ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2023 року м. ОдесаСправа № 916/303/23
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,
секретар судового засідання - І.С. Мисько,
за участю представників сторін:
від позивача: Н.Я. Буяклу
від відповідачів:
1)Товариства з обмеженою відповідальністю «Гюнсел»: не з'явився
2)Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО»: Р.Ю. Кравченко
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО»
на рішення Господарського суду Одеської області від 29.06.2023 (суддя С.В. Нікітенко, м.Одеса, повний текст складено 14.07.2023)
у справі № 916/303/23
за позовом: Фізичної особи-підприємця Генсіровського Євгена Олександровича
до відповідачів:
1)Товариства з обмеженою відповідальністю «Гюнсел»;
2)Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО»
про солідарне стягнення 306751,75 грн,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог
У січні 2023 року Фізична особа-підприємець Генсіровський Євген Олександрович (надалі також - ФОП Генсіровський Є.О.) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гюнсел» (надалі також - ТОВ «Гюнсел», відповідач-1) та Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» (надалі АТ «Страхова компанія «ІНГО», відповідач-2), в якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив стягнути солідарно, відповідно обсягу відповідальності, з відповідачів на користь позивача відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у вигляді різниці фактичної вартості відновлюваного ремонту та страхового відшкодування в розмірі 306751,75 грн. Також позивач просив стягнути солідарно, відповідно обсягу відповідальності, з відповідачів на користь позивача судові витрати на правничу допомогу, попередній розрахунок яких складає 30000,00 грн, та судовий збір в розмірі 4601,28 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась приблизно о 9:30 годині в місті Одесі по вулиці Розумовського, 19, за участю чотирьох автомобілів та автобуса MAN FORTUNA 34-G3223, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ТОВ «Гюнсел», під керуванням водія ОСОБА_1 (який згодом, ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер у лікувальній установі), відбулось зіткнення автобуса з будівлею, та спричинено значні пошкодження фасаду, стіни та вхідної групи магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач зазначив, що 18.02.2022 було отримано висновок судово-медичного експерта № 293, згідно якого смерть водія автобуса ОСОБА_1 перебуває у прямому причинно-наслідковому зв'язку із серцево-судинною системою у вигляді гіпертрофічної кардіоміопатії. Також досудовим розслідуванням фактично встановлено винуватість померлого водія автобусу MAN FORTUNA 34-G3223, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , та з огляду на приписи статті 284 Кримінального кодексу України кримінальне провадження закрито. Викладене підтверджується постановою про закриття кримінального провадження від 21.04.2022.
З висновку експерта № 001/2022 будівельно-технічного експертного дослідження від 10.06.2022 слідує, що вартість відновлення нежилої будівлі (магазин «HARLEI DAVIDSON»), розташованої за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Розумовська, буд. 19, яка постраждала внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від 19.01.2022, становить 638096,00 грн (з урахуванням ПДВ).
На підставі виконаних підрядних робіт по відновленню пошкодженого майна, загальні витрати за договором підряду, понесенні позивачем - власником пошкодженого нерухомого майна, становлять 618000,00 грн.
Позивач також зазначав, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля MAN 11.220, д.н.з. НОМЕР_1 , застрахована відповідно до полісу № АР/1939421 від 25.08.2021, укладеним між ТОВ «Гюнсел» та AT «Страхова компанія «ІНГО» на підставі, у порядку та на умовах Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Також між ТОВ «Гюнсел» та AT «Страхова компанія «ІНГО» був укладений поліс страхування засобів наземного транспорту цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків №350320716.21 від 25.08.2021.
Позивач вказав, що оскільки 01.12.2022 АТ «Страхова компанія «ІНГО» частково виплатило страхове відшкодування у розмірі 311248,25 грн, решта суми у розмірі 306751,75грн залишилась невиплаченою та підлягає відшкодуванню.
Таким чином, за твердженням позивача, відповідачі повинні солідарно та з урахуванням відмінності обсягу персональної відповідальності виплатити позивачу суму основного матеріального відшкодування у розмірі 306751,75 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.06.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з АТ «Страхова компанія «ІНГО» на користь ФОП Генсіровського Є.О. суму матеріальної шкоди у розмірі 306751,75 грн, суму судових витрат на правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 4601,28 грн. У задоволенні позовних вимог до ТОВ «Гюнсел» відмовлено.
Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що доказами вини водія ОСОБА_1 , який керував автобусом MAN FORTUNA 34-G3223, є постанова про закриття кримінального провадження від 21.04.2022.
Проаналізувавши норми статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України суд зазначив, що відповідальність за шкоду, заподіяну нерухомому майну, має нести ТОВ «Гюнсел», як юридична особа, з винних неправомірних дій працівника якого сталася дорожньо-транспортна пригода.
