КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Головуючий у суді першої інстанції: Тітов М.Б.
Єдиний унікальний номер справи № 358/409/23
Апеляційне провадження № 22-ц/824/13118/2023
ПОСТАНОВА
Іменем України
21 листопада 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мережко М.В.,
суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Богуславського районного суду Київської області від 08 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди,
встановив:
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування позовних вимог вказував, що внаслідок неправомірних дій посадової особи національної поліції України - інспектора 3-ї роти, 1-го батальйону, 1-го полку взводу, лейтенанта поліції - Торгонського Є.В., які полягають в тому, що його, як водія транспортного засобу в незаконному порядку 16.09.2022 відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія БАД №421556, було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 680 грн. Натомість рішенням Богуславського районного суду Київської області від 14.11.2022 (залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2023) у справі №358/857/22 адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено та визнано незаконною і скасовано постанову серія БАД №421556 від 16.09.2022.
Внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності позивачу було заподіяну значну моральну шкоду, яка полягає у значних душевних стражданнях (хвилюваннях та нервовому потрясінні), яких він зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою посадової особи поліції відносно нього, оскільки він тривалий час, а саме з моменту незаконної зупинки транспортного засобу, тобто з 17:33:30 години та до 22:00 годин 16.09.2022 перебував в стані сильного душевного хвилювання, втратив душевний спокій, що суттєво вплинуло на стан його фізичного здоров'я, який суттєво погіршився після цього, що змусило звернутись ОСОБА_1 у невідкладному порядку за відповідною медичною допомогою до лікарів, що підтверджується письмовою консультацією лікаря - терапевта від 16.09.2022.
Позивач зазначав, що з метою відновлення свого порушеного права внаслідок незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності, він був вимушений витрачати свій значний за обсягом час для пошуку коштів для звернення за правовою допомогою до адвоката та грошових коштів для сплати судового збору за подання адміністративного позову до суду про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, а також витрачати свій час на неодноразове відвідування судових засідань як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції, а тому, враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, для відновлення стану душевного спокою, та встановленню рівноваги в нормальних (природних) життєвих зв'язках, виходячи з засад справедливості, добросовісності та розумності, розмір моральної шкоди він визначив в 30000 (тридцять тисяч) гривень.
Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 08 червня 2023 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 15 000 грн.
В решті вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Богуславського районного суду Київської області від 08 червня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У апеляційній скарзі вказує, що у матеріалах справи відсутні належні докази завдання позивачу шкоди внаслідок неправомірних дій поліції. Зазначає, що позивач не довів належними та допустимими доказами причинно-наслідкового зв'язку між діями працівника поліції та встановленим ОСОБА_1 діагнозом. Вказує, що визначений позивачем розмір моральної шкоди є необгрунтованим.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права. Апеляційну скаргу вважає безпідставною та необґрунтованою, тому просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення моральної шкоди у розмірі 30 000 грн.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Встановлено, що 16 вересня 2022 року інспектором роти 3 батальйону 1 Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Торгонським Є.В. було винесено постанову серії БАД № 421556 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 122 КУпАП, та накладено стягнення в розмірі 680 грн.
У постанові зазначено, що водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, автомобілем марки «Nissan Qashgai», номерний знак НОМЕР_1 , 16.09.2022 року о 17 год. 40 хв. у м. Києві, здійснив рух по смузі громадських транспортних засобів, позначеної знаком 5.8, чим порушив пункт 17.1 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП (а.с. 17).
Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 14 листопада 2022 року у справі №358/857/22 адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено та визнано незаконною та скасовано постанову серія БАД №421556 від 16.09.2022. Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 - закрито за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення (а.с. 19-34).
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року, рішення Богуславського районного суду Київської області від 14 листопада 2022 року залишено без змін.
З письмової консультації терапевтом ОСОБА_2 від 16.09.2022, виданої хворому ОСОБА_1 , яка долучена до позовної заяви, вбачається, що останньому встановлено діагноз: вегето-судинна дистонія. Визначено подальший план лікування та зазначено про необхідність проведення таких обстежень: УЗД судин голови та шиї; МРТ голови (а.с.18).
