ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
23 листопада 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 685/298/21
Провадження № 22-ц/4820/2048/23
Хмельницький апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.
секретар судового засідання Кошельник В.М.
з участю представника позивача
розглядаючи у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 685/298/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 06 вересня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна 2001» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою
ВСТАНОВИВ:
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила зобов'язати ТзОВ «Україна 2001» усунути перешкоди у користуванні належної їй земельної ділянки площею 3,7103 га з кадастровим номером 6824783600:02:004:0101, яка розташована на території Михнівської сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області та повернути вказану ділянку законному власнику.
При цьому позивачка посилалася, що вона є власником земельної ділянки площею 3,7103 га з кадастровим номером 6824783600:02:004:0101, яка розташована на території Михнівської сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області. Згідно даних договору оренди цієї земельної ділянки від 04 лютого 2014 року, зареєстрованого 04 серпня 2014 року реєстраційною службою Теофіпольського райуправління юстиції за № 6552626, вона нібито здала цю земельну ділянку ТзОВ «Україна 2001» в оренду на 10 років. Однак, вона не підписувала спірного договору оренди та не передавала земельну ділянку в оренду відповідачу, у зв'язку з чим за відсутності такого невід'ємного елементу письмової угоди, як підпис його учасника, договір оренди є неукладений, що наділяє власника ділянки права вимагати її повернення, так як відповідач безпідставно користується земельною ділянкою.
Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 06 вересня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
ОСОБА_1 не погодилася з таким рішенням суду першої інстанції подала апеляційну скаргу, вказує, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Апелянт зазначає, що вона не підписувала договір оренди землі, відтак він є неукладеним, а тому земельна ділянка перебуває у незаконному володінні відповідача.
Пунктом 10 ч. 1 ст. 252 ЦПК України, визначено, що суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
На момент розгляду даної цивільної справи було встановлено наступні обставини.
Ухвалою Палати Верховного Суду від 04 серпня 2022 року справа № 513/879/19 за позовом за позовом Селянського (фермерського) господарства «Рассвет» до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та за позовом ОСОБА_2 до Селянського (фермерського) господарства «Рассвет», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки прийнята до розгляду.
За наслідками розгляду переданої справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду у справі № 513/879/19, мають бути вирішено наступні питання:
1) чи допускає цивільне законодавство у зобов'язальних правовідносинах таку поведінку їх учасників, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці і проявляється у тому, що поведінка однієї сторони не відповідає її попереднім заявам або поведінці за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно на них покладається?
2) як суд має кваліфікувати поведінку сторони зобов'язального правовідношення, коли одна сторона договору прийняла виконання від іншої сторони, а після цього стверджує про недійсність цього договору або про те, що він неукладений?
3) якщо поведінка сторони давала іншій підстави вважати, що договір є дійсним (сторони його належно виконували протягом тривалого часу), то чи не є зловживанням цивільним правом наступні вимоги, засновані на твердженні про його недійсність або неукладеність?
4) чи має суд, оцінюючи добросовісність дій сторони правочину, враховувати не лише сам факт виконання договору, але й волю сторін на таке виконання та досягнення відповідних їй юридичних наслідків (підписання додаткових угод про внесення змін до окремих умов договору, ділове листування щодо договору можуть означати наявність у сторони волі на виконання договору надалі, що дозволяє контрагенту покладатися на дійсність правочину)?
В справі, що переглядається апеляційним судом, ОСОБА_1 зазначає, що договір оренди земельної ділянки із відповідачем вона не укладала, підпис у договорі їй не належить, умови договору з нею погоджені не були. Тому вважає, що відповідач не набув прав орендаря за спірним договором оренди землі і використовує земельну ділянку незаконно, фактично позивач просить усунути перешкоди у користуванні належною йому земельною ділянкою площею 3,7103 га з кадастровим номером 6824783600:02:004:0101, яка розташована на території Михнівської сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області, шляхом повернення її з незаконного володіння ТзОВ «Україна 2001».
Заперечуючи проти задоволення позову, ТзОВ «Україна 2001» у своєму відзиві посилалося, що у 2014 році між сторонами по справі було укладено договір оренди, відповідачем було здійснено державну реєстрацію іншого речового права оренди. З часу укладення та державної реєстрації договору оренди ТОВ «Україна 2001» сумлінно виконує умови договору щодо сплати орендної плати, а позивачка своєчасно і в повному обсязі, а також без заперечень отримує орендну плату, відповідач також своєчасно та в повному обсязі сплачував усі передбачені законодавством податки та платежі за ОСОБА_1 . Крім того, відповідач вказував, що ОСОБА_1 особисто надала всі необхідні для укладення договору документи копії паспорту, картки платника податку, державний акт на право власності на землю, наявність у ТзОВ «Україна 2001» копій цих документів, які є особистими та не передбачають доступу до них сторонніх осіб, свідчить про добровільність укладення договору з її сторони.
Факт отримання орендної плати за 2014-2016 роки позивач не заперечує.
Досліджуючи обидві справи № 685/298/21 та № 513/879/19, суд апеляційної інстанції, вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами є подібними, учасники спірних правовідносин відповідають складу сторін в обох справах, об'єктом спору є земельні ділянки і зміст правовідносин виникає з договору оренди щодо його укладення сторонами.
Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252, пунктом 14 частини першої статті 253, статтею 260 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Зупинити провадження по цивільній справі № 685/298/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна 2001» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду цивільної справи № 513/879/19.
Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Повний текст судового рішення складено 27 листопада 2023 року.
Суддя А.М. Костенко
Р.С. Гринчук
Т.В. Спірідонова