Справа № 309/2793/19
ПОСТАНОВА
Іменем України
09 жовтня 2023 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі
головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.
суддів КОЖУХ О.А., МАЦУНИЧА М.В.
за участю секретаря ТЕРПАЙ С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 309/2793/19 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»» про стягнення страхового відшкодування, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»» на заочне рішення Хустського районного суду від 5 лютого 2020 року, головуюча суддя Волощук О.Я., -
встановив:
05.09.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до ПрАТ СК «ПЗУ Україна» мотивуючи таким.
13.12.2018 на вулиці Свободи в місті Хусті Закарпатської області сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої внаслідок зіткнення автомобілів марки «Skoda Fabia», д/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 і марки «Range Rover», д/н НОМЕР_2 , що належить позивачу, транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.
Винуватцем ДТП є ОСОБА_2 , якого постановою Хустського районного суду від 15.01.2019 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ОСОБА_2 перед третіми особами була застрахована у ПрАТ СК «ПЗУ Україна», що підтверджується полісом обов'язкового страхування № АМ/7720549.
Пошкодженням автомобіля позивачу завдано значної майнової шкоди. Ремонт автомобіля проведено у ТОВ «Автоцентр-Ужгород», згідно рахунку від 23.04.2019 № Сч-0000000000384 та розрахунку від 23.04.2019 № 927 загальна вартість виконаних робіт із ремонту становить 203694,07 грн.
У порядку, передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач 17.12.2019 повідомив страховика заподіювача шкоди ПрАТ СК «ПЗУ Україна» про ДТП, а 31.01.2019 звернувся по страхове відшкодування. ПрАТ СК «ПЗУ Україна» 18.04.2019 виплатило позивачу таке відшкодування в розмірі 35097,59 грн, яке лише частково покриває завдану шкоду.
Страховик ґрунтувався на висновку експертного дослідження від 22.03.2019 № SOS-181218-3271911, виконаному судовим експертом Рябчуком А.В., який визначив розмір збитків, заподіяних пошкодженням автомобіля марки «Range Rover», д/н НОМЕР_2 , у сумі 41709,30 грн.
Однак, цей висновок не може бути взятий за основу, оскільки виконаний із порушенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Мін'юсту України та Фонду держмайна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, а саме, п. 5.1 розділу 5, відповідно до якого:
технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу оглядовими методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна;
визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом (оцінювачем), який складає висновок чи звіт (акт), можливе тільки за рішенням органу (посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство, у разі надання ними даних, необхідних для оцінки.
У матеріалах, доданих до висновку експертом ОСОБА_3 , відсутній протокол огляду автомобіля марки «Range Rover», д/н НОМЕР_2 , у зв'язку з чим позивачу незрозуміло, чим керувався експерт при визначенні вартості матеріального збитку.
При складанні розрахунку експерт узяв вартість запасних частин з інтернет-ресурсу «Avto.pro», а не вартість запасних частин офіційного дистриб'ютора-дилера, який зазначений в системі «Audatex», на використання якої посилається у висновку. При цьому, на аркуші № 1 розрахунку в графі «запасні частини» вартість запасних частин уведена вручну, а не системою «Audatex», що привело до умисного суттєвого заниження вартості запчастин, використаних та необхідних для ремонту автомобіля, та у цілому й вартості ремонту, визначеної в сумі 93255,33 грн, включаючи ПДВ на запасні частини, проти 203694,07 грн, у тому числі ПДВ 33949,01 грн, затрачених позивачем на проведення ремонтних робіт у ТОВ «Автоцентр-Ужгород».
Крім того, у висновку не зазначено, на якій підставі експертом розраховано та застосовано коефіцієнт фізичного зносу «0,6507».
Таким чином, ПрАТ СК «ПЗУ Україна» на підставі неналежного експертного висновку недоплатило позивачу в рахунок відшкодування шкоди 62902,41 грн.
01.07.2019 позивач звернувся до ПрАТ СК «ПЗУ Україна» із претензією щодо виплати страхового відшкодування в повному обсязі, але 10.07.2019 страхова компанія відмовила в її задоволенні.
Посилаючись на ці обставини, на ст.ст. 22, 1187 ЦК України, на норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на інші норми законодавства, виходячи з того, що реально завдана шкода має бути відшкодована в повному обсязі, позивач ОСОБА_1 просив стягнути із ПрАТ СК «ПЗУ Україна» на його користь 62902,41 грн страхового відшкодування матеріальної шкоди, судові витрати у вигляді сплачених судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
Заочним рішенням Хустського районного суду від 05.02.2020 позов задоволено, стягнуто з ПрАТ СК «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 62902,41 грн страхового відшкодування матеріальної шкоди, суму сплаченого судового збору в розмірі 768,40 грн і витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн.
