ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.11.2023м. ДніпроСправа № 904/4596/23
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,
представників учасників справи:
від позивача: Пясецький Д.В.,
від відповідача: Явтух О.Г.,
дослідивши матеріали справи №904/4596/23,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз"
про стягнення грошових коштів,
ВСТАНОВИВ:
1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою від 03.08.2023 за вих. №119/4.2.1-28878-2023 до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (далі - відповідач) про стягнення 106.585.257,48 грн основної заборгованості.
Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/4596/23 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2023.
Ухвалою від 25.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.09.2023.
Через відділ документального забезпечення 30.08.2023 від представника позивача (Пясецького Дмитра Васильовича) надійшла заява від 30.08.2023 за вих. №б/н про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою від 04.09.2023 заяву позивача від 30.08.2023 за вих. №б/н про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
Через відділ документального забезпечення 14.09.2023 від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач просить суд у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Через відділ документального забезпечення 21.09.2023 від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання, яке призначено на 21.09.2023 на іншу дату, у зв'язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.
Ухвалою від 21.09.2023 підготовче засідання відкладено до 05.10.2023.
Через відділ документального забезпечення 22.09.2023 від позивача надійшли пояснення на відзив.
Через відділ документального забезпечення 05.10.2023 (електронною поштою) та 16.10.2023 (нарочно) від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду Об'єднаною Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи №918/686/21.
Суд зауважує, що вивчивши зміст клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, в якому відповідач просить суд зупинити провадження у справі до закінчення перегляду Об'єднаною Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи №918/686/21 суд встановив, що відповідач заявляючи вказане клопотання допустив технічну помилку як у номері справи, так і у назві суду, який її розглядає.
З урахуванням всіх наявних у справі документів, суд доходить висновку, що всі наявні у справі клопотання про зупинення провадження (арк. 170-171 том 1 (вих. №б/н від 04.10.2023 (копія), арк.192-195 том 1 (оригінал), арк. 205-208 том 1 (вих. №б/н від 18.10.2023 (копія) є однаковими за змістом і зводяться до того, що відповідач просить суд зупинити провадження у справі до закінчення розгляду справи №640/4854/21 Київським окружним адміністративним судом.
Наведене також підтвердив представник відповідача у судовому засіданні 02.11.2023.
Суд зазначає, що суд у справі №904/4596/23 розглянув заявлене відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі, про що свідчить ухвала від 02.11.2023.
Того ж дня, а саме 05.10.2023 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшли письмові пояснення по суті позовних вимог.
Протокольною ухвалою оголошено перерву до 18.10.2023.
Через відділ документального забезпечення 16.10.2023 від відповідача надійшло клопотання про забезпечення доказів шляхом витребування у позивача заяви до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про внесення зміни до нормативів розподілу коштів для погашення заборгованості відповідачем перед позивачем.
Того ж дня, а саме 16.10.2023 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшли письмові пояснення по суті позовних вимог.
Через відділ документального забезпечення 17.10.2023 від позивача надійшли заперечення проти клопотання відповідача про забезпечення доказів, у яких позивач дотримується позиції, що заявлене відповідачем клопотання про забезпечення доказів є необґрунтованим та безпідставним.
Через відділ документального забезпечення 18.10.2023 (електронною поштою) від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду справи №640/4854/21 Київським окружним адміністративним судом.
Через відділ документального забезпечення 18.10.2023 від позивача надійшли заперечення проти клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду справи Київським окружним адміністративним судом.
Ухвалою від 18.10.2023 розгляд клопотання відповідача про зупинення провадження у справі відкладено, у задоволені клопотання відповідача про забезпечення доказів відмовлено, продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання до 02.11.2023.
Ухвалою від 02.11.2023 у задоволені клопотання відповідача про зупинення провадження у справі відмовлено, підготовче провадження закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті на 16.11.2023.
В судовому засіданні 16.11.2023 представники позивача та відповідача надали пояснення у справі, відповіли на запитання суду. Представник позивача просив суд позовні вимоги задовольнити. Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд у їх задоволенні відмовити.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції позивача
На виконання умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу позивач передав відповідачу природний газ, який останній оплатив лише частково, що і стало підставою звернення позивача до суду з даною позовною заявою.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач вважає, що до спірних правовідносин слід застосувати Закон України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», оскільки наявна заборгованість відповідача перед позивачем відповідає певним критеріям, а тому не може бути стягнути за рішенням суду і підлягає врегулюванню за рахунок державного бюджету.
