КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Головуючий у суді першої інстанції: Хоменко В.С.
Єдиний унікальний номер справи № 752/5394/23
Апеляційне провадження № 22-ц/824/12988/2023
ПОСТАНОВА
Іменем України
21 листопада 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мережко М.В.,
суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 нарішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 травня2023 року у справі за позовом житлово-будівельного кооперативу «ТЕМП-15» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території,
встановив:
У березні 2023 року Житлово-будівельний кооператив «ТЕМП-15» (далі - ЖБК «ТЕМП-15», Кооператив) звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 7 467,00 грн з яких: 5 496,81 грн - заборгованість зі сплати внесків і на управління багатоквартирним будинком з 01 січня 2018 року по 01 лютого 2023 року, 1 636,24 грн - інфляційні нарахування та 333,95 грн - 3 % річних, а також 2 684,00 грн сплаченого судового збору та 3 360,00 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що Кооператив забезпечує утримання і експлуатацію багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та утримує його прибудинкову територію на підставі відповідних договорів із безпосередніми виконавцями робіт та надавачами послуг.
ОСОБА_1 , є власником квартири АДРЕСА_2 та є відповідальною за її особовим рахунком по щомісячній сплаті внесків на утримання будинку та його прибудинкової території, розмір яких затверджено Загальними зборами ЖБК «ТЕМП-15».
Зокрема, Загальними зборами членів Кооперативу, оформленими Протоколом № 3 від 20.12.2017 року, встановлено щомісячний розмір внесків (платежів) на утримання будинку і прибудинкової території 5 ,00 грн за кв. м, а 13.01.2023 року (Протокол № 6) прийнято рішення про встановлення тарифу за надання послуги з управління багатоквартирним будинком у розмірі 7,00 грн за кв. м приміщення.
Посилаючись на те, що відповідачка взятих на себе зобов'язань зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території не виконує, відсутність відповідного договору між сторонами у справі не звільняє ОСОБА_1 від сплати обов'язкових внесків і платежів, позивач просить стягнути наявну заборгованість.
Також позивач в зв'язку з несвоєчасним виконанням грошового зобов'язання, просив застосувати положення ч. 2 ст. 625 ЦК України та стягнути з відповідачки 3% річних та інфляційні втрати.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22 травня 2023 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЖБК «ТЕМП-15» заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території в сумі 5 496,81 грн, інфляційні втрати в сумі 1 636,24 грн та 3% річних в сумі 333,95 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЖБК «ТЕМП-15» 2 684,00 грн витрат, понесених по сплаті судового збору та 3 360,00 грн витрат, пов'язаних з отриманням професійної правової допомоги.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 травня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У апеляційній скарзі вказує, що позивач ЖБК «ТЕМП-15» не є суб'єктом (учасником) правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг та не може бути позивачем у даній справі. Зазначає, що ЖБК «ТЕМП-15» не надав жодних доказів того, що він є виконавцем комунальних послуг, не надало відповідних дозвільних документів на здійснення такої діяльності та не може бути виконавцем таких послуг.
Стверджує, що позовна заява не містить переліку послуг, доказів фактичного надання відповідача житлово-комунальних послуг, відсутні ціна та тариф на такі послуги. Наголошує, що ОСОБА_1 не укладала договору із ЖБК «ТЕМП-15», тому зобов'язання між сторонами не виникали.
У відзиві позивач ЖБК «ТЕМП-15» стверджує, що апеляційна скарга є необґрунтованою та безпідставною, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 7 467,00 грн.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Встановлено, що ОСОБА_1 є власником, і зареєстрована в квартирі АДРЕСА_2 .
Вказана обставина підтверджується матеріалами справи, відповідачкою не оспорююється та не заперечується.
Будинок АДРЕСА_1 знаходиться на утриманні та обслуговуванні ЖБК «ТЕМП-15», який надавав житлово-комунальні послуги, зокрема, й послуги з утримання цього будинку та його прибудинкової території.
На виконання взятих на себе зобов'язань щодо надання житлово-комунальних послуг щодо утримання будинку та прибудинкової території, позивачем були укладені відповідні договори з виробниками житлово-комунальних послуг (постачання електроенергії, вивезення твердих побутових відходів, технічне обслуговування ліфтів, ремонтно-відновлювальних робіт на пасажирському ліфті, тощо), які після набуття Кооперативом надаються споживачам (а.с. 48).
