Кіровоградської області
"06" вересня 2006 р.
Справа № 5/153
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Змеула О.А.розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 5/153
за позовом: Державної податкової інспекції у м. Кіровограді
до відповідача І: Закритого акціонерного товариства "Кіровоградлітмаш", м. Кіровоград
відповідача ІІ: Обласного комунального підприємства "Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації", м. Кіровоград
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - відкрите акціонерне товариство "Кіровоградський ливарний завод", м. Кіровоград
про визнання права власності та зобов'язання вчинити дії
Представники:
від позивача - участі не брали
від відповідача І - Петлицька О.В., довіреність № б/н від 03.08.06 представник
від відповідача ІІ - участі не брали
від третьої особи - участі не брали
Державна податкова інспекція у м. Кіровограді звернулася до господарського суду з позовною заявою, яка містить позовні вимоги:
до Закритого акціонерного товариства "Кіровоградлітмаш" про визнання за Відкритим акціонерним товариством "Кіровоградський ливарний завод" права власності на наступні об'єкти нерухомого майна, що входять до складу цілісного майнового комплексу розташованого у м. Кіровограді, вул. Ливарна, 1: корпус товарів народного споживання - 3744 кв. м; корпус дільниці нестандартного обладнання - 2016 кв. м; корпус електроремонтного цеху - 3888 кв. м;
до Обласного комунального підприємства "Кіровоградське обласне об'єднання бюро технічної інвентаризації" про зобов'язання внести виправлення до технічного паспорту від 07.07.2004 року та зареєструвати право власності за відкритим акціонерним товариством "Кіровоградський ливарний завод" на зазначені спірні об'єкти нерухомого майна.
Заслухавши в судовому засіданні представника відповідача І, дослідивши наявні в справі докази, господарський суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Кіровоградлітмаш» було створене за участю ВАТ “Кіровоградський ливарний завод» і фізичних осіб - Шамілова В.М., Сосенко О.Я, Івченкова М.П., що слідує з установчого договору, зареєстрованого Реєстраційною палатою виконавчого комітету Кіровоградської міської ради 15 червня 2001 року.
Відкритим акціонерним товариством "Кіровоградський ливарний завод" були передані до статутного фонду ТОВ "Кіровоградлітмаш", правонаступником якого є ЗАТ "Кіровоградлітмаш", основні засоби, в числі яких був і корпус ремонтно-механічного цеху (РМЦ). Корпус ремонтно-механічного цеху передавався як цілісна одноповерхова будівля, без розподілу даного корпусу на окремі частки.
Факт передачі майна, зокрема, корпусу РМЦ, корпусу ФЛЦ, корпусу МЦ, гуртожитку 21, БМЗ, корпусу ПГ (свин.) засвідчений оригіналом відомості № 1 про передачу до господарського товариства основних засобів, будинків та споруд ВАТ “КЛЗ», який був погоджений керівником Регіонального відділення ФДМУ по Кіровоградській області Астафьєвою Л.Л.
Право власності на передані ТОВ "Кіровоградлітмаш" об'єкти: ливарний цех, модельний цех, ремонтно-механічний цех, склад (БМЗ) було оформлено за рішенням виконавчого комітету Новенської селищної ради Кіровського району м. Кіровограда № 95 від 27.07.2004 року, з доповненням за рішенням від 28.10.2004р. На підставі цього рішення закритому акціонерному товариству "Кіровоградлітмаш" було видано свідоцтво про право власності на 1/25 ч. комплексу будівель, розташованого по вул. Ливарна, 1 у селищі Новому від 04.11.2004р. № 6.
Позивач посилається на те, що площа корпусу РМЦ становить 3168 кв. м. Це твердження позивача відповідач спростував поданими документами: Технічний паспорт від 07.07.2004 р., в якому зазначено, що площа корпусу РМЦ становить - 17439,8 кв. м, Відомість № 1 про передачу основних засобів ВАТ "КЛЗ" до господарського товариства, в якій відсутній розподіл корпусу РМЦ на окремі частини, витяг з рішення № 14 від 17.06.2002 р. "Про надання земельної ділянки ЗАТ "Кіровоградлітмаш", рішення Новенської селищної раді від 27 грудня 2002 року "Про надання земельної ділянки в оренду" та Проект відведення земельної ділянки ЗАТ "Кіровоградлітмаш" від 21.12.2002 р. Вказані документи подані до справи.
