ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.11.2023м. ДніпроСправа № 904/3299/23
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,
представників учасників справи:
від позивача: Кузьміна І.С.;
від відповідача: Кісілевич Є.Є.;
дослідивши матеріали справи № 904/3299/23,
за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз"
до Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль"
про стягнення грошових коштів,
ВСТАНОВИВ:
1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою від 23.06.2023 за вих. №б/н до Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" (далі - відповідач) про стягнення 5.570.239,34 грн, з яких: 5.474.842,10 основної заборгованості, 89.997,40 грн пені та 5.399,84 грн трьох процентів річних.
Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/3299/23 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2023.
Ухвалою від 27.06.2023 позовну заяву залишено без руху, позивачу запропоновано надати суду докази сплати судового збору у розмірі 83.553,59 грн.
Через відділ документального забезпечення 04.07.2023 від позивача надійшла заява від 04.07.2023 за вих. № б/н про виконання вимог ухвали суду разом з платіжною інструкцією від 03.07.2023 №5216 про сплату судового збору у розмірі 83.553,59 грн.
Ухвалою від 10.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09.08.2023.
Через відділ документального забезпечення 13.07.2023 від представника відповідача (Євгена КІСІЛЕВИЧА) надійшло клопотання від 12.07.2023 за вих. №3972/07 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою від 14.07.2023 заяву відповідача від 12.07.2023 за вих. №3972/07 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
Через відділ документального забезпечення 07.08.2023 від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в частині пені та 3% річних, або зменшити їх розмір на 90%; відстрочити виконання рішення на один рік з моменту набрання ним законної сили.
У судовому засіданні 09.08.2023 позивачем було заявлено усне клопотання про відкладення судового засідання, оскільки сторонам у справі необхідний додатковий час для можливого мирного врегулювання спору. Відповідач повністю підтримав клопотання позивача.
Протокольною ухвалою від 09.08.2023 оголошено перерву у судовому засіданні до 20.09.2023.
Ухвалою від 20.09.2023 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання у справі до 18.10.2023.
Ухвалою від 18.10.2023 відкладено підготовче засідання у справі до 02.11.2023.
Ухвалою від 02.11.2023 закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 16.11.2023.
15.11.2023 до суду надійшло клопотання відповідача про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 5.474.842,10 грн основної заборгованості, оскільки відповідач погасив вказану заборгованість 10.11.2023, що підтверджується платіжною інструкцією №1303 від 10.11.2023.
В судовому засіданні 16.11.2023 представники позивача та відповідача надали пояснення у справі, відповіли на запитання суду. Представник позивача визнав ту обставину, що відповідач 10.11.2023 сплатив 5.474.842,10 грн основної заборгованості та просив суд позовні вимоги задовольнити позовні вимог в частині стягнення трьох процентів та пені.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог в частині стягнення пені та трьох відсотків річних та просив суд зменшити їх розмір на 90%.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції позивача
Позовні вимоги мотивовані тим, що наявними у справі письмовими доказами є доведеним факт прострочення виконання відповідачем зобов'язань за договором, а тому з відповідача підлягає стягненню пеня та три відсотків річних.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач у відзиві визнав основну заборгованість у розмірі 5.474.842,10 грн, погасив її під час розгляду спору та просить суд зменшити на 90% розмір заявленої до стягнення та пені.
При цьому відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства, зокрема зумовлене форс-мажорними обставинами, існування яких підтверджено листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору; виконання договору; оплати вартості придбаного газу; наявності / відсутності заборгованості за договором, підстав для нарахування 3% річних та пені.
01.01.2016 Публічним акціонерним товариством "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Дніпровська теплоелектроцентраль", (споживач) підписано заяву-приєднання №0942003ММSАТ016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) (арк. 9, том 1).
Цією заявою Публічне акціонерне товариство "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" (споживач) приєднався до Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2498 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору (в редакції на дату укладення) цей Типовий договір розподілу природного газу (далі - Договір) є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем) (п. 1.2 договору).
Цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (п. 1.3 договору).
Згідно з пунктом 1.4 договору оператор ГРМ - це оператор газорозподільної системи Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", що здійснює розподіл природного газу на підставі ліцензії, а споживач - фізична або юридична особа чи фізична особа-підприємець, об'єкт якої підключений до газорозподільної системи оператора ГРМ.
За цим договором споживачем є Публічне акціонерне товариство "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль".
