ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 686/2961/23
Провадження № 22-ц/4820/1894/23
Хмельницький апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.
секретар судового засідання Кошельник В.М.
з участю: представника позивача та представників відповідача
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/2961/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана представником - адвокат Богачем Анатолієм Анатолійовичем, на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 серпня 2023 року та додаткове Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Виробничого підрозділу вагонна дільниця станції Хмельницький Філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про зміну дату звільнення, скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, суд
ВСТАНОВИВ:
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просила змінити дату її звільнення з посади провідника пасажирського вагона Виробничого підрозділу вагонна дільниця станції Хмельницької Філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП України, вказану у наказі (розпорядженні) №113о/с від 21.12.202 року про припинення трудового договору (контракту) з 29 грудня 2022 року на 02 січня 2023 року; визнати незаконним та скасувати наказ (розпорядження) №267 від 08.12.2017 року про продовження терміну дії контракту, яким продовжено дію контракту з 20.12.2017 року до 29.12.2022 року; стягнути з АТ «Українська залізниця» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 грудня 2022 року по 02.01.2023 рік включно.
В обґрунтування своїх вимог зазначала, що 02.03.1987 року прийнята на роботу до Хмельницької дирекції з обслуговування пасажирів де працювала по 29.12.2022 року. У період з 2004 року особливість її роботи у відповідача полягала у тому, що вона працювала на підставі укладених з відповідачем трудових договорів (контрактів). 08.12.2003 року між нею та відповідачем був укладений контракт, строк дії з 01.01.2004 року по 31.12.2008 рік. В подальшому строк дії її трудового договору неодноразово продовжувався, про що укладалися відповідні договори. Так, 26.11.2014 року нею був укладений черговий трудовий договір (контракт) №197 строк дії якого був визначений з 30.12.2014 року по 30.12.2015 рік, дія якого неодноразово продовжувалася, про що до вказаного контракту укладалися додаткові угоди. Так, зокрема 08.12.2017 року до вказаного контракту укладена додаткова угода №3 за якою строк дії трудового договору був продовжений до 30.12.2022 року. На підставі цієї додаткової угоди відповідачем виданий наказ №267 від 08.12.2017 року про продовження строку дії укладеного з нею контракту до 29.12.2022 року та до її трудової книжки був внесений відповідний запис.
21.12.2022 року АТ «Українська залізниця» в особі Виробничого підрозділу вагонна дільниця станції Хмельницький Філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця» видано наказ (розпорядження) №113 о/с про припинення трудового договору та позивача було звільнено з роботи з 29.12.2022 року на підставі п.2 ст.36 КЗпП України - у зв'язку із закінченням строку дії контракту.
Однак, позивачка вказувала, що в період з 28.12.2022 року по 31.12.2022 рік перебувала на лікарняному. Вважає, що наказ №267 від 08.12.2017 року про продовження з нею строку дії контракту по 29.12.2022 рік та наказ №113 о/с від 21.12.2022 року про її звільнення з 29.12.2022 року на підставі п.2 ст.36 КЗпП України - у зв'язку із закінченням строку дії контракту є незаконними. Так, наказ від 08.12.2017 року №267 суперечить укладеному з нею трудовому договору, яким строк його дії був визначений саме по 30.12.2022 рік. Отже саме ця дата є датою закінчення строку дії її контракту. Крім того, оскільки в період з 28.12.2022 року по 31.12.2022 року вона перебувала на лікарняному, відповідач не мав право звільняти її в період непрацездатності та у даному випадку днем її звільнення повинен бути зазначений перший робочий день, а саме 02.01.2023 рік.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 серпня року вказаний позов було задоволено частково. Змінено дату звільнення ОСОБА_1 з посади провідника пасажирського вагона Виробничого підрозділу вагонна дільниця станції Хмельницької Філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України з 29 грудня 2022 року на 02 січня 2023 рік. В решті позову відмовлено.
Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 серпня 2023 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Богача А.А. задоволено частково. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1073,60 грн.
Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3333,33 грн.
В решті у задоволенні заяви відмовлено.