Більш того відповідач вважає, що наявна заборгованість відповідача перед позивачем підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування».
Також як на підставу для звільнення відповідача від обов'язку з оплати заборгованості останній послався на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022.
Доводи позивача щодо відзиву відповідача на позовну заяву
Позивач стверджує, що врегулювання заборгованості в межах Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» проводиться шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості.
Наявність заборгованості та її обсяг має бути підтверджений договором про організацію взаєморозрахунків.
Розрахунки відповідного постачальника природного газу затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на підставі висновку суб'єкта аудиторської діяльності.
Як на релевантну судову практику позивач посилається на висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 18.04.2023 у справі №911/3195/21 та у постанові від 18.07.2023 у справі №906/1357/20.
Позивач також відхиляє і доводи відповідача в частині існування форс-мажорних обставин посилаючись на п. 7.7 договору.
Доводи відповідача щодо відповіді на відзив
Посилаючись на положення Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» відповідач висловив намір звернутися до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг із заявою про затвердження обсягу різниці між вартістю послуг з постачання природного газу побутовим споживачам з урахуванням втрат, понесених внаслідок воєнних дій та з метою запобігання настанню гуманітарних кризових ситуацій.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору; поставки природного газу; настання строку оплати природного газу; оплати природного газу; наявності/відсутності заборгованості; поширення на відповідача в контексті спірних правовідносин положень Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу»; наявності/відсутності підстав для звільнення відповідача від обов'язку сплатити існуючу заборгованість за рішенням суду.
Суд встановив, що 22.03.2022 між позивачем (далі - позивач, постачальник) та відповідачем (далі - відповідач, споживач) було укладено договір №101/ПГ-3162-ОГРМ купівлі-продажу природного газу (далі - договір).
Цей договір (включаючи усі зміни та доповнення), відповідно до п. 1.1, регулює відносини сторін щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 за №222.
На виконання умов постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 за №222 (зі змінами), покупець /тобто відповідач/ гарантує приєднання до договору про утворення балансуючої групи, де стороною є відповідальною за добових небаланс групи є позивач не пізніше кінця місяця укладення цього договору (п. 1.2 договору).
Отже, п.п. 1.2.1 договору визначено, що умовою передачі природного газу є приєднання покупця (відповідача) до балансуючої групи де стороною відповідальною за добовий небаланс групи є позивач.
Пунктом 1.4 договору визначено, що продавець зобов'язується передати у власність покупцю природний газ в обсягах, у строки та на умовах, що погоджені сторонами у цьому договорі, а покупець зобов'язується прийняти і своєчасно сплатити вартість такого обсягу природного газу у розмірі, строки та у порядку, що визначені цим договором.
Ціна та порядок проведення розрахунків визначено у розділі 4 договору.
У відповідності д ст. 631 ЦК України та на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 за №222, зі змінами, умови цього договору поширюються на відносини, що фактично склалися між сторонами до його укладення, а саме з 01.03.2022 та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до їх повного та належного здійснення, а в частині передачі природного газу покупцю по 30.04.2022 (включно) (п. 9.1 договору).
На виконання умов укладеного між сторонами договору, позивач у період з березня по квітень 2022 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 109.718.105,69 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (арк. 25-34, том 1), а саме:
актом №5906 від 31.03.2022 приймання-передачі природного газу на суму 65.898.058,76 грн;
актом №5965 від 31.03.2022 приймання-передачі природного газу на суму 0,12 грн;
актом №5979 від 31.03.2022 приймання-передачі природного газу на суму 49,38 грн;
актом №7493 від 30.04.2022 приймання-передачі природного газу на суму 43.819.997,17 грн;
актом №7484 від 30.04.2022 приймання-передачі природного газу на суму 0,26 грн.
Листом від б/д за вих.№б/н акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» повідомило позивачу, що на поточний рахунок позивача у гривні в період з 01.03.2022 до 18.07.2023, зокрема по відповідачу долучено реєстр надходжень на 35 (тридцяти п'яти) аркушах.
Суд встановив, що згідно із долученої позивачем до матеріалів справи інформації про надходження коштів на рахунки позивача за період з 01.03.2022 до 18.07.2023 відповідач перерахував на користь позивача 3.132.848,21 грн.
