Справа № 754/9016/19
Апеляційне провадження №22-ц/824/11124/2023
12 жовтня 2023 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Яворського М.А.
за участю секретаря Павлової В.В.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 08 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Сороки Валерія Миколайовича, Акціонерного товариства «Сенс Банк», третя особа: ОСОБА_2 , про визнання дій протиправним та скасування реєстраційної дії,
У червні 2019 році позивач звернувся до суду з позовом про визнання дій протиправним та скасування реєстраційної дії.
В обґрунтування позову зазначав, що 08.06.2007 між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 030.29-50/284-С, за умовами якого кредитор надав позивачу грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання в межах максимального ліміту заборгованості до 175 000,00 доларів США із розрахунку 134,00% річних та комісій за користування кредитом, з щомісячним зниженням ліміту за станом на кожне 10 число місяця на 1 458,00 доларів США з корегуванням залишку ліміту на останній місяць дії кредитного договору, на строк до 07.06.2017.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між кредитором та позивачем 08.06.2007 був укладений договір іпотеки № 030.29-50/284-С, передано в іпотеку належну позивачу трикімнатну квартиру загальною площею 83,60 кв. м., жилою 46,10 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л.Д. 28.04.2004 за реєстровим № 612-у та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 05.05.2004 в реєстровій книзі № 291-47 за реєстровим № 41720.
Заставна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 1 262 500,00 грн. що на день укладення договору є еквівалентом 250000,00 доларів США. Балансова вартість предмету іпотеки відповідно до довідки-характеристики, виданої Київським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 03.05.2007 № 1245078, становить 85 607,28 грн.
Також в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між кредитором та позивачем та ОСОБА_2 08.06.2007 був укладений договір поруки № 030.29-50/284-С за умовами якого, поручитель зобов'язався перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів з користування кредитом, комісії, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі, в строки та в порядку, передбачених кредитним договором.
Зобов'язання перед банком позивач не виконала вчасно і в повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором.
02.05.2019 з інформації, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо про те, що предмет іпотеки, а саме належна позивачу квартира була перереєстрована 05.03.2019 реєстратором комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Сорокою В.М. за зверненням АТ «Укрсоцбанк» та станом на сьогоднішній день належить на праві власності АТ «Укрсоцбанк».
Оскільки позивач не отримувала в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку» письмове повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, вона вважає дії відповідачів протиправними та такими, що не відповідають Закону України від 3 червня 2014 року № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у зв'язку з чим вона вимушена звернутись до суду з вищевказаними позовними вимогами.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 08 червня 2023 року задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Сороки Валерія Миколайовича від 05.03.2019 року, індексний номер: 45842440, про державну реєстрацію права власності за АТ «УКРСОЦБАНК» на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; в іншій частині в задоволені позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, АТ «Сенс Банк» направило апеляційну скаргу, в якій зазначило, що оскаржуване рішення вважає незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв'язку з цим апелянт просив апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити по справі нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
26.09.2023 року до Київського апеляційного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу на рішення суду.
В судове засідання 12.10.2023 року реєстратор КП «Реєстраційне бюро» Сорока В. М. та Дроботун С.Г. не з'явились, про розгляд справи належним чином повідомлялись, про причини неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надали.
На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників, що не з'явились.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
В ході розгляду справи судом встановлено, що 08.06.2007 між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 030.29-50/284-С, за умовами якого АТ «Сенс Банк» надав позивачу грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання в межах максимального ліміту заборгованості до 175 000,00 доларів США із розрахунку 134,00% річних та комісій за користування кредитом, з щомісячним зниженням ліміту за станом на кожне 10 число місяця на 1 458,00 доларів США з корегуванням залишку ліміту на останній місяць дії кредитного договору, на строк до 07.06.2017.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між кредитором та позивачем 08.06.2007 був укладений договір іпотеки № 030.29-50/284-С та передано в іпотеку трикімнатну квартиру загальною площею 83,60 кв. м., жилою 46,10 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л.Д. 28.04.2004 за реєстровим № 612-у та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 05.05.2004 в реєстровій книзі № 291-47 за реєстровим № 41720. Заставна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 1262500,00 грн. що на день укладення договору є еквівалентом 250000,00 доларів США. Балансова вартість предмету іпотеки, відповідно до довідки-характеристики, виданої Київським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 03.05.2007 № 1245078 становить 85 607,28 грн. Також в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між кредитором, позивачем та ОСОБА_2 08.06.2007 був укладений договір поруки № 030.29-50/284-С, за умовами якого поручитель зобов'язався перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів з користування кредитом, комісії, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі, в строки та в порядку, передбачених кредитним договором.
Зобов'язання перед банком позивач не виконала вчасно і в повному обсязі, в зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором.
05.03.2019 предмет іпотеки була перереєстрована реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Сорокою В.М. за зверненням АТ «Укрсоцбанк» та станом на момент звернення позивача до суду належить на праві власності АТ «Укрсоцбанк».
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з наступних обставин:
1. На час укладення договору іпотеки, ст. 36 Закону України «Про іпотеку» не було передбачено можливості звернення стягнення в позасудовому порядку на предмет іпотеки на підставі лише іпотечного застереження в договорі. Для такого звернення передбачалася необхідність укладення окремого договору між іпотекодавцем та іпотеко держателем. Лише законом №800-VI від 25.12.2008 року в положення Закону України «Про іпотеку» були внесені відповідні зміни, згідно яких іпотечне застереження в договорі стало прирівнюватися до відповідного окремого договору про звернення стягнення.
2. Стягувачем належним чином не було виконано вимогу про направлення вимоги погашення заборгованості та повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку.
3. На іпотечне майно було звернуто стягнення в період дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Вищевказані підстави були належним чином розглянути і аргументовані в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.
Як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року в справі «Руїз Торія проти Іспанії», заява № 18390/91).
Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).
Зважаючи на наведене, у апеляційного суду відсутній обов'язок повторного зазначення тих висновків, які суд першої інстанції поклав в основу свого рішення, і з якими в повній мірі погоджується й колегія суддів апеляційного суду.
Апелянтом фактично не було надано належних аргументів проти висновків суду першої інстанції щодо підстав для задоволення рішення суду.
Не може погодитися колегія суддів апеляційного суду і щодо належного направлення боржнику вимоги про погашення заборгованості, оскільки матеріали справи містять лише докази направлення такої вимоги на адресу: АДРЕСА_2 , в той час, як місцем проживання боржника є АДРЕСА_1 , тобто в іпотечній квартирі. Доказів належного направлення та вручення вимоги за вказаною адресою матеріали справи не містять.
Не може погодитися колегія суддів апеляційного суду і з доводами апелянта щодо відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин положення ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», на тій підставі, що за боржником зареєстровано інше житло. Як вбачається з наданих самим же апелянтом документів, право власності на таке житло за позивачем було зареєстровано лише в грудні 2021 року, тоді як звернення стягнення на предмет іпотеки було здійснено в березні 2019 року.
Не може свідчити про наявність перешкод у застосуванні в даному випадку положення ЗУ «Про Іпотеку» і наявна у матеріалах справи інформація з державного реєстру речових прав про запис про наявність у ОСОБА_1 садового будинку, оскільки садовий будинок не є житлом. Крім того, вказаний будинок має загальну площу 10,9 м.кв.
З огляду на вказане, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 08 червня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді Т.О. Писана
М.А. Яворський