Не погоджуючись з такими судовими рішеннями ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Багача А.А. подала апеляційну скаргу, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить скасувати рішення, Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 серпня року в частині відмови в задоволенні позовних вимоги, ухвалити нове, яким задоволити позов в цій частині, а також скасувати додаткове Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 серпня 2023 року, ухвалити нове, яким стягнути судові витрати в повному обсязі.
Так, апелянтка та її представник не погоджуються із висновком суду про обрання позивачем неналежного способу захисту свого права, зокрема, що скасування наказу про продовження терміну дії контакту, який є похідним і видається на підставі укладеного між сторонами контракту (додаткової угоди №3 від 08.12.2017 р. до контракту) не є ефективним способом захисту, а, на думку суду, ефективним способом захисту є вимога про зміну дати звільнення позивача. Вказують, що такий спосіб захисту був обраний, виходячи із суб'єктивного порушеного права та характеру його порушення, що не заборонено, прямо передбачено ст. 16ЦК України, оскільки ОСОБА_1 не підписувала оскаржуваний наказ, відомості про строк дії контракту суперечать змісту додаткової угоди № 3 від 08.12.2017 р. до контракту з працівником від 26.11.2014р.
Вказують, що суд не в повній мірі перевірив обставини справи, зокрема, відмовив в призначенні по справі судової почеркознавчої експертизи, а також не перевірив розбіжність щодо виданого наказу № 267 від 08.12.2017р. та додаткової угоди № 3 від 08.12.2017р. до контракту з працівником № 197 від 26.11.2014р., які були видані та укладені в один день, однак містять розбіжність щодо строку дії контракту.
Також вважають, що суд неправомірно відмовив в задоволенні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Вказує, що оскільки судом було встановлено, що останнім робочим днем було 30.12.2022 року, а розрахунок проведено по 29.12.2023 року, отже слід було стягнути з відповідача розрахунок по 30.12.2022 року включно.
Посилаючись на вищезазначені підстави для скасування рішення та відповідно задоволення позову в повному обсязі, ОСОБА_1 та її представник також просять скасувати додаткове рішення та ухвалити рішення, яким стягнути судові витрати в повному обсязі.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її слід залишити без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом правильно встановлено, що наказом №50 від 02.03.1987 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу до Хмельницької дирекції із обслуговування пасажирів на посаду учня провідника пасажирського вагону.
11.01.1997 року ОСОБА_1 була переведена на посаду провідника пасажирських вагонів.
26.11.2014 року між відокремленим підрозділом вагонна дільниця станції Хмельницький Державного територіально-галузевого об'єднання Південно-Західна залізниця та ОСОБА_1 був укладений контракт №197, згідно якого остання продовжила роботу на посаді провідника пасажирського вагона. Строк дії контракту був визначений до 30.12.2015 року.
30.11.2015 року між відокремленим підрозділом вагонна дільниця станції Хмельницький Державного територіально-галузевого об'єднання Південно-Західна залізниця та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода №1 до контракту №197 від 26.11.2014 року, згідно якої строк дії контракту був продовжений до 30.12.2016 року.
06.12.2016 року між відокремленим підрозділом вагонна дільниця станції Хмельницький Державного територіально-галузевого об'єднання Південно-Західна залізниця та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода №2 до контракту №197 від 26.11.2014 року, згідно якої строк дії контракту був продовжений до 30.12.2017 року.
08.12.2017 року між відокремленим підрозділом вагонна дільниця станції Хмельницький Державного територіально-галузевого об'єднання Південно-Західна залізниця та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода №3 до контракту №197 від 26.11.2014 року, згідно якої строк дії контракту був продовжений до 30.12.2022 року.
На підставі вказаної угоди Підприємством був виданий наказ №267 від 08.12.2017 року про продовження трудових відносин з ОСОБА_1 до 29.12.2022 року, про що до трудової книжки останньої був внесений відповідний запис (запис №19).