В той же час, місцевий господарський суд встановив, що на момент ДТП відповідальність власника наземного транспортного засобу MAN FORTUNA 34-G3223, д/н НОМЕР_1 , була забезпечена договором страхування № 350320716.21 від 25.08.2021, укладеним з АТ «Страхова компанія ІНГО».
З урахуванням наданих позивачем доказів щодо спричинення йому матеріальних збитків у розмірі 618000,00 грн внаслідок ДТП, яке сталось 19.01.2022, а також часткової виплати позивачу страхового відшкодування у розмірі 311248,25 грн, на АТ «Страхова компанія «ІНГО» покладається обов'язок виплатити позивачу страхове відшкодування майнової шкоди в розмірі 306751,75 грн, які є обґрунтовані та підтверджені долученими до матеріалів справи доказами.
При цьому суд вказав, що вимога позивача саме про солідарне стягнення з відповідачів матеріальної шкоди внаслідок ДТП є безпідставною, оскільки в даному випадку вимога про стягнення матеріальної шкоди внаслідок ДТП підлягає заявленню лише до АТ «Страхова компанія «ІНГО», оскільки покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Таким чином, за висновком суду, належним відповідачем у даній справі є лише АТ «Страхова компанія «ІНГО», відтак, суд відмовив у задоволенні позовних вимог до ТОВ «Гюнсел».
Щодо заявлених позивачем до стягнення судових витрат у розмірі 30000,00 грн, які понесені позивачем за надану професійну правничу допомогу, суд вказав про їх обґрунтованість та доведеність, з огляду на що поклав такі витрати на АТ «Страхова компанія «ІНГО».
Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги
Не погодившись з ухваленим рішенням суду, АТ «Страхова компанія «ІНГО» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Одеської області від 29.06.2023 у даній справі скасувати в частині стягнення з АТ «Страхова компанія «ІНГО» матеріальної шкоди у розмірі 306751,75 грн, суми судових витрат на правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог до АТ «Страхова компанія «ІНГО».
Мотивуючи апеляційну скаргу апелянт послався на те, що страховик не є особою, яка відшкодовує шкоду, зобов'язання страховика обмежуються умовами договору страхування та виникає лише при настанні страхового випадку.
На переконання скаржника, у зв'язку з тим, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили (різкого погіршення стану здоров'я), в силу приписів частини п'ятої статті 1187 Цивільного кодексу України дана обставина є підставою для звільнення від відповідальності ОСОБА_1 , і як наслідок, відсутності факту страхового випадку у розумінні статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Також скаржник зазначив, що в постанові від 21.04.2022 про закриття кримінального провадження № 12022162470000125 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України, встановлено факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 у хворобливому стані, що є виключенням із страхування, даний факт свідчить про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування за договором страхування засобів наземного транспорту цивільної відповідальності водія, пасажирів від нещасних випадків №350320716.21 від 25.08.2021. Страхове відшкодування у розмірі 311248,25 грн страховик виплатив позивачу помилково, так як відповідач-2 помилився, прийнявши рішення про виплату страхового відшкодування, не перевіривши наявність обставин непереборної сили та виключення із страхування, що є підставою для звільнення від відповідальності.
Щодо стягнення 30000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу апелянт зазначив, що позивач жодним чином не обґрунтував вартість витрат на правову допомогу, не надав розрахунку розміру правової допомоги, не зазначив детального опису робіт, відповідно не довів належним чином розмір вартості наданої правової допомоги. Крім того, скаржник звернув увагу на те, що ціна позову та розмір витрат на правову допомогу є неспіврозмірними, даний спір не є складним, має сформовану судову практику, матеріали справи не є об'ємними, фактично всі обставини справи встановлені, тому підстав для стягнення витрат на правову допомогу у заявленому позивачем розміру немає.
АТ «Страхова компанія «ІНГО» просило суд першої інстанції зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50%, однак суд неправомірно проігнорував положення частини п'ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
Позиція позивача щодо апеляційної скарги
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив оскаржуване рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Позивач вказав, що апелянтом в скарзі безпідставно зазначено, що дорожньо-транспортна пригода відбулась за наслідками непереборної сили. Як зазначив позивач, скаржник помилково стверджує щодо наявності непереборної сили, що спричинило ДТП, посилаючись на постанову про закриття кримінального провадження.
З посиланням на постанови Верховного Суду позивач зазначив, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела; особа, яка заподіяла шкоду джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її заподіяння (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили.
Також, як вказав позивач, непереборна сила - сила стороння, зовнішня, з діяльністю відповідача в жодному зв'язку не перебуває. Це надзвичайна подія, якій неможливо запобігти за даних умов з об'єктивних підстав. Відтак, стан здоров'я водія не є сторонньою та зовнішньою силою, так як такий стан безпосередньо пов'язаний: 1) з властивостями людини - обов'язок стежити за своїм станом здоров'я; 2) волею людини - заборона сідати за кермо в хворобливому стані, 3) реалізацією намірів людини - при погіршенні стану здоров'я водій зобов'язаний здійснити зупинку. Ці вимоги встановлені Правилами дорожнього руху, Законом України «Про автомобільний транспорт».
