печерський районний суд міста києва
Справа № 757/12049/21-ц
26 червня 2023 року
Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді Григоренко І.В.,
при секретарі: Сестро-Животовській А.В.,
за участю:
представника боржника: не з'явився,
представника стягувача: не з'явився,
приватного виконавця: не з'явився,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Васильєва Павла Сергійовича про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, застосованого ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 11.03.2021 у справі № 757/12049/21-ц, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Ліліцький Роман Володимирович-
ОСОБА_1 (далі - боржник, ОСОБА_1 )звернувся до Печерського районного суду м. Києва з заявою про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, застосованого ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 11.03.2021 у справі № 757/12049/21-ц, заінтересовані особи: ОСОБА_2 (заінтересована особа-1 - ОСОБА_2 ), Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Ліліцький Роман Володимирович (заінтересована особа-2 - Приватний виконавець Ліліцький Р.В.).
Згідно протоколу автоматизованого розподілу та реєстру передачі справ, вказану заяву передано судді Григоренко І.В.
В обґрунтування заяви боржник зазначає, що Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 07.08.2019 року у цивільній справі №756/12671/18 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи ОСОБА_3 про стягнення боргу задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 суму боргу, три відсотки річних у розмірі 211 446,04 грн., а також 2 114,46 грн. судового збору.
На виконання зазначеного судового рішення 07.02.2020 року Оболонським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 756/12671/18.
Постановою Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ліліцького Р.В. від 07.02.2020 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа № 756/12671/18 від 07.02.2020 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.03.2021 року подання Приватного виконавця виконавчого органу міста Києва Ліліцького Романа Володимировича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа боржника ОСОБА_1 задоволено, тимчасово обмежено боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, що надає право виїзду за межі України, до виконання зобов'язань за рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 07.08.2019 року у цивільній справі № 756/12671/18 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми боргу та трьох процентів річних у розмірі 211 446 (двісті одинадцять тисяч чотириста сорок шість) грн.. 04 коп. та судового збору у розмірі 2 114 (дві тисячі сто чотирнадцять) грн.. 46 коп. у виконавчому провадженні № НОМЕР_2.
Разом з тим, 28.01.2022 року в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувану. Окрім того, указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року введено воєнний стан та боржник має намір виїхати з родиною за межі України. Відтак, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, накладене на ОСОБА_1 необхідно скасувати.
20.03.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від адвоката Васильєва П.С. надійшла заяву про долучення доказів до матеріалів справи.
08.05.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від ОСОБА_2 надійшли заперечення щодо заяви про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон.
23.06.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від ОСОБА_2 надійшли додаткові заперечення щодо заяви про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон.
В судове засідання 26.06.2023 року учасники справи не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Перевіривши заяву представника боржника про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Так, Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 07.08.2019 року у цивільній справі №756/12671/18 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи ОСОБА_3 про стягнення боргу задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 суму боргу, три відсотки річних у розмірі 211 446,04 грн., а також 2 114,46 грн. судового збору.
На виконання зазначеного судового рішення 07.02.2020 року Оболонським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 756/12671/18.
Постановою Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ліліцького Р.В. від 07.02.2020 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа № 756/12671/18 від 07.02.2020 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.03.2021 року подання Приватного виконавця виконавчого органу міста Києва Ліліцького Романа Володимировича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа боржника ОСОБА_1 задоволено, тимчасово обмежено боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, що надає право виїзду за межі України, до виконання зобов'язань за рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 07.08.2019 року у цивільній справі № 756/12671/18 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми боргу та трьох процентів річних у розмірі 211 446 (двісті одинадцять тисяч чотириста сорок шість) грн.. 04 коп. та судового збору у розмірі 2 114 (дві тисячі сто чотирнадцять) грн.. 46 коп. у виконавчому провадженні № НОМЕР_2.
Постановою Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ліліцького Р.В. від 28.01.2022 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 виконавчий документ повернено стягувану.
Відповідно до ч. 5 ст. 441 ЦПК України суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Згідно ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» громадянину України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо діють неврегульовані аліменти, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбаченому законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.
