ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2023 р. Справа № 520/11248/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,
Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2023, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., м. Харків, повний текст складено 13.07.23 у справі № 520/11248/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про відмову у призначення пенсії за віком від 20.03.2023 №204450014148;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з урахуванням періодів роботи відповідно до дублікату трудової книжки трудової книжки серія НОМЕР_1 від 02.02.2023, виданої військовою частиною НОМЕР_2 м. Харкова Державної прикордонної служби України;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до загального страхового стажу період роботи водієм у Радгоспі “Лук'янівський” (ВАТ “Лук'янівський”) з 07.05.1984 по 15.02.2003;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до загального страхового стажу період проходження військової служби з 20.10.1980 по 02.11.1982;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу період навчання з 01.09.1977 по 22.05.1979 згідно свідоцтва серія НОМЕР_3 від 27.06.1979 та період з 24.03.1980 по 09.07.1980 згідно свідоцтва серія ПП №807820 від 15.07.1980.
В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що не погоджується із оскаржуваним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про відмову у призначення пенсії за віком від 20.03.2023 №204450014148, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а його порушене право на призначення пенсії за віком таким, що підлягає поновленню.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про відмову у призначенні пенсії за віком від 20.03.2023 №204450014148.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням періодів роботи відповідно до дублікату трудової книжки трудової книжки серія НОМЕР_1 від 02.02.2023, виданої військовою частиною НОМЕР_2 м. Харкова Державної прикордонної служби України.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до загального страхового стажу період роботи водієм у Радгоспі "Лук'янівський" (ВАТ "Лук'янівський") з 07.05.1984 по 31.01.2003.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до загального страхового стажу період проходження військової служби з 20.10.1980 по 02.11.1982.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу період навчання з 01.09.1977 по 22.05.1979 згідно свідоцтва серія НОМЕР_3 від 27.06.1979 та період з 24.03.1980 по 09.07.1980 згідно свідоцтва серія ПП №807820 від 15.07.1980.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в загальному розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в загальному розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило суд першої інстанції скасувати його в частині задоволення позовних вимог. Ухвалити нове рішення у цій справі, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовної заяви до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії в повному обсязі.
В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Головне управління вважає, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення Харківським окружним адміністративним судом порушені положення ст.24 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року №1058-1V (із змінами), ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (із змінами), Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1. Після реєстрації в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області, заява ОСОБА_1 про призначення пенсії, за принципом екстериторіальності, розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області. Рішення №204450014148 від 20.03.2023 року прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області (копія рішення долучена до судової справи). Отже, вказане рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області не може переглянути чи змінити. При цьому, вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області на законних підставах та відповідно до положень чинного законодавства рішенням від 20.03.2023 №204450014148 відмовлено позивачу в призначенні пенсії. При цьому зазначає, що будь-які дії зобов'язального характеру як спосіб поновлення порушених прав, можуть бути застосовані судом виключно до того органу, дії, бездіяльність чи рішення якого оскаржується. Вказує, що судом першої інстанції у рішенні зазначено «допущених відповідачем», а не «відповідачами», проте не зрозуміло чому саме зобов'язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням періодів роботи відповідно до дублікату трудової книжки трудової книжки серія НОМЕР_1 від 02.02.2023, виданої військовою частиною НОМЕР_2 м. Харкова Державної прикордонної служби України та зарахувати до страхового стажу позивача періодів його роботи з 01.09.1977 - 22.05.1979, з 24.03.1980 - 09.07.1980, з 20.10.1980-02.11.1982, з 07.05.1984-15.02.2003 роки, у цій справі судом першої інстанції покладено на Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, адже Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області жодного рішення не виносило. Зазначає, що той факт, що позивач зареєстрований в м. Харкові та звернувся до Головного управління, не дає підстав для суду, виносити рішення та зобов'язувати вчинити певні дії, саме Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області, оскільки жодного рішення останнє не виносило. Вказує, що будь - які дії зобов'язального характеру як спосіб поновлення порушених прав, можуть бути застосовані судом виключно до того органу, дії, бездіяльність чи рішення якого оскаржується. Посилається на те, що зазначене вище стосується і стягнення на користь ОСОБА_1 судових витрат в загальному розмірі 536,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Вважає, що судом першої інстанції всебічно не досліджено всіх обставин справи та наявність необхідних доказів. Вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 20.03.2023 №204450014148 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є законним і правомірним, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року у справі № 520/11248/23 в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 винесене з порушенням чинного законодавства, є незаконним, а тому підлягає скасуванню.
Позивач та Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області не скористалися правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст.304 КАС України.
На підставі положень п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З урахуванням вимог наведеної вище норми КАС України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, оскаржуване рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ”.
