Головуючий І інстанції: Мельников Р.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2023 р. Справа № 520/10925/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Катунова В.В. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2023, по справі № 520/10925/23
за позовом ОСОБА_1
до Обласної медико-соціальної експертної комісії № 2 м. Черкаси
про визнання дій протиправними та анулювання довідки, зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, у якому просила:
- визнати незаконними дії Обласної МСЕК № 2 м. Черкаси 14.06.2022 при видачі 14.06.2022 довідки до огляду медико-соціальної експертної комісії № 636779 серія 12 ААВ;
- анулювати довідку до огляду медико-соціальної експертної комісії № 636779 серія 12 ААВ від 14.06.2022;
- зобов'язати Обласну МСЕК № 2 м. Черкаси видати ОСОБА_1 нову довідку до огляду медико-соціальної експертної комісії із зазначенням причини інвалідності згідно із законним клінічним діагнозом - «Мінно-вибухова травма. Множинні мінно-вибухові рвані рани»;
- стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 73100 грн.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2023 закрито провадження у справі в частині позовних вимог про анулювання довідки до огляду медико-соціальної експертної комісії № 636779 серія 12 ААВ від 14.06.2022.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2023 позовні вимоги залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору судом першої інстанції, зокрема апелянт вказала, що при видачі оскаржуваної довідки відповідачем здійснено заміну вірного діагнозу «Мінно-вибухова травма. Множинні мінно-вибухові рвані рани» на незаконний «загальне захворювання з ураженням опорно-рухливого апарату». Також, апелянт вказувала на безпідставне застосування судом першої інстанції підзаконних актів, які не регулюють правовідносини, що склались між сторонами, зокрема Постанова № 1356, Порядок № 306, Постанова № 452.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судовим розглядом, 14.06.2022 Обласною медико-соціальною експертною комісією м. Черкаси № 2 позивачу було видано довідку до акту огляду медико-соціальної експертної комісії № 636779 серія 12 ААВ, згідно якої встановлено І групу інвалідності із зазначенням обґрунтування причин інвалідності: «загальне захворювання з ураженням опорно-рухливого апарату».
Позивач, не погодившись із діями відповідача, вчиненими при видачі вказаної довідки, а саме зазначенням причини інвалідності, звернулась до суду із даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при виданні довідки до огляду медико-соціальної експертної комісії відповідач діяв у відповідності до діючого на той момент законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Статтею 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських об'єднань осіб з інвалідністю.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 № 2961-IV медико-соціальними експертними комісіями проводиться медико-соціальна експертиза повнолітніх осіб.
Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров'я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.
Медико-соціальні експертні комісії визначають: групу інвалідності, її причину і час настання. Особа може одночасно бути визнана особою з інвалідністю однієї групи і лише з однієї причини.
Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи» затверджено Положення про медико-соціальну експертизу, яким визначено проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
Відповідно до абз. 1 п. 3 Положення про медико-соціальну експертизу медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Згідно з п. 17 Положення про медико-соціальну експертизу визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Відповідно до абз. 1 п. 19 Положення про медико-соціальну експертизу комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
Пунктом 20 Положення про медико-соціальну експертизу визначено, що комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.
Також постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи» затверджено Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
Так, відповідно до п. 3 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.
Відповідно до п. 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності.
Причинами інвалідності є, зокрема:
загальне захворювання;
поранення, контузії, каліцтва, захворювання: одержані в районах бойових дій у період Другої світової війни та від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння у повоєнний період; від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях до 1 грудня 2014 р., а з 1 грудня 2014 р. - на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення, під час проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях; під час виконання робіт, пов'язаних з розмінуванням боєприпасів, незалежно від часу їх виконання.
Згідно з пунктом 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності підставою для встановлення I групи інвалідності є стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, неспроможності до самообслуговування і спричиняють до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011 № 561 затверджено Інструкцію про встановлення груп інвалідності.
Відповідно до п. 1.4 Інструкції № 561 медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Пунктом 1.10 Інструкції № 561 встановлено, що при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об'єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.
Судовим розглядом встановлено, що Обласна МСЕК № 2 м. Черкаси за наслідками дослідження медичних документів, що надійшли від КНП «Другий Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги», дійшла висновку про визнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю І групи від загального захворювання з ураженням опорно-рухового апарату, безтерміново.
