Провадження 11-кп/824/5612/2023 Єдиний унікальний номер 759/15096/22 Головуючий у суді 1 інстанції - ОСОБА_1
20 листопада 2023 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3
ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2023 року,
за участю сторін апеляційного провадження:
прокурора ОСОБА_8
(в режимі відеоконференції)
захисника ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2023 року задоволено клопотання прокурора Святошинської окружної прокуратури м. Києва та обрано запобіжний захід відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою, строком на 60 (шістдесят) днів, тобто, до 21 грудня 2023 (включно), з утриманням його у ДУ «Київський слідчий ізолятор», взято під варту в залі суду після проголошення ухвали.
Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та застосувати запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою (домашній арешт) або встановити розмір альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в мінімальному розмірі, передбаченому для даної категорії обвинувачених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України.
Захисник, з посиланням на норми КПК України та практику Європейського суду з прав людини, вважає вказану ухвалу необґрунтованою та незаконною.
Захисник зазначає, що перебування обвинуваченого під вартою фактично створюватиме умови для відбування ним покарання за відсутністю обвинувального вироку щодо нього, що може призвести до порушення принципу верховенства права, порушення конституційного права не свободу та особисту недоторканість, не відповідатиме принципу презумпції невинуватості, а також буде суперечити принципам, визначеним ст. ст. 3, 5, 6 Європейської Конвенції про захист прав людини основоположних свобод. Окрім того, як знаходження обвинуваченого під вартою, так цілодобовий домашній арешт не дають можливості використовувати обвинуваченим право на працю, в результаті чого страждає не тільки обвинувачений, а також непрацездатні особи, які перебувають на його утриманні.
При цьому, на думку захисника, у суду першої інстанції відсутні будь-які докази реальності існування вказаних в оскаржуваному рішенні ризиків, тобто, судом першої інстанції покладені в основу судового рішення суто гіпотетичні припущення.
Захисник зазначає, що ризик переховуватись від суду не підтверджується жодними доказами та має виключно абстрактний, гіпотетичний характер. При цьому ризик обґрунтовано виключно на тяжкості можливого покарання, проте, окрім тяжкості покарання, суд зобов'язаний враховувати і інші чинники.
Захисник стверджує, що висновок прокурора щодо можливості вчинення ОСОБА_7 інших кримінальних правопорушень прямо суперечить ст. 63 Конституції України, як норми прямої дії, і такий висновок суд першої інстанції не поклав в основу оскаржуваного рішення, напевне, вважаючи його не доведеним.
Окрім того, на переконання апелянта, прокурором не наведено жодних доказів того, що інший запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого, а суд зобов'язаний був перевірити можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу. При цьому є обов'язковим доказування існування ризиків, а не лише зазначення їх стандартного переліку.
Захисник зазначає, що судом не взято до уваги те, що фабула обвинувачення будується на дефініції «пощирення» взятої з диспозитивної частини ст. 114-2 КК України. В той же час, матеріали кримінального провадження не містять даних про отримання, начебто, розповсюдженої інформації хоча б однією реальною особою; матеріали кримінального провадження, рівно як і докази, які надаються прокурором в обґрунтування застосування до обвинуваченого виключного запобіжного заходу, не містять відомостей про хоча б одну особу, яка б спожила (отримала, прочитала, та/або ін.) інформації, начебто, розповсюджену обвинуваченим.
Захисник звертає увагу на те, що суду першої інстанції разом із обвинувальним актом наданий реєстр матеріалів кримінального провадження, з якого вбачається відсутність свідків, спільників, потерпілих у даному кримінальному провадженні, що, у свою чергу, вказує на відсутність самого факту поширення інформації в розумінні дефініції «поширення», розтлумаченої Верховним Судом, а, зважаючи на очевидність хибності висунутого обвинувачення, суд першої інстанції застосував запобіжний захід до особи, яка позитивно характеризується, має стійкі соціальні зв'язки та має на утриманні доньку.
Захисник вважає, що судом не взято до уваги те, що будь-яких змін в розрізі ризиків, зазначених прокурором в якості підґрунтя до клопотання про продовження запобіжного заходу, будь-яких обставин, які нівельовані застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прокурором не наведено, не доведено і необхідність продовження запобіжного заходу в виді тримання під вартою та неможливість забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого шляхом обрання більш м'якого запобіжної заходу. Будь-яких нових ризиків, по відношенню до тих, з урахуванням яких обирався теперішній запобіжний захід, прокурором у клопотанні не наведено.
