КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Головуючий у суді першої інстанції: Кордюкова Ж.І.
Єдиний унікальний номер справи № 752/4439/23
Апеляційне провадження № 22-ц/824/13257/2023
ПОСТАНОВА
Іменем України
21 листопада 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мережко М.В.,
суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 червня 2023 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
У березні 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ «Діджи Фінанс») звернулося до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 30 грудня 2014 рокуміж ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №200181624, за умовами якого остання отримала на умовах повернення, строковості та платності грошові кошти в сумі 35 250 грн. на період з 30 грудня 2014 року по 20 травня 2017 року.
В подальшому, 20 липня 2020 рокуміж ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» за результатами публічних торгів (аукціону) було укладено договір №7_БМ, за умовами якого останнє набуло права кредитора за договорами, укладеними позичальниками з банком.
Банк, правонаступником якого є ТОВ «Діджи Фінанс», свої зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином, в той час як відповідач порушив умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків в повному обсязі та в строк, визначений договором.
Станом на 06 березня 2023 року заборгованість відповідачки за кредитним договором становить 62142,30 грн., з яких заборгованість за кредитом - 20180,85 грн., заборгованість за відсотками - 41961,45 грн.
Позивач просивстягнути з відповідачки на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором від 30 грудня 2014 року №200181624 в розмірі 62 142,30 грн. та судові витрати в розмірі 2 684 грн.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14 червня 2023 року позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач ТОВ «Діджи Фінанс»подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 червня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким вказані вимоги задовольнити у повному обсязі.
У апеляційній скарзі вказує, що відповідно до частини ІІІ довідки про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту «Visa Platinum CashBack (неіменна)», ОСОБА_1 ознайомлена з довідкою від 20 грудня 2014 року, сума наданого кредиту - до 50 000 гривень - розмір кредитного ліміту, який встановлюється при видачі кредитної картки, а процентна ставка за кредитом (річних) у грн. - 58,8%, що нараховується на залишок заборгованості по кредиту.
Окрім того, апелянт зазначає, що ОСОБА_1 своїм підписом під заявою погодилась та підтвердила, що розмір наданих їй кредитних коштів позивачем не може перевищувати зазначений в ОП Заяви «бажаний кредитний ліміт» та ліміт по картці, визначений банком самостійно. Так, згідно Додатку 1 до Договору про відступлення права вимоги № 7БМ від 20 липня 2020 року, сума, яку було видано позивачем відповідачу становила 35 250, 00 грн.
Апелянт стверджує, що відповідно до витягу з Додатку 1 до Договору про відступлення прав вимоги №7 БМ від 20 липня 2020 року, сума, яку було видано позивачем відповідачу становила 35 250, 00 грн. (тіло кредиту), а сума заборгованості по тілу кредиту становить - 20 180, 85 грн. - це свідчить проте те, що ОСОБА_1 користувалась кредитними коштами та сплатила позивачу 15 069, 15 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №200181624 від 30 грудня 2014 року.
В свою чергу, враховуючи умови по картках - процентна ставка за кредитом (річних) у грн. становить 58,8% і нараховується на залишок заборгованості по кредиту, в даному випадку на суму заборгованості по тілу кредиту - 20 180, 85 грн. та станом на день проведення розрахунку позивачем становила - 41 961, 45 грн.
Звертає увагу, що відповідачка на підтвердження відсутності заборгованості не надає довідки, чеки, квитанції, платіжні доручення (інструкції) чи будь-які інші документи, щоб свідчили про відсутність заборгованості перед Позивачем за кредитною угодою №200181624.
Таким чином, позивач підтримує позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором № 200181624 від 30 грудня 2014 року, в загальному заявленому розмірі - 62 142, 30 грн, в тому числі і позовні вимоги про стягнення заборгованості за відсотками у розмірі розрахованому позивачем, не збільшуючи позовних вимог.