При цьому позивач зазначив, що водій помер вже у лікарні, тобто після того, як він допустив дорожньо-транспортну пригоду. Скаржником не було доведено, що причиною ДТП став хворобливий стан водія або погіршення стану його здоров'я. Всі твердження засновані на припущеннях, зроблені висновки суперечать діючому законодавству та не мають належних обґрунтувань та доказів.
Крім того, позивач зазначив, що апелянт безпідставно зазначає про відсутність вини заподіювача шкоди та відсутність страхового випадку. Для відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, достатньо лише трьох підстав: наявності шкоди; протиправної дії заподіювача шкоди; наявності причинного зв'язку між протиправною дією та шкодою.
Щодо тверджень скаржника про неспівмірність розміру витрат на правову допомогу з ціною позову позивач зазначив, що вони жодним чином не обґрунтовані, крім викладення декларативних та загальних понять. Також позивач зауважив, що не є єдиним та визначальним критерієм ціна позову, тому як позовні вимоги можуть бути немайновими або взагалі не мати ціни позову. З приводу твердження апелянта про те, що справа не є складною та наявна сформована судова практика, позивач зазначив, що відповідач не вивчав судову практику в подібних правовідносинах та помилково застосовує матеріальні норми права.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2023 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран.
У зв'язку з тим, що на час надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/303/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили, ухвалою суду від 02.08.2023 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» на рішення Господарського суду Одеської області від 29.06.2023 у справі №916/303/23 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи № 916/303/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
07.08.2023 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи №916/303/23.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «Страхова компанія «ІНГО» на рішення Господарського суду Одеської області від 29.06.2023 у справі № 916/303/23. Встановлено відповідачу строк до 29.08.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз'яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище норми або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення заявникові без розгляду.
21.08.2023 ФОП Генсіровським Є.О. через скриньку суду подано відзив на апеляційну скаргу (вх.№2332/23/Д2 від 21.08.2023). Відзив такого ж змісту позивачем було подано через систему «Електронний суд» (вх.№2332/23/Д3 від 29.08.2023).
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 розгляд справи №916/303/23 призначено на 03.10.2023 о 12:00 год.
Ухвалою суду від 11.09.2023 клопотання АТ «Страхова компанія «ІНГО» (вх.№2828/23 від 07.09.2023) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено; постановлено провести судове засідання 03.10.2023 о 12:00 год у справі №916/303/23 в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку «EаsyCon»; забезпечено участь представника АТ «Страхова компанія «ІНГО» - адвоката Кравченка Романа Юрійовича у судовому засіданні 03.10.2023 о 12:00 год у справі №916/303/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.
В судовому засіданні, яке відбулось 03.10.2023, з метою повного, об'єктивного та всебічного розгляду справи протокольною ухвалою суду оголошено перерву до 14.11.2023 о 12:30 год.
З огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, ухвалою суду від 03.10.2023 постановлено розглянути апеляційну скаргу АТ «Страхова компанія «ІНГО» на рішення Господарського суду Одеської області від 29.06.2023 у справі № 916/303/23 поза межами строку, встановленого у частині першій статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк. Повідомлено ТОВ «Гюнсел» про те, що наступне судове засідання з розгляду апеляційної скарги АТ «Страхова компанія «ІНГО» на рішення Господарського суду Одеської області від 29.06.2023 у справі № 916/303/23 відбудеться 14.11.2023 о 12:30 год у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду (м.Одеса, пр-т Шевченка, 29), зал судових засідань №6. Тел. /0482/ 301-426. Задоволено клопотання АТ «Страхова компанія «ІНГО» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
З огляду на участь з 13.11.2023 по 17.11.2023 судді-учасника колегії К.В. Богатиря у підготовці суддів для підтримання кваліфікації в Національній школі суддів України відповідно до наказу голови суду від 17.10.2023 №258-к, ухвалою суду від 18.10.2023 повідомлено учасників справи про те, що наступне судове засідання з розгляду апеляційної скарги АТ «Страхова компанія «ІНГО» на рішення Господарського суду Одеської області від 29.06.2023 у справі №916/303/23 відбудеться 06.11.2023 о 12:30 год у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду (м.Одеса, пр-т Шевченка, 29), зал судових засідань №6.
ТОВ «Гюнсел» про дату, час та місце проведення судових засідань було повідомлене належним чином, проте участі не брало.
Приймаючи до уваги, що матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, обов'язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, а частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представника відповідача-1.
