ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2023 року м. ОдесаСправа № 916/613/23
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,
секретар судового засідання: І.С. Мисько,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Г.В. Вишневська
від відповідача: С.В. Мошун, Д.А. Горбєй
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство»
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.09.2023 (суддя Т.В. Д'яченко, м.Одеса, повний текст складено 08.09.2023) про закриття провадження
у справі №916/613/23
за позовом Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство»
до відповідача: Дочірнього підприємства «Сісайд (Україна)» Товариства з обмеженою відповідальністю «Seaside-Comercio E Servios, LDA»
про повернення майна,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і заперечень відповідача
Приватне акціонерне товариство «Українське Дунайське пароплавство» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства «Сісайд (Україна)» Товариства з обмеженою відповідальністю «Seaside-Comercio E Servios, LDA» про зобов'язання вчинити певні дії, а саме: повернути Приватному акціонерному товариству «Українське Дунайське пароплавство» ліхтери: УДП-ДМ-2409, УДП-ДМ-2290, УДП-ДМ-2305, УДП-ДМ-1051, УДП-ДМ-1059, УДП-ДМ-1062, УДП-ДМ-2151, УДП-ДМ-1006 до порту Ізмаїл власним коштом і своїми силами.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що 01.09.2013 між Приватним акціонерним товариством «Українське Дунайське пароплавство» та Дочірнім підприємством «Сісайд (Україна)» Товариства з обмеженою відповідальністю «Seaside-Comercio E Servios, LDA» було укладено договір №346 КФО про організацію внутрішньопортових перевезень та накопичення зернових вантажів флотом Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство».
Згідно із умовами договору для організації накопичення, внутрішньоакваторіального перевезення та перевалки зернових вантажів та продуктів, Приватне акціонерне товариство «Українське Дунайське пароплавство» передало у користування відповідача 8 ліхтерів у морському порту Южний на строк до грудня 2013 року з можливістю пролонгації дії договору. Відповідач фактично прийняв ліхтери у користування з 01.09.2013 та досі з користування їх не повернув, зазначене підтверджується акцептованими та сплаченими відповідачем рахунками та підписаними сторонами спору актами виконаних робіт (наданих послуг) за період з 01.01.2015 до травня 2020 року - моменту закінчення строку дії документів Регістру (копії рахунків та актів виконаних робіт (наданих послуг) додаються), укладеними адендумами № 1 від 24.12.2013, № 2 від 25.12.2014, № 3 від 16.12.2015, № 4 від 06.06.2016, № 5 від 29.12.2016, № 6 від 22.11.2017, № 7 від від 30.11.2018, № 8 від 06.12.2019, № 9 від 23.12.2020, що є невід'ємними частинами договору, актом обстеження технічного стану ліхтерів за результатами інспектування за 2021 рік.
За поясненнями позивача, строк дії договору згідно наведених адендумів продовжувався сторонами 9 років та закінчився 31.12.2021, проте після спливу терміну дії договору відповідач повернення суден в порушення умов договору та чинного законодавства не здійснив.
Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що у відповідь на лист відповідача від 12.04.2023 №1204, а саме, щодо можливості здійснення буксирування від морського порту Південний до порту Ізмаїл вказаних в позовній заяві ліхтерів, Командувач угруповання різнорідних сил BMC ЗС України листом від 13.04.2023 за вих.№649/211/Ю9/1058/У/ОКП повідомив про те, що перехід з порту Південний до порту Ізмаїл, у разі його здійснення поза рамками Ініціативи щодо безпечного транспортування зерна та продуктів харчування з портів Одеса, Південний, Чорноморськ, несе високий ступінь ризику для екіпажів та суден, що його здійснюватимуть. З лютого 2022 року Російська Федерація оголосила північно-західну частину Чорного моря зоною проведення спеціальної військової операції (ПРИП Новороссийск 341) та зберігає здатність виявляти і наносити вогневе ураження будь-яким надводним цілям у зазначеній зоні. При цьому повідомив, що небезпека для вказаних суден є особливо значною внаслідок їх великого розміру та малої швидкості руху на переході.