Інших медичних висновків про проведенні обстеження, анамнез захворювання та надану медичну допомогу позивачем до матеріалів справи не долучено.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що внаслідок незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності, йому було заподіяну значну моральну шкоду, яка полягає у значних душевних стражданнях (хвилюваннях та нервовому потрясінні), яких він зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою вказаної посадової особи поліції відносно нього, оскільки він тривалий час, а саме з моменту незаконної зупинки транспортного засобу, тобто з 17:33:30 години та до 22:00 годин 16.09.2022 перебував в стані сильного душевного хвилювання, втратив душевний спокій, що суттєво вплинуло на стан його фізичного здоров'я, який суттєво погіршився після цього, що змусило його звернутись у невідкладному порядку за відповідною медичною допомогою до лікарів, що підтверджується письмовою консультацією терапевта від 16.09.2022 (а.с.18).
Крім того, позивач вказував, що з метою відновлення свого порушеного права внаслідок незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності, він був вимушений витрачати свій значний за обсягом час для пошуку коштів для звернення за правовою допомогою до адвоката та грошових коштів для сплати судового збору за подання адміністративного позову до суду про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, а також витрачати свій час на неодноразове відвідування судових засідань як до суду першої інстанції, так і до суду Апеляційної інстанції, а тому, враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності.
Відповідно до частини першої, пункту дев'ятого та абзацу тринадцятого частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У статтях 55, 56 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органами досудового розслідування, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу.
Відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 3, 9 постанови від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» №266/94-ВР визначено, що відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 2 вищевказаного Закону право на відшкодування шкоди у розмірах і у порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення.
Згідно з пунктом 5 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» №266/94-ВР у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.
У частині третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шостій ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, який на нього був накладений (Постанова КЦС Верховного Суду у справі № 640/16169/17 від 05 лютого 2020 року).
Судом першої інстанції із наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що внаслідок безпідставного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, він зазнав моральних страждань та був вимушений здійснювати заходи по відновлюванню своїх прав.
Дії неправомірного характеру з боку посадових осіб органу державної влади призвели до порушення звичного розкладу життя позивача, завдали моральних страждань, а тому суд дійшов в цілому правильного висновку для часткового задоволення позову про відшкодування моральної шкоди.
Статтями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» №266/94-ВР передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.
На підставі пункту 2 частини першої статті 1 Закону №266/94-ВР в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.
Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).
У даній справі підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності безпідставно.
Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.
Вказані правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі №569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18).
Як зазначає Європейський суд з прав людини, практика якого згідно з ч.4 ст.10 ЦПК України є джерелом права, деякі форми моральної шкоди, включаючи емоційні пригніченість та страждання, за самою їх природою не завжди можуть бути підтверджені якимось конкретним доказами (п.52 рішення в справі «Ракевич проти Росії» від 28.10.2003р., п.96 рішення в справі Abdulaziz , Cabales and Balkandali v. the United Kingdom від 28.05.1985р.).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17 (провадження № 61-8102св21) зазначено, що «кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання. Тобто кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів.
Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суд першої інстанції правильно врахував, що внаслідок безпідставного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, він зазнав моральних страждань та був вимушений здійснювати заходи по відновлюванню своїх прав.
Разом з тим, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції не надав належну оцінку усім встановленим обставинам, не врахував обсяг вимушених змін у житті позивача, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд мав виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Апеляційний суд звертає увагу, що наявна у матеріалах справи копія довідки щодо консультації терапевтом від 16 вересня 2022 року не містить жодного посилання на причини погіршення самопочуття ОСОБА_1 . У матеріалах відсутні будь-які докази, що підтверджують причинно-наслідковий зв'язок між притягненням ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та його станом здоров'я.
Також суд відхиляє посилання позивача на те, що він був змушений користуватися послугами адвоката для захисту своїх прав, оскільки рішенням Богуславського районного суду від 14 листопада 2022 року у справі №358/857/22 за позовом ОСОБА_3 до Департаменту патрульної поліції щодо оскарження постанови про адміністративне правопорушення було вирішено, зокрема, питання стягнення витрат на правову допомогу.
Тому колегія суддів, з огляду на вимоги розумності і справедливості, вважає за необхідне рішення суду в частині визначення розміру моральної шкоди змінити, стягнувши із Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1000 грн.
Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині визначення розміру моральної шкоди.
Керуючись ст.ст. 141, 365, 367, 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити частково.
Рішення Богуславського районного суду Київської області від 08 червня 2023 року змінити в частині визначення розміру моральної шкоди.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 (одну тисячу) гривень.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Головуючий: М.В. Мережко
Судді: Н.В. Поліщук
В.В. Соколова