Заслухавши представника скаржника та представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.
Фактичні обставини справи
Як встановлено судом першої інстанції та неоспорено учасниками справи, 19.01.2022 приблизно о 9:30 годині в місті Одеса по вулиці Розумовського 19, за участю чотирьох автомобілів та автобуса MAN FORTUNA 34-G3223, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ТОВ «Гюнсел», під керуванням водія ОСОБА_1 відбулась дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП).
Після ДТП водій ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер у лікувальній установі.
Внаслідок ДТП відбулось зіткнення автобуса з будівлею, та спричинено значні пошкодження фасаду, стіни та вхідної групи магазину «HARLEI DAVIDSON», розташованого за адресою: вул. Розумовського, 19, в місті Одесі.
Цього ж дня слідчим відділенням поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про кримінальне правопорушення № 12022162470000125 від 19.01.2022 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України.
Як зазначає позивач, 18.02.2022 було отримано висновок судово-медичного експерта № 293, згідно якого смерть водія автобуса ОСОБА_1 перебуває у прямому причинно-наслідковому зв'язку із серцево-судинною системою у вигляді гіпертрофічної кардіоміопатії. Також досудовим розслідуванням фактично встановлено винуватість померлого водія автобусу MAN FORTUNA 34-G3223 реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , який належить відповідачу-1, та з огляду на приписи статті 284 Кримінального процесуального кодексу України кримінальне провадження закрито. Викладене позивач підтверджує постановою про закриття кримінального провадження від 21.04.2022.
З метою визначення вартості майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, 20.01.2022 між експертом Мазуровою І.С. і власником нежитлової будівлі ФОП Генсіровським Є.О. укладено договір № 001 на проведення будівельно-технічного експертного дослідження нежитлової будівлі - магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташований за адресою: вул. Розумовська 19, місто Одеса.
На вирішення будівельно-технічного експертного дослідження поставлено наступне питання: «Яка вартість ремонтно-будівельних робіт, які необхідно виконати для усунення виявлених пошкоджень нежилої будівлі (магазин «HARLEI DAVIDSON»), розташованої за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Розумовська, буд. 19, яка постраждала внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від 19.01.2022?».
10.06.2022 експертом ФОП Мазуровою І.С. складено висновок експерта № 001/2022 будівельно-технічного експертного дослідження, згідно якого встановлена вартість ремонтно-будівельних робіт, які необхідно виконати для усунення виявлених пошкоджень нежилої будівлі (магазин «HARLEI DAVIDSON»), розташованої за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Розумовська, буд. 19, яка постраждала внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від 19.01.2022.
З висновку експерта № 001/2022 будівельно-технічного експертного дослідження від 10.06.2022 слідує, що вартість відновлення нежилої будівлі (магазин «HARLEI DAVIDSON»), розташованої за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Розумовська, буд. 19, яка постраждала внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від 19.01.2022, визначена відповідно до вимог ДСТУ, з урахуванням фактично визначених в натурі об'ємів робіт, ринкової вартості будівельних матеріалів становить (з урахуванням ПДВ) 638096,00 грн.
Позивач також зазначає, що одночасно з цим, враховуючи, що відновлення пошкодженого магазину потребувало безвідкладних заходів для збереження майна, товарів та матеріальних цінностей, а також для відновлення роботи магазину (під час ДТП автобус в'їхав у фасад магазину, пошкодивши фронтальну стіну, вітрину та вхідні двері), 20.01.2022 між ФОП Генсіровським Є.О. і ФОП Гриценком А Г. був укладений договір підряду №22/01/01-ФОП (надалі - договір підряду), за умовами якого підрядник за завданням замовника взяв на себе зобов'язання виконати та здати в установлений договором підряду строк ремонтно-будівельні роботи по відновленню об'єкта за адресою: вул. Розумовська 19, місто Одеса.
Відповідно до умов договору підряду був попередньо складений кошторис на очікувані будівельні роботи (додаток №1 до договору) на загальну суму 599989,39 грн.
14.06.2022 між ФОП Генсіровським Є.О. і ФОП Гриценко А.Г. підписано акт № 1 за червень 2022 року приймання виконаних робіт за договором підряду на загальну суму 618989,39 грн.
У період з 20.01.2022 по 14.06.2022 ФОП Генсіровським Є.О. на виконання умов договору підряду було переховано ФОП Гриценку А.Г. 618000,00 грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (т. 1, а.с. 77-86).
Таким чином, як зазначає позивач, на підставі виконаних підрядних робіт по відновленню пошкодженого майна, загальні витрати за договором підряду, понесенні позивачем - власником пошкодженого нерухомого майна, становлять 618000,00 грн.
