ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 175/1796/23
Провадження № 22-ц/4820/1883/23
Хмельницький апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.
секретар судового засідання Дубова М.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 175/1796/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана представником - адвокатом Медведєвою Ліною Василівною, на рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 03 серпня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 розірвання шлюбу.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, суд
ВСТАНОВИВ:
В квітні 2023 року позивач звернувся до суду із позовом та просив ухвалити рішення, яким розірвати шлюб, укладений між ним та відповідачкою, зареєстрований 29 вересня 2020 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по Слобідському та Основ'янському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис № 467.
В обґрунтування позову зазначав, що 29 вересня 2020 року сторони зареєстрували шлюб. Спільних дітей від шлюбу у них немає. На теперішній час сторони шлюбні стосунки не підтримують, та їхній шлюб існує формально. Подружжя втратили почуття любові, взаємоповаги один до одного, мають різні погляди на шлюб та сім'ю. В сім'ї відбувались безпідставні сварки і непорозуміння, та між подружжям склалися неприязні відносини. Тому позивач вважаючи, що подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечить його інтересам, та не вбачаючи підстав для збереження шлюбу, просив його розірвати.
Рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 03 серпня 2023 року вказаний позову було задоволено. Шлюб, зареєстрований 29 вересня 2020 року за актовим записом № 467 у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по Слобідському та Основ'янському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_4 , подала апеляційну скаргу, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи просить ухвалити рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Вказує, що при вирішенні позову, судом невірно були встановлені обставини справи. Так, ОСОБА_5 зазначає, що ніколи не проживала і навіть ніколи не бачила позивача - громадянина Республіки Нігерія ОСОБА_2 . Тобто, його посилання в позовній заяві, про те, що між ними 29 вересня 2020 року було укладено шлюб, але в подальшому вони втратили почуття любові, взаємоповаги, наявність сварок та непорозумінь, що призвело до припинення фактично шлюбних відносин, є таким, що не відповідають дійсності. Таких відносин між ними ніколи не існували.
Також вказує, що їй не було відомо про розгляд судом вказаного позову, суд належним чином не повідомив її про розгляд справи, а про ухвалення рішення Віньковецьким районним судом Хмельницької області 03 серпня 2023 року їй стало відомо 15 серпня 2023 року. При ознайомленні з матеріалами справи, на арк. 49 виявила заяву, написану нібито нею про визнання позову, однак, зазначає, що таку заяву не писала. Зауважує, що заяву написано від імені Усова, однак, з 12 лютого 2022 року, уклавши шлюб із ОСОБА_6 її прізвище було змінено на ОСОБА_7 . За вказаним фактом нею було подано заяву до поліції, що підтверджується копією протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення з приводу підроблення підпису від 15.08.2023р.
В спростування наявності шлюбних відносин із позивачем, ОСОБА_1 зазначає, що між ними не могли існувати будь-які відносини, оскільки з 2010 по лютий 2022 року перебувала у фактичних шлюбних відносинах як чоловік та жінка із ОСОБА_6 , з яким в подальшому, а саме 12 лютого 2022 року було зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, виданим Барвінківським відділом ДРАЦ в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків), актовий запис № 06 від 12.02.2022 року, та з яким мають дітей, що підтверджується свідоцтвами про народження дітей, виданими на підставі рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 грудня 2022 року по справі № 208/3904/22.
На підтвердження своїх апеляційних доводів, також вказує, що нею було подано до суду позов про визнання шлюбу між нею та ОСОБА_2 фіктивним.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 375 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали шлюб 29 вересня 2020 року, який зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану по Слобідському та Основ'янському району м. Харкова Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис № 467, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . Прізвище відповідачки після реєстрації шлюбу « ОСОБА_8 ».
У шлюбі дітей не мають.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що збереження шлюбу є неможливим, оскільки подружні відносини між сторонами припинено, а подальше збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача, який наполягає на розірванні шлюбу.
Такий висновок суду є законним та обґрунтованим.