У відзиві, відповідачка вказує, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Зазначає, що відповідачці не було надано конкретну суму кредитних коштів, а було відкрито картковий рахунок зі встановленим кредитним лімітом. Особливість такого кредитування полягає в наданні банком коштів на відкритий рахунок клієнта, останній в свою чергу має право користуватися коштами або не користуватися. Жодний документ, який надав апелянт суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції не вказує на суму коштів кредитного ліміту якими скористалась відповідачка. Витяг з Додатку №1 до договору №7БМ про відступлення прав вимоги не може слугувати доказом заборгованості за кредитним договором. Апелянт не надав суду виписку з кредитного рахунку відповідачки, тим самим не підтвердив отримання кредитних коштів у вигляді встановленого кредитного ліміту, не довів що остання користувалася кредитними коштами та порушила свої зобов'язання щодо їх повернення.
Відповідачка звертає увагу, що твердження апелянта, що відповідачка не спростувала наявної у останньої заборгованості за кредитним договором та має надати самостійно документи, які вказують на її заборгованість перед апелянтом, є необґрунтованим та не відповідає дійсності, адже відповідачка не має можливості спростувати те, чого не було.
Вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 62 142, 03 грн.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Судом встановлено, що 30 грудня 2014 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №200181624, який складається з заяви (оферти) від 30 грудня 2014 року №200181624, анкети від 30 грудня 2014 року №10546520, довідки про умови кредитування від 30 грудня 2014 року та тарифів, погоджених відповідачем 30 грудня 2014 року. За умовами укладеного договору відповідачка отримала кредит (кредитний ліміт) до 50 000 грн. на 12 місяців, з фіксованою процентною ставкою.
Пізніше, 20 липня 2020 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» за результатами публічних торгів (аукціону) було укладено договір №7_БМ, за умовами якого останнє набуло права кредитора за договорами, укладеними позичальниками з банком.
Згідно з додатком №1 до Договору №7БМ від 20 липня 2020 року відповідачка за кредитним договором №200181624 зі строком дії до 20 травня 2017 року має суму видачі кредиту 35 250 грн., загальний залишок заборгованості 61 142,30 грн., з яких заборгованість за кредитом - 20 180,85 грн., заборгованість за відсотками - 41 961,45 грн.
Суд першої інстанції вважає, що додаток №1 до Договору №7БМ від 20 липня 2020 року про відступлення прав вимоги без банківської виписки з особового рахунку позичальника жодним чином не підтверджує, яку суму коштів отримала відповідачка в межах встановленого кредитного ліміту, яка частина тіла кредиту та відсотків за його користування була сплачена нею, а яка частина сплачена не була стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України на осіб, які беруть участь у справі покладається обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті.
Апеляційний суд констатує відсутність у матеріалах справи на момент розгляду в суді першої інстанції належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність кредитної заборгованості, її розмір та період, за який слід розраховувати розмір заборгованості та не були додані до апеляційної скарги.
Пізніше, на адресу апеляційного суду надійшла заява з додатками, а саме з відповіддю ФГВФО та виписками по рахунку за кредитним договором №200181624 від 30 грудня 2014 року за період з дати запровадження тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Михайлівський» (23 травня 2016 року) по 27 липня 2020 року сформованими за даними з Єдиної операційно-інформаційної системи Фонду).
Згідно зі ст.83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Статтею 367 ЦПК України визначено межі розгляду справи судом апеляційної інстанції. Так, відповідно до ч.3 ст.367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
З матеріалів справи вбачається, що надана ТОВ «Діджи Фінанс» апеляційному суду виписка по рахунку за кредитним договором №200181624 від 30 грудня 2014 року не була подана до суду першої інстанції. Представник позивача не надав суду апеляційної інстанції доказів неможливості її подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, а тому вищевказана виписка не приймається апеляційним судом відповідно до ч.3 ст.367 ЦПК України.
Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що додаток №1 до Договору №7БМ від 20 липня 2020 року про відступлення прав вимоги без банківської виписки з особового рахунку позичальника жодним чином не підтверджує, яку суму коштів отримала відповідачка в межах встановленого кредитного ліміту, яка частина тіла кредиту та відсотків за його користування була сплачена нею, а яка частина сплачена не була стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування. Тобто, виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості за кредитним договором, проте вона не була надана до суду першої інстанції, а до Київського апеляційного суду була подана з простроченням та без доказів неможливості її подання до суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказане рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382, 383, 384 України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 червня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Головуючий: М.В. Мережко
Судді: Н.В. Поліщук
В.В. Соколова