Оскільки відповідач не погасив наявну перед позивачем заборгованість, позивач, посилаючись на наведені обставини, звернувся до суду з даною позовною заявою.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Предметом спору у даній справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення 106.585.257,48 грн основної заборгованості.
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками (за допомогою кваліфікованого електронного підпису).
Договір у встановленому порядку не оспорено, не розірвано, не визнано недійсним.
Таким чином укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.
Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору постачальник бере на себе обов'язок поставити певний товар /в даному випадку природній газ/ і, водночас, покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.
Матеріалами справи /актами приймання-передачі природного газу/ підтверджується, що позивач у період з березня по квітень 2022 року передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 109.718.105,69 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Сторони узгодили (п. 4.3 договору), що покупець зобов'язаний здійснити оплату за реалізовані обсяги природного газу у період передачі не пізніше ніж через 45 (сорок п'ять) календарних днів після закінчення передачі, а саме:
за ресурс березня 2022 року - 15.03.2022 (п. 4.3.1);
за ресурс квітня 2022 року - 15.06.2022 (п. 4.3.2).
Свої зобов'язання з оплати природного газу відповідач виконав частково /у розмірі 3.132.848,21 грн/, що підтверджується інформацією про надходження коштів на рахунки позивача за період з 01.03.2022 до 18.07.2023.
Відповідач за отриманий від позивача природний газ /строк оплати якого є таким, що настав 15.06.2023/ не розрахувався у повному обсязі, у зв'язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем складає 106.585.257,48 грн. Доказів зворотного відповідач суду не надав.
Більш того, часткове погашення заборгованості відповідачем є свідченням правомірності заявлених позивачем позовних вимог.
Суд зауважує, що доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, відповідач належними доказами не спростував.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 106.585.257,48 грн визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Оцінка аргументів учасників справи
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач довів обставини наявності спірної заборгованості у повному обсязі.
Водночас, належних доказів на підтвердження своїх доводів, викладених у відзиві, відповідач суду не надав з огляду на таке.
Відповідач вважає, що до спірних правовідносин слід застосувати Закон України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», однак вивчивши сферу застосування положень вказаного Закону суд дійшов таких висновків.
Суд зазначає, що 29.08.2021 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу".
У Законі України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» (ст. 1) терміни вживаються в такому значенні:
взаєморозрахунки - розрахунки з погашення заборгованості (грошових зобов'язань) суб'єктів ринку природного газу, які проводяться за рахунок видатків державного бюджету учасниками процедури врегулювання заборгованості;
договір про організацію взаєморозрахунків - договір, що укладається між учасниками процедури врегулювання заборгованості (грошових зобов'язань) суб'єктів ринку природного газу для погашення заборгованості (грошових зобов'язань) та є підставою для проведення взаєморозрахунків відповідно до цього Закону;
заборгованість (грошові зобов'язання) суб'єктів ринку природного газу, що підлягає (підлягають) врегулюванню відповідно до цього Закону, а саме: заборгованість постачальників природного газу, в тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу для постачання побутовим споживачам (у тому числі суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ або за прострочення її сплати), не сплачена станом на розрахункову дату;
реєстр підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу (далі - Реєстр) - відкритий загальнодоступний перелік підприємств та організацій, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;
учасники процедури врегулювання заборгованості (грошових зобов'язань) - постачальники природного газу, оператори газорозподільних систем та оператор газосховищ, включені до Реєстру, а також особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, особа, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", розпорядники коштів державного бюджету, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання видів заборгованості (грошових зобов'язань), визначених у статті 1 цього Закону, суб'єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру.
Порядок участі у процедурі врегулювання заборгованості визначений ст. 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а саме для участі у процедурі врегулювання заборгованості (грошових зобов'язань) суб'єкти ринку природного газу включаються до Реєстру, який веде Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (ч. 1). Для включення до Реєстру суб'єкти ринку природного газу подають до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, заяву (ч. 2).
Питання проведення взаєморозрахунків врегульовано у ст. 4 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу». Так, взаєморозрахунки в цілях погашення заборгованості та грошових зобов'язань, що визначені статтею 1 цього Закону, здійснюються за рахунок видатків державного бюджету для врегулювання (ч. 1). Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на підставі висновку суб'єкта аудиторської діяльності затверджує розрахунки відповідного постачальника природного газу, включеного до Реєстру (ч. 2). Взаєморозрахунки проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, у межах видатків спеціального фонду державного бюджету за цільовим призначенням та в обсягах, передбачених Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та/або Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", та/або Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", із застосуванням рахунків, відкритих у Державному казначействі України, згідно з договором про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в обліку учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору, та в обсязі, що не перевищує підтверджену учасниками заборгованість.