Позивач також зазначає, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля MAN 11.220 д.н.з. НОМЕР_1 застрахована відповідно до полісу № АР/1939421 від 25.08.2021. Полісом страхування № АР/1939421 передбачена франшиза в розмірі 0,00 грн. Поліс АР/1939421 між ТОВ «Гюнсел» та АТ «Страхова компанія «ІНГО» був укладений на підставі, у порядку та на умовах Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Також, між АТ «Страхова компанія «ІНГО» (страховиком) та ТОВ «Гюнсел» (страхувальником) був укладений договір страхування засобів наземного транспорту цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків № 350320716.21 від 25.08.2021, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної житттю, здоров'ю та майну третіх осіб при використанні застрахованого транспортного засобу - MAN 11.220, реєстраційний № НОМЕР_1 (пункти 1, 2 договору).
Крім того, у пункті 2 договору страхування № 350320716.21 від 25.08.2021 визначено, що страховим випадком є настання відповідальності страхувальника/водія у разі заподіяння шкоди третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди зазначеного в пункті 1 договору транспортного засобу.
Також у пункті 2 договору страхування № 350320716.21 від 25.08.2021 передбачено, що страхова сума складає 1000000,00 грн, франшиза становить 0,00 грн.
Строк дії договору: з 00.00 год 25.08.2021 до 24.00 год 24.02.2022 (пункт 3 договору страхування № 350320716.21 від 25.08.2021).
Згідно із підпунктом 5.1.14. пункту 5.1. договору страхування № 350320716.21 від 25.08.2021 страховим випадком не визнається керування транспортним засобом страхувальником/водієм, який перебуває у стані хвороби, а також під впливом лікарських засобів, що знижують швидкість реакції та увагу (відповідно до Правил дорожнього руху), якщо існує прямий причинно-наслідковий зв'язок між станом страхувальника/водія і настанням страхового випадку.
24.08.2022 позивачем було направлено до АТ «Страхова компанія «ІНГО» заяву на виплату страхового відшкодування разом із іншим документами, зокрема висновком експерта № 001/200 будівельно-технічного експертного дослідження від 10.06.2022.
29.11.2022 страховиком прийнято рішення про виплату ФОП Генсіровському Є.О. страхового відшкодування по полісу АР/1939421, що оформлено страховим актом №5300623, відповідно до якого страхове відшкодування складає 130000,00 грн.
Також 29.11.2022 страховиком прийнято рішення про виплату ФОП Генсіровському Є.О. страхового відшкодування, але вже по полісу № 350320716.21, що оформлено страховим актом №5300735, відповідно до якого страхове відшкодування складає 181248,25грн.
Позивач вказує, що враховуючи, що 01.12.2022 АТ «Страхова компанія «ІНГО» частково виплатило страхове відшкодування у розмірі 311248,25 грн, решта суми у розмірі 306751,75 грн залишилась не виплаченою та підлягає відшкодуванню.
Таким чином, за твердженням позивача, відповідачі повинні солідарно та з урахуванням відмінності обсягу персональної відповідальності виплатити позивачу суму основного матеріального відшкодування у розмірі 306751,75 грн.
Позиція суду апеляційної інстанції
Щодо суті спору
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (стаття 16 Закону України «Про страхування»).
Дана норма кореспондується зі статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Таким чином, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про страхування» покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором страхування.
Майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 Цивільного кодексу України).
У постанові про закриття кримінального провадження від 21.04.2022 зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що 19.01.2022 приблизно о 09.30 годин в м.Одесі по вул. Розумовського, біля буд. 19, відбулось ДТП за участю 4 автомобілів та автобуса MAN FORTUNA 34-G3223, д/н НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , якому, зі слів пасажирів, стало погано зі здоров'ям.
Також у постанові про закриття кримінального провадження від 21.04.2022 зазначено, що 18.02.2022 було отримано висновок судово-медичного експерта № 293, згідно якого смерть водія автобуса ОСОБА_1 перебуває у прямому причинно-наслідковому зв'язку із серцево-судинною системою у вигляді гіпертрофічної кардіоміопатії.
З другого пункту резолютивної частини цієї постанови слідує таке:
« 2. Водій автобусу «MAN FORTUNA 34-G3223» д/н НОМЕР_1 ОСОБА_1 здійснив зіткнення з автомобілем «Chevrolet Aveo» д/н НОМЕР_2 , автомобілем «Hyundai Santa» FE р.н. НОМЕР_3 , автомобілем «Hyundai Tucson» р.н. НОМЕР_4 , автомобілем «Daewoo Lanos» НОМЕР_5 , та в подальшому з будівлею мото-салону, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , який належить гр. ОСОБА_2 , допустив порушення ПДР а саме:
2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б)бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
2.9. Водієві забороняється:
б)керувати транспортним засобом у хворобливому стані, у стані стомлення, а також перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу.»