Таким чином, на думку захисника, доцільність тримання під вартою обвинуваченого прокурором не доведена, у зв'язку з чим суд першої інстанції помилково прийняв рішення про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, не застосувавши до такого більш м'який запобіжний захід.
Захисник стверджує, що ст. 177 КПК України не містить положень щодо неможливості застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у разі обрання до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому у разі, якщо слідчий суддя не знайде підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, цілком допустимим, можливим та справедливим буде застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, пов'язаного із визначенням застави. Захисник вважає, що з урахуванням мінімального ступеню вірогідності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, достатнім для запобігання означеним ризикам буде мінімальний рівень застави.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 422-1 КПК України суддя-доповідач у разі необхідності перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для продовження строку тримання під вартою, невідкладно витребовує з суду першої інстанції: ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою; клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, подане під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
На виконання вимог ч. 2 ст. 422-1 КПК України з суду першої інстанції витребувані копії зазначених документів.
Заслухавши доповідь судді, позицію захисника та обвинуваченого на підтримку доводів апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вказавши про наявність ризиків у кримінальному провадженні та обґрунтованість та законність прийнятого судом першої інстанції рішення, дослідивши наявні документи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить такого висновку.
Перевіркою наявних матеріалів встановлено, що у провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження № 12022100010001948 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч.1, ч. 2 ст. 200, ч. 3 ст. 358 КК України.
За змістом оскаржуваної ухвали при проведенні підготовчого засідання прокурором заявлено клопотання про зміну обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу застави на запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Клопотання прокурора обґрунтоване тим, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні таємного викрадення майна потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 в умовах воєнного стану; незаконному заволодінні ID-картками на ім'я ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , посвідченням працівника «Укрзалізниці» на ім'я останнього, а також шляхом формування електронних платіжних доручень від імені потерпілих на банківських рахунках, відкритих в банківських установах України від імені останніх, формував електронні платіжні доручення від імені потерпілих на банківських рахунках, відкритих в банківських установах України від імені потерпілих, та формував електронні платіжні доручення на списання частини залишку балансу з рахунків потерпілих шляхом видачі готівкових коштів через банкомат або переведення коштів на власний банківський рахунок.
У клопотанні прокурора вказано, що обвинувачений не з'являється до суду, про причини неявки суд не повідомляв, будучи повідомлений про день та час розгляду кримінального провадження, що свідчить про те, що обвинувачений ухиляється від явки до суду без поважних причин, затягує розгляд справи, чим перешкоджає кримінальному провадженню.
Беручи до уваги, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі до 8 років, ухиляється та переховується від суду без поважних на те причин, як наслідок затягує розгляд справи, чим перешкоджає кримінальному провадженню, з метою забезпечення виконання покладених на нього обов'язків, враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, яке йому загрожує, для запобігання вищевказаним ризикам, просив змінити обвинуваченому запобіжний захід у виді застави на запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів. Зарахувати в дохід держави заставу в розмірі 78000 грн., сплачену 19 серпня 2022 року за обвинуваченого.
За змістом оскаржуваної ухвали захисник та обвинувачений заперечували проти задоволення клопотання, вважаючи, що ризики, зазначені прокурором, жодним чином не підтверджені, оскільки клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під варто необґрунтоване, доказів щодо порушення обвинуваченим застави прокурором не наведено.
За результатами підготовчого засідання суд прийняв рішення про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 200, ч. 2 ст. 200, ч. 3 ст. 358 КК України, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Святошинського районного суду м. Києва; задоволено клопотання прокурора Святошинської окружної прокуратури м. Києва та обрано запобіжний захід відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою, строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 21 грудня 2023 (включно), з утриманням його у ДУ «Київський слідчий ізолятор», взято під варту в залі суду після проголошення ухвали.
Строк тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 23 жовтня 2023 року.
Ухвала суду обґрунтована тим, що ОСОБА_7 обвинувачується, зокрема, у вчиненні злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, те, що на даний час залишається достатньо підстав вважати, що обвинувачений, опинившись на волі, зможе ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування), і на це вказують те, що відносно обвинуваченого оголошувався розшук, суспільно небезпечний характер протиправних дій, в яких він обвинувачується і щодо яких органами досудового розслідування висунута обґрунтована підозра (обвинувачення); тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винним у вчинені інкримінованих злочинів. Крім того, існує велика ймовірність того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, зможе перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні під час судового провадження іншим чином, зокрема, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин злочину.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України судом враховані дані про особу обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, вік та стан його здоров'я, щодо якого на даний час в розпорядженні суду відсутні об'єктивні медичні застереження щодо неможливості перебування його під вартою.
