
Статтями 627, 629 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року в справі № 183/262/17 дійшов висновку, що частинами першою і другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
До відносин, пов'язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України. При вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18).
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендарем орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що вважається істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє орендодавця можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.
Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 542/51/22.
Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 12 вересня 2023 року у справі № 387/800/21 (провадження № 61-7310св22).
За загальним правилом у разі наявності вини орендаря у систематичній несплаті орендної плати (два та більше випадки) орендодавець має право вимагати розірвання договору оренди землі.
Отже, відповідно до статті 141 ЗК України та статті 32 Закону України «Про оренду землі» підставою розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати, а не разове порушення умов договору у цій частині.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18), від 13 лютого 2023 року у справі № 551/543/20 (провадження № 61-572св22).
Матеріли справи свідчать про те, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 7,2492 га, кадастровий номер 6323985500:01:000:0010, для ведення сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Царедарівської сільської ради Колективного сільськогосподарського підприємства «Жовтень» Харківської області. На підставі договору оренди землі від 01 квітня 2021 року вона передала вказану земельну ділянку в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 .
Згідно із пунктом 10 оспорюваного договору оренди землі орендна плата вноситься з 01 серпня до 01 грудня кожного року.
Отже, у спірних правовідносинах строком є виплата орендної плати саме з 01 серпня до 01 грудня кожного року і невиконання відповідачем обов'язку сплатити орендної плати у строк, визначений умовами договору, і є несплатою орендної плати.
Факт систематичного порушення договору оренди щодо сплати орендної плати є вичерпною підставою для розірвання такого договору, як свідчить усталена судова практика Верховного Суду.
Належними доказами сплати коштів за оренду є: видатковий касовий ордер, виписаний орендарем та підписаний орендодавцем; видаткова накладна, підписана сторонами; довідка, видана податковою інспекцією, про наявність сплати коштів із земельного податку та оренди землі, оскільки вказані документи є платіжними і з них можливо встановити періоди нарахування (постанови Верховного Суду від 23 червня 2022 року в справі № 193/805/20, від 06 вересня 2023 року у справі № 193/805/20 (провадження № 61-13263св22).
Згідно з вимогами статті 537 ЦК України боржник має право виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса в разі: відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов'язання; ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; відсутності представника недієздатного кредитора.
Зазначена норма надає за певних умов право добросовісному кредитору виконати свій обов'язок іншим шляхом, ніж надання орендної плати особисто орендодавцю.
Однак зазначені положення не свідчать про обов'язковість таких дій, а лише регламентують можливу поведінку орендаря та нотаріуса.
Винна поведінка, яка є підставою для припинення правовідносин, кореспондується з обов'язком та небажанням його виконувати на умовах, визначених договором.
Відсутність у договорі обов'язку перераховувати кошти на депозит нотаріуса і нездійснення орендарем таких дій, не може бути безумовною підставою для розірвання договору, а лише тягне за собою виплату цих сум.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 709/1089/17 (провадження № 61-12745сво18).
У матеріалах справи відсутні докази сплати фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 орендної плати за 2021/2022 роки. Однак, матеріали справи свідчать про те, що він намагався її сплатити. Зокрема, направляв на адресу ОСОБА_1 заяви від 21 грудня 2022 року, від 15 березня 2023 року, від 05 травня 2023 року, в яких пропонував отримати ОСОБА_1 орендну плату за 2021/2022 роки. В свою чергу ОСОБА_1 орендну плату не отримувала.
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачка ухилялася від отримання орендної плати та створювала різні підстави для цього, бажаючи розірвати спірний договір оренди землі. При цьому в діях орендаря суд не встановив ознак умисної або систематичної невиплати орендної плати та вважав, що відповідна невиплата обумовлена виключно поведінкою орендодавця.
Такий висновок зроблено і судовою колегією. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 пояснив що він не зволікав з виплатою орендної плати, а навпаки намагався її здійснити.
Такі висновки є обґрунтованими, оскільки матеріали справи свідчать про те, що орендар неодноразово повідомляв ОСОБА_1 про необхідність отримання орендної плати, однак позивачка на ці повідомлення не реагувала.
Таким чином, суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині з підстав систематичної несплати орендної плати, оскільки відповідач для належного виконання ним обов'язку щодо сплати орендної плати у строки та розмірах, передбачених умовами договору оренди, вчинив необхідні дії відповідно до звичаїв ділового обороту у спірних правовідносинах, а саме: надіслав орендодавцю листи з проханням отримати орендну плату, однак позивачка не здійснила дій щодо її отримання, що свідчить про її недобросовісність з метою отримання права на розірвання договору.
Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 13 лютого 2023 року у справі № 551/543/20 (провадження № 61-572св22), від 24 квітня 2023 року у справі № 144/692/21 (провадження № 61-8334 св 22).
Аналізуючи обсяг дослідження доводів заявниці та їх відображення в рішенні суду першої інстанції в оскаржуваній частині, питання обґрунтованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду, зводяться до незгоди з ним та необхідності здійснення переоцінки встановлених фактичних обставин.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення в оскаржуваній частині, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, тому підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381, 384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 11 вересня 2023 року в оскаржуваній частині - залишити без змін.
В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.
Головуючий І.В. Бурлака
Судді Ю.М. Мальований
В.Б. Яцина
Повний текст постанови складено 29 листопада 2023 року.