Відтак, доказами протиправних дій та вини водія ОСОБА_1 , який керував автобусом MAN FORTUNA 34-G3223, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ТОВ «Гюнсел», у заподіянні шкоди, завданої ОСОБА_2 - власнику нерухомого майна, а саме, магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 19.01.2022 приблизно о 09:30 годині в м. Одесі, по вул. Розумовського, біля буд.19, є постанова про закриття кримінального провадження від 21.04.2022.
Відповідно до частини першої статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Тобто, у тих випадках, коли шкоди завдано працівниками під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків, зобов'язання щодо її відшкодування покладаються на роботодавця. Як виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків слід розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.
За змістом частини п'ятої статті 1187 Цивільного кодексу України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Зазначений висновок узгоджується і з нормою частини першої статті 1172 та частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України.
Таким чином, аналіз норм статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.
Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
З урахуванням викладеного, а також встановивши, що станом на 19.01.2022 водій ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Гюнсел», суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідальність за шкоду, заподіяну нерухомому майну - будівлі магазину «HARLEI DAVIDSON», розташованого за адресою вул. Розумовська 19, в місті Одесі, власником якого є ОСОБА_2 , має нести відповідач-1, як юридична особа, з винних неправомірних дій працівника якого сталася дорожньо-транспортна пригода.
Разом з тим, на момент ДТП, відповідальність власника наземного транспортного засобу MAN FORTUNA 34-G3223 д/н НОМЕР_1 була забезпечена договором страхування №350320716.21 від 25.08.2021, укладеним між ТОВ «Гюнсел» та АТ «Страхова компанія ІНГО», предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної житттю, здоров'ю та майну третіх осіб при використанні застрахованого транспортного засобу - MAN 11.220, реєстраційний № НОМЕР_1 , а страховим випадком є настання відповідальності страхувальника/водія у разі заподіяння шкоди третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Страхова сума складає 1000000,00 грн, франшиза - 0,00 грн.
Водночас, згідно із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеному в пунктах 57, 58 постанови від 04.07.2018 у справі 755/18006/15-ц, покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
З огляду на викладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що в даному випадку саме на відповідача-2 - АТ «Страхова компанія ІНГО», як страховика ТОВ «Гюнсел», покладений відповідний обов'язок у межах суми страхового відшкодування.
Як вбачається із висновку експерта № 001/2022 будівельно-технічного експертного дослідження від 10.06.2022, вартість відновлення нежилої будівлі (магазину «HARLEI DAVIDSON»), розташованої за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Розумовська, буд. 19, яка постраждала внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від 19.01.2022, визначена відповідно до вимог ДСТУ, з урахуванням фактично визначених в натурі об'ємів робіт, ринкової вартості будівельних матеріалів та становить (з урахуванням ПДВ) 638096,00 грн.
Оцінивши висновок експерта № 001/2022, суд дійшов висновку, що вказаний висновок не має сили висновку судової експертизи, а є висновком спеціаліста, і що вказаний доказ є достатнім, який підтверджує, що вартість відновлення нежилої будівлі (магазин «HARLEI DAVIDSON»), розташованої за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул.Розумовська, буд. 19, яка постраждала внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від 19.01.2022, становить 638096,00 грн.
Також матеріалами справи підтверджується, що на підставі виконаних ФОП Гриценком А Г. підрядних робіт по відновленню пошкодженого майна відповідно до умов договору підряду № 22/01/01-ФОП від 20.01.2022, загальні витрати за договором підряду, понесенні позивачем - власником пошкодженого майна складають 618000,00 грн, що підтверджується актом № 1 за червень 2022 року приймання виконаних робіт та наявними в матеріалах справи відповідними платіжними дорученнями.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У статті 1166 Цивільного кодексу України міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за шкоду, завдану майну, та підстави її виникнення.
Так, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. Зазначені підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом. Якщо закон змінює, обмежує або розширює коло підстав, необхідних для покладення відповідальності за завдану шкоду, то мова йде про спеціальні підстави відповідальності, що характеризують особливості тих чи інших правопорушень. Наприклад, завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, володілець якого відповідає незалежно від наявності вини.
Колегія суддів зазначає, що особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим мають однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
Отже, для відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, достатньо лише трьох підстав: наявність шкоди; протиправна дія заподіювача шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили. Тому її називають підвищеною. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2022 у справі № 184/1461/20-ц (провадження № 61-14226св21).
Встановивши наявність шкоди, спричиненої позивачу протиправною поведінкою водія ОСОБА_1 , причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача шкоди, а також наявність вини водія ОСОБА_1 забезпеченого транспортного засобу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ДТП, внаслідок якої було завдано шкоду позивачу - власнику магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , є страховим випадком, а тому в страховика виник обов'язок виплатити страхове відшкодування за завдану забезпеченим транспортним засобом шкоду.