Зазначене звернення було розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 20.03.2023 №204450014148 ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". В обґрунтування рішення зазначено, що відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 29 років. Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області на підставі наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу встановлено, що страховий стаж ОСОБА_1 складає 9 років 0 місяців 18 днів.
До загального страхового стажу заявника не було зараховано період його роботи з 01.09.1977- по 22.05.1979 згідно з свідоцтвом серія НОМЕР_3 від 27.06.1979 та з 24.03.1980 - по 09.07.1980 згідно з свідоцтвом ПП №807820 від 15.07.1980, оскільки відсутні підписи відповідальних осіб; з 07.05.1984 - по 15.02.2003 згідно з довідки №К-130 від 01.12.2022, оскільки підставою звільнення вказано відомості по зарплаті, однак довідки про заробітну плату не надано; з 20.10.1980 - по 02.11.1982 згідно з довідкою № 801/4 від 16.12.2022, оскільки підставою для видачі вказано військовий квиток НОМЕР_4 , в якому не читається рік народження.
Позивач, вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про відмову у призначення пенсії за віком від 20.03.2023 №204450014148, звернувся до суду з адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про відмову у призначення пенсії за віком від 20.03.2023 №204450014148 підлягає скасуванню, а належним способом відновлення порушеного права позивача, а також із метою усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах, є зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії позивача та зарахувати до загального страхового стажу спірні періоди.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами.
За приписами ст.8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. Розмір страхового стажу (стажу роботи) є одним із основних чинників для визначення розміру пенсійних виплат.
Згідно зі ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
За змістом ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п.2.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. №58 (далі по тексту - Інструкція №58) заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікованийробітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Пунктом 2.3 Інструкції №58 передбачено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення, згідно п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.
Відповідно до п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Розділом 5 Інструкції 58 визначено порядок оформлення дублікатів трудових книжок працівникам.
Відповідно до приписів п.5.1. Інструкції №58 особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов'язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки.
Згідно з пунктом 5.2 Інструкції №58 дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження" і "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).
Як встановлено з оскаржуваного рішення відповідача, для призначення (перерахунку) пенсії документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах, а позивачем подано дублікат трудової книжки серія НОМЕР_1 , виданий 02.02.2023.
Згідно наявної в матеріалах справи довідки від 05.01.2023 №12/75 Військової частини НОМЕР_2 вбачається, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України трудова книжка ОСОБА_1 була знищена в результаті авіаційного удару.
Колегія суддів звертає увагу, що виданий позивачу дублікат трудової книжки серія НОМЕР_1 від 02.02.2023 містить напис «Дублікат» у правому верхньому куті, титульна та остання сторінка скріплені печаткою військової частини НОМЕР_2 м. Харкова Державної прикордонної служби України. Дублікат містить повну інформацію стосовно дати прийняття на роботу, найменування підприємства, де працював позивач, а також відділ і посаду, на яку позивача було прийнято, крім того, зазначено, на підставі яких наказів приймався на роботу та звільнявся. Вказані записи зроблено чітко, зрозуміло та без будь-яких виправлень та неточностей (а.с. 17- 26).
В розумінні чинного законодавства дублікат оригіналу - це повторно оформлений документ для використання замість втраченого чи пошкодженого оригіналу, що має таку саму юридичну силу.
Відтак, отриманий позивачем дублікат трудової книжки має таку саму юридичну силу, як і її знищений оригінал, а тому неприйняття вказаного документу пенсійним органом при прийнятті оскаржуваного рішення є помилковим.
Згідно оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про відмову у призначення пенсії за віком від 20.03.2023 №204450014148 встановлено, що при обчисленні загального трудового стажу було відмовлено позивачу у зарахуванні періоду його роботи з 07.05.1984 по 15.02.2003 водієм в Радгоспі «Лук'янівський», оскільки підставою звільнення вказано відомості по зарплаті, однак довідки про заробітну плату не надано.
З приводу зазначеного вище, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно запису №10 у графі 4 дублікату трудової книжки, позивача прийнято на роботу в Радгоспі «Лук'янівський» водієм 2-го класу на підставі наказу №142 від 07.05.1984, на підставі наказу № 5-к від 31.01.2003 звільнений згідно ст.40 п.1 (ліквідація підприємства), що також підтверджується трудовою книжкою запис №31. (а.с.20).
Окрім того, на підтвердження зазначеного вище, в матеріалах справи міститься архівна довідка №К-130 від 01.12.2022 (а.с.29).