Незгода позивача із діями Обласної МСЕК № 2 м. Черкаси полягає у запереченні зазначення відповідачем причини інвалідності «загальне захворювання», оскільки, на думку позивача, вірною є причина згідно із клінічним діагнозом - «Мінно-вибухова травма. Множинні мінно-вибухові рвані рани».
Обґрунтовуючи таку позицію позивач посилається на виписку із медичної карти стаціонарного хворого № 3022 від 06.04.2022, видану КНП «МКБЛ № 17 ХМР», згідно з якою основний діагноз: мінно-вибухова травма, виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 7808, видану 23.05.2022 КНП «Третя Черкаська Міська лікарня швидкої допомоги», консультативний висновок спеціаліста 01.06.2022 виданий лікарем-фахівцем КНП «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради».
Колегія суддів звертає увагу, що в силу положень ст. 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» при встановленні інвалідності медико-соціальна експертна комісія керується відповідним положенням, яке затверджується Кабінетом Міністрів України, а саме Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, п. 26 якого, у тому числі, визначено перелік причин інвалідності.
Так, на момент вчинення відповідачем оскаржуваних дій п. 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності № 1317 діяв в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27.03.2019 № 299, який серед причин інвалідності передбачав, у тому числі:
загальне захворювання;
поранення, контузії, каліцтва, захворювання: одержані в районах бойових дій у період Другої світової війни та від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння у повоєнний період; від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях до 1 грудня 2014 р., а з 1 грудня 2014 р. - на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення, під час проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях; під час виконання робіт, пов'язаних з розмінуванням боєприпасів, незалежно від часу їх виконання.
Пунктом 19-3 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що причинний зв'язок інвалідності з пораненнями чи іншими ушкодженнями здоров'я, одержаними особами, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях до 1 грудня 2014 р., а з 1 грудня 2014 р. - на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення, під час проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях встановлюється на підставі рішення міжвідомчої комісії з питань встановлення факту отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.
Також, відповідно до Порядку встановлення зв'язку інвалідності з пораненнями чи іншими ушкодженнями здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання встановлення зв'язку інвалідності з пораненням чи іншими ушкодженнями здоров'я» від 25.04.2018 № 306 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яким визначено порядок встановлення факту одержання ушкоджень здоров'я від боєприпасів на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації, визначено відповідний порядок щодо проходження міжвідомчої комісії та відповідного рішення.
Згідно з п. 1 Порядку № 306 цей Порядок визначає процедуру встановлення зв'язку інвалідності з пораненнями чи іншими ушкодженнями здоров'я, одержаними особами від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння (далі - ушкодження здоров'я від боєприпасів) на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях до 1 грудня 2014 р., а з 1 грудня 2014 р. - на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення (розмежування), під час проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (далі - територія проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях).
Дія цього Порядку поширюється також на осіб, яким встановлена інвалідність внаслідок ушкодження здоров'я на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях до набрання чинності Законом України від 14 листопада 2017 № 2203-VIII Про внесення змін до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту щодо посилення соціального захисту учасників антитерористичної операції, учасників Революції Гідності та членів сімей загиблих таких осіб.
Відповідно до п. 2 Порядку № 306 район проведення антитерористичної операції та період її проведення визначаються Антитерористичним центром при СБУ.
Перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Порядку № 306 визначено, що рішення про встановлення факту одержання особою ушкодження здоров'я від боєприпасів (далі - постраждала особа) на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях ухвалюється міжвідомчою комісією з питань встановлення факту отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (далі - міжвідомча комісія), яку утворює Мінветеранів.
При цьому, п. 5 Порядку № 306 визначено, що міжвідомча комісія відмовляє у встановленні факту одержання постраждалою особою ушкоджень здоров'я від боєприпасів на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у тому числі, у разі, коли, 2) ушкодження здоров'я від боєприпасів отримане не в період і не на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.
При цьому, з початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації зазначені акти були чинними, не скасовувались, а отже були обов'язковими до застосування, у тому числі відповідачем.
На підставі викладеного колегія суддів зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин нормативно-правові акти, якими врегульовувалось питання встановлення інвалідності, передбачали, що підставою для встановлення I групи інвалідності є стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені, у тому числі, захворюванням, травмою, з причини поранення, контузії, каліцтва, захворювання: одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.
Натомість, поранення, що стало підставою для встановлення позивачу інвалідності, отримано нею 03.03.2022 у м. Харкові.
Отже, відповідач, приймаючи рішення щодо встановлення ОСОБА_1 інвалідності та вказуючи причину «загальне захворювання» діях в межах чинного на той момент законодавства, та не мав правомірних підстав діяти іншим чином, зокрема при визначенні причини інвалідності позивача згідно із клінічним діагнозом - «Мінно-вибухова травма. Множинні мінно-вибухові рвані рани» застосовувати приписи п. 26 Положення № 1317, які передбачали у якості причин інвалідності поранення, контузії, каліцтва, захворювання: одержані від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння, оскільки поранення позивачем отримане не на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що в подальшому у правовому регулюванні спірного питання відбулись зміни.
Так, постановою Кабінету міністрів України від 02.12.2022 № 1356 «Про внесення зміни до Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності» доповнено п. 19-5, в якому було визначено: причинний зв'язок інвалідності з пораненням чи іншим ушкодженням здоров'я, одержаними від вибухонебезпечних предметів, встановлюється на підставі витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.2023 № 452 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо встановлення зв'язку інвалідності з пораненнями або іншими ушкодженнями здоров'я» було внесено зміни до п. 19-3 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2019 № 1217 «Питання медико-соціальної експертизи», яке доповнено п. 19-3 в наступній редакції: «Причинний зв'язок інвалідності з пораненнями чи іншими ушкодженнями здоров'я, одержаними особами, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях до 1 грудня 2014 p., а з 1 грудня 2014 p. до 24 лютого 2022 p. - на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення, під час проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, з 24 лютого 2022 р. - на території проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, встановлюється на підставі рішення міжвідомчої комісії з питань встановлення факту отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.".
Також, згідно до п. 4 Порядку встановлення зв'язку інвалідності з пораненнями чи іншими ушкодженнями здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання встановлення зв'язку інвалідності з пораненням чи іншим ушкодженнями здоров'я» від 25.04.2018 року № 306 зі змінами, для встановлення факту одержання ушкоджень здоров'я від боєприпасів на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської (федерації у Донецькій та Луганській областях, проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України постраждала особа (її законний представник або представник за дорученням, оформленим в установленому законом порядку) надсилає Мінветеранів письмову заяву.
Міжвідомча комісія розглядає подані документи, надсилає необхідні запити за підписом її голови (відповіді на запити надаються підприємствами, установами та організаціями у 14-денний строк, якщо інше не передбачено порядками надання відповідної інформації), у разі потреби уточнює інформацію про постраждалу особу, стосовно якої подано документи, і в місячний строк з дня надходження документів ухвалює рішення про встановлення факту одержання постраждалою особою ушкоджень здоров'я від боєприпасів на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України або рішення про відмову у встановленні факту одержання постраждалою особою ушкоджень здоров'я від боєприпасів на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Таким чином, з огляду на вказані вище зміни на теперішній час ОСОБА_1 не позбавлена можливості звернутись до відповідної комісії лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я за місцем проживання чи реєстрації для оформлення медичних документів для подальшого розгляду та прийняття відповідного рішення МСЕК щодо зміни причини інвалідності.
Колегія суддів вказує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 30.11.2020 у справі № 200/14695/19-а, від 30.04.2021 у справі № 160/12235/19, при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
Так, судовим розглядом не встановлено порушень відповідачем приписів Положення про медико-соціальну експертизу, Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності № 1317, Інструкції про встановлення груп інвалідності № 561 при проведенні медико-соціальної експертизи при встановленні інвалідності позивачу, з огляду на що колегія суддів погоджується висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій Обласної МСЕК № 2 м. Черкаси при видачі оскаржуваної довідки до огляду медико-соціальної експертної комісії та відповідно зобов'язання видати нову довідку.
Стосовно вимог апеляційної скарги щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди колегія суддів виходить з наступного.
Обґрунтовуючи необхідність відшкодування завданої моральної шкоди позивач зазначала, що в результаті умисної заміни відповідачем її діагнозу при виданні довідки до огляду медико-соціальної експертної комісії їй були заподіяні страждання.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно зі ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Отже, обов'язковою умовою відшкодування моральної шкоди є встановлений факт неправомірних рішень, дій чи бездіяльності особи, яка її завдала.
У той же час, за наслідками розгляду даної справи судом апеляційної інстанції не встановлено вчинення відповідачем протиправних дій, якими, на думку позивача, їй було завдано моральної шкоди.
За наведених обставин, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині.
З огляду на викладене колегія суддів зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів, переглянувши у межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2023 по справі № 520/10925/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді В.В. Катунов І.С. Чалий