Також, у відповідь на лист відповідача від 14.04.2023 №1404/2, а саме, щодо можливості здійснення буксирування від морського порту Південний до порту Ізмаїл вказаних в позовній заяві ліхтерів, Державне підприємство «Адміністрація морських портів України», до функцій якого за положеннями статті 15 Закону України «Про морські порти України», віднесено організацію та забезпечення безпеки мореплавства, в листі від 19.04.2023 за вих.№1188/10-09-01/Вих зазначило, що у північно-західній частині Чорного моря діє воєнна небезпека, обумовлена веденням бойових дій. Діючи як країна агресор, РФ оголосила цю частину Чорного моря районом проведення «спеціальної операції» та незаконно заборонила перебування суден в «забороненому районі», оголосивши їх такими, що несуть терористичну загрозу, тим самим порушуючи всі норми міжнародного права та свободи судноплавства, віднесла цивільні судна до «суден-терористів». Незважаючи на функціонування морського гуманітарного коридору, агресор зберігає можливість наносити ракетні удари по цивільним суднам, що не залучені до Ініціативи, на переході морем в північно-західній частині Чорного моря. Відповідно до листа Оперативного командування «Південь» Міністерства оборони України від 03.12.2022 №91/2708, Україна не може в односторонньому порядку забезпечити безпечні умови плавання в північно-західній частині Чорного моря, у тому числі і в територіальному морі України.
Крім того, щодо можливості повернення ліхтера УДП-ДМ-2290 відповідач зазначив, що у листі від 09.02.2023 №9154/1828 Командувач Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 09.02.2023 №9154/1828 повідомив, що враховуючи невідкладність здійснення відповідних заходів для організації оборони та екстреність умов перших днів війни, ліхтер УДП-ДМ-2290, за погодженням та при сприянні морської адміністрації, було задіяно для потреб оборони порту, відбуксировано портовими буксирами та затоплено на відхідному каналі морського порту Південний.
Відтак відповідач зазначив, що внаслідок незалежних від відповідача причин, повернення ліхтера УДП-ДМ-2290, а саме, до його підйому силами осіб, що використали такий ліхтер для затоплення, є неможливим.
Надалі, 11.08.2023 від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі, яке мотивоване тим, що між позивачем та відповідачем було укладено угоду №324-і-ДУФ-23 від 17.07.2023 про визначення порядку виконання зобов'язання щодо повернення майна за договором на організацію внутрішньопортових перевезень і накопичення зернових вантажів флотом Приватному акціонерному товариству «Українське Дунайське пароплавство» від 01.09.2013 №346 КФО, та цією угодою сторони договору змінили порядок виконання його умов, а саме, в частині, що стосується порядку повернення відповідачем ліхтерів позивачу.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.09.2023 закрито провадження у справі.
Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що оскільки на момент розгляду справи сторонами врегульовано питання щодо виконання зобов'язання з повернення ліхтерів: УДП-ДМ-2409, УДП-ДМ-2290, УДП-ДМ-2305, УДП-ДМ-1051, УДП-ДМ-1059, УДП-ДМ-1062, УДП-ДМ-2151, УДП-ДМ-1006, зобов'язання щодо повернення яких є предметом розгляду справи, шляхом укладання 17.07.2023 угоди 324-і-ДУФ-23 про визначення порядку виконання зобов'язання щодо повернення майна за договором на організацію внутрішньопортових перевезень і накопичення зернових вантажів флотом Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» від 01.09.2013 №346 КФО, то наразі відсутній предмет спору, адже самими сторонами врегульовані спірні питання. З огляду на викладене, суд закрив провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги
Не погодившись з ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.09.2023, Приватне акціонерне товариство «Українське Дунайське пароплавство» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржувану ухвалу в частині зобов'язання Дочірнього підприємства «Сісайд (Україна)» ТОВ «SEASIDE-COMERCIO E SERVICOS, LDA» вчинити певні дії, а саме, повернути Приватному акціонерному товариству «Українське Дунайське пароплавство» в порт Ізмаїл ліхтер УДП-ДМ-2290, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції у цій частині.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Одеської області, закриваючи провадження у справі, не прийняв до уваги та не надав належної правової оцінки тому факту, що угода від 17.07.2023 № 324-ф-ДУФ-23 визначає порядок повернення з користування тільки 7 одиниць флоту, крім ліхтеру ДМ-УДП-2290. Порядок повернення ліхтеру ДМ-УДП-2290 не був визначений сторонами у зв'язку з достеменно невідомим технічним станом ліхтеру. Суд не надав належної уваги умовам пункту 2 угоди, яким визначено, що питання про повернення фрахтувальником судновласнику ліхтеру УДП-ДМ-2290 буде вирішено сторонами окремо після встановлення його технічного стану, поза межами цієї угоди (тобто питання повернення цього ліхтеру не врегульовано угодою), не зробив вичерпного обґрунтованого висновку по суті виконання відповідачем обов'язку повернення ліхтеру УДП-ДМ-2290 за договором від 01.09.2013р. №346 КФО, не врегулював спір між сторонами.
