Справа № 754/9016/19
Апеляційне провадження №22-ц/824/11124/2023
12 жовтня 2023 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Яворського М.А.
за участю секретаря Павлової В.В.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 30 травня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Сороки Валерія Миколайовича, Акціонерного товариства «Сенс-Банк», третя особа: ОСОБА_2 , про визнання дій протиправним та скасування реєстраційної дії,
У червні 2019 році позивач звернувся до суду з позовом про визнання дій протиправним та скасування реєстраційної дії.
22.05.2023 року позивач подала заяву про забезпечення позову.
В обґрунтування заяви вказала, що нею оспорюється реєстрація права власності за ПАТ «Укрсоцбанк» на квартиру АДРЕСА_1 .
В ході розгляду справи, а саме 04.05.2023 року на адресу третьої особи ОСОБА_2 від акціонерного товариства «Сенс-Банк» надійшла вимога про виселення з квартири, зняття з реєстраційного обліку мешканців квартири та звільнення приміщення від особистих речей.
Оскільки на той час право власності на квартиру було зареєстровано за відповідачем він може перереєструвати право власності на квартиру, зняти з реєстрації осіб зареєстрованих у квартирі, передати квартиру в оренду, що призведе до додаткових зусиль при захисті прав позивача, за чим вона звернулася до суду.
У зв'язку з викладеним просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру; заборони акціонерному товариству «Сенс-Банк» та третім особам вчиняти будь-які дії з володіння, користування та розпорядження квартирою, в тому числі знімати з реєстрації мешканців квартири: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , вселяти інших осіб до вказаної квартири, проникати та входити до вказаної квартири, укладати договори щодо оренди квартири, щодо надання/припинення комунальних дій та інших дій; заборонити акціонерному товариству «Сенс-Банк» та третім особам вчиняти будь-які дії щодо обмеження прав ОСОБА_1 у володінні та користуванні даною квартирою; заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, а також іншим суб'єктам на яких покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії (реєстрації прав та їх обтяжень) з квартирою, до розгляду справи по суті.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 30 травня 2023 року заяву про забезпечення позову залишено без задоволення.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 направила апеляційну скаргу, в якій зазначила, що оскаржувану ухвалу вважає незаконною та такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв'язку з цим апелянт просив апеляційний суд скасувати оскаржувану ухвалу суду та ухвалити по справі нове судове рішення про задоволення вищевказаної заяви.
Станом на початок розгляду справи по суті відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судове засідання 12.10.2023 року позивач, реєстратор КП «Реєстраційне бюро» Сорока В.М. та третя особа не з'явились, про розгляд справи належним чином повідомлялись, про причини неявки суд не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надали.
На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників, що не з'явились.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції.
Залишаючи заяву про забезпечення позову без задоволення, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи про забезпечення позову не містять належного обґрунтування необхідності застосування в межах даної цивільної справи іншого заходу забезпечення позову окрім вже вжитого судом (ухвала Деснянського районного суду міста Києва від 21 грудня 2019 року та в ухвала суду від 24 червня 2019 року у даній справі).
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:
За змістом ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; І'1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необгрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у п. 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 910/16868/19).
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).
З матеріалів даної справи вбачається наявність реального спору між сторонами. При цьому метою застосування заходів забезпечення позову є необхідність уникнення ризику невиконання рішення або ускладнення відновлення права сторони, за захистом якого вона звернулась до суду.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 21 грудня 2019 року у даній справі було заборонено представникам та уповноваженим особам акціонерного товариства «Укрсоцбанк» у будь-який спосіб вчиняти дії щодо квартири АДРЕСА_1 за основним зобов'язанням по договору про надання відновлювальної кредитної лінії №030.29-50/284-С від 08 червня 2007 року. Ухвалою суду від 24 червня 2019 року було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності акціонерному товариству «Укрсоцбанк».
Обґрунтовуючи необхідність застосування додаткового заходу забезпечення позову, заявник вказував на те, що ухвала суду про накладення арешту на спірну квартиру вичерпала свою дію, оскільки ній було зазначено строк на пред'явлення ухвали до виконання - протягом одного року.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що апелянтом було змішано поняття «термін пред'явлення до виконання» та «термін дії». Перший термін стосується часу, коли за вказаним судовим рішенням може бути ініційована процедура його примусового виконання, і не може ототожнюватися з часом вичерпання дії такого судового рішення.
З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 24 червня 2019 року про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності акціонерному товариству «Укрсоцбанк», була пред'явлена до примусового виконання. При цьому в зазначеній ухвалі не встановлювався строк припинення її дії.
З урахуванням вищевказаного, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність тих ризиків, якими заявник обумовлював необхідність застосування нового заходу забезпечення позову, що належним чином й було констатовано судом першої інстанції.
Згідно вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення. Апелянтом не було відповідним чином доведено наявності передбачених законом підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції, відтак апеляційна скарга до задоволення непідлягає.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 30 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді Т.О. Писана
М.А. Яворський