При цьому, відповідно до п. 4 Статуту, з метою здійснення головною діяльності, завданням Кооперативу, є, в тому числі експлуатація та ремонт житлового будинку, утримання прибудинкової території, у порядку, визначеному чинним законодавством України, укладання та контроль за виконанням договорів, пов'язаних з експлуатацією і ремонтом житлового будинку і надвірних будівель та утримання прибудинкової території.
За змістом п. 6.5 Статуту позивача, члени кооперативу (власники квартир) зобов'язані, зокрема, виконувати вимоги статуту кооперативу, рішення загальних зборів кооперативу, правління, в межах їх компетенції, визначеної відповідно до Статуту, у встановлений строк вносити внески (вступні, членські, цільові, комунальні та ін.), передбачені Статутом та іншими документами кооперативу, затвердженими відповідними органами у встановленому порядку, виконувати свої зобов'язання перед кооперативом.
Згідно з п. п. 7.5, 7.6 Статуту внески на проведення капітального ремонту, внески на експлуатацію житлового будинку і утримання території та інші - це грошові внески членів кооперативу, що вносяться і використовуються для задоволення економічних, соціальних чи інших потреб членів кооперативу. Розмір, строки, порядок внесення та інші умови внесення членами кооперативу внесків на проведення капітального ремонту житлового будинку, внески на експлуатацію житлового будинку і утримання території та інші визначаються загальними зборами або зборами уповноважених кооперативу.
Загальними зборами членів Кооперативу, затверджених Протоколом № 3 від 20 грудня 2017 року, встановлено розмір щомісячних внесків (платежів) на утримання будинку і прибудинкової території 5,00 грн за кв. м (а.с. 54).
Відповідно до Протоколу Загальних зборів ЖБК «ТЕМП-15», затверджено структуру тарифу на послугу «Управління багатоквартирним будинком» та встановлено щомісячний тариф в розмірі 7 грн за 1 м кв. (а.с. 69-70).
Рішення загальних зборів є чинними, відповідачем у встановленому законом порядку не оскаржені, а тому підлягають застосуванню та виконанню.
Станом на 01 лютого 2023 року, відповідно до розрахунків, заборгованість ОСОБА_1 за період з 01 січня 2018 року по 01 лютого 2023 року за послуги щодо утримання будинку та прибудинкової території багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , складає 5 496,81 грн (а.с. 50-52).
Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує.
Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Згідно п. 10 ч. 1, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов'язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.
Кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонту технічного перепланування спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно його частки співвласника.
Положення ст.ст. 66-68 ЖК України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і положення підзаконних актів у сфері житлово-комунальних послуг покладають на користувачів житла (власників) обов'язок щомісяця вносити плату, в тому числі за витрати на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі.
Відповідно до ст. ст. 145, 149 ЖК України відповідач зобов'язаний своєчасно вносити платежі на покриття витрат по експлуатації та капітальному ремонту будинків та утримання прибудинкової території, внески до спеціальних фондів та плату за комунальні послуги.
Згідно ст. 137 ЖК України житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, і зареєстрованого в установленому порядку.
У постанові Верховного суду від 18 травня 2020 року в справі №176/456/17 та від 20 квітня 2016 у справі №6-2951цс15 зазначено правовий висновок про те, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Оскільки, відповідачка, як власниця квартири АДРЕСА_2 , що є також її зареєстрованим місцем проживання, та споживачка послуг з утримання цього багатоквартирного будинку та його прибудинкової території, свого обов'язку з оплати таких послуг, наданих позивачем за період з 01 січня 2018 року по 01 лютого 2023 року на загальну суму 5 496,81 грн, належним чином не виконала, що призвело до виникнення заборгованості на зазначену суму, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вказана заборгованість підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ЖБК «ТЕМП-15».
Крім того, суд обґрунтовано погодився з розрахунком суми нарахованих 3 % процентів річних в розмірі 333,95 грн та інфляційних втрат в розмірі 1 636,24 грн на суму несвоєчасно сплачених коштів, наведеним позивачем у позовній заяві.