Також апелянт зазначив, що поза увагою суду залишилися заперечення позивача про те, що наданий відповідачем лист ВМС ЗС України № 154 1828 від 09.02.2023, адресований Приватному акціонерному товариству «Українське Дунайське пароплавство», не може бути підтвердженням невинуватості відповідача у загибелі майна та підставами звільнення його від обов'язку повернути власнику ліхтер УДП-ДМ-2290, який нібито було затоплено внаслідок незалежних від відповідача причин, на підставі розпорядження Командувача ВМС ЗСУ для проведення оборони порту Південний, оскільки, по-перше, зазначений лист є неналежним доказом, на адресу позивача від ВМС ЗС України такий лист не надходив, про що позивач вже зазначав суду; по-друге, ДП «АМПУ» не підтвердило Приватному акціонерному товариству «Українське Дунайське пароплавство» ані інформацію про наявність в акваторії морського порту Південний баржі УДП-ДМ-2290, ані факту затоплення баржі; по-третє, порядок вилучення майна для потреб ЗСУ врегульовано Законом України від 17.05.2012 № 4765-VI «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», яким чітко визначено механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна в умовах воєнного стану, належних доказів відчуження або вилучення майна ЗСУ відповідач не надав.
Позиція відповідача щодо апеляційної скарги
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржувану ухвалу суду залишити без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.
Заперечуючи проти апеляційної скарги відповідач зазначив, що ліхтер ДМ-УДП-2290 внаслідок фактичних дій зі сторони ВМС ЗСУ вибув з володіння відповідача поза його волею, внаслідок чого сторонами в пункті 2 угоди і було визначено, що порядок повернення такого ліхтеру буде окремо визначено сторонами після встановлення його технічного стану, що є неможливим без здійснення підняття із затопленого в надводний стан.
При цьому відповідач зауважив, що сторонами в угоді визначено відкладальні умови, а саме: (1) визначення технічного стану ліхтеру ДМ-УДП-2290; (2) окреме вирішення сторонами питання щодо повернення ліхтеру ДМ-УДП-2290. З настанням цих умов у відповідача може виникнути зобов'язання щодо повернення зазначеного ліхтеру.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2023.
У зв'язку з тим, що на час надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/613/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили, ухвалою суду від 25.09.2023 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.09.2023 про закриття провадження у справі №916/613/23 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/613/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
29.09.2023 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи №916/613/23.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.09.2023 про закриття провадження у справі №916/613/23 залишено без руху з підстав відсутності доказів надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів листом з описом вкладення на адресу відповідача - Дочірнього підприємства «Сісайд (Україна)» Товариства з обмеженою відповідальністю «Seaside-Comercio E Servios, LDA». Встановлено скаржнику строк для усунення недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Роз'яснено скаржнику, що якщо не будуть усунуті недоліки апеляційної скарги, апеляційна скарга вважається неподаною і повертається скаржнику.
В межах встановленого ухвалою суду апеляційної інстанції від 04.10.2023 строку від Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги (вх.№2980/23/Д1 від 05.10.2023).
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.09.2023 про закриття провадження у справі №916/613/23. Встановлено відповідачу строк до 31.10.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу. Роз'яснено учасникам справи про їх право в строк до 31.10.2023 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. З огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, постановлено розглянути апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» поза межами строку, встановленого у частині другій статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк. Розгляд справи №916/613/23 призначено на 14.11.2023 о 12:00 год.
12.10.2023 від Дочірнього підприємства «Сісайд (Україна)» Товариства з обмеженою відповідальністю «Seaside-Comercio E Servios, LDA» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№2980/23/Д2 від 12.10.2023).
З огляду на участь судді-учасника колегії К.В. Богатиря з 13.11.2023 по 17.11.2023 у підготовці суддів для підтримання кваліфікації в Національній школі суддів України відповідно до наказу голови суду від 17.10.2023 №258-к, що унеможливить розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні, призначеному на 14.11.2023, ухвалою суду від 18.10.2023 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.09.2023 про закриття провадження у справі №916/613/23 відбудеться 06.11.2023 о 12:00 год.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.
В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Південно-західний апеляційний господарський суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як зазначалось, звертаючись із апеляційною скаргою позивач оскаржує ухвалу суду тільки у частині зобов'язання відповідача повернути Приватному акціонерному товариству «Українське Дунайське пароплавство» в порт Ізмаїл ліхтер УДП-ДМ-2290.