Ухвалою Хустського районного суду від 03.11.2020 заяву відповідача ПрАТ СК «ПЗУ Україна» про перегляд заочного рішення суду залишено без задоволення.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його обґрунтованості та доведеності, з того, що вартість матеріального збитку та розмір страхового відшкодування страхова компаній визначила неналежним чином, тому заборгувала 62902,41 грн, які підлягають стягненню на користь позивача, оскільки добровільно доплатити страхове відшкодування відповідач не бажає.
Відповідач ПрАТ СК «ПЗУ Україна» оскаржив рішення суду як незаконне та необґрунтоване виходячи з такого.
Розрахунок страхового відшкодування був здійснений із додержанням вимог законодавства про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на підставі звіту незалежного оцінювача. Завданий у результаті ДТП власнику автомобіля марки «Range Rover», д/н НОМЕР_2 , матеріальний збиток був визначений у розмірі 41709,30 грн з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу.
У силу вимог ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов'язаний враховувати фізичний знос автомобіля, запчастин при розрахунку страхового відшкодування, тоді як рахунок станції технічного обслуговування автомобілів не враховує коефіцієнт фізичного зносу. Тому такий рахунок не може слугувати підставою для задоволення позову.
Страхове відшкодування було виплачене 18.04.2019 у сумі 35097,59 грн (вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням зносу, за мінусом ПДВ). У випадку незгоди з розміром страхового відшкодування потерпілий мав право самостійно замовити оцінку шкоди, однак не скористався ним, тому враховуючи, що розмір шкоди визначається лише двома способами: за погодженням між страховиком і потерпілим або на підставі оцінки (ст. 36 п. 36.2. указаного Закону), страхове відшкодування було визначене та виплачене встановленим порядком.
Насамкінець, в разі незгоди з оцінкою страховика позивач не був позбавлений права просити суд про призначення експертизи.
Відтак суд на порушення ст. 29 указаного Закону стягнув з відповідача вартість відновлювального ремонту автомобіля без урахування коефіцієнта зносу.
Сторона просить рішення скасувати, в позові відмовити.
У відзиві на апеляцію позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Кричфалушій І.І., з тих самих підстав і мотивів, із яких пред'являвся позов, вказує на її необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача ОСОБА_1 адвоката Кричфалушія І.І., який апеляцію не визнав, розглянувши справу за правилами ст. 372 ч. 2 ЦПК України за відсутності інших учасників процесу, обговоривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності суд приходить до такого.
Суд першої інстанції розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог, з наведених ним підстав, на підставі доказів, поданих учасниками справи; апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими, за наявності для того підстав, доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ст. 13 ч. 1, ст. 367 ч.ч. 1, 3, 6 ЦПК України).
За приписами ст. 3 ч. 1 п.п. 3, 5, 6, ст. 11, ст. 12 ч. 1, ст.ст. 13, 14, 15, 16, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст. 3 ч.ч. 1, 3, ст. 4 ч. 1, ст.ст. 12, 13, 19, ст.ст. 43, 44, 49, 76-82 ЦПК України:
кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів;
особа діє у цивільних відносинах вільно, здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов'язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, обачно, передбачаючи наслідки;
при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди, зловживання цивільними і процесуальними правами не допускається;
цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які на свій розсуд розпоряджаються цивільними та процесуальними правами, реалізують право на судовий захист;
кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, і зобов'язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, обов'язок доказування позову лежить на позивачеві;
предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення;
обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування;
доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Предметом позову є матеріально-правовий зміст позовних вимог, задоволення пред'явлених вимог є метою позивача, результатом реалізації права на отримання шляхом ухвалення судом рішення конкретно визначеного цими вимогами матеріального блага. Підставами позову є факти і обставини, якими обґрунтовуються вимоги позивача. Підстави та предмет позову взаємопов'язані, предмет позову обумовлюється підставами позову, випливає з них, ці елементи позову не можуть розглядатися окремо один від одного. Право позивача вимагати з передбачених законом підстав задоволення позову і, відповідно, право відповідача на захист від позову можуть бути належно реалізовані сторонами за умови пред'явлення конкретних, чітко сформульованих вимог, що не допускають множинного тлумачення, припущень ані щодо власне самих вимог, ані щодо підстав, якими вони обґрунтовуються.
