Справа 939/599/22 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/5779/2023 Доповідач в суді ІІ інстанції - ОСОБА_2
20 листопада 2023 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуюча), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 01 листопада 2023 року,
Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 01 листопада 2023 рокуОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 187 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 31 грудня 2023 року.
В обґрунтування мотивів ухваленого рішення суд вказав про наявність ризиків, що обвинувачений, перебуваючи на волі може переховуватися від суду, впливати на потерпілих та свідків, і застосування більш м'яких запобіжних заходів є недостатнім, оскільки не забезпечить запобігання цим ризикам, що указує на необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого з метою забезпечення його належної процесуальної поведінки.
В апеляційній скарзі захисника обвинуваченого указано на необґрунтованість ухвали суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник указав про те, що стороною обвинувачення не доведено жодного з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Так, захисник указав про те, що ні прокурором у своєму клопотанні ні судом першої інстанції в ухвалі не вказано, з яких підстав та чому ризику переховування від суду не може запобігти такий запобіжний захід як домашній арешт. Крім цього, вказав на те, що інші особи, які обвинувачуються в даному кримінальному правопорушенні, знаходяться на свободі, лише ОСОБА_6 знаходиться під вартою. Також вказав про те, що стороною обвинувачення не надано належних доказів винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Крім того, захисником звернуто увагу на те, що ухвала суду не містить належного обгрунтування необхідності продовження застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з огляду на тривалий період перебування ОСОБА_6 під вартою, а саме 1 рік 5 місяців. Відтак, просив скасувати оскаржувану ухвалу в частині продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 та змінити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за адресою його постійного проживання : АДРЕСА_1 .
Захисник ОСОБА_7 та прокурор до суду апеляційної інстанції не з'явились, були належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи, заяв про розгляд провадження за участі сторін до суду не надходило, що, відповідно до вимог ст. 422-1 ч.4 КПК України не перешкоджає розгляду провадження.
Вивчивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги захисника, колегія суддів приходить до наступних висновків.
За змістом ч.2 ст. 177, ст. 197 КПК України підставою як застосування запобіжного заходу, у тому числі і у виді тримання під вартою, так і продовження строків тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України. Частиною першою ст. 194 КПК України визначений обов'язок суду встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається із матеріалів провадження питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання обвинуваченого під вартою було вирішено на стадії судового розгляду. Тобто, це питання вирішувалось на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання перестала існувати і на заміну якої висунуте обвинувачення. Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні. Таким чином, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у суді першої інстанції на стадії судового розгляду та при перевірці відповідного рішення судом апеляційної інстанції вирішальним є вирішення питання про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
У ході судового розгляду, суд першої інстанції визнав, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Оцінивши зазначені ризики, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою належним чином мотивувавши своє рішення.
Так, колегією суддів визнається доведеним ризик вчинення іншого кримінального правопорушення ОСОБА_6 .При оцінці даного ризику, колегією суддів враховуються конкретні обставини вчинення кримінальних правопорушень, які поставлені у вину обвинуваченому і та обставина, що обвинувачений ОСОБА_6 не працевлаштований, не має постійного джерела доходу. Також колегія суддів зважає на те, що обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності, однак належних висновків для себе не зробив та продовжує вчиняти кримінальні правопорушення. Обраний запобіжний захід у виді тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, на думку колегії суддів, здатний у повній мірі запобігти зазначеному вище ризику.
Також, колегією суддів визнається доведеним ризик переховування обвинуваченого від суду. При цьому указаний ризик, на думку колегії, є значним. Наявність даного ризику стверджується тим, що обвинувачений після вчинення кримінальних правопорушень залишив місце постійного проживання, під час досудового розслідування не з'являвся за викликами до слідчого, у зв'язку з чим обвинуваченого було оголошено в розшук.
Наведене указує на існування ризику переховування обвинуваченого від суду, що указує на наявність підстав для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу. Обраний запобіжний захід у виді тримання обвинуваченого під вартою, на думку колегії суддів, здатний в повній мірі запобігти можливості обвинуваченого переховуватись від суду.
Посилання захисника на наявність у обвинуваченого постійного місця проживання, у зв'язку із чим є можливим застосування щодо нього запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою, на думку колегії суддів, є не у повній мірі обґрунтованим та не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, оскільки обвинувачений за місцем постійного проживання після вчинення кримінальних правопорушень не проживав, не має сталих соціальних зв'язків, не має постійного джерела доходу, під час досудового розслідування оголошувався в розшук, оскільки місце його перебування було невідоме.
З урахуванням викладеного, запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту не буде достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
На підставі викладеного, ухвала Бородянського районного суду Київської області від 01 листопада 2023 року щодо ОСОБА_6 відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування колегія суддів не вбачає, у зв'язку із чим залишає цю ухвалу без змін, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 01 листопада 2023 року про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 31 грудня 2023р. залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
______________ _____________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4