Відповідачкою заявлений розмір заборгованості належними та допустимими доказами не спростований, а заперечуючи проти правильності наведених позивачем розрахунків, ОСОБА_1 не зазначила в чому саме полягає його неправильність, власного розрахунку не навела, хоча за змістом ч. ч. 1,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом і доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При цьому, суд звернув увагу, що власник квартири у багатоквартирному будинку повинен усвідомлювати, що набуття права власності на квартиру покладає на нього обов'язок утримувати своє майно та оплачувати відповідну отриману послугу.
Водночас, ОСОБА_1 не було надано жодного доказу ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, у тому числі, відповідач відповідно до порядку, передбаченому ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», не відмовилася від надання позивачем послуг, внаслідок чого виникла підстава для звільнення від їх оплати.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п. 17 Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 року, власники квартир багатоквартирних будинків зобов'язані вносити на відповідний рахунок власника будинку плату за обслуговування і ремонт будинку. Наймачі квартир (кімнат) вносять плату за найм житла, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України. Ці платежі і платежі за комунальні та інші послуги власниками квартир, наймачами і орендарями вносяться щомісяця не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено інші строки. При простроченні внесення вказаної плати стягується пеня з розрахунку 1 процент від несплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше 100 процентів загальної суми боргу.
В силу положень п.10 ч.1 ст.7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники будинку зобов'язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.
Відповідно до ст.12 Закону, невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.
Відсутність договору між сторонами щодо витрат на утримання будинку та прибудинкової території не звільняє власника квартири від обов'язку по сплаті за надані житлово-комунальні послуги з утримання майна в багатоквартирному будинку.
Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, за відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг покладається на боржника відповідальність, передбачена ч. 2ст. 625 ЦК України.
За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, зважаючи на те, що з боку відповідача не надано суду доказів на підтвердження виконання ним своїх зобов'язань, передбачених законом, по оплаті за надані позивачем житлово-комунальні послуги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість та доведеність заявлених позивачем вимог.
Правильними є також висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для застосування до вимог позивача строків позовної давності.
Так, згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
У ч. 1 ст. 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважаться, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року до 31 липня 2020 року. Дію карантину, встановленого цією Постановою, продовжено на всій території України, в тому числі й згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року № 1423 до 30 квітня 2023 року.
Так як 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, у т.ч. статтями 257, 258 ЦК України продовжуються на строк дії такого карантину, тому трирічний строк позовної давності не пропущений, оскільки на час подання позовної заяви в березні 2023 року, такий строк був продовжений вищевказаним Законом.
Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано розподілив судові витрати, відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги щодо неукладення договору про надання житлово-комунальних послуг між ЖБК «Темп-15» та відповідачкою не є підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за такі послуги, оскільки укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам частини третьої статті 6, статтям 627, 630 ЦК України та статтям 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
При цьому, відповідач від наданих позивачем послуг у встановленому законом порядку не відмовлявся, доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, що б давало підстави для звільнення від їх оплати, нею не надано.
Відповідачка не надала суду доказів на підтвердження того, що вона звертався до позивача з приводу ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг, складала відповідні акти-претензії чи викликала представників позивача для перевірки кількості та/або якості наданих послуг у порядку, передбаченому законом.
Посилання відповідача на неналежне надання позивачем послуг по утриманню будинку та прибудинкової території не підтверджено жодним належним та допустимим доказом, а тому базується на припущеннях, що заборонено в силу вимог частини шостої статті 81 ЦПК України.
Суд також звертає увагу, що нормами Житлового кодексу України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не передбачено, що виконавець повинен надавати акти виконаних робіт щомісячно щодо фактично наданих послуг споживачу.
Доказів того, що житловий будинок АДРЕСА_1 передавався на баланс об'єднання співвласників багатоквартирного будинку або що таке об'єднання взагалі було створене зборами співвласників відповідно до вимог Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» матеріали справи не місять, тому доводи апеляційної скарги щодо відсутності рішень про визначення управителя чи затвердження умов договору з управителем є безпідставними.
В цілому доводи апеляційної скарги ґрунтуються на незгоді відповідача із необхідністю сплачувати вартість наданих житлово-комунальних послуг у належному їй житловому приміщенні за встановленими тарифами, не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.
Доказів порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, матеріали справи також не містять.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказане рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382, 383, 384 України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 травня2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Головуючий: М.В. Мережко
Судді: Н.В. Поліщук
В.В. Соколова