Таким чином, особа, права якої порушені, може звернутися до суду по захист своїх прав не в будь-який спосіб, а в той, що передбачений законом або договором, правомірній вимозі належного позивача відповідає обов'язок належного відповідача усунути порушення права.
Вимоги позову можуть бути задоволені за умов, коли вони пред'явлені належним чином, ґрунтуються на підставах позову, відповідають вимогам закону, договору та є доведеними у належний процесуальний спосіб (ст.ст. 89, 263-265 ЦПК України).
У справі з урахуванням документів і матеріалів, одержаних на стадії апеляційного провадження в справі, встановлені такі факти, обставини та відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами цивільного законодавства щодо відшкодування шкоди та законодавства про страхування в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Особа вправі вимагати повного відшкодування майнової шкоди, завданої їй винною, протиправною поведінкою іншої особи, пошкодженням майна; відсутність вини у шкоді доводить заподіювач, розмір завданої шкоди доводиться позивачем; за загальним правилом, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку (ст.ст. 11-16, 22, 1166, 1187 ЦК України).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ст. 22 ч. 3 ЦК України).
Закон України «Про страхування» (Закон № 85/96-ВР) визначає, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1).
За правилами, встановленими ЦК України:
за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979);
предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (ст. 980 ч. 1 п. 3);
законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування); до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства (ст. 999 ч.ч. 1, 2);
особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (ст. 1194).
Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Закон № 1961-IV) передбачено, що:
відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них; якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону (ст. 2 п. 2.1.);
обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3);
об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5);
страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (ст. 6);
для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування (ст. 35 п. 35.1.);
страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування;
рішення про здійснення страхового відшкодування приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування розглядався в судовому порядку;
якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою (ст. 36 п. 36.1.);
страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його;
якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість; при цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту;
якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком;
… страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи …, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;
у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених ст.ст. 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (ст. 36 п. 36.2.);
рішення страховика про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку (ст. 36 п. 36.7.).
ЦК України встановлено, що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права; розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ст. 22 ч. 2 п. 1, ст. 1192).
Аналогічно регулює це питання і Закон № 1961-IV, який у відносинах, пов'язаних з обов'язковим страхуванням цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, має пріоритет і передбачає, зокрема, що:
у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи (ст. 22 п. 22.1.);
витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, відшкодовуються з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст. 29).
Згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою спільним наказом Мінюсту України і Фонду держмайна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (реєстрація в Мін'юсті України від 24.11.2003 за № 1074/8395) (Методика), вартість відновлювального ремонту транспортного засобу і розмір матеріального збитку, завданого його пошкодженням, визначаються з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу (його складових), розрахованого за відповідними правилами, що враховують реальний стан і вартість об'єкта на момент ДТП, поняття дійсної вартості, що вживається у судовій практиці, за своїм змістом і числовим значенням рівнозначне поняттю ринкової вартості, що вживається в Методиці (п.п. 1.1.-1.4., 1.6., 2.4., 3.9., 4.1., 5.1., 7.1., 7.17., 8.1.-8.3., 8.5. та ін.).
Належними доказами щодо розрахунків у зв'язку з придбанням запасних частин до автомобіля, зі здійсненням його ремонту на станції технічного обслуговування, як і власне щодо факту проведення такого ремонту, доказами щодо обліку відповідних операцій, які фіксуються у документальній формі, є первинні та облікові документи, що повинні складатися під час здійснення відповідних господарських операцій (ст.ст. 545, 1087 ЦК України, ст. 1 п.п. 1.6., 1.7., 1.24., 1.35., ст.ст. 4, 16, 17, 20, 22, 24, 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст. 1 абз. 3, 5, 11, ст.ст. 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 3, 4 Розділу ІІІ, п. 2 Розділу IV, п.п. 1-4, 6, 7 Розділу V Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, затверджених наказом Мінінфраструктури України від 28.11.2014 № 615 (реєстрація в Мінюсті України від 17.12.2014 за № 1609/26386).
Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків; інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором (ст. 988 ч. 1 п. 3 абз. 3 ЦК України).
Встановлено, що 13.12.2018 на вулиці Свободи в місті Хусті Закарпатської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Skoda Fabia», д/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 і автомобіля марки «Range Rover», д/н НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (а.с. 11-13 т. 1 та ін.). Унаслідок ДТП належний позивачу транспортний засіб був пошкоджений.
