КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Головуючий у суді першої інстанції: Вовк С.В.
Єдиний унікальний номер справи №757/350/23-ц
Апеляційне провадження № 22-ц/824/13030/2023
ПОСТАНОВА
Іменем України
21 листопада 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мережко М.В.,
суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 квітня2023 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
У січні 2023 року ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал»» звернулось до Печерського районного суду м. Києва із позовною заявою про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , до якої позивач надає житлово-комунальні послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення.
Відповідачі своєчасно не сплачували за спожиті послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення у період з 01 квітня 2016 року по 31 жовтня 2022 року, внаслідок чого творилась заборгованість у розмірі 54 289, 02 грн.
Позивачем також нараховано інфляційну складову боргу - 21 356, 82 грн та три проценти річних на суму заборгованості - 4 155, 46 грн, заборгованість зі сплати внеску за обслуговування вузлів комерційного обліку - 157, 50 грн та заборгованість з внесення плати за абонентське обслуговування - 517, 07 грн, що разом із сумою заборгованості за послуги з централізованого опалення складають 80 475, 87 грн.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 04 квітня2023 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» суму заборгованості у розмірі 80 475, 87 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» судовий збір в розмірі 620, 25 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» судовий збір в розмірі 620, 25 грн.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» судовий збір в розмірі 620, 25 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» судовий збір в розмірі 620, 25 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 квітня2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У апеляційній скарзі вказує, що позивач здійснив нарахування заборгованості без урахування показань лічильників, які встановлені у квартирі. Зазначає, що інфляційні нарахування та три відсотки річних позивач нараховував, зокрема, під час дії мораторію на такі нарахування, введеного на час воєнного стану. Також у апеляційній скарзі просить суд застосувати строки позовної давності до вимог позивача.
У відзиві позивач ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» стверджує, що апеляційна скарга є необґрунтованою та безпідставною, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
У своїй апеляційній скарзі, крім іншого, ОСОБА_5 просить розглядати справу в присутності відповідача та його представника.
Разом щ цим, за правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 80 457,87 грн. Справа є малозначною в силу вимог закону, тому суд не вбачає підстав для виклику сторін у судове засідання.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 , відповідно до витягу № 88328807 від 24 січня 2023 року з Реєстру територіальної громади м. Києва.
Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг.
За правилом ст.179 ЖК України, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків» затверджених Постановою КМУ № 45 від 24 січня 2006 року «Про внесення змін до постанови Кабміну від 08 жовтня 1992 року № 572», власник та наймач квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Законом України «Про житлово-комунальні послуги» врегульовані права та обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, якими є власник, споживач, виконавець та виробник, серед яких обов'язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості, згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладання із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за недотримання умов його виконання, згідно з типовим договором. Правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а його обов'язком - оплатити житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Крім того, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» відповідачі є споживачем комунальних послуг.
Судом встановлено, що відповідачі своєчасно не сплачували за спожиті послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення у період з 01 квітня 2016 року по 31 жовтня 2022 року, внаслідок чого творилась заборгованість у розмірі 54 289, 02 грн. Позивачем також нараховано інфляційну складову боргу - 21 356, 82 грн та три проценти річних на суму заборгованості - 4 155, 46 грн, заборгованість зі сплати внеску за обслуговування вузлів комерційного обліку - 157, 50 грн та заборгованість з внесення плати за абонентське обслуговування - 517, 07 грн, що разом із сумою заборгованості за послуги з централізованого опалення складають 80 475, 87 грн.
Жодних доказів повної чи частковою сплати вказаної заборгованості відповідачі суду не надали, наведений позивачем розрахунок не спростували.
Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачами, всупереч положенню ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надано належних та допустимих доказів своєчасної та у повному обсязі сплати наданих їй житлово-комунальних послуг та відсутності заборгованості перед позивачем по оплаті цих послуг.
Враховуючи вищевикладене, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими судом, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, заборгованість, що підлягає стягненню з відповідачів за надані за житлово-комунальні послуги квартирі АДРЕСА_1 становить 80 475, 87 грн.
Доводи апеляційної скарги щодо неправомірного нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних під час дії мораторію спростовуються наданим позивачем розрахунком заборгованості, з якого вбачається, що вказані нарахування позивач не здійснював з лютого 2022 року.
Посилання апелянта на неврахування фактичних показників лічильників та, відповідно, необґрунтованість наданих позивачем розрахунків є безпідставними, оскільки розрахунки заборгованості є детальними та містять повну інформацію щодо періодів здійснення нарахувань, тарифів та здійснених оплат.
Апеляційний суд також звертає увагу, що позивач не заперечує наявність к відповідачів квартирних лічильників холодного та гарячого водопостачання.
Разом з цим, відповідно до по 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630, у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі (або всі) квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю та які не мають квартирних засобів обліку (у разі обладнання всіх квартир квартирними засобами обліку - споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю), оплачують послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями всіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, та споживачами, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку води виконавцю, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.
У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачі своєчасно знімали та передавали показники протягом усього періоду нарахування заборгованості. При цьому, відповідачі отримували платіжні документи, в яких вказувалась кількість зареєстрованих у квартирі осіб, тариф, сума до сплати, розмір заборгованості та не були позбавлені можливості звернутися до позивача із вимогою щодо перерахунку.
Натомість, жодних претензій щодо якості наданих послуг чи звернень щодо правильності нарахувань/перерахунку, відповідач позивачу не заявляв. Відсутні у матеріалах справи також докази того, що відповідачі звертались до позивача щодо актуалізації даних по особовому рахунку, зокрема, щодо кількості зареєстрованих осіб та наявності пільг зі сплати вартості комунальних послуг.
Апелянт надав суду копію договору №4312 від 01 квітня 2015 року про проведення розрахунків за водопостачання та водовідведення за показниками квартирного приладу обліку споживання холодної води, разом з цим, спірна заборгованість нарахована позивачем з квітня 2016 року. При цьому, відповідно до наданого відповідачем акту №1441399 та акту виконаних робіт до договору повірки №125, відповідач здійснив повірку лічильників у лютому 2023 року, а позивач прийняв їх на облік 23 березня 2023 року, тобто, після звернення позивача із позовною заявою до суду (29 грудня 2022 року).
Колегія суддів також не враховує заяву відповідача про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.
Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.
Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції.
Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції.
Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного суду у постанові від 17 квітня 2018 року по справі № 200/11343/14-ц.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності не заявляв.
Колегія суддів звертає увагу, що у матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 44), з якого вбачається, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 21 лютого 2023 року отримали копію ухвали Печерського районного суду м. Києва від 09 січня 2023 року про відкриття провадження у справі та призначення її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а також копію позовної заяви.
На підставі викладеного, апеляційний суд вважає, що апелянт ОСОБА_1 був належно повідомлений про розгляд справи, жодних клопотань в суді першої інстанції не заявляв, а відтак, апелянт не може заявити про застосування позовної давності під час розгляду даної цивільної справи в суді апеляційної інстанції.
Доказів порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, матеріали справи також не містять.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказане рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382, 383, 384 України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 квітня2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Головуючий: М.В. Мережко
Судді: Н.В. Поліщук
В.В. Соколова