З матеріалів справи вбачається, що місцевий господарський суд, розглянувши клопотання відповідача про закриття провадження у справі, встановив наявність підстав для закриття провадження у вказаній частині вимог у даній справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Перелік підстав закриття провадження у справі визначений статтею 231 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.
Одночасно необхідно зазначити, що предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення щодо якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення (така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04).
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а, відповідно, і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб (постанова Верховного Суду від 20.09.2021 у справі №638/3792/20).
Водночас оцінка на предмет взяття чи не взяття до уваги судом під час закриття провадження у справі наявності неврегульованих питань має здійснюватися з урахуванням заявлених позовних вимог, тобто, чи ці неврегульовані питання впливають або чи можуть вплинути на результат розгляду заявлених позовних вимог.
Позов у цій справі поданий у зв'язку з неповерненням ліхтерів: УДП-ДМ-2409, УДП-ДМ-2290, УДП-ДМ-2305, УДП-ДМ-1051, УДП-ДМ-1059, УДП-ДМ-1062, УДП-ДМ-2151, УДП-ДМ-1006 до порту Ізмаїл після спливу терміну дії договору №346 КФО про організацію внутрішньопортових перевезень та накопичення зернових вантажів флотом Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство».
Так, 01.09.2013 між Приватним акціонерним товариством «Українське Дунайське пароплавство» (судновласником) та Дочірнім підприємством «Сісайд (Україна)» Товариства з обмеженою відповідальністю «Seaside-Comercio E Servios, LDA» (фрахтувальником) укладено договір №346 КФО про організацію внутрішньопортових перевезень та накопичення зернових вантажів флотом Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство», за умовами якого Приватне акціонерне товариство «Українське Дунайське пароплавство» передало у користування відповідача 8 вищевказаних ліхтерів у морському порту Южний на строк до грудня 2013 року з можливістю пролонгації дії договору.
За доводами позивача, строк дії вказаного договору продовжувався сторонами 9 років та закінчився 31.12.2021.
Відповідно до розділу 2 договору від 01.09.2013 №346 КФО фрахтувальник зобов'язаний повернути ліхтери судновласнику в технічному стані, зазначеному у актах приймання-передачі, складених на момент передачі ліхтерів фрахтувальнику. Фрахтувальник гарантує повернення ліхтерів судновласнику відповідно до умов цього договору. Буксирування прийнятих фрахтувальником ліхтерів з порту Южний до порту Ізмаїл після закінчення дії договору організовується фрахтувальником його силами, засобами та за його рахунок. Для виконання цієї операції можуть бути використані буксири фрахтувальника, а також буксири, найняті фрахтувальником у третіх осіб. Повернення ліхтерів із порту Южний до порту Ізмаїл виконується фрахтувальником без додаткового узгодження із судновласником протягом максимально 30 днів після закінчення терміну дії цього договору. При доставленні ліхтерів із порту Южний фрахтувальник несе повну відповідальність за схоронність ліхтерів та їх технічний стан. Дозвіл на перехід ліхтерів із порту Южний до порту Ізмаїл фрахтувальник забезпечує за свій рахунок та своїми силами.
Поряд з цим, під час розгляду справи в суді першої інстанції сторонами даного спору 17.07.2023 укладено угоду 324-і-ДУФ-23 (надалі - угода) про визначення порядку виконання зобов'язання щодо повернення майна за договором на організацію внутрішньопортових перевезень і накопичення зернових вантажів флотом Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» від 01.09.2013 №346 КФО.
Цією угодою сторони засвідчили, що повернення фрахтувальником судновласнику ліхтерів УДП-ДМ-2409, УДП-ДМ-2305, УДП-ДМ-1051, УДП-ДМ-1059, УДП-ДМ-1062, УДП-ДМ-2151, УДП-ДМ-1006, здійснюється в морському порту Південний біля причалів 1 та 2 (пункт 1 угоди).
Відповідно до пункту 3 угоди на момент її укладення ліхтери УДП-ДМ-2409, УДП-ДМ-2290, УДП-ДМ-2305, УДП-ДМ-1051, УДП-ДМ-1059, УДП-ДМ-1062, УДП-ДМ-2151, УДП-ДМ-1006 виведені з експлуатації, документи Регістру судноплавства України на них втратили чинність. Ліхтери перебувають у морському порту Південний.
У пункті 4 угоди фрахтувальник засвідчив, що у зв'язку із наслідками збройної агресії проти України та дією воєнного стану, він не має можливості самостійно забезпечити повернення майна судновласнику на погоджених сторонами в договорі на організацію внутрішньопортових перевезень і накопичення зернових вантажів флотом Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» від 01.09.2013 №346 КФО умовах.