Винуватість відповідача ОСОБА_2 у ДТП встановлена постановою судді Хустського районного суду від 15.01.2019 у справі № 309/3877/18, якою його за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн (а.с. 11 т. 1).
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , який на належній правовій підставі керував наземним транспортним засобом, страхувальником якого була ОСОБА_4 , на момент ДТП була застрахована у ПрАТ СК «ПЗУ Україна», що підтверджується полісом від 05.09.2018 № АМ/7720549, за цим договором ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, становив 100000,00 грн, франшиза була встановлена в розмірі 2000,00 грн (а.с. 201 «в»-203 «в» т. 1).
Методика передбачає, що технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) дає змогу за допомогою органолептичних методів визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна; визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), в якому міститься обґрунтування неможливості надання об'єкта дослідження на огляд, у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження (п. 5.1.).
Пошкодження автомобіля марки «Range Rover», д/н НОМЕР_2 , були зафіксовані протоколом технічного огляду КТЗ від 10.01.2019, складеним оцінювачем ОСОБА_5 , залученим страховиком ПрАТ СК «ПЗУ Україна» через Асистуючу компанію «SOS Service Ukraine» за участю власника автомобіля ОСОБА_1 , який підписав його без будь-яких зауважень (а.с. 33-34 т. 1).
17.12.2018 потерпілий ОСОБА_1 подав страховику винуватця ДТП ОСОБА_2 ПрАТ СК «ПЗУ Україна» повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та пояснення до нього (справа № UA 2018121400024), чим підтвердив, крім іншого, що на вимогу ст. 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» доручає ПрАТ СК «ПЗУ Україна» організацію проведення незалежної оцінки (вартості) розміру збитків з метою визначення розміру страхового відшкодування, а також підтвердив, що страховиком йому було надано консультаційну допомогу (а.с. 201-201 «б» т. 1).
Аналогічне повідомлення про ДТП подав 17.12.2018 і його винуватець ОСОБА_2 (а.с. 204 «а»-204 «в» т. 1).
31.01.2019 ОСОБА_1 подав страховику ПрАТ СК «ПЗУ Україна» заяву про страхове відшкодування, якою відповідно до ст. 35, ст. 41 п. 41.1. Закону № 1961-IV просив здійснити відшкодування оціненої шкоди, заподіяної в результаті ДТП по справі справа № UA 2018121400024 (а.с. 205 т. 1).
Висновком експертного дослідження № SOS_-181218-3271911, складеним 22.03.2019 на замовлення ПрАТ СК «ПЗУ Україна» судовим експертом Рябчуком А.В., встановлено на дату оцінки 13.12.2018 щодо автомобіля марки «Range Rover», д/н НОМЕР_2 , зокрема:
дата огляду - 10.01.2019;
рік випуску автомобіля, прийнята дата виробництва - 18.09.2013;
модель - Land Rover Range Rover TL5;
термін експлуатації - 63 місяці (5 років 3 місяці);
фактичний пробіг - 246577 км;
нормативний (котирувальний) пробіг - 27,5 км;
відсоток коригування середньої ринкової вартості по пробігу - 8%;
процентний показник додаткового збільшення (зменшення) ринкової вартості КТЗ залежно від умов обслуговування, зберігання, експлуатації і т.п. - 7%;
ринкова вартість - 1787184,87,48 грн;
коефіцієнт фізичного зносу ТЗ визначається за формулою: 1 - (1787184,87 грн (ринкова вартість автомобіля) : 5115950,00 грн (ціна нового автомобіля) = 0,6507;
вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу - 41709,30 грн (включаючи ПДВ на запасні частини);
вартість збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу Land Rover Range Rover TL5, д/н НОМЕР_2 , становить 41709,30 грн (включаючи ПДВ на запасні частини) (а.с. 23-32, 226-230 т. 1).
Складовою звіту є ремонтна калькуляція від 22.03.2019 № 207343, виконана в системі AUDATEX, відповідно до якої загальна вартість ремонту автомобіля становить 93255,33 грн, де: запасні частини - 80800,61 грн; матеріали - 7566,72 грн; роботи - 4888,00 грн (а.с. 28-32 т. 1).
Отже, пошкоджений автомобіль був оглянутий оцінювачем страховика в місті Хусті Закарпатської області, результат огляду був використаний іншим оцінювачем (експертом) страховика, який у місті Києві безпосередньо складав висновок про вартість завданого матеріального збитку, ці дії страховика та оцінювачів узгоджуються зі змістом п. 5.1. Методики та в контексті спору, що розглядається, не порушують прав потерпілого ОСОБА_1 , який, серед іншого, доручив страховику організувати оцінки (вартості) розміру збитків.
