справа №363/714/18 Головуючий у 1 інстанції: Котлярова І.Ю.
провадження №22-ц/824/13773/2023 Головуючий суддя: Олійник В.І.
Іменем України
13 листопада 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Головуючого судді: Олійника В.І.,
суддів: Гаращенка Д.Р., Сушко Л.П.,
при секретарі: Курченко С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на додаткове рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 липня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 27.06.2023 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 08.04.2013 року у розмірі 3 940 гривень 41 копійку, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 75 гривень 20 копійок. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
03 липня 2023 року від адвоката відповідача Яреська Т.В. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій зазначено, що судом під час ухвалення рішення суду не було вирішено питання відшкодування відповідачу понесених нею витрат на правову допомогу, які вона зазнала у зв'язку з розглядом даної справи, а тому просив стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу (правову) допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 3 828 грн.
Додатковим рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 07 липня 2023 року заяву задоволено.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 828 гривень.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким заяву залишити без задоволення.
Скарга обґрунтована тим, що АТ КБ «ПриватБанк» заперечує проти компенсації відповідачу судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, оскільки відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження права на компенсацію судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.
Враховуючи, що належних та допустимих доказів понесення витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі відповідач не надав, вони підлягають зменшенню та/або відшкодуванню виключно за рахунок відповідача.
Яресько Т.В. - представником відповідачки ОСОБА_1 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, залишити оскаржуване рішення без змін та стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 сплачені витрати на професійну правничу (правову) допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 3 000 грн.
Вказує, що в долучених до позовної заяви додатках наведені докази укладення додаткової угоди до договору про надання професійної правничої допомоги з домовленістю про фіксований розмір обчислення гонорару; в додатковій угоді, акті прийому-передачі послуг, розрахунковій квитанції деталізовано опис робіт тією необхідною мірою, якою його визначив відповідач, а саме: зазначення про надання послуг із представництва інтересів відповідача при перегляді заочного рішення Вишгородського районного суду Київської області по справі 363/714/18.
Відповідач акцентує увагу суду на тому, що до відзиву на позовну заяву по справі 363/714/18 було долучено: копія Договору про надання правничої (правової) допомоги №22122 від 12.12.2022 року з Додатком №1; Копія Акту наданих послуг №1 від 03.04.2023 року; Копія Розрахункової квитанції №03/04/23 від 03.04.2023 року. Проте, суд в рішенні не розглянув питання відшкодування відповідачу судових витрат, відповідно до співвідношення задоволених вимог позивача.
Отже, у відповідача виникла необхідність подати заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача судових витрат, а саме: витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Також, і це підтверджено самим позивачем у апеляційній скарзі, рішення Вишгородського районного суду Київської області від 27 червня 2023 року по справі №363/714/18, апелянтом не оскаржувалось, що додатково свідчить про згоду апелянта з ухваленим рішенням, так як правом на його оскарження позивач не скористався.
Враховуючи те, що гонорар згідно договору є фіксованим, надання опису робіт (послуг) в даному випадку - не є обов'язковим.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що інтереси відповідача в суді представляв адвокат Яреська Т.В., що діяв на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги від 12.12.2022 року №22122, ордеру серії АІ
№1321432 від 15.12.2022 року та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю
№8815/10, виданого 13 березня 2020 року, а витрати відповідача на професійну правничу допомогу адвоката становлять в пропорційному співвідношенні до розміру задоволених позовних вимог - 3 828 грн.
Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Судом встановлено, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 27.06.2023 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 08.04.2013 року у розмірі 3 940 гривень 41 копійку, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 75 гривень 20 копійок. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Згідно з п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч.ч.2 та 3 ст.270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення увалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
За ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У відповідності до частин першої - шостої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до ч. 4 та ч. 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
За ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з вимогами ст.20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов'язковий спосіб посвідчення копій документів.
Таким чином, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, інтереси відповідача в суді представляв адвокат Яресько Т.В., що діяв на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги від 12.12.2022 року №22122, ордеру серії АІ №1321432 від 15.12.2022 року та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №8815/10, виданого 13 березня 2020 року.
03.04.2023 року між адвокат Яресько Т.В. та відповідачем було підписано Акт приймання-передачі послуг №1 від 03.04.2023 року, тим самим підтвердивши, що послуги адвокатом Яресько Т.В. були надані в повному обсязі. Відповідач оплатила послуги у розмірі 4000 грн. 03.04.2023 року, про що адвокатом Яресько Т.В. видано відповідну розрахункову квитанцію №03/04/23 від 03.04.2023 року, відповідно до вимог п.7.5 Додатку №1 до Договору про надання правової допомоги.
Таким чином, адвокатом надано на виконання договору послуг на суму 4 000 грн.
Згідно зі змістом ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, оскільки позовні вимоги задоволено частково, витрати на правову допомогу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу адвоката становлять в пропорційному співвідношенні до розміру задоволених позовних вимог - 3 828 грн.
Виходячи з наведеного та з урахуванням критеріїв співмірності складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи та значимості вчинених ним дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 3 828 грн є належним чином обґрунтованими і підлягали стягненню з позивача на користь відповідача.
Підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, судом не встановлено, він є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом та обсягом наданих адвокатом послуг.
Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.
Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.
Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Додаткове рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 липня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 27 листопада 2023 року.
Головуючий:
Судді: