КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Головуючий у суді першої інстанції: Кошель Б.І.
Єдиний унікальний номер справи № 357/9587/22
Апеляційне провадження № 22-ц/824/10610/2023
ПОСТАНОВА
Іменем України
21 листопада 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мережко М.В.,
суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2023 року у справі за позовом комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг,
встановив:
У жовтні 2022 року позивач КП «Білоцерківтепломережа» звернувся до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . КП «Білоцерківтепломережа» є виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за вказаною адресою.
Відповідач не сплачує в повному обсязі кошти за надані послуги з централізованого опалення та абонентського обслуговування за затвердженими в установленому порядку тарифами, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед КП БМР «Білоцерківтепломережа» в сумі 32 668,04 грн за період з 01 вересня 2018 року по 01 вересня 2022 року, яку відповідач добровільно не сплачує.
Позивач неодноразово направляв відповідачу претензії, однак відповідач на них не відреагував.
Окрім цього, позивач у відповідності до вимог ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та ч. 2 ст. 625 ЦК України має право на стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3% річних за неправомірне користування утриманими ним грошовими коштами.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 32 668,04 грн за послуги постачання теплової енергії, суму на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів в розмірі 3868,80 грн, 3% річних в розмірі 1434,39 грн, а також судові витрати в розмірі 2481,00 грн.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2023 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП«Білоцерківтепломережа» борг в сумі 24 506,99 грн, суму на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів - 3492,86 грн та три відсотки річних в розмірі - 1152,36 грн, всього - 29 152,21 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП«Білоцерківтепломережа» судовий збір у сумі 2 481 грн.
В задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У апеляційній скарзі вказує, що позивач КП «Білоцерківтепломережа» не надає йому послуг з централізованого опалення, оскільки квартира відповідача з 2005 року відключена від системи централізованого опалення у встановленому порядку.
У відзиві позивач КП «Білоцерківтепломережа» стверджує, що апеляційна скарга є необґрунтованою та безпідставною, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 37 971,23 грн.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 з 02 липня 1999 року, на підставі договору дарування № 2-2557 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а. с. 6).
Судом також встановлено, що по особовому рахунку № НОМЕР_1 , який відкрито КП «Білоцерківтепломережа» на ім'я ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , існує заборгованість за послуги з постачання теплової енергії перед КП БМР «Білоцерківтепломережа» за період з 01 вересня 2018 року по 01 вересня 2022 року в сумі 32 668,04 грн, що підтверджується розрахунковим листом абонента, наданого позивачем (а.с. 3).
Звертаючись до суду з позовними вимогами, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за послуги з постачання теплової енергії, яка виникли з вересня 2018 року до вересня 2022 року.
Встановлено, що КП БМР «БЦТМ» надсилало ОСОБА_1 претензію про наявність заборгованості з вимогою сплатити її протягом місяця, але останній не відреагував на претензію та не сплатив заборгованості.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Стаття 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно із статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо-будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо-будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Відповідно до ч.1, 4 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує.
Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 26 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII (далі Закон).
Відповідно до ст.1 вказано Закону - житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Виконавцем комунальної послуги відповідно до вказаного Закону є суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
Управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.
До житлово-комунальних послуг належать, в тому числі - комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (п.2 ч.1 ст.5 Закону).
Частиною 1 ст.6 Закону передбачено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Виконавцями комунальних послуг є, в тому числі послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація.
Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» є юридичною особою, що засновано на власності територіальної громади міста Біла Церква та є виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання у житловому фонді комунальної власності м. Біла Церква, що підтверджується копією рішення Білоцерківської міської ради від 23 грудня 2005 року №388.
Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , тобто, є споживачем наданої послуги з централізованого опалення.
Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону № 2189-VIII, передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. При цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Крім того, частиною 1 статті 9 Закону № 2189-VIII передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Обов'язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг, крім вищенаведених положень законодавства, закріплений також у статті 162 Житлового кодексу Української РСР.
Частиною шостою статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року в справі № 6-59цс13 і від 20 квітня 2016 року в справі № 6-2951цс15, та у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі № 750/12850/16-ц і від 06 листопада 2019 року в справі № 642/2858/16.
Аналіз вищенаведених правових норм свідчить про те, що обов'язком відповідача, як споживача послуг з централізованого опалення, які надаються позивачем, є своєчасна оплата житлово-комунальних послуг згідно затверджених в установленому порядку тарифів.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог стверджував, що не отримував послуги з постачання теплової енергії, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Аналогічними доводами обґрунтована і апеляційна скарга.
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" - у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. У разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг. Порядок перевірки якості надання комунальних послуг та якості послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов'язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача. Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості.
Обгрунтовуючи свою позицію, відповідач посилається на те, що відключення квартири споживача від мережі центрального опалення відбулося 25 жовтня 2005 року, про що комісією у складі інженера-теплотехніка та споживача - ОСОБА_1 був складений акт про відключення квартири споживача від мереж централізованого опалення в двох примірниках.
