Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Міщенка С.М.,
суддів
Нікітіна Ю.І. та Кармазіна Ю.М.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 23 жовтня 2007 року кримінальну справу за касаційними скаргами потерпілої ОСОБА_2 і захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 8 вересня 2006 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 7 листопада 2006 року.
Цим вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,
громадянин України, двічі судимий,
останній раз 18.10.2005 р. за ст. 355 ч. 2 КК
України із застосуванням ст. 69 КК України
до штрафу в розмірі 850 грн,
засуджений за ч. 3 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на три роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 40.000 грн на відшкодування моральної шкоди та в доход держави 423 грн 69 коп. судових витрат. У решті позовних вимог ОСОБА_2, а також цивільні позови ОСОБА_4 і ОСОБА_5 залишено без розгляду.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 7 листопада 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що він 19 грудня 2002 року приблизно о 13-ій год. 40 хв., керуючи у стані алкогольного сп'яніння автомобілем “Мерседес Бенц» д/н НОМЕР_1, рухаючись по об'їзній автодорозі в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим в напрямку с. Давидівка, не врахував обмерзання дорожнього покриття з правого краю проїжджої частини, не знизив швидкість до безпечної, в зв'язку з чим стався занос автомобіля, який, перетнувши роздільний газон, виїхав на зустрічну смугу руху, де зіткнувся з автомобілем “ВАЗ 2107» під керуванням ОСОБА_7 Унаслідок порушення ОСОБА_1 вимог п.п. 1.5, 12.1, 2.3.б, 2.9а Правил дорожнього руху України та створення дорожньо-транспортної пригоди пасажир його автомобіля - ОСОБА_6 і водій “ВАЗ 2107» ОСОБА_7отримали тілесні ушкодження, що спричинили їх смерть.
У касаційних скаргах:
- потерпіла ОСОБА_2 просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати і справу направити на новий судовий розгляд. Вважає, що суд безпідставно призначив засудженому більш м'яке покарання, ніж передбачено ч. 3 ст. 286 КК України, та не врахував того, що ОСОБА_1 моральну шкоду не відшкодував, вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило загибель двох людей. Зазначає, що обставини, на які суд послався як такі, що пом'якшують покарання, матеріалами справи не підтверджуються;
- захисник ОСОБА_3 просить судові рішення щодо ОСОБА_1 змінити та звільнити його підзахисного від покарання на підставі ст. 84 ч. 2 КК України до видужання. Посилається на те, що ОСОБА_1є інвалідом 1 групи та потребує стороннього догляду.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що в їх задоволенні необхідно відмовити.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, підтверджується дослідженими судом доказами і в касаційних скаргах потерпілою ОСОБА_2 і захисником ОСОБА_3 не оспорюється.
Дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 286 КК України кваліфіковані правильно.
Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд дотримався вимог ст. 65 КК України та врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що обтяжують покарання - скоєння злочину в стані алкогольного сп'яніння, а також обставини, що пом'якшують покарання, - щире каяття, часткове відшкодування шкоди, наявність на його утриманні трьох неповнолітніх дітей, позитивну характеристику за місцем проживання та стан його здоров'я - інвалідність 1 групи.
Наявними в справі доказами підтверджується та обставина, що дорожнє покриття ділянки автодороги Об'їзної в м. Сімферополі, на якій сталася дорожньо-транспортна пригода, було обледенілим з правого краю проїжджої частини та на роздільному газоні.
Тому суд, не ставлячи під сумнів вину ОСОБА_1 в порушенні вимог п.п. 1.5, 12.1, 2.3.б, 2.9а ПДР України, обгрунтовано врахував наведену обставину, як таку, що в сукупності з іншими пом'якшуючими покарання обставинами обумовлює призначення йому більш м'якого покарання, ніж передбачено законом.
Згідно фіскального чеку, що міститься в матеріалах справи, 6.11.2006 року ОСОБА_2 було перераховано 2000 грн, що свідчить про часткове відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди (а.с. 523 т.2).
За наявності наведених обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з врахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, дійшов правильного висновку про можливість призначення засудженому покарання, яке є нижчим від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 3 ст. 286 КК України.
Тому вважати призначене ОСОБА_1 покарання таким, що не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок його м'якості, на що посилається потерпіла ОСОБА_2, підстав немає.
З огляду на викладене, колегія суддів не може визнати обгрунтованими доводи захисника ОСОБА_3 про те, що призначене ОСОБА_1 покарання не відповідає загальним засадам його призначення, визначеним ст. 65 КК України.
Так, при призначенні ОСОБА_1 покарання суд врахував наявність у нього захворювання та першу групу інвалідності і тому призначив покарання із застосуванням ст. 69 КК України.
За наявності підстав, передбачених ст. 84 КК України, звільнення засудженого від покарання за хворобою, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути вирішено судом за місцем відбування покарання на підставі подання установи, яка відає відбуванням покарання, та висновку лікарської комісії. Касаційний суд таких повноважень не має.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, у справі не виявлено.
Постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення є законними і обгрунтованими. Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням учасників процесу не встановлено.
Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів
у задоволенні касаційних скарг потерпілої ОСОБА_2 і захисника ОСОБА_3 відмовити.