Страховик ПрАТ СК «ПЗУ Україна» 18.04.2019 здійснив потерпілому ОСОБА_1 виплату страхового відшкодування в сумі 35097,59 грн, яке було прийняте потерпілим, що визнається обома сторонами.
Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подав виставлений йому ТОВ «Автоцентр-Ужгород» рахунок від 23.04.2019 № Сч-0000000000384 на суму 203694,07 грн, в т.ч., ПДВ 33949,01 грн, за запчастини (156068,33 грн), лакофарбові матеріали (9495,00 грн) і малярно-кузовні роботи (4181,73 грн), усі ціни без ПДВ, та ремонтну калькуляцію від 23.04.2019 № 927, виконану в системі AUDATEX, відповідно до якої загальна вартість ремонту автомобіля становить 203694,07 грн і складається з указаних вище сум включно з ПДВ (а.с. 16-22 т. 1).
Доказів реального виконання ТОВ «Автоцентр-Ужгород» ремонтних робіт і оплати цього рахунку позивач суду не надавав.
01.07.2019 потерпілий ОСОБА_1 пред'явив страховику ПрАТ СК «ПЗУ Україна» претензію щодо виплати страхового відшкодування та посилаючись на проведення ТОВ «Автоцентр-Ужгород» ремонту автомобіля «Range Rover», д/н НОМЕР_2 , після ДТП, що стало йому в суму 203694,07 грн, поставив під сумнів Висновок експертного дослідження від 22.03.2019 № SOS_-181218-3271911 як виконаний із порушенням установленого порядку, вказав на відсутність пояснення щодо застосування коефіцієнта фізичного зносу 0,6507, на заниження вартості ремонту в сумі 93255,33 грн, через що страховик недоплатив 62902,41 грн страхового відшкодування, що їх потерпілий просив сплатити протягом десяти календарних днів з дня отримання претензії (а.с. 35-36, 209-211 т. 1).
Розрахунку, за яким потерпілий ОСОБА_1 визначив недоплачену суму страхового відшкодування, претензія не містить, проте, з наявних даних випливає, що ця сума визначена як різниця між зменшеним на суму франшизи лімітом страхового відшкодування та виплаченою сумою (100000,00 грн - 2000,00 грн - 35097,59 грн = 62902,41 грн).
Листом від 10.07.2029 № 5366-31 ПрАТ СК «ПЗУ Україна» відхилило претензію як необґрунтовану, оскільки матеріальний збиток був визначений незалежним експертом на підставі встановлених правил, зокрема, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, за цими ж правилами розмір збитку був зменшений на суму ПДВ і на суму франшизи, відшкодування було виплачене в сумі 35097,59 грн (41709,30 грн - 4611,71 грн (ПДВ) - 2000,00 грн (франшиза) = 35097,59 грн) (а.с. 37, 206 т. 1).
Сторона в справі не може бути позбавлена права заперечувати проти певних доказів, ставити під сумнів установлені ними факти, обставини тощо, проте, повинна при цьому діяти в належний процесуальний спосіб, зокрема, повинна спростовувати певні факти, обставини, докази, доводити відповідні обставини належними засобами доказування.
Щодо розміру шкоди, збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу в результаті ДТП, у правовідносинах, які пов'язуються з відшкодуванням потерпілому шкоди із застосуванням механізму обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, належним, допустимим, достовірним і достатнім доказом розміру шкоди (збитку) передовсім є складений для виплати страхового відшкодування аварійний сертифікат, звіт, висновок про оцінку завданої шкоди (збитку) тощо.
У разі заперечення відповідної оцінки шкоди (збитку), зробленої страховиком чи на його замовлення, заперечення порядку визначення розміру збитку, елементів цього порядку, зокрема, й правомірності застосування відповідного коефіцієнтна зносу транспортного засобу, його запасних частин тощо, належним у розумінні ст.ст. 76-80 ЦПК України доказом у цивільній справі може слугувати саме висновок відповідної (автотоварознавчої (транспортно-товарознавчої), комплексної тощо) судової експертизи, яким, власне, усуваються суперечності щодо певних обставин, з'ясовуються обставини, які мають значення у справі, перевіряються доводи сторін. Для цього необхідні спеціальні знання в галузі товарознавства та оцінки майна. Висновок судової експертизи, рівно як і оцінка страховика, оцінюється в такому разі за правилами ст. 89 ч.ч. 1, 2, 3, ст. 110, ст. 263 ч.ч. 1, 2, 5 ЦПК України.
