КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 758/6123/23 Головуючий у суді І інстанції Якимець О.І.
Провадження № 33/824/5303/2023 Головуючий суддя у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Голуб С.А., перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Ткаченка Юрія Володимировича, поданою в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Подільського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за частино 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
Постановою судді Подільського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 536,80 грн.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, 01 листопада 2023 року адвокат Ткаченко Ю.В. в інтересах ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
В апеляційній скарзі порушено питання про поновлення строку на апеляційне оскарження у зв'язку з тим, що копію постанови Подільського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2023 року адвокат Ткаченко Ю.В. отримав 23 жовтня 2023 року.
Перевіривши матеріали справи та аргументи апеляційної скарги в частині поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником та в окремих випадках прокурором. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено.
За змістом положень ч. 2 ст. 294 КУпАП строк на апеляційне оскарження постанови судді, пропущений із поважних причин, може бути поновлений особі, яка звертається із відповідним клопотанням.
При цьому під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Враховуючи, що оскаржувана постанова суду першої інстанції прийнята 10 жовтня 2023 року, останнім днем подання апеляційної скарги було 23 жовтня 2023 року з урахуванням того, що 21 та 22 жовтня 2023 року були вихідними днями. Разом з тим, з апеляційною скаргою скаржник звернувся лише 01 листопада 2023 року.
В апеляційній скарзі зазначено, що судовий процес, який відбувався 10 жовтня 2023 року проводився без фіксації та тривав близько 4 хвилин. Після чого суддя Якимець О.І. повідомила, що йде у нарадчу кімнату для прийняття рішення, однак дати проголошення рішення не повідомила.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та його представник - адвокат Ткаченко Ю.В. були присутніми в судовому засіданні 10 жовтня 2023 року.
Посилання в апеляційній скарзі на ті обставини що суд видалився до нарадчої кімнати, не повідомивши дату проголошення, свідчить про обізнаність щодо проголошення та прийняття постанови саме 10 жовтня 2023 року.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи.
Отже та обставина, що скаржник та його представник не дочекались проголошення постанови залежить лише від їх волі і не дає підстав вважати, що строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин.
Відповідно до глави 21 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, зобов'язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Крім того, Європейський суд з прав людини наголошує у своїх рішеннях, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
В ЄДРСР вказана постанова оприлюднена 16 жовтня 2023 року. Окрім того, 17 жовтня 2023 року Подільський районний суд м. Києва надіслав на поштову адресу ОСОБА_1 завірену копію постанови.
На думку апеляційного суду, вказані захисником обставини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними, адже скаржник був присутнім в судовому засіданні, достовірно знав про дату прийняття рішення та мав дочекатися проголошення постанови Подільського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2023 року, а також цікавитися результатами розгляду в строк на апеляційне оскарження.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що зазначений строк підлягає поновленню з огляду на отримання Ткаченком Ю.В. повного тексту оскаржуваної постанови 23 жовтня 2023 року є недостатньою підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки початок перебігу цього строку обчислюється не з дня вручення особі відповідного судового рішення, а з дня його ухвалення.
Іншого порядку обчислення перебігу строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції у справі про адміністративне правопорушення КУпАП не передбачає.
В апеляційній скарзі не надано логічного та зрозумілого пояснення тому, що перешкоджало адвокату Ткаченку Ю.В. після винесення та оприлюднення в ЄДРСР постанови суду реалізувати своє право на апеляційне оскарження судового рішення протягом встановленого законом строку і доказів того, що він вживав відповідних заходів, спрямованих на отримання постанови на протязі десятиденного строку також не надано.
У рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження рішення (справи «Олександр Шевченко проти України» 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).
У рішенні від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» ЄСПЛ визначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Отже, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком осіб, які беруть участь у справі і безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких обставин, надаючи оцінку доводам адвоката Ткаченка Ю.В. щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та наявним у матеріалах справи доказам в їх сукупності та співставленні, апеляційний суд вважає, що такі причини є неповажними, а відтак відмовляє у поновленні процесуального строку та з підстав, передбачених ч. 2 ст. 294 КУпАП, повертає апеляційну скаргу з доданими до неї матеріалами особі, яка її подала.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання адвоката Ткаченка Юрія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Подільського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2023 року у справі № 758/6123/23 відмовити.
Апеляційну скаргу адвоката Ткаченка Юрія Володимировича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Подільського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за частино 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.А. Голуб