Справа № 450/3934/23 Провадження № 2-а/450/92/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" листопада 2023 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого суддіДобош Н.Б.
при секретарі Хамуляк Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області, Інспектора старшого лейтенанта поліції Зубик Миколи Ігоровича 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
встановив:
Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС № 7189682 від 18.06.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що згідно з оскаржуваною постановою про накладення адміністративного стягнення серії ЕАС № 7189682 від 18.06.2023 року, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510, 00 гривень. 18.06.2023р. близько 21 год. 30 хв. позивач стояв біля свого автомобіля Toyotа Sequoia д.н.з. НОМЕР_1 , який був припаркований на паркінгу за адресою м. Винники, вул. Івасюка, 1а. Несподівано біля його автомобіля зупинився автомобіль патрульної поліції з якого вийшли два патрульні поліцейські та почали стверджувати про те, що ОСОБА_1 порушив правила дорожнього руху, оскільки керував транспортним засобом з не пристебнутим паском безпеки, чим порушив п.2.3 ПДР. В момент коли до позивача підійшов інспектор поліції, то позивач за кермом не перебував, транспортний засіб був припаркований на місці стоянки. Вважає, що оскаржувана постанова була складена відносно нього незаконно. Додає, що всупереч нормам КУпАП, в оскаржуваній постанові відсутнє посилання на докази, на підставі яких працівником поліції зроблено висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, а тому оскаржувана постанова не відповідає вимогам закону. На підставі наведеного, просить позовні вимоги задоволити.
Представник відповідача Управління патрульної поліції у Львівській області подав відзив на позовну заяву в якому щодо задоволення позовних вимог заперечив. Вказав, що відповідно до постанови від 18.06.2023 р. близько 21 год. 22 хв. у м. Винники по вул. Івасюка 1а, позивач, керуючи транспортним засобом Toyotа Sequoia д.н.з. НОМЕР_1 , обладнаним пасивними засобами безпеки, не був пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.п.2.3 «в» ПДР України. Вчинене позивачем порушення стало підставою для зупинки транспортного засобу під час його керування, що відповідає вимогам п.1 ч.1 ст.35 ЗУ «Про національну поліцію». В результаті позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, винесено постанову серії ЕАС № 7189682 від 18.06.2023 року та застосовано стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510грн. Старший лейтенант поліції Зубик М.І. відповідно до ст.279 КУпАП повідомив позивача про початок розгляду справи за порушення п.2.9 «в» ПДР, ознайомив із ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, повідомив позивачу його права та обов'язки, роз'яснив строки, порядок виконання постанови про накладення штрафу та оскарження постанови. Провів розгляд справи, керуючись вимогами ст.283 КУпАП, виніс оскаржувану постанову серії ЕАС № 7189682 від 18.06.2023р. відносно ОСОБА_1 за ч.5 ст.121 КУпАП. Для провадження у справах про адміністративні правопорушення характерним є специфічний вид доказу - безпосередні спостереження осіб, уповноважених на складання протоколу про адміністративне правопорушення чи винесення постанови у справі і на проведення адміністративного розслідування, за винятком випадків спрощеного провадження, передбачених ст.258 КУпАП, які фіксуються у протоколі про адміністративне правопорушення. За приписами п.5 розділу ІV Інструкції №1395 така не передбачає внесення відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення є обгрунтована, винесена на підставі та у порядку передбаченому законодавством. На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позову у зв'язку з безпідставністю.
Позивачем подано відповідь на відзив, в якому вказав, що перелік засобів доказування (доказів), які можуть бути використані для обгрунтування притягнення особи до адміністративної відповідальності визначений ст.251 КУпАП. Вказана стаття не містить такого засобу доказування, як безпосереднє спостереження особи, уповноважених на складання протоколу про адміністративне правопорушення чи винесення постанови у справі. Згідно з правовою позицією Верховного суду у справі № 338/1/17 від 26.04.2018р.: візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху відповідач, відповідно до ст.251 КУпАп мав би надати, зокрема, відеозапис події, фотокартки із місця події, тощо з метою фіксування наявності допущених позивачем порушень. Однак таких доказів відповідачем не надано. Таким чином вважає, що відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП.