Так, згідно з частиною 1 статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
За змістом ч.ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
За змістом ст. 112 СК України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Як встановлено судом, позивач не бажає перебувати з відповідачкою в шлюбі й наполягав на розірванні шлюбу, а тому рішення суду є законним і обгрунтованим.
Доводи апеляційної скарги, що апелянт ніколи не бачила позивача - громадянина Республіки Нігерія ОСОБА_2 та ніколи не проживала з ним, тобто фактично шлюб з позивачем не укладала, слід відхилити.
Факт реєстрації шлюбу між сторонами підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 29 вересня 2020 року, який зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану по Слобідському та Основ'янському району м. Харкова Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис № 467.
Вказаний документ відповідачем жодним чином не спростовано та даний шлюб між сторонами і відповідно Свідоцтво про шлюб не визнавались недійсними згідно норм ст.ст. 38-41 СК України. Отже факт укладення шлюбу відповідача з позивачем апелянтом не спростовано.
Також суд відхиляє твердження апелянта, що їй не було відомо про розгляд судом вказаного позову, так як суд належним чином не повідомив її про розгляд справи.
У відповідності до ч.ч. 2, 3, 6 ст. 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
У пункті 91-1 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила), передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім'ї) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Працівником ПАТ «Укрпошта» на довідці про причини повернення зроблено позначку «адресат відсутній за вказаною адресою» та засвідчено її підписом з проставленням відбитка календарного штемпеля, що свідчить про додержання вимог пункту 91-1 Правил, тому суд першої інстанції врахував причину повернення до суду судової повістки.
За змістом пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі.
Отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 814/1469/17, від 1 квітня 2021 року у справі № 826/20408/14, від 9 липня 2020 року у справі № 751/4890/19, від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20 та від 29 липня 2022 року у справі № 148/2412/19.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою та за повідомленням Віньковецької селищної справи від 03.07.2023 року на час надходження справи до Віньковецького районного суду місце проживання ОСОБА_1 було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
На вказану адресу судом ОСОБА_1 було направлено судову повістку та копію позовної заяви, однак поштовий конверт з направленою судовою повісткою та копією позовної заяви повернувся до суду без вручення з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Отже в матеріалах справи є докази щодо належного повідомлення відповідача у справі про розгляд справи у Віньковецькому районному суді і за таких обставин колегія суддів вважає, що відповідач належним чином була повідомлена про розгляд справи 03 серпня 2023 року.
З цих підстав суд не приймає до уваги доводи апелянта, що вона не підписувала заяву про визнання позову, оскільки дана обставина за належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи не має значення при вирішенні даного спору.
Посилання апелянт на ту обставину, що між сторонами не могли існувати будь які відносини, оскільки 12 лютого 2022 року було зареєстровано шлюб відповідачки із ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, виданим Барвінківським відділом ДРАЦ в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків), актовий запис № 06 від 12.02.2022 року, та з яким мають дітей, теж не заслуговують на увагу.
Як вбачається з Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 29 вересня 2020 року, який зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану по Слобідському та Основ'янському району м. Харкова Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис № 467 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб раніше і як зазначено вище вказана обставина апелянтом жодним чином не спростована. Цей шлюб на даний час не визнаний недійсним на підставі ст.ст. 38-41 СК України,.
Подання ОСОБА_3 до суду позову про визнання шлюбу між нею та ОСОБА_2 фіктивним не свідчить про недійсність шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки рішенням за даним позовом не ухвалено.
При цьому апелянт не надала суду жодних доказів подання такого позову та прийняття судом до провадження цивільної справи за таким її позовом.
Крім того в разі визнання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 недійсним через його фіктивність апелянт не позбавлена можливості подати до суду заяву про перегляд оскаржуваного судового рішення про розірвання шлюбу за нововиявленими обставинами. .
Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником - адвокатом Медведєвою Ліною Василівною, залишити без задоволення.
Рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 03 серпня 2023 року залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 27 листопада 2023 року.
Судді А.М. Костенко
Р.С. Гринчук
Т.В. Спірідонова