ЗАТ "Кіровоградлітмаш" повідомив, що на підставі вказаних документів він 4 роки сплачує податки за оренду землі, на якій розташовані належні йому на праві власності об'єкти, серед яких знаходиться і корпус РМЦ.
Як зазначив у відзиві на позов відповідач І, вказані позивачем в позовній заяві три корпуси, визначені для продажу, а саме: корпус товарів народного споживання; корпус дільниці нестандартного обладнання; корпус електроремонтного цеху, йому не передавались і не знаходяться на балансі ЗАТ "Кіровоградлітмаш".
Станом на 01.12.2003 р. серед об'єктів (загальна кількість яких - 12), перелічених в інвентаризаційному опису № 1 основних засобів ВАТ "КЛЗ" відсутні вказані 3 корпуси. Даний факт підтверджений зведеним актом інвентаризації майна ВАТ "КЛЗ", складений, як зазначено у самому акті, на підставі первинних матеріалів інвентаризації. Відповідно до даного зведеного акту інвентаризації, кількість наявних, описаних під час інвентаризації майна ВАТ "КЛЗ", об'єктів складає саме 12 одиниць, як і зазначено в інвентаризаційному описі № 1.
Технічний паспорт ЗАТ "Кіровоградлітмаш" не містить відомостей щодо вказаних позивачем 3-х корпусів.
Таким чином, право власності відповідача І на нерухоме майно засвідчено передбаченими законодавством документами. Рішення виконавчого комітету Новенської селищної ради № 95 від 27.07.2004, № 130 від 28.10.2004 та свідоцтво про право власності від 04.11.2004 № 6, є чинними, не спростовані як позивачем так і третьою особою в даній справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно зі ст. 2 Закону України "Про судоустрій", суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Пунктом 3 ст. 3 зазначеного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами. Відповідно до п. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій", усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом. Відповідно до п. 3 ст. 6 зазначеного Закону, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона зарахована процесуальним законом.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 р. по справі N 1-2/2002 р. визначено, що частиною 2 статті 124 Конституції України передбачено право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права будь-якими не забороненими засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Право на судовий захист своїх прав не може бути обмежене. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 2 статті 1 ГПК України передбачено, що у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Відповідно пункту 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; (Пункт 11 статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом N 762-IV від 15.05.2003). При цьому враховується, що статтями 10, 11 вказаного Закону, ст. 1 ГПК України не передбачено право державної податкової інспекції звертатися до суду за захистом права власності іншої юридичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності.
Одним із способів захисту цивільних прав може бути визнання права особи, що передбачено пунктом 1 частини 2 ст. 16 Цивільного кодексу України.
Із положення статті 392 Цивільного кодексу України слідує, що саме власник може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
ВАТ “Кіровоградський ливарний завод» не позбавлений права звернутися до суду в установленому порядку для захисту свого права власності, пред'явивши позов до іншої особи, яка не визнає його права власності.
Що стосується позовних вимог до Обласного комунального підприємства "Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації", то вони заявлені передчасно до вирішення спору про право власності на нерухоме майно. При цьому саме ВАТ “Кіровоградський ливарний завод» повинен довести в установленому законодавством порядку право власності на існуюче спірне нерухоме майно.
Таким чином, відсутні підстави для задоволення позовних вимог Державної податкової інспекції у м. Кіровограді.
Позивач подав свої пояснення щодо правових підстав подачі позову від 06.09.2006 року та заявив про відкладення розгляду справи в зв'язку із хворобою його представника, який супроводжує дану справу.
Судом відхиляється клопотання позивача про відкладення розгляду справи з наступних підстав. Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 11.07.2006 року порушено провадження у справі № 5/153, від сторін витребувано документи, необхідні для повного та об'єктивного вирішення спору у справі. Ухвалою господарського суду від 15.08.2006 року розгляд справи відкладено на 06.09.2006 року в зв'язку з неподанням позивачем та відповідачами витребуваних судом документів.
Строк вирішення спору, передбачений частиною 1 статті 69 ГПК України закінчився, позивач має право уповноважити іншого представника брати участь у судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 49, 82, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРIШИВ:
У задоволеннi позову відмовити повністю.
Згідно ч. 3 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області
Суддя
О.А. Змеул