Позивач в судове засідання не з'явився, однак подав заяву про розгляд справи у його відсутності.
Представник відповідача Управління патрульної поліції у Львівській області в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності.
Відповідач Інспектор старший лейтенант поліції Зубик М.І. 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції у Львівській області у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, свого представника в судове засідання не направив, відзиву на адміністративний позов, заперечень та доказів на заперечення позовних вимог суду не надав.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників процесу фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову виходячи із наступного.
Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Як вбачається з постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС № 7189682 від 18.06.2023 року до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510, 00 грн. та притягнено його до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Відповідно до даної постанови вбачається, що 18.06.2023 р. о 21 год. 22 хв. у м. Винники по вул. Івасюка 1а, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Toyotа Sequoia д.н.з. НОМЕР_1 , обладнаним пасивними засобами безпеки, не був пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.п.2.3 «в» ПДР України
Згідно ч. 5 ст. 121 КУпАП, відповідальність за цією статтею настає за керування транспортним засобом з порушенням правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
Відповідно до п. 2.3 «в» ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними та не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки.
Тобто, відповідно до диспозиції вказаної статті, відповідальність настає за керування транспортним засобом з порушенням правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що ОСОБА_1 керував автомобілем Toyotа Sequoia д.н.з. НОМЕР_1 та здійснював керування таким 21 год. 22 хв., відповідно до оскаржуваної постанови.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005, під керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, водій це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Чинне законодавство, в т.ч. й ПДР, не містить визначення терміну «керування транспортним засобом». Таке визначення було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того, в постанові ВС від 20.02.19 року № 404/4467/16-а, зазначено, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом то вказані обставини виключають склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 121 КУпАП та унеможливлюють притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вказаною статтею.
Одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, що визначено ст. 245 КУпАП.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як роз'яснено в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Статтею 280КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При вирішенні спору, суд враховує, що згідно частини 2 статті 2Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах пропротиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже, норми КАС України покладають на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльність та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів, невиконання відповідачем свого обов'язку довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, свідчить про достовірність повідомлених позивачем у позовній заяві обставин.
Натомість відповідач в судове засідання не з'явився, доказів на підтвердження правомірності винесеної постанови суду не надав, до відзиву таких доказів не долучив. Дані обставини не були спростовані відповідачем письмовим відзивом, тобто суду не було представлено доказів в підтвердження обставин, викладених в постанові по справі про адміністративне правопорушення. Суд вважає такими, що не можуть бути визнані належними та допустимими доказами відомості, що містяться у постанові про адміністративне правопорушення, виходячи з того, що сама по собі постанова, за відсутності інших доказів вини, не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».
З матеріалів справи вбачається, що жодних належних та допустимих доказів, передбачених ст. 251 КУпАП, відповідачем на підтвердження правомірності винесеної постанови та притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. не надано, а тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Крім того, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Водночас, суд звертає увагу на те, що згідно ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем пропущено строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАС № 7189682 від 18.06.2023 року, оскільки позовна заява подана на адресу суду 11.08.2023 року. Однак судом встановлено, що позивач в період часу з 19.06.2023 року по 07.08.2023 року перебував у відрядженні, що стверджується наказом ФОП ОСОБА_2 № 16/06-23 від 16.06.2023 року.
Тому суд вважає, пропуск позивачем строку оскарження постанови поважним, тому такий слід поновити, з метою забезпечення позивачу доступу до правосуддя.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 72, 77, 79, 246, 250, 286 КАС України, ст. ст. 7, 17, 18, 251, 254-257, 280, 288, 293 КУпАП, суд,-
УХВАЛИВ:
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС № 7189682 від 18.06.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Позовні вимоги ОСОБА_1 , - задоволити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС № 7189682 від 18.06.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП
Справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 121 КУпАП -закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 536, 80 гривень.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
СуддяН. Б. Добош