Зважаючи на характер справи, її обставини, предмет і обґрунтування позову, виконуючи завдання цивільного судочинства, порядком перевірки доводів сторін, з'ясування обставин справи і сприяння сторонам у реалізації їхніх процесуальних прав та виконанні процесуальних обов'язків (ст. 2 ч. 1, ст. 12 ч. 5, ст. 214 ч. 2, ст. 263 ч. 5 ЦПК України), апеляційний суд роз'яснив можливість надання доказів, які з поважних причин не могли бути подані раніше, зокрема, можливість проведення відповідної судової експертизи.
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Кричфалушій І.І. заявив клопотання про призначення в справі судової автотоварознавчої експертизи для встановлення дійсного розміру матеріального збитку, завданого позивачу пошкодженням його автомобіля внаслідок ДТП. При цьому, пояснив, що зважаючи на значний збиток виплачені страховиком кошти були прийняті позивачем з метою хоча б часткової його компенсації. Водночас із позивачем не погоджувалася сума страхового відшкодування, позивач не погодився з визначеним страховиком розміром відшкодування та пред'явив із цього приводу претензію, яка залишилася без задоволення. Оцінка майна, на підставі якої було визначене належне до виплати страхове відшкодування, проведена з порушенням установленого законодавством порядку, а визначений оцінювачем коефіцієнт фізичного зносу автомобіля, який на момент ДТП експлуатувався трохи більше п'яти років, застосований у розрахунках безпідставно. Під час розгляду справи судом першої інстанції клопотання про судову автотоварознавчу експертизу стороною позивача не ставилося, оскільки жодні заперечення від відповідача на позов до суду не надходили.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 07.11.2022 клопотання сторони позивача було задоволено, у справі було призначено судову транспортно-товарознавчу експертизу, проведення якої доручено фахівцям Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, на вирішення експертів було поставлено питання про визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля «Range Rover», д/н НОМЕР_2 , визначення коефіцієнта фізичного зносу КТЗ (його складників), який підлягав застосуванню при визначенні вартості матеріального збитку, завданого власнику цього легкового автомобіля в результаті ДТП, та визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Range Rover», д/н НОМЕР_2 , у результаті ДТП (а.с. 246-249 т. 1).
В ухвалі про призначення судової експертизи апеляційний суд вказав, зокрема, що згідно з Висновком експертного дослідження від 22.03.2019 № SOS_-181218-3271911 та іншими матеріалами справи автомобіль «Range Rover», д/н НОМЕР_2 , був випущений у 2013 році, на момент ДТП строк його експлуатації становив 63 місяці (5 років і 3 місяці), фактичний пробіг становив 246577 км, коефіцієнт фізичного зносу визначений як «0,6507». Поряд із цим, вищезгадана Методика передбачає, що: значення коефіцієнта фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 7 років для легкових КТЗ виробництва не країн СНД (п. 7.38.); винятком стосовно використання зазначених вимог є, зокрема, ситуація, коли КТЗ експлуатується в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний нормативний) (п. 7.39. пп. а)).
Під час апеляційного розгляду справи видалося можливим один раз (24.11.2021) зв'язатися в режимі відеоконференції з судовим експертом Рябчуком А.В. за його власними засобами зв'язку, внаслідок чого не могли бути додержані вимоги ст. 212 ч. 7 ЦПК України і його допит був перенесений на інше судове засідання з роз'ясненням необхідності брати участь у засіданні в режимі відеоконференції виключно в приміщенні суду. Однак, у подальшому незважаючи на неодноразові відкладення і перерви в судовому розгляді саме для допиту ОСОБА_3 він, будучи щоразу повідомленим про судові засідання на адресу своєї електронної пошти, на зв'язок із апеляційним судом більше не виходив.
Забезпечуючи можливість проведення судової експертизи, а також задовольнивши ухвалою від 20.02.2023 клопотання судового експерта Білого О.О. про надання додаткових документів (а.с. 15-18 т. 2), апеляційний суд отримав: від ПрАТ СК «ПЗУ Україна» матеріали страхової справи № 207343, які збереглися в оцифрованому вигляді (архівосховище в м. Буча Київської області, де зберігалася справа, було знищене під час бойових дій), від позивача ОСОБА_1 , від Асистуючої компанії ТОВ «СОС Сервіс Україна» ряд технічних документів, диск із файлами актів огляду автомобіля, фотографій пошкоджень автомобіля потерпілого (а.с. 191-237 т. 1, а.с. 1-2, 28-46 т. 2).