Підпунктом 5.1. пункту 5 угоди визначено, що судновласник самостійно та за свій рахунок організовує перехід ліхтерів УДП-ДМ-2409, УДП-ДМ-2305, УДП-ДМ-1051, УДП-ДМ-1059, УДП-ДМ-1062, УДП-ДМ-2151, УДП-ДМ-1006 з морського порту Південний до морського порту Ізмаїл або морського порту Усть-Дунайськ (за вибором судновласника).
Розмір витрат з повернення ліхтерів не може перевищувати еквівалент у національній валюті 95707 USD з ПДВ, за курсом НБУ на дату виставлення рахунку від судновласника фрахтувальнику (пункт 6 угоди).
В той же час, умовами пункту 2 угоди визначено, що питання щодо повернення фрахтувальником судновласнику ліхтеру УДП-ДМ-2290 буде вирішено сторонами окремо після встановлення його технічного стану, поза межами цієї угоди.
Таким чином, в угоді сторонами узгоджено новий порядок повернення 7 одиниць ліхтерів, ніж той, що викладено у договорі від 01.09.2013 №346 КФО про організацію внутрішньопортових перевезень та накопичення зернових вантажів флотом Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство».
Стосовно ліхтеру УДП-ДМ-2290 колегія суддів зазначає, що сторони в угоді не визначили інший строк чи інший порядок повернення ліхтеру УДП-ДМ-2290, у зв'язку з чим зобов'язання відповідача з повернення останнього на умовах договору від 01.09.2013 №346 КФО не є припиненим.
Окрім того, як слушно зазначає скаржник, поза увагою суду першої інстанції залишилися заперечення позивача проти доводів відповідача про затоплення ліхтеру, в яких позивач вважає наданий відповідачем лист ВМС ЗС України № 154 1828 від 09.02.2023 про затоплення ліхтеру УДП-ДМ-2290 неналежним доказом у справі.
З урахуванням викладеного, Південно-західний апеляційний господарський суд, діючи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, зазначає, що спір між сторонами щодо повернення ліхтеру УДП-ДМ-2290 існує, зобов'язання відповідача з повернення останнього не є припиненим і питання щодо нового порядку повернення цього ліхтеру залишилось неврегульованим між сторонами.
У зв'язку з наведеним є неспроможними твердження відповідача стосовно того, що сторонами в угоді визначено відкладальні умови, з настанням яких у відповідача може виникнути зобов'язання щодо повернення спірного ліхтеру.
Отже, зважаючи на викладене, суду першої інстанції необхідно було достеменно встановити, чого ним зроблено не було, наявність/відсутність між сторонами спору щодо повернення ліхтеру УДП-ДМ-2290, у тому числі перевірити, чи є існуючим/припиненим передбачене договором від 01.09.2013 №346 КФО зобов'язання відповідача з повернення ліхтеру, дослідити питання щодо визначення/невизначення сторонами нового порядку повернення спірного ліхтеру.
За наведених обставин доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, у зв'язку з чим її слід задовольнити з мотивів, викладених у цій постанові.
Частиною третьою статті 271 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Відповідно до статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Отже, з огляду на встановлені апеляційним судом обставини відсутності підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання Дочірнього підприємства «Сісайд (Україна)» Товариства з обмеженою відповідальністю «Seaside-Comercio E Servios, LDA» вчинити певні дії, а саме, повернути Приватному акціонерному товариству «Українське Дунайське пароплавство» ліхтер УДП-ДМ-2290, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду Одеської області від 04.09.2023 в цій частині є необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду в цій частині.
Зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції спір по суті не розглядався, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 269-271, 275, 281-284 ГПК України,
Південно-західний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.09.2023 скасувати в частині закриття провадження у справі № 916/613/23 щодо зобов'язання Дочірнього підприємства «Сісайд (Україна)» Товариства з обмеженою відповідальністю «Seaside-Comercio E Servios, LDA» вчинити певні дії, а саме, повернути Приватному акціонерному товариству «Українське Дунайське пароплавство» ліхтер УДП-ДМ-2290.
Направити справу в цій частині для продовження розгляду до Господарського суду Одеської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 20.11.2023 (у зв'язку з перебуванням судді-учасника колегії К.В. Богатиря у підготовці суддів для підтримання кваліфікації в Національній школі суддів України відповідно до наказу голови суду від 17.10.2023 №258-к).
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя К.В. Богатир
Суддя С.В. Таран