Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
головуючого
Лавренюка М.Ю.,
суддів
Кривенди О.В., Мороза М.А.,
за участю: прокурора
Кривов'яза Я.І.,
захисника
ОСОБА_5,
засудженого
ОСОБА_3,
розглянула в судовому засіданні у м. Києві 4 жовтня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом по першій інстанції, касаційними скаргами засудженого ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок апеляційного суду Житомирської області від 7 червня 2007 року.
Цим вироком засуджено:
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, громадянина України, уродженця та мешканця с. Березівки Житомирського району Житомирської області, несудимого відповідно до ст. 89 КК України,
- за ч. 4 ст. 152 КК України на десять років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 152 КК України на вісім років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 153 КК України на вісім років позбавлення волі;
- за ст. 304 КК України на три роки позбавлення волі;
- за п. п. 4, 10, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на десять років десять місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання - десять років десять місяців позбавлення волі;
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, громадянина України, уродженця м. Приозерська Республіки Казахстан, мешканця м. Житомира, раніше не судимого,
- за ч. 4 ст. 152 КК України на дев'ять років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 152 КК України на вісім років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 153 КК України на вісім років позбавлення волі;
- за ст. 304 КК України на три роки позбавлення волі;
- за п. п. 4, 10, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на одинадцять років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_2 визначено остаточне покарання - одинадцять років позбавлення волі;
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, громадянина України, уродженця м. Житомира, мешканця с. Березівка Житомирського району Житомирської області, раніше не судимого,
- за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 153 КК України на вісім років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 152 КК України на вісім років позбавлення волі;
- за п. п. 4, 10, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на десять років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_3 визначено остаточне покарання - десять років позбавлення волі.
ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винними у вчиненні таких злочинів.
28 липня 2005 року приблизно о 22-й годині ОСОБА_1, ОСОБА_2 та неповнолітній ОСОБА_3, знаходячись біля лісу поблизу с. Березівка Житомирського району, після вживання спиртних напоїв, зустріли знайому ОСОБА_4, разом з якою у лісі продовжили вживати спиртні напої. Достовірно знаючи про те, що ОСОБА_3 є неповнолітнім, шляхом умовляння, збудження у нього бажання та прагнення зґвалтувати потерпілу, а також задовольнити з нею статеву пристрасть неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 втягнули його у злочинну діяльність.
Зокрема, ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зґвалтувати ОСОБА_4, після чого вони всі повалили потерпілу на землю і зняли з неї одяг. З метою подолання опору потерпілої, ОСОБА_1 завдав їй декілька ударів кулаком в обличчя та тулуб, а ОСОБА_3 - ногою у голову.
Застосовуючи фізичну силу, ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 утримували потерпілу за руки та ноги, а ОСОБА_1 зґвалтував її.
Після цього засуджені затягнули ОСОБА_4 у ліс, де ОСОБА_2 в присутності ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які чинили психологічний тиск на потерпілу, також намагався її зґвалтувати, проте не довів свій намір до кінця з причин, що не залежали від його волі.
Потім ОСОБА_3, застосовуючи до ОСОБА_4 фізичне насильство, сів їй на груди і намагався задовольнити статеву пристрасть неприродним способом, проте не довів свій намір до кінця з причин, що не залежали від його волі, так як ОСОБА_4 чинила активний фізичний опір.
З метою зґвалтування потерпілої, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 завдали їй численні удари кулаками та ногами в різні частини тіла, подавивши її волю до опору, після чого ОСОБА_3 зґвалтував ОСОБА_4
З метою подальшого втягнення неповнолітнього ОСОБА_3 у злочинну діяльність, ОСОБА_1 схилив його до продовження побиття потерпілої. Діючи узгоджено і за попередньою змовою, з метою вбивства ОСОБА_4, ОСОБА_2 стрибнув їй на живіт. Потім усі засуджені почали завдавати потерпілій численні удари ногами по голові і тулубу, внаслідок чого вона знепритомніла.
Продовжуючи дії, спрямовані на позбавлення потерпілої життя, ОСОБА_1 знайшов дерев'яну палицю і передав її ОСОБА_2, а той ввів цю палицю у піхву ОСОБА_4 і рухав нею, імітуючи статевий акт. Побачивши, що потерпіла прийшла до свідомості, ОСОБА_1 завдав їй удари кулаком в обличчя. Від введення палиці у статеві органи потерпілої у неї виник розрив переднього склепіння піхви.
Після цього ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 складний ніж і запропонував завдати ним удари по тілу потерпілої.
З метою зґвалтування і умисного вбивства потерпілої, ОСОБА_3 взяв цей ніж і завдав ОСОБА_4 удари в грудну клітину, шию, спину та кінцівки, а потім передав ніж ОСОБА_2, який з цією ж метою завдав потерпілій численні удари ножем у ті ж самі місця і, скориставшись тим, що вона знаходиться у безпорадному стані, зґвалтував її.
ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, вважаючи, що ОСОБА_4 мертва, а свій злочинний намір, спрямований на її зґвалтування та умисне вбивство, вони довели до кінця, діючи узгоджено, відтягнули потерпілу далі в ліс і накрили гіллям, а самі залишили місце скоєння злочинів.
Смерть ОСОБА_4 настала 2 серпня 2005 року від розриву склепіння піхви від введення дерев'яної палиці, внаслідок чого виник запальний процес у черевній порожнині з послідуючим розвитком інтоксикації. Проникаюче поранення нирки від дії ножа виявилося сприятливим фактором смерті.