Відповідно до виставленого платнику ОСОБА_1 рахунку ЛНДІСЕ від 03.01.2023 № 22-4312-Е вартість виконання судової транспортно-товарознавчої експертизи визначалася в сумі 10571,12 грн (а.с. 3 т. 2). Станом на 20.02.2023 рахунок не був оплачений, про що до апеляційного суду відомості з експертної установи надійшли 29.03.2023 (а.с. 50 т. 2). Листом від 30.03.2023 апеляційний суд просив позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Кричфалушія І.І. повідомити про оплату рахунку експертної установи, надати суду відповідний доказ, а в разі неоплати рахунку повідомити суд про свою позицію щодо проведення експертизи та її оплати (а.с. 52 т. 2).
Лист був доставлений позивачу та його представнику 30.03.2023 на адресами електронної пошти, відповідно: ІНФОРМАЦІЯ_1 (позивач) і ІНФОРМАЦІЯ_2 (представник) (а.с. 53, 54 т. 2), однак, жодної реакції на нього не було.
21.04.2023 до апеляційного суду надійшло повідомлення ЛНДІСЕ (лист від 04.04.2023 № 1935/09/вих.-23/ЛЕП), до якого була додана копія нового виставленого платнику ОСОБА_1 рахунку від 04.04.2023 № 22-1196-Е на оплату судової транспортно-товарознавчої експертизи в сумі 13382,88 грн, про те, що в разі несплати за експертизу протягом 45 календарних днів матеріали справи будуть повернуті без виконання експертизи (а.с. 57, 58 т. 2).
При листі апеляційного суду від 24.04.2023 указаний рахунок разом із копією листа ЛНДІСЕ від 04.04.2023 був надісланий позивачу ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення, яке було отримане адресатом 03.05.2023 (а.с. 60, 61 т. 2).
Жодної реакції сторони позивача на ці документи не було. 07.06.2023 при листі ЛНДІСЕ від 29.05.2023 № 3477/09/вих.-23/ЛЕП справа № 309/2793/19 повернулася до апеляційного суду (а.с. 62, 63 т. 2).
У зв'язку з виходом у відставку судді ОСОБА_6 для розгляду справи встановленим порядком була проведена заміна судді в колегії, у судовому засіданні 09.10.2023 брав участь представник позивача ОСОБА_1 адвокат Кричфалушій І.І., який будучи достеменно обізнаним із правами та обов'язками сторони в процесі, з обставинами руху справи підтвердив, що позивач не оплатив рахунки експертної установи, не має наміру їх оплачувати та клопотання про призначення відповідної судової експертизи чи пов'язані з виконанням раніше призначеної експертизи не заявляв, вважав за можливе завершити апеляційний розгляд справи за наявними доказами і матеріалами.
Таким чином, у ОСОБА_1 виникло право вимагати виплати страхового відшкодування внаслідок заподіяння майнової шкоди ОСОБА_2 , а у ПрАТ СК «ПЗУ Україна» виник обов'язок виплатити, за наявності для того підстав і за умови виконання відповідних вимог закону, належне страхове відшкодування. Так само ОСОБА_1 управі й оспорити розмір виплаченого страхового відшкодування, відмову в його виплаті чи у виплаті частини відшкодування, якщо не згоден із відповідними рішеннями та діями страхової компанії. Втім, маючи відповідні права потерпілий повинен їх реалізувати у спосіб і в межах, передбачених законом та/або договором.
Верховний Суд висловив у постановах від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц, від 03.10.2018 у справі № 760/15471/15-ц, від 15.10.2020 у справі № 755/7666/19 і в ряді інших правові позиції, за змістом яких:
у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди;
такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом № 1961-IV; після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього;
відшкодування особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов'язок виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика; в останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування;
якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації; зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків);
під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду; при цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою;
правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати);
якщо потерпілий одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі ст. 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика;
якщо різниця між виплаченою страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля, пошкодженого в ДТП, викликана в тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме, франшизою та врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, посилання на те, що розмір майнової шкоди не перевищує ліміт відповідальності страховика і це є підставою для відмови у стягненні майнової шкоди, не може братися до уваги, а особа, винна в ДТП, зобов'язана сплатити потерпілому таку різницю;
покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).