Відповідно до пункту 2.1 договору оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
Обов'язковою умовою надання споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у споживача об'єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи оператора ГРМ (п. 2.2 договору).
Оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 6.1, 6.3 договору).
Пунктом 6.6 договору передбачено, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Споживач зобов'язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (п. 7.4 договору).
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та чинним законодавством України (п. 8.1 договору).
У разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 8.2 договору).
Цей договір укладається на невизначений строк (п. 12.1 договору).
Якщо в установленому порядку Регулятором будуть внесені зміни до редакції Типового договору розподілу природного газу, Оператор ГРМ зобов'язується розмістити повідомлення про такі зміни на сайті та в офіційних друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, не менше ніж за десять днів до набрання змінами чинності, крім випадків, для яких цим Договором встановлений інший термін та/або порядок повідомлення про внесення змін.
У разі незгоди споживача зі змінами він має право розірвати цей договір шляхом надсилання письмового повідомлення оператору ГРМ протягом десяти календарних днів з дня, коли він дізнався чи міг дізнатися про внесені до цього договору зміни. Нерозірвання цього договору у вказаний строк та продовження споживання природного газу свідчить про згоду споживача з внесеними до цього договору змінами (п. 12.2 договору).
Сторонами підписано додаток 4 до Типового договору розподілу природного газу, який додається до заяви-приєднання №0942003ММSАТ016 від 01.01.2016 в редакції додаткової угоди №7 від 06.01.2021 "Розрахунок втрат і витрат природного газу. Перелік точок комерційного обліку споживача" (арк. 25, том 1).
Також сторонами укладені додаткові угоди №1 від 30.09.2016, №2 від 30.11.2016, №3 від 31.05.2017, №4 від 22.05.2018, №5 від 08.01.2019, №6 від 08.05.2019, №7 від 06.01.2021, №8 від 24.09.2021, №8/1 від 22.10.2021, №9 від 01.12.2021, №10 від 25.04.2022, №11 від 09.05.2022, №12 від 01.07.2022, №13 від 21.07.2022 (арк. 10-24, том 1).
Відповідно до постанови НКРЕКП від 22 грудня 2021 року №2745 "Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ "Дніпропетровськгаз" встановлено тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 1,26 грн. за 1 куб. м на місяць (без урахування ПДВ).
АТ «Дніпропетровськгаз» надано споживачу акт приймання-передачі природного газу №ДГП0069521 від 30.09.2022, яким встановлено, що річна замовлена потужність (далі - РЗП) для АТ «Дніпровська теплоелектроцентраль» на 2023 рік становить 43.451.127,92м3, відповідно місячна замовлена потужність (/12 місяців) = 3.620.927,33 м3. Вказаний акт містить підпис оператора ГРМ та споживача, скріплений печатками підприємств (арк. 26, том 1).
Відповідно до акту вартість послуги з розподілу природного газу для відповідача на місяць становить: 3.620.927,33 куб. м. х 1,26 грн. = 4.562.368,42 грн (без ПДВ).
Позивач надав відповідачеві послуги з розподілу природного газу в травні 2023 року на суму 5.474.842,10 грн. (з ПДВ), що підтверджується актом наданих послуг №ДГП83008270 від 31.05.2023 (арк. 28, том 1), який не було підписано з боку відповідача.
Супровідним листом від 02.06.2023 №49008-Сл-12597-0623 відповідачу було направлено акт наданих послуг №ДГП83008270 від 31.05.2023 та акт приймання-передачі природного газу №ДГП00080546 від 31.05.2023. Зазначені документи отримані відповідачем отримані нарочно 07.06.2023, про що свідчить відмітка на супровідному листі (арк. 29, том 1).
В подальшому на адресу відповідача 07.06.2023 була направлена вимога від 06.06.2023 вих. №49004.1-Сл-12801-0623 про виконання боргового зобов'язання на користь АТ «Дніпропетровськагз» у сумі 5.474.842,10 грн, що підтверджується описом вкладення, накладною АТ «Укрпошта», та як вбачається з трекінгу Укрпошти № 5193112231740 від 12.06.2023 відправлення не вручене під час доставки (арк. 30-33, том 1).
Станом на час звернення позивача з позовом до суду (26.06.2023) заборгованість за договором №0942003ММSАТ016 розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) від 01 січня 2016 року у сумі 5.474.842,13 грн відповідачем не сплачена.
