Справа № 303/4023/23
ПОСТАНОВА
Іменем України
15 листопада 2023 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючої - судді Кожух О.А.,
суддів - Куштана Б.П., Собослоя Г.Г.,
за участі секретаря - Терпай С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 липня 2023 року (суддя Кость В.В.) у справі №303/4023/23 за позовом ОСОБА_1 до Мукачівського міського комунального підприємства «Мукачівводоканал» про визнання неправомірними дій щодо здійснення донарахування платежів,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Мукачівського міського комунального підприємства «Мукачівводоканал» (далі: ММКП «Мукачівводоканал») про визнання неправомірними дій щодо здійснення донарахування за квітень місяць 2019 року у розмірі 13500 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що лічильник обліку води знаходився на кухні позивача у квартирі у АДРЕСА_1 .
У зв'язку з ремонтом водо-каналізаційних труб, позивач виявив бажання перенести лічильник із кухні у свій підвал, у зв'язку з чим звернувся до відповідача. Директором ММКП «Мукачівводоканал» відмовлено у перенесенні лічильника до підвалу. На пропозицію ММКП «Мукачівводоканал» встановити особливий тип лічильника через можливий конденсат у підвалі, позивач не погодився та запропонував створити комісію для вирішення можливості встановлення звичайного лічильника.
15.04.2019 відповідно до Акту 3209, представником ММКП «Мукачівводоканал» було знято лічильник обліку води для його повірки.
Згідно з Актом 30466 від 24.04.2019 представниками ММКП «Мукачівводоканал» в присутності ОСОБА_1 проведено обстеження умов водокористування та встановлено, що «абонент користується міським водопостачанням та водовідведенням. Лічильник, який знаходився на кухні знято на повірку. Абонент бажає перенести лічильник в підвальне приміщення. Технічно встановити лічильник можливо, конденсату немає. При обстеженні виявлено врізку в підвалі до лічильника на один кран».
У зв'язку з цим відповідачем ММКП «Мукачівводоканал» здійснено донарахування за абонентським особовим рахунком позивача № НОМЕР_1 (за адресою: АДРЕСА_1 ) за період із 1 по 30 квітня 2019 року в розмірі 13500 гривень 88 копійок.
Позивач вказував, що таке донарахування додаткової вартості послуг з водопостачання за квітень 2019 року виникло внаслідок некоректного складення акту обстеження умов водокористування № 30466 від 24.04.2019, яким виявлено врізку.
Це полягає в тому, що комісія ММКП «Мукачівводоканал» допустилася припущення, що кран врізано до лічильника, не зважаючи на ту обставину, що цією комісією в акті зазначено, що лічильник знято на повірку. Дана комісія не бачила самого лічильника, об'єму спожитої води, схеми підвідних водопостачальних труб у квартирі та підвалі.
Зазначав, що не вчиняв жодних дій на споживання води поза засобами обліку. Протилежних доказів відповідачем не надано, а донарахування здійснено безпідставно, без надання відповідачем належного розрахунку.
Посилаючись на дані обставини, позивач ОСОБА_1 просив суд визнати неправомірними дії ММКП «Мукачівводоканал» щодо здійснення донарахування за абонентським особовим рахунком № НОМЕР_1 (за адресою: АДРЕСА_1 ) за період із 1 по 30 квітня 2019 року в розмірі 13500 гривень 88 копійок.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 липня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
На це рішення суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що місцевим судом не враховано, що лічильник знято на повірку 15.04.2019, акт про виявлення врізки складено 24.04.2019; протягом часу повірки у квартирі позивача здійснювався ремонт водопровідних та каналізаційних труб на сучасні пластикові труби; при складанні акту від 24.04.2019 представник відповідача здійснював фотофіксацію нової пластикової труби в підвалі скаржника та крану, який в неї був врізаний; тобто врізка була свіжа, і, за твердженням апелянта, відбулася після зняття лічильника на повірку - після 15.04.2019; оскільки врізка відбулася у період із 15.04.2019 до 24.04.2019. Тому апелянт вважає необґрунтованим здійснення відповідачем донарахування за період із 01.04.2019 по 30.04.2019. ОСОБА_1 зазначав, що був на зборах відповідача у 2019 році, на яких проігноровано його вимогу надати матеріали фотофіксації спірної врізки. Вказує, що в акті від 24.04.2019 не встановлено, що врізку здійснено саме в системи водовідведення скаржника, а не інших абонентів у будинку. Водночас зазначає, що в процесі ремонту врізка лічильника в трубу відбулася таким чином, щоб після встановлення лічильника в підвал всі точки відбору води були після лічильника. Актом від 24.04.2019 не встановлено, що по цій трубі йде подача води на другий поверх у квартиру позивача, а не навпаки. На переконання апелянта сам факт врізки не підтверджує факту здійснення безоблікового використання систем водопостачання.
10.11.2023 до апеляційного суду надійшла заява т.в.о. директора ММКП «Мукачівводоканал» про розгляд справи без його участі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 зазначено, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов'язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ці право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 38), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (пункт 72), від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3)).
Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов'язку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.12) та від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 57)).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (про визнання боргу безпідставним, його скасування та зобов'язання списати заборгованість) зазначила, що вимога про визнання боргу безпідставним є вимогою про визнання відсутності права відповідача донарахувати обсяг спожитого природного газу та відсутності обов'язку позивачки, який кореспондує вказаному праву, з оплати боргу, що виник унаслідок донарахування. Така вимога є ефективним способом захисту інтересу позивачки в юридичній визначеності у спірних правовідносинах (пункт 22).
Задоволення вимоги зобов'язати постачальника списати з особового рахунку донараховану заборгованість може бути способом захисту права споживача на мирне володіння майном (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції). Якщо споживач не має наміру сплачувати борг (тому, що не згоден із його існуванням; тому, що постачальник пропустив позовну давність для стягнення боргу у судовому порядку, тощо), а постачальник і не списує борг з особового рахунку на вимогу споживача, і не звертається до суду за його стягненням, то споживач буде надалі одержувати від постачальника рахунки із зазначенням боргу. Таке відображення спірного боргу в особовому рахунку може спровокувати споживача на помилкову сплату коштів всупереч його волі (пункт 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
У справі яка розглядається, апеляційним судом встановлено, що спір між сторонами стосується нарахування витрат води у зв'язку з виявленим фактом самовільного приєднання до систем централізованого комунального водопостачання, що вважається безобліковим водокористуванням.
Відносини між виконавцем послуги з централізованого водопостачання/ централізованого водовідведення та споживачем здійснюються на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», «Про житлово-комунальні послуги» та «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Відповідно до ст. 46 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» зокрема, особи, винні у самовільному підключенні споживачів до об'єктів та систем питного водопостачання притягаються до відповідальності згідно із законами України. Законами може бути встановлена відповідальність і за інші види правопорушень у сфері питної води та питного водопостачання.
Встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідно до Акту № 3209 від 15.04.2019, представником ММКП «Мукачівводоканал» в присутності ОСОБА_1 за адресою по АДРЕСА_1 , було знято лічильник обліку води №9603588, який знаходився на кухні позивача,для його повірки (а. с.19-20).
Відповідно до рахунку № НОМЕР_2 , лічильник №9603588 прийнято на повірку 25.04.2019 (а. с. 21).
24.04.2019 представниками ММКП «Мукачівводоканал» у присутності ОСОБА_1 проведено обстеження умов водокористування за адресою по АДРЕСА_1 , за результатами якого було складено Акт № 30466 від 24.04.2019, відповідно до якого виявлено, що абонент користується міським водопостачанням та водовідведенням. Лічильник, який знаходився на кухні знято на повірку. Абонент бажає перенести лічильник в підвальне приміщення. Технічно встановити лічильник можливо, конденсату немає. При обстеженні виявлено врізку в підвалі до лічильника на один кран. (а.с. 16-17).
Вказаний Акт № 30466 від 24.04.2019 складено з урахуванням тієї обставини, що лічильник знято на повірку, про що зазначено у даних про умови водокористування у цьому акті.
Складений представниками ММКП «Мукачівводоканал» Акт № 30466 від 24.04.2019 підписано позивачем ОСОБА_1 без зауважень та заперечень.
За вказаним Актом № 30466 від 24.04.2019 прийнято рішення начальника Абонентського відділу ММКП «Мукачівводоканал» про донарахування суми 13 500,88 грн (по січенню труби на кран) за один місяць з 01.04.2019 по 30.04.2019, що підтверджується також даними особового рахунку № НОМЕР_1 позивача щодо здійснення відповідачем донарахування у розмірі 13 500,88 грн за квітень 2019 року (а.с. 17, 13-15).
Позивач не надав належних і допустимих доказів на спростування здійсненого розрахунку витрат води.
Згідно з даними відповіді щодо звернення на урядову «гарчу лінію» від 09.09.2019 №769, директором ММКП «Мукачівводоканал» повідомлено позивача про те, що у зв'язку з виявленою врізкою у підвалі до лічильника на один кран, було здійснено нарахування відповідно до п. 3.3 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (Правила № 190) (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), якими передбачено, що в разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу (а. с. 43).
Із позовом у справі ОСОБА_1 звернувся у травні 2023 року.
У червні 2023 року відповідач ММКП «Мукачівводоканал» подав письмову заяву про застосування строку позовної давності (а.с. 88). Крім того у відзиві на позовну заяву, відповідач посилався на те, що факт самовільного приєднання до систем централізованого водопостачання зафіксовано належним чином з дотриманням Правил № 190, ОСОБА_1 погодився з даним фактом підписавши акт № 30466 від 24.04.2019 без зауважень та заперечень, нарахування втрат води здійснено відповідно до п. 3.3 Правил № 190.
У відповіді на відзив ОСОБА_1 зазначав, що ММКП «Мукачівводоканал» тільки має намір стягнути з ОСОБА_1 суму донарахування за квітень 2019 року в розмірі 13 500,88 грн (а.с. 98).