Статтею 6 даного Закону встановлено вичерпний перелік підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, зокрема, коли громадянин України ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.
Протоколом №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, який ратифіковано Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, у статті 2 передбачено, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Примусове виконання рішень судів в Україні покладається на державну виконавчу службу (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені у Законі України «Про виконавче провадження».
За змістом п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Виходячи з викладеного, законом встановлено можливість тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а при ухиленні боржника від їх виконання. Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.
Під ухиленням боржника від виконання зобов'язань, покладених рішенням суду, слід розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини.
Поряд з цим, про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; не надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
Відповідно до Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014 року, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Аналіз вищезазначених норм права свідчить про те, що суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у разі зміни нею своєї поведінки по відношенню до виконання покладеного на неї рішенням суду обов'язку.
Верховний суд у постанові №331/8536/17 від 28.10.2020 року, виклав правову позицію, яка полягає у наступному, «тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
Зокрема, у справі «Гочев проти Болгарії» Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином: у відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв'язку із неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга №66485/01, §§ 78-82).
Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії» (Luordo v. Italy), скарга №32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121).
Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов'язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.
Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (див. вказане вище рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», §124 і вказане вище рішення Європейського Суду «Фельдеш и Фельдешне Хайлик против Венгрии», §35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймні, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (див. Рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 г. за справою «Сіссаніс проти Румунії»), скарга № 23468/02, § 70).
Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами Рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 р. за справою «Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії» (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, §60)…».
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов'язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.
Скасування застосованих судом обмежень може мати місце у разі, якщо відпали підстави для застосування таких заходів, зокрема, досягнення переслідуваної мети гарантування повернення боргу, або виявлено обставини, які спростовували б критерій співмірності цілі втручання застосованим обмежувальним заходам, або інші обставини, які дають підстави для висновку про наявність натепер таких факторів, що порушують справедливий баланс між правами людини та публічним інтересом, хоча при застосуванні таких заходів існувала обґрунтована виправданість втручання в здійснення особою права на свободу пересування.
Разом з тим, на даний час борг не погашений.
Однак, скасування застосованих судом обмежень може мати місце у разі, якщо відпали підстави для застосування таких заходів, зокрема, досягнення переслідуваної мети гарантування повернення боргу, або виявлено обставини, які спростовували б критерій співмірності цілі втручання застосованим обмежувальним заходам, або інші обставини, які дають підстави для висновку про наявність натепер таких факторів, що порушують справедливий баланс між правами людини та публічним інтересом, хоча при застосуванні таких заходів існувала обґрунтована виправданість втручання в здійснення особою права на свободу пересування.
Згідно ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України,-і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Аналізуючи викладене, судом не встановлено наявність обставин для скасування обмежувальних заходів, оскільки виконання рішення суду не підтверджено належними доказами, жодних фінансових документів щодо добровільної сплати заборгованості заявником не було надано, відтак не можливо стверджувати про виконання рішення суду.
Посилання заявника на закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2, суд не бере до уваги, оскільки вважає його передчаним, оскільки згідно наданих суду документів, 31.01.2022 року Приватний виконавцем Кошарним О.В. відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 756/12671/18 від 07.02.2020 року.
Окрім того, будь-яких належних доказів обставин, які можуть бути підставою для скасування обмеження представником боржника суду не надано.
За таких обставин, у задоволенні представника ОСОБА_1 - адвоката Васильєва Павла Сергійовича про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, застосованого ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 11.03.2021 у справі № 757/12049/21-ц, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Ліліцький Роман Володимирович слід відмовити.
Окрім того, суд роз'яснює, що, відповідно до ч. 8 ст. 441 ЦПК України відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.
На підставі зазначеного та керуючись ст. 33 Конституції України, ст. ст. 12, 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», ст. ст. 2, 4, 12, 13, 260-261, 353-355, 441, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Васильєва Павла Сергійовича про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, застосованого ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 11.03.2021 у справі № 757/12049/21-ц, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Ліліцький Роман Володимирович - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.
Повний текст судового рішення складений та підписаний суддею 28.06.2023 року.
Суддя І.В. Григоренко