Таким чином, з метою запобігання встановленим ризикам, суд дійшов висновку, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, не можуть забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних обов'язків.
Оскільки обвинуваченому у цьому ж провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте, був порушений ним, суд, керуючись положеннями ч. 4 ст. 183 КПК України, дійшов висновку про відсутність правових підстав для визначення розміру застави.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК Українитримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про обрання або продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до положень ст. 178 КПК України суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Наведені вище положення КПК України свідчать про те, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою ст. 177 КПК України, при тому, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що вирішення питання про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому вирішено на стадії підготовчого судового засідання, тобто, перевірка обґрунтованості висунутого обвинувачення та з'ясування обставин кримінального провадження шляхом дослідження доказів, наданих сторонами обвинувачення та захисту, на яких може ґрунтуватися або якими може спростовуватися обвинувачення, та яким за результатами судового розгляду суд надає оцінку, як кожному окремо, так і в сукупності, в нарадчій кімнаті шляхом ухвалення остаточного рішення у кримінальному провадженні, ще не розпочалась.
За таких обставин доводи апеляційної скарги про необґрунтованість повідомленої підозри або висунутого обвинувачення, відсутність вагомих доказів винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, є непереконливими.
Суд першої інстанції, приймаючи рішення про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вказав про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти цим ризикам.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до висунутого обвинувачення ОСОБА_7 інкримінується вчинення кримінальних правопорушень різного ступеню тяжкості. Так, санкція ч. 4 ст. 185 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі від 5 до 8 років; санкція ч. 1 ст. 200 КК України - штраф від трьох до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; ч. 2 ст. 200 КК України - штраф від п'яти до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; ч. 3 ст. 358 КК України - обмеження волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
Також з наявних матеріалів встановлено, що 18 серпня 2022 року відносно обвинуваченого обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави. 19 серпня 2022 року внесено заставу у розмірі 78 тис. грн. та ОСОБА_7 звільнено з-під варти з одночасним покладенням обов'язків.
Однак, у зв'язку з тим, що обвинувачений не з'являвся до суду, прокурором було подане клопотання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу на тримання під вартою, а також клопотання про надання дозволу на затримання обвинуваченого з метою приводу, у прохальній частині якого прокурор просив оголосити розшук обвинуваченого та надати дозвіл на затримання останнього з метою його приводу до суду для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Ухвалою суду від 16 серпня 2023 року обвинувачений оголошений у розшук.
Колегія суддів, з урахуванням суворості покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватими у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, стадії судового провадження кримінального провадження, даних про особу обвинуваченого, вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ризик перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження шляхом переховування від суду, всупереч доводів апеляційної скарги, є реальним та доведеним.
Окрім того, згідно з п. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
З огляду на те, що обвинуваченому вже обирався запобіжний захід у виді застави, проте, був порушений ОСОБА_7 , то, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано не застосував до обвинуваченого запобіжний захід у виді застави.
При цьому колегія суддів приймає до уваги, що будь-яких обґрунтувань на спростування наведених вище обставин та висновків суду в цій частині, захисником ні в апеляційній скарзі, ні під час апеляційного розгляду не наведено.
З огляду на те, що сума застави визначалась тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в обвинуваченого, щодо якого застосовано заставу, якесь бажання сховатись, проте, це не стало стримуючим фактором для ухилення обвинуваченого від суду, на думку колегії суддів, застосування більш м'яких запобіжних заходів у виді особистого зобов'язання, особистої поруки або домашнього арешту, не зможуть запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні судового розгляду, у тому числі, щодо належного виконання обвинуваченими своїх процесуальних обов'язків.
Таким чином, сукупність встановлених під час апеляційного розгляду обставин, на переконання колегії суддів, свідчить про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про наявність на даний час реальних ризиків вчинення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а, відтак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
При цьому, всупереч доводів апеляційної скарги, судом першої інстанції при прийнятті рішення за поданим клопотанням враховані й вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність його соціальних зв'язків, відсутність судимостей, тощо, і доводи сторони захисту в цій частиніне спростовують на даному етапі судового провадження висновків суду про наявність реальних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Також, на думку колегії суддів, є непереконливими доводи апеляційної скарги захисника про необґрунтованість як клопотання прокурора, так і ухвали суду, оскільки вони спростовуються змістом вказаних документів.
За встановлених обставин доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на наявних матеріалах.
Таким чином, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих на час постановлення оскаржуваної ухвали обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання обвинуваченому виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення, у зв'язку з чим апеляційна скарга захисника не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2023 року про обрання запобіжного заходу ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 21 грудня 2023 (включно), - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ________________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4