Позивач просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 5.474.842,13 грн та нараховані на нього пеню у розмірі 89.997,40 грн, 3 % річних у розмірі 5.399,84 грн.
Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Предметом позову позивач визначив стягнення 5.474.842,10 основної заборгованості, 89.997,40 грн пені та 5.399,84 грн трьох процентів річних.
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.
Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.
Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем визначає Кодекс газорозподільних систем, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем).
Відповідно до частини другої глави 1 розділу VI Кодексу газорозподільних систем доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об'єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2498, в порядку, визначеному цим розділом.
Згідно з пунктом 4 глави 3 розділу VI цього ж Кодексу договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
Зобов'язання, що виникли між сторонами на підставі укладеного між ними типового договору, є господарськими, а тому згідно зі статтями 4, 173 - 175 та відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України до виконання зазначеного договору мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 ЦК України).
За змістом частини першої статті 193 Господарського кодексу України та частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 Цивільного кодекс України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За умовами пункту 6.4 договору (в редакції від 06.05.2022) остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
З огляду на положення спірного договору відповідач повинен був оплатити вартість наданої послуги з розподілу природного газу: за травень 2023 року не пізніше 10 червня 2023 року, отже прострочення виконання настає з 11.06.2023.
У встановлений договором строк умови договору щодо оплати вартості наданих послуг відповідачем не виконані.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість заявлених вимог щодо стягнення заборгованості у розмірі 5.474.842,13 грн, строк оплати якої на дату звернення з позовом до суду настав.
Водночас суд встановив, що відповідач 10.11.2023 сплатив 5.474.842,10 грн основної заборгованості, що підтверджується платіжною інструкцією №1303 від 10.11.2023 та визнається позивачем.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.
Як встановлено судом, предмет спору (5.474.842,10 грн основної заборгованості) припинив існування в процесі розгляду справи, а тому провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості у розмірі 5.474.842,10 грн слід закрити.
Щодо нарахування пені та трьох процентів річних
Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання; у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України).
Пунктом 8.2 договору визначено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені здійснюється починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим договором.
Позивач нарахував та просить стягнути пеню у розмірі 89.997,40 грн за загальний період із 12.06.2023 до 23.06.2023 (а.с. 5,6, том 1).
Перевіркою наданого позивачем розрахунку пені судом встановлено, що розрахунок є арифметично вірним.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вимагати сплати суми боргу, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 5.399,84грн за період із 12.06.2023 по 26.06.2023.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних, судом встановлено його арифметичну вірність.
Заперечення відповідача щодо заборони нараховувати проценти річні та пеню через дію постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 за №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» суд відхиляє як необґрунтовані з огляду на таке.
Відповідно до абз. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 за №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування, в тому числі процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Згідно із п. 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 за №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» дія абзаців 1 та 3 п. 1 цієї постанови поширюється на юридичних осіб, яким належить на праві власності або іншому речовому праві житлове та/або нежитлове приміщення, будинок, в яких розміщується та є кінцевими споживачами комунальних послуг внутрішньо переміщені особи, у разі коли такі юридичні особи не мають право на отримання компенсації за спожиті комунальні послуги під час розміщення внутрішньо переміщених осіб у будівлях (приміщеннях) об'єктів державної, комунальної та приватної власності у період воєнного стану.
Відповідно до п. 2 цієї постанови вона набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.
Суд дійшов висновку, що положення постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 за №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» не можуть застосовуватися у даній справі, оскільки не розповсюджуються на осіб, що займаються підприємницькою діяльністю, а у даній справі надання відповідачу послуг у спірний період було пов'язане з підприємницькою діяльністю відповідача.
При цьому відповідач не є суб'єктом визначеним п. 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 за №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану».
Не заперечуючи проти стягнення заборгованості за послуги з розподілу газу та добровільно сплативши її, відповідач фактично визнав правомірність нарахування вказаної заборгованості за ставками для інших споживачів (крім населення), що є додатковим свідченням того, що постанова Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 за №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» не застосовується до спірних взаємовідносин (подібна правова позиція висвітлена у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 19.06.2023 у справі №904/4862/22).
Водночас, відповідач просить зменшити розмір заявленої до стягнення пені з 89.997,40 грн на 90%.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зробила наступні висновки.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов'язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.
Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
У відзиві відповідач зазначає, що АТ «Дніпровська ТЕЦ» завжди намагалось дотримуватись своєчасності виконання зобов'язань за договором №0942003ММ8АТ016 від 01.01.2016, але підставами невиконання зобов'язань стали об'єктивні обставини, пов'язані з тим, що не залежали від волі підприємства. Так, карантин та запроваджені протиепідемічні заходи з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, введення в Україні воєнного стану у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України - все це значно відобразилось на розрахунках споживачів за послуги теплопостачання.
Збитковість фінансової діяльності товариства підтверджується звітом про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід). Рішенням Кам'янської міської ради № 2009-44/УІІ від 09.07.2020 Акціонерному товариству «Дніпровська теплоелектроцентраль» передані функції з реалізації виробленої теплової енергії для потреб опалення споживачів правобережної частини м. Кам'янського. Таким чином постачальником послуг централізованого теплопостачання в правобережній частині м. Кам'янське є АТ «Дніпровська ТЕЦ». Джерелом коштів АТ «Дніпровська ТЕЦ» є оплата споживачами послуг теплопостачання.
Отже, за наявності несприятливих обставин, відповідач не мав можливості своєчасно сплатити борг за травень 2023 року, що виник перед АТ «Дніпропетровськгаз».
Також відповідач зазначає, що лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислової палати України, з урахуванням приписів Розділу X Договору № 0942003ММ5АТ016 від 01.01.2016, є належним та допустимим доказом існування форс-мажорної обставини та, відповідно, свідчить про наявність підстав для звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язань за договором. Неможливість передбачити на момент укладення договору настання форс-мажорних обставин та вжиття заходів для виконання своїх зобов'язань виключає вину відповідача у невиконанні цих зобов'язань.
Беручи до уваги, що строк оплати основного боргу настав у період воєнного стану на території України, враховуючи надані відповідачем докази (а саме: звіт про фінансові результати; копія договору купівлі - продажу акцій № 90 від 05.10.2022; копію виписки про операції з цінними паперами з 11.10.2022 по 11.10.2022), враховуючи причини та наслідки невиконання спірного зобов'язання, а також розмір нарахованих штрафних санкцій, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованим є зменшення розміру заявленої до стягнення пені та трьох відсотків річних на 50%, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 44.998,701 грн пені та 2.699,92 грн трьох відсотків річних, оскільки саме таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
При цьому суд, зменшуючи заявлений до стягнення розмір трьох відсотків річних, враховує, що відповідач 10.11.2023 добровільно сплатив 5.474.842,10 грн основної заборгованості, що підтверджується платіжною інструкцією №1303 від 10.11.2023 та визнається позивачем.
Також суд враховує, що порушення строків оплати має місце тривалий час, умови договору, у тому числі порядок та строк оплати, були відповідачу відомі і відповідач міг, здійснивши своєчасну оплату, уникнути цих нарахувань, або суттєво зменшити їх. Також сторони у договорі могли визначити інший розмір відсотків, однак не зробили цього. За таких обставин подальше зменшення нарахувань не відповідатиме принципу свободи договору та може привести до втрати їх функції.
Щодо заяви відповідача про відстрочення виконання судового рішення.
Відповідно до частини 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині рішення вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення (п.2).
Відповідно до ч. 1, 3-5 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, має бути підтверджена відповідними засобами доказування, а до заяви повинні бути додані докази щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.
У заяві про відстрочку виконання рішення відповідач посилається на те, що всі виконавчі дії у виконавчих провадженнях (боржник-AT "Дніпровська ТЕЦ") зупинено на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження". У зв'язку з включенням AT "Дніпровська ТЕЦ" до переліку об'єктів великої приватизації державної власності згідно з Розпорядженням Кабінету міністрів України № 358-р від 10.05.2018 та Розпорядженням Кабінету міністрів України № 36-р від 16.01.2019.
11.10.2022 відбулась передача акцій AT "Дніпровська ТЕЦ" до статутного капіталу AT "НАК "Нафтогаз України". До матеріалів справи долучено копію договору купівлі - продажу акцій №90 від 05.10.2022 та копію виписки про операції з цінними паперами з 11.10.2022 по 11.10.2022.
Відтак, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях, в яких боржником виступає AT "Дніпровська ТЕЦ" також має бути зупинено на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження".