Разом із цим, навіть якщо допустити відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу та закриття кримінального провадження відносно нього, це все одно не звільняє від обов'язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, у зв'язку з чим ДТП, яка сталась 19.01.2022 за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої позивачу спричинена майнова шкода, є страховим випадком, а тому у страховика виник обов'язок виплатити страхове відшкодування за шкоду, завдану забезпеченим транспортним засобом, про що обґрунтовано зазначив суд першої інстанції.
Доводи скаржника стосовно того, що водій ОСОБА_1 19.01.2022 керував автобусом у хворобливому стані, шкода була завдана внаслідок непереборної сили (різкого погіршення стану здоров'я), що відповідно до умов підпункту 5.1.14. пункту 5.1. договору страхування №350320716.21 від 25.01.2021 не є страховими випадком, колегія суддів відхиляє, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б однозначно свідчили, що причиною ДТП був хворобливий стан водія ОСОБА_3 , а відповідні твердження апелянта ґрунтуються на припущеннях.
Згідно із абзацом другим частини першої статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
З урахуванням того, що 01.12.2022 АТ «Страхова компанія ІНГО» частково виплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі 311248,25 грн, решта суми у розмірі 306751,75 грн залишилась не виплаченою.
Відтак, з урахуванням наданих позивачем доказів щодо спричинення йому матеріальних збитків у розмірі 618000,00 грн внаслідок ДТП, яка сталось 19.01.2022, а також часткової виплати позивачу страхового відшкодування у розмірі 311248,25 грн, колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду Одеської області, що на АТ «Страхова компанія ІНГО» покладається обов'язок виплатити позивачу страхове відшкодування майнової шкоди в розмірі 306751,75 грн, які є обґрунтовані та підтверджені долученими до матеріалів справи доказами.
Натомість вимога позивача саме про солідарне стягнення з відповідачів матеріальної шкоди внаслідок ДТП є безпідставною, оскільки в даному випадку вимога про стягнення матеріальної шкоди внаслідок ДТП підлягає заявленю лише до страховика - АТ «Страхова компанія ІНГО», оскільки, як зазначалося, покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог до ТОВ «Гюнсел».
Щодо витрат на професійну правничу допомогу
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1)попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2)визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3)розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. У частині третій цієї ж статті визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із частинами першою, другою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Згідно із частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З матеріалів справи вбачається, що позивач дотримався вимог щодо строків звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу і подання відповідних доказів на виконання частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до положень частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Для підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивач надав такі докази понесення витрат на професійну правничу допомогу:
-договір про надання правової допомоги (адвокатські послуги) №123, укладений 12.10.2022 між ФОП Генсіровським Є.О. (замовником) та адвокатом Буяклу Наталією Яківною (виконавцем);
-протокол погодження договірної ціни з надання правової допомоги (адвокатських послуг), що є додатком до договору про надання правової допомоги (адвокатські послуги) №123 від 12.10.2023;
-акт здачі-приймання наданих послуг №1 від 15.06.2023 за договором №123 від 12.10.2022.
Також матеріали справи містять копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 23.12.2022.
Із наданих доказів вбачається, що 12.10.2022 між ФОП Генсіровським Є.О. (замовником) і адвокатом Буяклу Наталією Яківною укладено договір про надання правової допомоги (адвокатські послуги) №123 (надалі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з надання замовнику правової допомоги (адвокатські послуги), а замовник зобов'язується оплатити такі послуги.
Відповідно до пункту 2.1. договору вартість послуг з надання правової допомоги (адвокатські послуги), які передбачені пунктом 1.2. договору, встановлюється в протоколі погодження договірної ціни за фактично виконану роботу або авансовим платежем згідно виставленого рахунку.
У розділі 3 договору сторони погодили порядок розрахунків.
Так, за результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної із сторін. В акті вказується обсяг наданої виконавцем правової допомоги та її вартість (пункт 3.1). Розрахунок по договору здійснюються замовником за послуги, надані за цим договором, протягом 5-ти банківських днів з дати підписання сторонами акту здачі-приймання наданих послуг, який є підставою для проведення взаєморозрахунків між сторонами (пункт 3.3). Сума, вказана в пункті 3.1. даного договору, є гонораром виконавця за надання правової допомоги (пункт 3.4.).
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Відповідно до п.3 ст.631 Цивільного кодексу України сторони дійшли до взаємної згоди, що умови договору застосовуються до взаємовідносин між ними з моменту підписання договору (пункт 6.1. договору).
Згідно із пунктом 8.1. договору додатком №1 до нього є протокол погодження договірної ціни з надання правової допомоги (адвокатських послуг).
У протоколі погодження договірної ціни з надання правової допомоги (адвокатських послуг) сторони погодили, що договірна ціна складає 30000,00 грн.
15.06.2023 між ФОП Генсіровським Євгеном Олександровичем і адвокатом Буяклу Наталією Яківною підписано акт здачі-приймання наданих послуг №1 за договором №123 від 12.10.2022 на суму 30000,00 грн, в якому зазначено перелік наданих адвокатом послуг, а саме: збір доказів до матеріалів справи; складання адвокатських запитів; написання позовної заяви; складання інших процесуальних документів; участь адвоката у судових засіданнях та супроводження.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).
Дана позиція є усталеною і підтверджується, зокрема, постановами Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 28.06.2022 у справі №910/5543/21, від 15.06.022 у справі №911/2652/17(911/3581/20), від 07.06.2022 у справі №906/323/21, від 14.06.2022 у справі №922/2321/20(922/2139/21), від 31.05.2022 у справі №927/727/21, від 31.05.2022 у справі №927/728/21, від 23.12.2021 у справі №923/560/17, від 18.05.2022 у справі №922/2339/21, від 22.01.2021 у справі №925/1137/19, від 11.05.2022 у справі №902/974/21, від 10.11.2021 у справі № 329/766/18, від 01.09.2021 у справі №178/1522/18.
У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами частини третьої 3 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який, в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. За приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час
Відповідно до частин першої, другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:
(1)договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині другій статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);
(2)за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;
(3)як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
(4)адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
(5)адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;
(6)відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18.
Колегія Південно-західного апеляційного господарського суду, дослідивши договір про надання правової допомоги (адвокатські послуги) №123 від 12.10.2022, встановила, що у договорі сторонами узгоджено, що вартість послуг з надання правової допомоги (адвокатські послуги), які передбачені пунктом 1.2. договору, встановлюється в протоколі погодження договірної ціни за фактично виконану роботу або авансовим платежем згідно виставленого рахунку (пункт 2.1).
У протоколі погодження договірної ціни з надання правової допомоги (адвокатських послуг), що є додатком №1 до договору про надання правової допомоги (адвокатські послуги) №123 від 12.10.2022, сторони визначили договірну ціну, яка складає 30000,00 грн.
Тобто, сторони визначили гонорар у фіксованому розмірі.
Факт надання та отримання наданих послуг за договором та додатком №1 до нього на загальну суму 30000,00 грн сторони зафіксували в акті здачі-приймання наданих послуг №1 від 15.06.2023.
З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі про надання правової допомоги (адвокатські послуги) №123 від 12.10.2022 у вигляді фіксованої суми.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21
У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив'язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
З огляду на викладене Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає про те, що у контексті цієї справи, що переглядається, фіксований розмір гонорару, погоджений між позивачем та адвокатом у договорі про надання правової допомоги (адвокатські послуги) №123 від 12.10.2022 та додатку №1 до нього, означає те, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання умов договору та призвели до настання цих умов не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару у цих конкретних правовідносинах, що склалися між позивачем і його адвокатом у цій справі, як і не має значення витрачений адвокатом позивача час на надання послуг правничої допомоги та зазначеного кількості витрат такого часу в детальному описі робіт адвоката.
З урахуванням викладеного, вартість послуг з надання правничої допомоги була погоджена між позивачем та адвокатом в договорі про надання правової допомоги (адвокатські послуги) №123 від 12.10.2022 та додатку №1 до нього у фіксованому розмірі, який не змінюється в залежності від обсягу наданих послуг та витраченого адвокатом часу, а отже, є чітко визначеним.
Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1)чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України , також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України ).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України , може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Як зазначив Верховний Суд в постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
З огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, участь у судових засіданнях під час розгляду справи судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в даній справі витрати на правову допомогу в сумі 30000,00 грн є пов'язаними з даною справою, підтвердженими наданими доказами, відповідають критерію розумності таких витрат, їх співмірності з ціною позову.
Доводи відповідача-2 щодо неспівмірності витрат на правову допомогу не містять відповідних обґрунтувань та не підтверджені жодними доказами у справі, а є лише припущеннями, які ґрунтуються на суб'єктивній оцінці відповідачем вартості адвокатських витрат, а не на фактичних доказах, що підтверджують невідповідність цих витрат.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про доведеність та обґрунтованість понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у даній справі.
Висновки суду апеляційної інстанції
В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи скаржника не спростовують висновків Господарського суду Одеської області, викладених у оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає, а в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Розподіл судових витрат
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України,
Південно-західний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Одеської області від 29.06.2023 у справі №916/303/23 залишити без змін.
3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 20.11.2023 (у зв'язку з перебуванням судді-учасника колегії К.В. Богатиря у підготовці суддів для підтримання кваліфікації в Національній школі суддів України відповідно до наказу голови суду від 17.10.2023 №258-к).
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя К.В. Богатир
Суддя С.В. Таран