У касаційному поданні прокурор зазначає, що кваліфікація дій засуджених за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 152 КК України є зайвою, оскільки їх дії, спрямовані з самого початку на зґвалтування, є продовжуваними та поглинаються ч. 4 ст. 152 КК України. Крім того, вважає, що кваліфікуюча ознака - використання безпорадного стану потерпілої, в діях засуджених відсутня. Просить вирок апеляційного суду щодо засуджених змінити, виключивши з нього кваліфікуючу ознаку - використання безпорадного стану потерпілої та кваліфікацію дій усіх засуджених за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 152 КК України.
Захисник ОСОБА_5 у своїй касаційній скарзі вказує на те, що вирок апеляційного суду не містить будь-яких доказів на підтвердження висновку про втягнення ОСОБА_2 ОСОБА_3 у злочинну діяльність, попередню змову засуджених на вбивство потерпілої, вчинення злочинів з використанням безпорадного стану потерпілої. Крім того, зазначає, що суд вийшов за межі пред'явленого його підзахисному ОСОБА_2 обвинувачення. Просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_2 змінити, закривши справу щодо нього за ст. 304, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 153, п. п. 4, 10, 12 ч. 2 ст. 115 КК України та пом'якшити йому покарання за ч. 4 ст. 152 та ст. 15, ч. 4 ст. 152 КК України.
Засуджений ОСОБА_3 у своїй касаційній скарзі посилається на однобічність та неповноту судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, допущені судом істотні порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, зокрема, на те, що судом неправильно кваліфіковано його дії за п. п. 4, 10, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, оскільки умислу на вбивство потерпілої в нього не було, вважає що його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 121 КК України. Просить вирок апеляційного суду щодо нього скасувати, а справу - направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення засудженого ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_5, які підтримали свої касаційні скарги; міркування прокурора, який підтримав у повному обсязі касаційне подання, а касаційні скарги просив задовольнити частково; перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у поданні та скаргах доводи, колегія суддів вважає, що касаційне подання та касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 275 КПК України розгляд справи провадиться тільки в межах пред'явленого обвинувачення, а тому суд не вправі змінити обвинувачення підсудного на таке, яке істотно відрізняється від пред'явленого за фактичними обставинами.
Проте апеляційний суд, розглядаючи справу щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, вказаних вимог закону не дотримався.
Так, в обвинувальному висновку зазначено, що ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1 та ОСОБА_3, з метою заподіяння потерпілій особливого болю та страждань стрибнув на живіт ОСОБА_4 і завдав їй численні удари ногами по тулубу і голові, після чого потерпілу також били ОСОБА_3 та ОСОБА_1( т.2 а.с. 181-182, 202,206, 211)
У постанові прокурора про відмову від обвинувачення за ч.3 ст. 153 КК України взагалі не зазначено, з якою метою ОСОБА_2 стрибнув на живіт потерпілої, та з якою метою всі підсудні завдавали їй удари після цього (т.4 а.с. 155-157).
У той же час, суд у вироку зазначив, що вказані дії ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчиняли з метою вбивства потерпілої, хоча таке обвинувачення їм пред'явлено не було.
Крім того, в обвинувальному висновку зазначено, що ОСОБА_1, знайшовши у лісі дерев'яну палицю, завдав нею численні удари по тулубу потерпілої з метою реалізації, спільного з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 умислу, спрямованого на задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, умисного вбивства ОСОБА_4 з особливою жорстокістю, поєднаного із зґвалтуванням та насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом.
ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, шляхом введення у піхву потерпілої дерев'яної палиці задовольнив свою статеву пристрасть неприродним способом ( т.1 а.с. 182, 202, 206-207, 211).
Разом з тим, у постанові прокурора про відмову від обвинувачення за ч.3 ст. 153 КК України зазначено, що ОСОБА_1, знайшовши у лісі дерев'яну палицю, завдав нею численні удари по тулубу потерпілої з метою лише задоволення статевої пристрасті неприродним способом, після чого передав палицю ОСОБА_2, який, шляхом введення цієї палиці у піхву потерпілої, задовольнив свою статеву пристрасть неприродним способом (т.4 а.с 156).
Крім того, зазначивши у своїй постанові про те, що вказані дії ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 поглинаються п.4 ст. 115 КК України, прокурор фактично змінив пред'явлене зазначеним особам обвинувачення, проте всупереч вимогам ст. 277 КПК України постанову про це не виніс, нового обвинувачення не сформулював, а суд, зазначивши у вироку про те, що дерев'яна палиця була введена у піхву потерпілої з метою позбавлення її життя, вийшов за межі пред'явленого ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачення.
Відповідно до ч.1 ст. 335 КПК України в резолютивній частині обвинувального вироку повинно бути зазначено, крім іншого: кримінальний закон, за яким підсудного визнано винним; покарання, призначене підсудному по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними; остаточна міра покарання.
Проте, на порушення цих вимог закону, апеляційний суд, визнавши ОСОБА_3 винним, крім іншого, у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 152 КК України, покарання йому по цьому обвинуваченню не призначив.
За таких обставин вирок щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно усунути зазначені порушення та розглянути справу з дотриманням усіх вимог кримінально-процесуального закону.
Під час нового судового розгляду мають бути перевірені й інші доводи, викладені у касаційному поданні та касаційних скаргах.
Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -
касаційне подання прокурора, касаційні скарги засудженого ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_5 задовольнити частково.
Вирок апеляційного суду Житомирської області від 7 червня 2007 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3 та в порядку ст. 395 КПК України щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу щодо них направити на новий судовий розгляд.
Судді:
Лавренюк М.Ю. Кривенда О.В. Мороз М.А.