З наведених норм законодавства вбачається, що сфера дії Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» визначена у ст. 2 цього Закону. Відповідно до цієї статті дія вказаного Закону поширюється виключно на суб'єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру.
Отже, лише при одночасному існуванні умов, визначених ст. 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а саме: 1) правовідносини виникли з приводу врегулювання заборгованості за придбаний у НАК «Нафтогаз України» природний газ, послуги з його розподілу і транспортування; 2) суб'єкт ринку природного газу, включений до Реєстру, підлягають реалізації заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування, передбачені статями 4, 5, 6 цього Закону (аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 23.06.2022 у справі №904/92/20).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» взаєморозрахунки в цілях погашення заборгованості та грошових зобов'язань, що визначені статтею 1 цього Закону, здійснюються за рахунок видатків державного бюджету для врегулювання неоплаченої вартості обсягів природного газу, відображеної в обліку постачальників природного газу у період з 1 жовтня 2014 року до розрахункової дати у зв'язку з визнанням судами незаконними та нечинними актів Кабінету Міністрів України про затвердження норм споживання природного газу населенням без лічильників, - в цілях погашення заборгованості включених до Реєстру суб'єктів ринку природного газу, у тому числі підтвердженої судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу для постачання побутовим споживачам, укладеними з НАК «Нафтогаз України», а також за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31.12.2019 включно, та/або особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 01.01.2020.
У свою чергу, питання щодо проведення взаєморозрахунків та реструктуризації визначені у статтях 4, 5 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу». Так, відповідно до положень статті 4 цього Закону, обсяги заборгованості, що підлягають врегулюванню відповідно до статті 4 цього Закону: підтверджуються висновком суб'єкта аудиторської діяльності, затверджуються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до статті 3 цього Закону на підставі висновку суб'єкта аудиторської діяльності.
Обсяги різниці між фактичною обґрунтованою вартістю послуг з розподілу природного газу, що надаються операторами газорозподільних мереж, та тарифами на розподіл природного газу затверджуються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Взаєморозрахунки проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, у межах видатків спеціального фонду державного бюджету за цільовим призначенням та в обсягах, передбачених Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та/або Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», із застосуванням рахунків, відкритих у Державному казначействі України, згідно з договором про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в обліку учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору, та в обсязі, що не перевищує підтверджену учасниками заборгованість.
Відповідно до положень ст. 5 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» реструктуризація заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, здійснюється після проведення розрахунків, передбачених статтею 4 цього Закону, шляхом розстрочення на три календарних місяці рівними частинами з першого числа місяця укладення договору без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення.
Типовий договір про реструктуризацію заборгованості з оплати природного газу та послуги з його транспортування затверджується Кабінетом Міністрів України.
Кожна із сторін зобов'язана укласти договір про реструктуризацію заборгованості у строк, що не перевищує 10 календарних днів з дня його отримання, якщо сума за таким договором підтверджена актами звіряння між учасниками процедури врегулювання заборгованості.
Оцінюючи позицію відповідача суд бере до уваги, що Верховним Судом у постанові від 15.06.2022 у справі №910/10142/21 сформовано правовий висновок, що для застосування процедури врегулювання заборгованості згідно з положеннями Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» має вчинятися юридично значима дія.
Також Верховним Судом у постанові від 18.04.2023 у справі №911/3195/21, на яку слушно послався позивач, сформовано правову позицію, що у разі відсутності встановлення судами попередніх інстанцій факту укладення договору про організацію взаєморозрахунків між учасниками спору, відсутні підстави для припинення спірних правовідносин між сторонами.
Разом з тим, в постанові Верховного Суду від 18.07.2023 у справі №906/1357/20 (на яку також слушно посилається позивач) викладена правова позиція, що Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» не передбачено припинення зобов'язання щодо суми основного боргу за поставлений газ, а лише визначено певну процедуру (заходи), яка надає можливість в майбутньому врегулювати заборгованість у спосіб, визначений законом. Тобто в даному випадку повинна бути вчинена юридично значима дія щодо фактичного погашення суми основного боргу за поставлений природний газ, зокрема, укладено договір про організацію взаєморозрахунків між учасниками спору та/або договір про реструктуризацію заборгованості з оплати природного газу та послуги з його транспортування тощо.