При цьому до справи позивачем не надано доказів про те, що ММКП «Мукачівводоканал» вживав заходів для стягнення з нього донарахованої суми боргу, зокрема звертався до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення розміру донарахування за квітень 2019 року в сумі 13 500,88 грн, у зв'язку з безобліковим водокористуванням, виявленим у квітні 2019 року, внаслідок самовільного приєднання цим абонентом до систем централізованого водопостачання (врізки в підвалі до лічильника на один кран).
За обставинами справи, яка розглядається, ОСОБА_1 у позовній заяві не наводив доводів щодо правильності застосованого ММКП «Мукачівводоканал» порядку та обчислення нарахування, натомість доводи позовної заяви зводяться до застосованого періоду нарахування (чому саме застосовано період із 01.04.2019 по 30.04.2019) та заперечення самого факту самовільного приєднання до систем централізованого водопостачання, так як за твердженням позивача він не здійснював безоблікового водокористування, оскільки лічильник знято на повірку 15.04.2019, тому в акті від 24.04.2019 припущеннями представників відповідача є те, що кран врізано до лічильника. Комісія ММКП «Мукачівводоканал» не бачила самого лічильника, об'єму спожитої води, схеми підвідних водопостачальних труб у квартирі та підвалі, а позивач не споживав воду поза приладом обліку.
Однак, такі твердження позивача є голослівними та бездоказовими.
В судовому засіданні апеляційного суду позивач вказував, що кран на трубі у підвалі був з часу будівництва будинку, і його було знову встановлено при проведенні позивачем ремонту за заміні металевих труб на пластикові. Проте про ці обставини позивач не зазначав ні у позовній заяві, ні у апеляційній скарзі, та не надав відповідних доказів існування у підвалі крану до заміни труб.
У пунктах 3.2-3.4 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству №190 від 27.06.2008 (далі - Правила №190), передбачено, що водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними. У разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу. Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.
Отже, поняття безоблікове водокористування включає у себе дві самостійні дії: 1) самовільне приєднання до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення 2) самовільне користування ними.
Відповідальність за безоблікове водокористування передбачена у вигляді нарахування витрат води (пункт 3.3.Правил №190).
При цьому, для здійснення нарахування витрат води достатнім є сам факт самовільного підключення, без обов'язкового встановлення факту безоблікового користування водою.
Аналогічний висновок стосовно достатності факту самовільного підключення для кваліфікації безоблікового водокористування викладено Верховним Судом у постанові від 12 листопада 2019 року по справі № 923/54/19.
У даному випадку факт безоблікового водокористування, а саме - самовільного приєднання ОСОБА_1 до систем водопостачання - зафіксовано у складеному працівниками ММКП «Мукачівводоканал» Акті № 30466 від 24.04.2019.
З огляду на те, що з наявних в матеріалах справи документів неможливо встановити термін початку безоблікового водокористування, у даному випадку розрахунковий період повинен становити один місяць відповідно до пункту 3.4 Правил №190.
ОСОБА_1 не спростовано визначеного ММКП «Мукачівводоканал» розміру нарахування втрат води за квітень 2019 року внаслідок самовільного приєднання, не надано власного контррозрахунку, а посилання скаржника на те, що нарахування мало здійснюватися із 15.04.2019 (моменту зняття лічильника на повірку) по 24.04.2019 (моменту виявлення врізки) є безпідставними та ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права.
Доводи позивача про те, що на момент здійснення обстеження 24.04.2019 та складання відповідного акту лічильник, який до цього розміщувався у нього на кухні, знаходився на повірці, не спростовує факту самовільної врізки у підвалі до лічильника на один кран в трубу систем централізованого водопостачання.
Твердження позивача про те, що ММКП «Мукачівводоканал» не надано доказів таких як: фото чи схема комунікації підвідних водопостачальних труб у квартирі та підвалі, експертиза прохідності труб, чи доказів того, що водопрохідність крану, який начебто самовільно підключив позивач, міг пропустити води на суму донарахування - не спростовують зафіксованого порушення (безоблікового водокористування, внаслідок самовільного приєднання до систем централізованого водопостачання), який підтверджено належним чином.
На підтвердження своїх посилань в апеляційній скарзі, позивач не надав належних і допустимих доказів того, що подача води по трубопроводу, на якому виявлено врізку (самовільне приєднання) йде із квартири позивача до підвалу.
За встановлених обставин, слід погодитися із висновком місцевого суду про те, що доводи позивача, наведені в обґрунтування заявлених ним вимог, не знайшли свого доказового підтвердження. Позивач не довів, що дії ММКП «Мукачівводоканал» стосовно донарахування за абонентським особовим рахунком № НОМЕР_1 за квітень 2019 року в розмірі 13500 гривень 88 копійок є неправомірними, не довів відсутності права відповідача ММКП «Мукачівводоканал» донарахувати витрати води за такий період та відсутності обов'язку ОСОБА_1 , який кореспондує вказаному праву, з оплати боргу, що виник унаслідок донарахування.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують. Судове рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, у відповідності до ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - залишити без змін.
Керуючись ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 липня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 24 листопада 2023 року.
Головуюча:
Судді: