Яготинський районний суд Київської області
Справа № 382/1647/23
Провадження № 3/382/1057/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2023 року м. Яготин
Суддя Яготинського районного суду Київської області Нарольський М.М., розглянувши матеріали, які надійшли від Відділення поліції № 2 Бориспільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання АДРЕСА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ), ідентифікаційний номер невідомий,
за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП),
ВСТАНОВИВ:
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серія ВАБ № 977105 від 02.10.2023 року, 26.09.2023 року встановлено, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання передбачених ст. 150 СК України обов'язків щодо виховання свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого останній без поважних причин не відвідує заняття в навчальному закладі Лизогубовослобідському НВК більше 10 днів та перебуває за місцем проживання АДРЕСА_1 .
Про надходження на розгляд суду вказаної справи було повідомлено прокурора Яготинського відділу Бориспільської окружної прокуратури Київської області. Прокурор не скористався правом на участь у розгляді справи. Участь прокурора у вказаній категорії справ не є обов'язковою відповідно до ст. 250 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП).
В сидовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що коли у навчальному закладі проводяться зайняття на стаціонарній формі навчання син їх відвідує, однак у вересні проводилися навчання дистанційно і декілька з них син пропустив, оскільки вдома відсутній комп'ютер та у зв'язку із складним матеріальним становищем родини новий мобільний телефон (з метою зайнять онлайн) вони придбали сину трохи пізніше, і зараз він відвідує дистанційні зайняття.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідальність за ст. 184 КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Частиною 1 ст. 184 КУпАП встановлено відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" - виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, передбачає бездіяльність, внаслідок якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно та не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей (у тому числі незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям, тощо), незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.
До матеріалів справи додано:
- довідка про непритягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ;
- письмові пояснення ОСОБА_1 , згідно яких у навчальному закладі проводяться навчання онлайн, а вона не мала технічних засобів для виходу дитини онлайн;
- копія сторінок паспорта ОСОБА_1 ;
- лист-клопотання Лизогубовослобідському НВК від 19.09.2023 року, відповідно до якого ОСОБА_2 "пропустив більше 10 календарних днів: не виходив на заняття, не виконував заняття, підтверджуючих документів з приводу хвороби не має. Просимо допомогти провести профілактичну бесіду з учнем та допомогти залучити до навчання".
Виходячи зі змісту ст. ст. 7, 254, 279 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст.258 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст. 251 КУпАП), у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст. 256 КУпАП.
Таким чином, ОСОБА_1 фактично інкримінується невиконання батьківських обов'язків у зв'язку із невідвідуванням сином онлайн занять (при цьому причини цього невідвідування органом поліції не досліджувалося; ). В листі-клопотання до органу поліції Лизогубовослобідського НВК від 19.09.2023 року зазначено те, що ОСОБА_2 "не виходив на заняття, не виконував заняття, підтверджуючих документів з приводу хвороби не має. Просимо допомогти провести профілактичну бесіду з учнем та допомогти залучити до навчання". Доказів проведення профілактичної бесіди з учнем та надання допомоги для залучення до навчання, як про це просив навчальний заклад, а також відповідної відповіді органу поліції матеріали справи не містять. Натомість, складено протокол у справі, що розглядається. Доказів невідвідування зайнять стаціонарної форми навчання матеріали справи не містять. При цьому, зазначені вище положення законодавства розірізняють обов'язки батьків щодо "виховання" та "навчання" дитини. Разом з тим, в протоколі вказано про невиконання обов'язків щодо "виховання" дити, однак не зрозуміло, як виховання пов'язано з не відвідуванням онлайн навчання.
При цьому, суд також враховує, що сама по собі обставина не відвідування зайнять онлайн, без дослідження фактичних причин цього, у зв'язку зі складним матеріальним становищем родини (неможливість забезпечення комп'ютером) сама по собі не може свідчити про умисний характер дій щодо ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов виховання своїх дітей, а отже автоматично не формує склад правопорушення за ст. 184 КУпАП.
Таким чином, суд констатує, що фактично протокол за адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП в даному випадку складено передчасно, оскільки в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достовірні докази, які б засвідчили обставини щодо події і складу правопорушення, а також вину ОСОБА_1 у інкримінованому адміністративному правопорушенні.
Відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно із ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім цього, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.1998 року, п. 54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
При цьому суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування "поза розумним сумнівом", сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах "Кобець проти України" (п. 43) та "Авшар проти Туреччини" (п. 282), "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року, " ОСОБА_3 , Мессеге і Ябардо про Іспанії" від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення за 1. 2 ст. 184 КУпАП не доводиться сукупністю наявних у справі доказів, які не є переконливими, достатньо вагомими і узгодженими між собою, а відтак викликають у суду обґрунтований сумнів.
Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Склад правопорушення - наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
За таких обставин та враховуючи зазначені норми законодавства, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП необхідно закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 184, 247, 280, 283, 284 КУпАП,
ПОСТАНОВИВ:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 294 КУпАП і може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Яготинський районний суд Київської області.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови і може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Суддя М. М. Нарольський