Суд у справі №904/4596/23 встановив відсутність вчинення з боку відповідача юридично значимих дій щодо фактичного погашення суми основного боргу за поставлений природний газ, зокрема, відсутні докази укладення договору про організацію взаєморозрахунків між учасниками спору та/або договору про реструктуризацію заборгованості з оплати природного газу та послуги з його транспортування тощо.
Таким чином позиція відповідача (що до спірних правовідносин слід застосувати Закон України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», у зв'язку із чим заборгованість, яка є предметом позовних вимог не підлягає стягненню за рішенням суду) є такою, що не знайшла свого підтвердження з огляду на наявні у справі докази.
Посилаючись на положення Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» відповідач висловив намір звернутися до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг із заявою про затвердження обсягу різниці між вартістю послуг з постачання природного газу побутовим споживачам з урахуванням втрат, понесених внаслідок воєнних дій та з метою запобігання настанню гуманітарних кризових ситуацій.
Суд зауважує, що намір відповідача звернутися до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг свідчить про майбутні можливі дії відповідача, які на час вирішення спору по суті ще не відбулися та, відповідно, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки в силу ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень мають підтверджуватися відповідними доказами та юридично значимими діями, а не повідомленням сторонами своїх намірів. Суд наголошує, що наміри сторін не можуть бути покладені в основу судового рішення і тим паче бути підставою для визнання позиції тої чи іншої сторони обґрунтованою.
Посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1 суд також визнає неналежною підставою для відмови у задоволенні позову з огляду на форс-мажорні обставини, оскільки Торгово-промислова палата України (ТПП України) листом від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.
Відповідач вказаний лист надав суду в якості доказу настання форс-мажорних обставин.
Водночас порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» та деталізовано в розділі 6 регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 за №40(3) (з наступними змінами).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.
За умовами п. 6.2 регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов'язань/обов'язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов'язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 регламенту).
Таким чином, порівнюючи офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1 з правилами засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які містяться в регламенті, господарський суд встановив, що у законі та регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а на сайті ТПП України 28.02.2022 розміщено загальний офіційний лист.
У загальному офіційному листі ТПП України від 28.02.2022 зазначено, що його видано на підставі ст.ст. 14, 14№ Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та Статуту ТПП України.
Проте, в ст.ст. 14 та 14№ Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» нічого не повідомлено про офіційні листи ТПП України та їх правовий статус, а статут ТПП України у вільному доступі відсутній.
Загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 не містить (і не може містити) ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв'язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов'язання.
Таким чином, використання лише загального офіційного листа ТПП України від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1 з метою підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання через військову агресію російської федерації проти України повинно супроводжуватися принаймні і іншими доказами на підтвердження неможливості виконати зобов'язання в строк та належним чином.
Крім цього, господарський суд бере до уваги, що відповідач мав змогу звернутися до ТПП України або відповідної регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин або ж обставин непереборної сили відповідно до регламенту, проте цього не зробив, а причин неможливості звернутися суду не повідомив.
Також суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили або ж випадком) не вважаються: недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника; відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання; відсутність у боржника необхідних коштів.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
З урахуванням викладеного лист Торгово-промислової палати України (ТПП України) від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 як доказ існування форс-мажорних обставин у справі № 904/4596/23 визнається судом недостанім доказом існування таких обставин.
Водночас суд зауважує, що Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Суд під час прийняття рішення також врахував, що часткова сплата боржником основного боргу є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи №127/23910/14-ц (постанова від 23.12.2020).
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежновід характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.
У справі, що розглядається, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ШЕВЧЕНКА, будинок 2; ідентифікаційний код 03340920) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (Україна, 04116, місто Київ, ВУЛИЦЯ ШОЛУДЕНКА, будинок 1; ідентифікаційний код 40121452) 106.585.257,48 грн (сто шість мільйонів п'ятсот вісімдесят п'ять тисяч двісті п'ятдесят сім грн 48 к.) основної заборгованості, 939.400,00 грн (дев'ятсот тридцять дев'ять тисяч чотириста грн 00 к.) судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 27.11.2023.
Суддя С.А. Дупляк