13 листопада 2023 року м. Дніпросправа № 160/11180/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2023 ( суддя першої інстанції Кучма К.С.) в адміністративній справі №160/11180/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та його скасування, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Чернівецькій області про відмову в призначенні їй пенсії за віком №047150020959 від 03.03.2023 року;
зобов'язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути її заяву про призначення пенсії за віком від 24.02.2023 року з урахуванням висновків суду про зарахування до загального страхового стажу періоду її роботи згідно із трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , дата заповнення 16.04.1981 року, а саме: з 16.04.1981 року по 29.04.1985 року, з 09.07.1985 року по 10.07.1986 року, з 15.09.1986 року по 31.12.1997 року та періоду навчання згідно із дипломом серії НОМЕР_2 , який виданий 27.02.1981 року Бакинським фінансово-кредитним технікумом Мінвузу Азербайджанської PCP.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулася до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії. Проте, рішенням Головного управління ПФУ в Чернівецькій області №047150020959 від 03.03.2023 року їй було відмовлено у призначенні пенсії. Вказане рішення мотивоване відсутністю необхідного страхового стажу у неї для призначення пенсії та не зарахування періодів трудової діяльності, з підстав відсутності документу який підтверджує зміну прізвища. Позивач з даними діями пенсійного фонду погодитися не може, у зв'язку з чим була змушена звернутися до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2023 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №047150020959 від 03.03.2023 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано повторно Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 24.02.2023 року зарахувавши до загального страхового стажу період навчання згідно із дипломом серії НОМЕР_2 , періоди роботи з 16.04.1981 року по 29.04.1985 року, з 09.07.1985 року по 10.07.1986 року, з 15.09.1986 року по 31.12.1997 року, та з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовної заяви відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Позиція відповідача фактично полягає у тому, що За доданими документами до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано: період роботи згідно із наданою трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , оскільки відсутній документ, який підтверджує зміну прізвища позивача з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 (на титульній сторінці трудової книжки наявний запис про зміну прізвища із порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників). Також період навчання згідно із дипломом серії НОМЕР_2 з 01.09.1977 р. по 18.02.1981 р., оскільки відсутній документ, який підтверджує зміну прізвища позивача з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 . Таким чином, враховуючи вищенаведені факти та норми чинного законодавства відповідач-1 вважає, що в діях Головного управління ПФУ в Чернівецькій області не вбачається протиправних дій по відношенню до позивача, розрахунок її стажу проведено відповідно до вимог чинного законодавства. Таким чином, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання рішення протиправним та його скасування, зобов'язання вчинити певні дії слід відмовити, оскільки у позивача відсутній необхідний стаж для призначення пенсії за віком - не менше 30 років.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 24.02.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася до Головного управління ПФУ в Дніпропетровської області із заявою про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності, заяву про призначення пенсії позивача було розглянуто 03.03.2023 року Головним управлінням ПФУ в Чернівецькій області та прийнято рішення №047150020959 про відмову в призначенні пенсії.
Вказаним рішенням встановлено, що страховий стаж позивача становить 19 років 02 місяці 03 дні.
За доданими документами до страхового стажу позивача не зараховано:
період роботи згідно із наданою трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , оскільки відсутній документ, який підтверджує зміну прізвища позивача з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 (на титульній сторінці трудової книжки наявний запис про зміну прізвища із порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників);
період навчання згідно із дипломом серії НОМЕР_2 з 01.09.1977 р. по 18.02.1981 р., оскільки відсутній документ, який підтверджує зміну прізвища позивача з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 .
Листом від 08.03.2023 року Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області повідомило позивача про прийняте Головним управління ПФУ в Чернівецькій області оскаржуване рішення №047150020959 від 03.03.2023 року.
Не погоджуючись з діями відповідача, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Станом на час внесення спірних записів, діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена 20.06.1974 № 162 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (далі Інструкція № 162), пункт 2.3 якої містить положення, подібні положенням пункту 2.4 Інструкції № 58.
Пунктом 1.4 Інструкції № 162 визначалося, що питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС віл 06.09.1973 року № 656 «Про трудові книжки працівників та службовців» (далі - Порядок № 656) та цією Інструкцією.
Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 162 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по-батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.4 Інструкції № 58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
На підставі пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відповідно до пункту 18 Порядку № 656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Крім того, аналогічні норми містяться і у постанові Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників» № 301, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення періодів роботи до його страхового (пільгового) стажу і на отримання пенсії з їх врахуванням.
Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі № 677/277/17, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду, позивач ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про народження, мала дівоче прізвище ОСОБА_4 .
Диплом серії НОМЕР_2 про закінчення повного курсу Бакинського планово-економічного технікуму Мінвуза Азербайджанського РСР позивачу виданий на дівоче прізвище - ОСОБА_4 .
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , шлюб між громадянином ОСОБА_5 і громадянкою ОСОБА_6 розірвано, про що в книзі реєстрації актів розірвання шлюбу 1994 року зроблено запис №830. Прізвище після розірвання шлюбу - ОСОБА_3 .
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 уклали шлюб 01.09.2018 року та присвоєне прізвище позивачу - ОСОБА_8 .
Трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 від 16.04.1981 року оформлена на прізвище ОСОБА_4 . На першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки наявні записи, що засвідчені печаткою та підписом уповноваженого працівника:
1. прізвище ОСОБА_2 змінено на ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про шлюб;
2. прізвище ОСОБА_3 змінено на ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про шлюб.
В матеріалах справи також наявні звернення позивача до Відділу держаної реєстрації актів цивільного стану у Донецькій області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерства юстиції України та до Міністерства науки та освіти Азербайджанської Республіки.
Листом від 06.04.2023 року Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції повідомило, що оскільки реєстрація шлюбу проведена органом реєстрації актів громадянського стаду Азербайджанської Республіки, для витребування документів про шлюб їй необхідно звернутися з відповідною анкетою про витребування документів про державну реєстрацію актів цивільного стану та подальшого направлення до Азербайджанської Республіки.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивач мала дівоче прізвище ОСОБА_4 . Трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 від 16.04.1981 року має відповідні відмітки про зміну прізвища, зокрема, про зміну прізвища з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 . Відповідно до наданого свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , шлюб між громадянином ОСОБА_5 і громадянкою ОСОБА_6 розірвано 14.10.1994 року. Також на підтвердження того, що позивач мала прізвище ОСОБА_3 нею надано свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування видане на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Аналізуючи чинні нормативно-правові акти України, які регулюють спірні правовідносини, суд зазначає про те, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Усі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.
При цьому, самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.
Крім того, відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Отже, чинним законодавством визначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці щодо дати її заповнення.
Таким чином, відмова Головного управління ПФУ в Чернівецькій області у зарахуванні періоду роботи носить формальний характер і не відповідає вимогам пенсійного законодавства.
Відтак, колегія суддів вважає, що позивач, як особа, на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для винесення органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначення пенсії за віком та не зарахування до страхового стажу періодів роботи позивача, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту пенсіонера.
З огляду на викладені обставини, суд вважає, що відповідачем протиправно не зараховано страховий стаж позивача відповідно до записів у трудовій книжці серії серії НОМЕР_1 від 16.04.1981.
Отже, суд першої інстанції правильно зазначив, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №047150020959 від 03.03.2023 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 прийняті без повного з'ясування усіх обставин справи та дослідження не в повному обсязі документів наданих позивачем при зверненні з заявою про призначення пенсії, в зв'язку з чим є протиправними та підлягають скасуванню.
Відтак, зважаючи на обставини справи, враховуючи, що настання для позивача негативних наслідків пов'язано із відмовою в призначенні пенсії з підстав неврахування певних періодів її роботи до страхового стажу, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо зобов'язання повторно Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 24.02.2023 року зарахувавши до загального страхового стажу період навчання згідно із дипломом серії НОМЕР_2 , періоди роботи з 16.04.1981 року по 29.04.1985 року, з 09.07.1985 року по 10.07.1986 року, з 15.09.1986 року по 31.12.1997 року є правомірним.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки суб'єкт владних повноважень в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2023 в адміністративній справі №160/11180/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 13 листопада 2023 року та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 17 листопада 2023 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Л.А. Божко
суддя А.В. Суховаров