Наказом (розпорядження) АТ «Українська залізниця» філія «Пасажирська компанія» виробничий підрозділ вагонна дільниця станції Хмельницький №113 о/с від 21.12.2022 року ОСОБА_1 було звільнено з 29.12.2022 року з посади провідника пасажирського вагона на підставі п.2 ст.36 КЗпП України - у зв'язку із закінченням строку дії контракту №197 від 26.11.2014 року.
29.12.2022 року у трудовій книжці позивача був зроблений запис №21 про її звільнення у зв'язку із закінченням строку дії контракту на підставі
п.2 ст.36 КЗпП України.
В період з 28.12.2022 року по 31.12.2022 рік ОСОБА_2 перебувала на лікарняному, що підтверджено інформаційною довідкою з електронної системи охорони здоров'я (медичний висновок 6745-РММХ-ВР7Е-ЕН9Р від 29.12.2022 року).
Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Згідно ст.24 КЗпП України контракт укладається в письмовій формі.
«Переліком категорій та посад працівників залізничного транспорту, які працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору», який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 р. N 764, посада провідника пасажирського вагона включена до такого переліку.
Сторони реалізували своє волевиявлення щодо умов трудового договору, зокрема, і щодо строку його дії, підписавши 26.11.2014 року контракт та в послідуючому додаткові угоди до нього щодо дії строку контракту, що цілком відповідає вимогам закону.
Тому підстави для визнання незаконним укладення строкового трудового договору, встановлення факту безстрокових трудових відносин між сторонами відсутні.
Згідно п. 2 ч.1 ст.36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.
При цьому, припинення трудового договору у зв'язку із закінченням строку його дії не потребує заяви чи будь-якого волевиявлення працівника. Власник також не зобов'язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Тому контракт припиняється у зв'язку із закінченням строку його дії. Винятком із цього правила є фактичне продовження трудових відносини, коли жодна зі сторін за закінченням строку дії трудового договору не поставила вимогу про їх припинення.
Так як роботодавець (власник) не виявив своє бажання продовжувати трудові відносини із позивачем після закінчення строку укладеного із нею трудового договору (контракту) її звільнення на підставі п.2 ст.36 КЗпП України відповідає нормам трудового законодавства.
Поряд з цим рішення суду в частині зміни дати звільнення з 29 грудня 2022 року на 02 січня 2023 рік відповідачем оскаржено не було та відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.
Доводи апеляційної скарги щодо вимог про визнання наказу № 267 від 08.12.2017 року про продовження терміну дії контракту та необґрунтованості рішення суду слід відхилити.
Як вбачається з заяви про зміну позовних вимог, позивач просила суд змінити дату звільнення з 29 грудня 2022 року на 02 січня 2023 року, при цьому позивач посилалась, що дата закінчення строку дії контракту, зазначена в наказі, не відповідає дійсній даті, до якого строк дії контракту був продовжений, а саме 30.12.2022 року.
Отже, фактично, предметом спору є належна дата звільнення позивачки з роботи, а тому даному випадку ефективним способом захисту за таких обставин є не скасування наказу про продовження термін дії контракту, який є похідним та видається на підставі укладеного між сторонами контракту (у даному випадку - додаткової угоди №3 від 08.12.2017 року до контракту), а вимога про зміну дати звільнення позивача, яка була заявлена позивачем та фактично задоволена судом.
Відхиляє суд також і доводи апелянта, що суд першої інстанції неправомірно відмовив в задоволенні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Судом змінено дату звільнення позивача з роботи, а відтак відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, так як роботодавець повинен повністю сплатити заробітну плату позивачу за період з 29.12.2022 року по 02.01.2023 року з врахуванням перебування її на лікарняному.
Що стосується тверджень апелянта, що суд відмовив в призначенні по справі судової почеркознавчої експертизи, то в заяві про уточнення позовних вимог і в самій апеляційній скарзі позивач не заперечувала факту укладення контракту і повторних клопотань про призначення експертизи суду не заявляла. Не спростовують рішення суду і інші доводи апеляційної скарги.
Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником - адвокат Богачем Анатолієм Анатолійовичем, залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 серпня 2023 року та додаткове Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 серпня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 27 листопада 2023 року.
Судді А.М. Костенко
Р.С. Гринчук
Т.В. Спірідонова