Разом з цим, суд установив, що наданий відповідачем акт про відключення від мережі центрального опалення не відповідає вимогам законодавства, оскільки існує передбачений чинним законодавством порядок відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, який визначає процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води житлового будинку при відмові споживачів від послуг ЦО і ГВП,
Надана позивачем копія акту про відключення від мережі опалення від 25 жовтня 2005 року складена у довільній формі, підписана інженером-теплотехніком ОСОБА_2 та споживачем ОСОБА_3 .
Разом з цим, питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання житлових будинків регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 року №1268) та Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4.
Згідно з пунктами 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Згідно з пунктом 26 Правил відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки, державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 року № 1268 до Правил було внесено зміни, а саме, передбачено, що відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води в окремих квартирах багатоквартирних будинків з ініціативи окремих споживачів не може бути здійснено, а відключення багатоквартирних будинків в цілому здійснюється з ініціативи усіх споживачів.
Згідно з пунктом 1.2 Порядку для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу міжвідомчу комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, призначає голову та затверджує її склад, затверджує положення про роботу комісії.
Відповідно до пунктів 2.1-2.2.2 Порядку для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до комісії з письмовою заявою про відключення від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання, в якій зазначає причини відключення. До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку.
У пунктах 2.3-2.7 Порядку визначено, що отримання технічних умов може виконуватись безпосередньо заявником або відповідно до договору проектною чи проектно-монтажною організацією. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником.
Проект також узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж. Відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення та постачання гарячої води виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи. Роботи з відключення будинку від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання виконуються у міжопалювальний період. По закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води (додаток 4) і в десятиденний термін подається заявником до комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.
Згідно з пунктом 2.6 Порядку, по закінченню робіт складається акт про відключення квартири від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання і в десятиденний термін подається заявником до постійно діючої міжвідомчої комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні комісії сторони переглядають умови договору про надання населенню послуг з централізованого теплопостачання.
Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутній акт про відключення квартири позивача від мереж централізованого теплопостачання, затверджений постійно діючою міжвідомчою комісією.
Акт, складений інженером-теплотехніком та споживачем, без участі представника виконавця послуг з централізованого опалення, не є належним доказом на підтвердження тієї обставини, що відключення квартири позивача від системи теплопостачання не є самовільним.
Крім цього, жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 звертався до виконавця послуг з централізованого опалення із вимогою про проведення відключення його квартири від мереж централізованого теплопостачання у встановленому порядку, матеріали справи не містять.
Отже, суд першої інстанції встановив, що позивач надавав послуги з теплопостачання до квартири АДРЕСА_1 , а відповідач не надав належних доказів ненадання послуг з теплопостачання та неправильності проведених позивачем розрахунків існуючої заборгованості за надані послуги, тому суд дійшов правильного висновку про порушення відповідачем обов'язків в частині оплати наданих житлово-комунальних послуг, в зв'язку з чим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за надані послуги з теплопостачання.
Згідно ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Відповідачем заявлено про застосування позовної давності до вимог щодо стягнення заборгованості та нарахування штрафних санкцій.
При вирішенні питання щодо застосування спливу строку позовної давності суд виходить з наступного:
Статтею 256 ЦК України визначено поняття позовної давності. Так, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
позовна давність, згідно зі статтею 257 ЦК України, встановлюється тривалістю у три роки.
Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо - стаття 266 ЦК України.
Статтею 267 ЦК України передбачено наслідки спливу позовної давності. Так, згідно з частиною третьою статті вказаної статті, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Частина четверта зазначеної статті вказує на те, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З урахуванням викладеного суд вважає, що позивачем надано достатньо доказів, які свідчать про законність його вимог щодо нарахування плати за спожиті послуги з теплопостачання, в той час відповідачем вказані вимоги, зокрема щодо ненадання вказаних послуг, не спростовано, тому суд приходить до висновку про доцільність ухвалення рішення про задоволення позову.
Разом з тим, у зв'язку з тим, що відповідач звернувся до суду із заявою про застосування строків позовної давності, суд вважає за необхідне задоволити вказану заяву та застосувавши строки позовної давності, ухвалити рішення про часткове задоволення позовних вимог в межах строків позовної давності, тривалість яких не може перевищувати три роки.
Таким чином, з урахуванням того, що позовна заява від КП БМР «Білоцерківтепломережа» надійшла на адресу суду у вересні 2022 року, суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання теплової енергії з урахуванням інфляційних процесів та трьох відсотків річних за період часу із 01 вересня 2019 року до 01 вересня 2022 року.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Доводи апеляційної скарги повторюють доводи відзиву на позовуну заяву, належна оцінка яким надана судом першої інстанції, в цілому ґрунтуються на незгоді відповідача із необхідністю сплачувати вартість наданих житлово-комунальних послуг у належному йому житловому приміщенні за встановленими тарифами, не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.
Доказів порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, матеріали справи також не містять.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказане рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.
Крім цього, ухвалою Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2023 року відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2023 року до ухвалення судового рішення у справі.
Враховуючи викладене, з ОСОБА_1 в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3721,50 грн.
Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382, 383, 384 України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2023 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 3721 (три тисячі сімсот двадцять одну) гривню 50 копійок судового збору в дохід держави.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Головуючий: М.В. Мережко
Судді: Н.В. Поліщук
В.В. Соколова