Беручи до уваги, що у ПрАТ СК «ПЗУ Україна» як у страховика ОСОБА_2 виник обов'язок сплатити на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі саме оціненої відповідно до Закону № 1961-IV майнової шкоди, за відповідних умов могли б виникати підстави для майнової відповідальності винуватця ДТП в межах, не покритих таким страховим відшкодуванням (зокрема, різниці між вартістю відновлювального ремонту автомобіля без урахування коефіцієнта фізичного зносу і страховим відшкодуванням з урахування коефіцієнта фізичного зносу, зважаючи також на наявність чи відсутність підстав для врахування в розрахунках ПДВ) у разі належного пред'явлення, формулювання, обґрунтування щодо підстав і доведення відповідних вимог, безвідносно до меж ліміту відповідальності страховика. Обов'язок сплатити страхове відшкодування в обсязі, що перевищує вказані обмеження, у ПрАТ СК «ПЗУ Україна» відсутній.
Діючи у цивільних і процесуальних відносинах на власний ризик і розсуд, не маючи для того підтверджених доказами перешкод, користуючись правовою допомогою адвоката, позивач ОСОБА_1 не спростував у належний процесуальний спосіб розміру страхового відшкодування, виплаченого йому ПрАТ СК «ПЗУ Україна», та підстав для такої виплати.
Позивач не спростував обґрунтованості Висновку експертного дослідження від 22.03.2019 № SOS_-181218-3271911, у тому числі, не спростував особливостей визначення розміру матеріального збитку, застосування для цього відповідних коефіцієнтів, правомірності застосування коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу на рівні 0,6507 безвідносно до того, що строк експлуатації автомобіля на момент ДТП не перевищував 7 років, а показники інтенсивності експлуатації автомобіля, який мав на момент ДТП пробіг 246577 км, дають середньорічний пробіг 46968 км (246577 км : 63 місяці = 3913,92 км/місяць х 12 = 46967,04 км/рік) при нормативному (котирувальному) пробігу 27,5 тис. км/рік. Позивач не довів і необхідності та правомірності врахування на його вимогу сум, визначених саме рахунком ТОВ «Автоцентр-Ужгород» від 23.04.2019 № Сч-0000000000384, тобто, вартості ремонту автомобіля без урахування коефіцієнта фізичного зносу, при тому, що й докази його оплати відсутні, не довів і наявності підстав для включення до належної, на його думку, зі страховика суми також і ПДВ. Залишив поза увагою позивач і правила та межі відшкодування шкоди особою, цивільно-правова відповідальність якої перед третіми особами застрахована, та страховиком такої особи.
У конкретній ситуації, що має місце, апеляційний суд вжив усіх заходів для забезпечення сторонам можливості реалізувати процесуальні права та виконати процесуальні обов'язки, ці заходи в межах апеляційного провадження вичерпані, тож зважаючи на обставини руху справи та процесуальну поведінку сторони позивача суд визнав за можливе розглянути справу, яка саме у зв'язку з питаннями проведення експертизи перебувала в провадженні тривалий час, за наявними доказами та матеріалами.
Суперечності та недоліки визначення страховиком ПрАТ СК «ПЗУ Україна» розміру завданої позивачу ОСОБА_1 внаслідок пошкодження в ДТП транспортного засобу майнової шкоди (збитку) і визначення відповідного цьому страхового відшкодування, якщо такі відповідно до правової позиції позивача мали місце, підлягали усуненню тільки шляхом проведення судової експертизи, із застосуванням спеціальних знань у галузі товарознавства та оцінки майна, без чого доводи, на які посилався позивач, залишаються лише довільними міркуваннями та недопустимими в доказуванні припущеннями (ст. 81 ч. 6 ЦПК України). Позивач не довів у належний процесуальний спосіб свого позову по суті.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини, та норми процесуального права щодо правил доказування в цивільному процесі і задовольнив позов за відсутності для того передбачених законом і доведених підстав.
Відтак на підставі ст. 376 ч. 1 п.п. 2, 4 ЦПК України апеляцію відповідача ПрАТ СК «ПЗУ Україна», доводи якої заслуговують на увагу, слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, у необґрунтованому та недоведеному позові - відмовити.
Керуючись ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п.п. 2, 4, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд -
постановив:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»» задовольнити, заочне рішення Хустського районного суду від 5 лютого 2020 року скасувати, у позові ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»» про стягнення страхового відшкодування відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ СК «ПЗУ Україна» 2203,60 грн у рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 23 листопада 2023 року.
Судді