Так, пенсійним органом не було зараховано вказаний період страхового стажу, оскільки підставою звільнення в архівній довідці №К-130 від 01.12.2022, зазначено відомості по зарплаті, однак довідки про заробітну плату не надано.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що позивач працював в Радгоспі «Лук'янівський» водієм 2-го класу у період з 07.05.1984 по 31.01.2003, що підтверджується дублікатом трудової книжки серія НОМЕР_1 від 02.02.2023 та архівною довідкою №К-130 від 01.12.2022, трудова книжка не містить закреслень або виправлень та інше, а відтак відмова пенсійного органу зарахувати до загального страхового стражу період роботи позивача в Радгоспі «Лук'янівський» за період з 07.05.1984 по 31.01.2003 є необґрунтованою.
Крім того, встановлено, що пенсійним органом до страхового стажу не було зараховано період проходження військової служби позивача у лавах Радянської Армії з 20.10.1980 по 02.11.1982 на підставі того, що у військовому квитку НОМЕР_4 не читається рік народження, а довідка № 801/4 від 16.12.2022, видана Харківським районним ТЦК та СП, видана на підставі вказаного військового квитка.
З приводу зазначеного вище, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до приписів ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію зараховується військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки та органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Частиною 1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з ч.1 ст.8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Колегія суддів зазначає, що дублікат трудової книжки містить запис №04 від 11.10.1980 «Звільнений у зв'язку з призовом у радянську армію. Служба в лавах радянської армії з 20 жовтня 1980 року по 02 листопада 1982 року» (а.с. 19).
Проходження військової служби підтверджується виданим позивачу військовим квитком № НОМЕР_5 від 20.10.1980, а також довідкою №801/4 від 16.12.2022, виданою Харківським ТЦК та СП, що позивач 1962 року народження дійсно проходив військову службу в Збройних силах (а.с.31-43).
З огляду на наведене вище, проходження позивачем військової служби у лавах Радянської Армії з 20.10.1980 по 02.11.1982 підлягає зарахуванню до загального страхового стажу, а відтак пенсійним органом необґрунтованого не було зараховано вказаний період служби позивача.
З приводу незарахування до загального страхового стажу позивача періоду навчання позивача з 01.09.1977 по 22.05.1979 з мотивів відсутності підпису відповідальних осіб, колегія суддів зазначає наступне.
Так, зазначений період навчання позивача підтверджується свідоцтвом серія НОМЕР_3 від 27.06.1979 про те, що у період з 01.09.1977 по 22.05.1979 він навчався по програмі підготовки водіїв категорії «С», свідоцтво скріплене підписом та завірене печаткою, не містить виправлень та неточностей (а.с.45).
Згідно п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 8 Порядку №637 час навчання у вищих учбових, професіональних, учбово-виховних закладах, учбових закладах підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів, у аспірантурі, докторантурі й клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, які видані па підставі архівних даних і які містять відомості про період навчання.
Колегія суддів звертає увагу, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника (студента, учня, аспіранта, клінічного ординатора) здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник (студент, учень, аспірант, клінічний ординатор) не може нести і негативних наслідків за порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, відповідно до п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлена у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3). копія якої зберігається у пенсійній справі.
Отже, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності.
Відтак, враховуючи наведене вище, пенсійним органом було необґрунтовано не зараховано до страхового стажу період навчання позивача з 01.09.1977 по 22.05.1979 згідно свідоцтва серії НОМЕР_3 .
З приводу незарахування до страхового стажу позивача періоду з 24.03.1980 по 09.07.1980, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно дублікату трудової книжки (запис 01 від 14.11.1979) позивач прийнятий, робітником відділення №3 в Радгосп «Топільський» Харківської області та направлено на курси трактористів при радгоспі, наказ № 146к від 14.11.1979.
Відповідно до записів 02, 03 дублікату трудової книжки з 03.06.1980 після закінчення курсів робітник відділення №3 (наказ №75к від 03.06.1980) позивач 28.07.1980 призначений трактористом відділення №3 (наказ 99к від 05.08.1980) (а.с.19).
На підтвердження наведеного вище періоду навчання позивача також в матеріалах справи міститься свідоцтво серія ПП №807820 від 15.07.1980, скріплена печатками (а.с.46).
Так, пенсійним органом в оскаржуваному рішенні зазначається, що період з 01.09.1977 по 22.05.1979 не зарахований до страхового стажу, оскільки відсутні підписи відповідальних осіб.
Колегія суддів зазначає, що за загальним правилом, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації її права на соціальний захист шляхом призначення пенсії.
Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 30.09.2019 року у справі №638/18467/15-а.
Відтак, з огляду на наведене, необґрунтованим є незарахування пенсійним органом до страхового стажу періоду з 24.03.1980 по 09.07.1980 згідно свідоцтва серія ПП № 807820 від 15.07.1980.