Отже, єдиним шляхом реального виконання зобов'язань є відстрочення виконання рішення суду до закінчення дії воєнного стану в Україні. Проте, враховуючи приписи частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, АТ "Дніпровська ТЕЦ" просить суд відстрочити виконання судового рішення на один рік з моменту набрання цим рішенням законної сили. Це надасть можливість підприємству накопичити необхідні кошти отримані від фінансових результатів своєї господарської діяльності і виконати його в добровільному порядку.
Суд відзначає, що стаття 42 Господарського кодексу України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому, здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.
Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності (частина 2 статті 218 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю, у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
З огляду на вищевикладене, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № П-рп/2012).
Таким чином, "державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням" (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Півень проти України" від 29.06.2004).
Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Більше того, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки як для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, так і для стягувача при затримці виконання рішення.
Зважаючи на те, що сума пені та 3% річних, які присуджено судом до стягнення є незначною, відповідач просить не розстрочити виконання рішення суду, а відстрочити його на максимально допустимий законодавством строк - на один рік, вбачається спроба відповідача затягнути строки погашення наявного боргу, а тому суд дійшов висновку про недоведення матеріалами справи факту існування обставин, які згідно вимог процесуального закону можуть бути підставою для відстрочення/розстрочення виконання рішення суду.
Таким чином, заява відповідача про відстрочення виконання рішення суду задоволенню не підлягає.
Також суд відхиляє посилання відповідача на наявність обставин непереборної сили з огляду на таке.
Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) листом від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору. Відповідач вказаний лист надав суду в якості доказу настання форс-мажорних обставин.
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України Про торгово-промислові палати в Україні та деталізовано в розділі 6 регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 за №40(3) (з наступними змінами).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.
За умовами п. 6.2 регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов'язань/обов'язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов'язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 регламенту).
Таким чином, порівнюючи офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1 з правилами засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які містяться в регламенті, господарський суд встановив, що у законі та регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а на сайті ТПП України 28.02.2022 розміщено загальний офіційний лист.
У загальному офіційному листі ТПП України від 28.02.2022 зазначено, що його видано на підставі ст. 14 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні та Статуту ТПП України.
Проте, в ст. 14 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні нічого не повідомлено про офіційні листи ТПП України та їх правовий статус, а статут ТПП України у вільному доступі відсутній.
Загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 не містить (і не може містити) ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв'язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов'язання.
Таким чином використання лише загального офіційного листа ТПП України від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1 з метою підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання через військову агресію російської федерації проти України повинно супроводжуватися принаймні і іншими доказами на підтвердження неможливості виконати зобов'язання в строк та належним чином.
Крім цього, господарський суд бере до уваги, що відповідач мав змогу звернутися до ТПП України або відповідної регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин або ж обставин непереборної сили відповідно до регламенту, проте цього не зробив, а причин неможливості звернутися суду не повідомив.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
З урахуванням викладеного лист Торгово-промислової палати України (ТПП України) від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 як доказ існування форс-мажорних обставин у справі №904/3052/23 визнається судом недостатнім доказом існування таких обставин.
Варто також відзначити, що Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що навіть сертифіката торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі №905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Судові витрати
Згідно зі ст. 129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки позовні вимоги про стягнення основної заборгованості позивачем були заявлені правомірно, а погашення спірної заборгованості відбулося в процесі розгляду справи, то судові витрати у розмірі 83.553,59 грн покладаються на відповідача.
При розподілі сум судового збору суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру відсотків річних та пені покладається на відповідача без урахування зменшення цих сум.
Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" (51925, Дніпропетровська область, місто Кам'янське, ВУЛИЦЯ ЗАВОДСЬКА, будинок 2; ідентифікаційний код 00130820) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ШЕВЧЕНКА, будинок 2; ідентифікаційний код 03340920) 44.998,70 грн (сорок чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто вісім грн 70 к.) пені, 2.699,92 грн (дві тисячі шістсот дев'яносто дев'ять грн 92 к.) трьох процентів річних, 83.553,59 грн (вісімдесят три тисячі п'ятсот п'ятдесят три грн 59 к.) судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог (про стягнення 44.998,70 грн пені та 2.699,92 грн трьох процентів річних грн) відмовити.
Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 5.474.842,10 грн основної заборгованості закрити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" про відстрочення виконання судового рішення - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 27.11.2023.
Суддя С.А. Дупляк