Отже, висновки викладені в оскаржуваному рішенні пенсійного органу, зокрема, щодо незарахування періодів роботи, навчання та військової служби позивача, є необґрунтованими та такими, що суперечать наведеним вище висновкам суду апеляційної інстанції.
Таким чином, враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про відмову у призначення пенсії за віком від 20.03.2023 №204450014148 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Наведені в апеляційній скарзі доводи про те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області на законних підставах та відповідно до положень чинного законодавства зазначеним рішення було відмовлено позивачу в призначенні пенсії, є такими, що не узгоджуються із зазначеним вже вище.
При цьому, що стосується заявлених вимог ОСОБА_1 зобов'язального характеру, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 5 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Статтею 44 Закону №1058-IV врегульований порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії.
Відповідно до ч. 1 ст.44 Закону №1058 призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Відповідно до п. 1.1 Порядку 22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.
Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію
Пунктом 4.2 Порядку №22-1 передбачено, що при прийманні документів працівник сервісного центру, в тому числі: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до п.4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Пунктом 4.8 Порядку № 22-1 передбачено, що заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та «Про захист персональних даних». Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.
Пунктом 4.10 Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Отже, органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.
Так, заява позивача була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області, за результатами якої прийнято оскаржуване рішення про відмову у призначення пенсії за віком від 20.03.2023 №204450014148.
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку дії зобов'язального характер, як спосіб відновлення порушених прав, можуть бути застосовані судом до того органу рішення, якого оскаржується.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Харківській області не приймалося рішення по суті звернення ОСОБА_1 , а відтак, оскільки оспорюване рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, яке, як вже зазначалося вище, підлягає визнанню протиправним та скасуванню, саме на Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області має бути покладений обов'язок відновлення порушених прав позивача.
Відтак, висновки суду першої інстанції про те, що саме Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області має відновити порушені права позивача, поклавши обов'язок на останнє вчинення дій зобов'язального характеру, є помилковими та суперечать наведеному вище.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" та враховує положення "Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень", прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980 року.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку з метою належного захисту прав позивача належить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням періодів роботи відповідно до дублікату трудової книжки трудової книжки серія НОМЕР_1 від 02.02.2023, виданої військовою частиною НОМЕР_2 м. Харкова Державної прикордонної служби України.
При цьому, з огляду на вже наведені вище висновки суду апеляційної інстанції та з урахуванням наявності правових підстав для захисту прав позивача, належить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням періодів роботи відповідно до дублікату трудової книжки трудової книжки серія НОМЕР_1 від 02.02.2023, виданої військовою частиною НОМЕР_2 м. Харкова Державної прикордонної служби України; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи водієм у Радгоспі “Лук'янівський” (ВАТ “Лук'янівський”) з 07.05.1984 по 31.01.2003; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період проходження військової служби з 20.10.1980 по 02.11.1982; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1977 по 22.05.1979 згідно свідоцтва серія НОМЕР_3 від 27.06.1979 та період з 24.03.1980 по 09.07.1980 згідно свідоцтва серія ПП №807820 від 15.07.1980.
Вирішуючи питання судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено з матеріалів справи, позивачем при подачі адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн., що підтверджується квитанцією від 16.05.2023 наявною в матеріалах справи (а.с.1).
Оскільки за наслідками апеляційного перегляду підлягають задоволенню вимоги немайнового характеру (визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про відмову у призначення пенсії за віком від 20.03.2023 №204450014148 та похідні вимоги зобов'язального характеру), то саме за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1073 грн. 60 коп.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем (Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області) , як суб'єктом владних повноважень, не було доведено правомірність свого рішення, що є предметом оскарження у даній справі.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу позивача слід задовольнити частково, скасувавши рішення суду першої інстанції та прийнявши постанову про часткове задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2023 у справі №520/11248/23 - скасувати.
Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про відмову у призначення пенсії за віком від 20.03.2023 №204450014148.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням періодів роботи відповідно до дублікату трудової книжки трудової книжки серія НОМЕР_1 від 02.02.2023, виданої військовою частиною НОМЕР_2 м. Харкова Державної прикордонної служби України.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи водієм у Радгоспі “Лук'янівський” (ВАТ “Лук'янівський”) з 07.05.1984 по 31.01.2003.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період проходження військової служби з 20.10.1980 по 02.11.1982.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1977 по 22.05.1979 згідно свідоцтва серія НОМЕР_3 від 27.06.1979 та період з 24.03.1980 по 09.07.1980 згідно свідоцтва серія ПП №807820 від 15.07.1980.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1073 грн. 60 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Мінаєва
Судді В.А. Калиновський З.О. Кононенко