ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/20403/23 Суддя (судді) першої інстанції: Перепелиця А.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Кобаля М.І., Костюк Л.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Перший Київський Машинобудівний завод» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Акціонерне товариство «Перший Київський Машинобудівний завод» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, та просить:
- визнати протиправними дії ГУ ДПС у м. Києві по зарахуванню уточнюючих декларацій з земельного податку з юридичних осіб за 2018, 2019, 2020 та 2021 роки, які подані Акціонерним товариством «Перший Київський Машинобудівний завод», в рахунок погашення податкового боргу;
- зобов'язати ГУ ДПС у м. Києві внести зміни до картки особового рахунку платника податків акціонерного товариства «Перший Київський Машинобудівний завод» шляхом виключення (скасування) відомостей про нарахування пені по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 50 498 933,35 грн, яка нарахована за період з 29.09.2012 по 18.07.2022 та у розмірі 2 919 085,32 грн, яка нарахована 11.08.2022 за період з 31.03.2019 по 11.08.2022;
- визнати протиправною відмову ГУ ДПС у м. Києві у прийнятті податкової декларації з плати за землю (земельний податок таабо орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік, яка подана Акціонерним товариством «Перший Київський Машинобудівний завод»;
- зобов'язати ГУ ДПС у м. Києві прийняти податкову декларацію (уточнюючу) Акціонерного товариства «Перший Київський Машинобудівний завод» з плати за землю (земельний податок таабо орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік та відобразити відкориговані показники в інтегрованій картці за платежем земельний податок з юридичних осіб.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2023 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ГУ ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, у якій просять рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві обґрунтовано тим, що згідно обставин справи відбулося погашення податкового боргу, який виник у зв'язку з несплатою узгоджених сум податкових зобов'язань за платежем земельний податок з юридичних осіб самостійно задекларованих сум Товариства. При цьому у Податковому кодексі України відсутні положення щодо анулювання (скасування) пені у разі погашення податкового боргу за рахунок зменшення податкового зобов'язання внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок. Відтак, пеня нарахована на суму несвоєчасно сплачених грошових зобов'язань, що були узгоджені платником податку, та набули статусу податкового боргу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Позивачем не подано письмового відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильності застосування норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Акціонерне товариство «Перший Київський Машинобудівний завод» зареєстровано 27.12.1994, перебуває на податковому обліку Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ГУ ДПС у м. Києві) як платник податків та зборів.
Відповідно до Витягу з інформаційної системи органів ДПІС щодо стану розрахунків платника з бюджетом та цільовими фондами станом на 01.03.2023 за позивачем обліковується пеня у розмірі 48 849 064,30 грн.
В електронному кабінеті платника податків по земельному податку з юридичних осіб (код класифікації доходів бюджету 18010500) відображається інформація, щодо нарахування позивачу 18.07.2022 пені по земельному податку з юридичних осіб (код класифікації доходів бюджету 18010500) у розмірі 50 498 933,35 грн., за період з 29.09.2012 по 18.07.2022 та щодо нарахування позивачу 11.08.2022 пені по земельному податку з юридичних осіб (код класифікації доходів бюджету 18010500) у розмірі 2 919 085,32 грн., за період з 31.03.2019 по 11.08.2022.
Згідно з даними електронного кабінету позивача, підставою нарахування пені стало подання позивачем уточнюючих податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) щодо земельного податку, якими було зменшено податкові зобов'язання, а саме:
- уточнююча податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2019 рік від 18.07.2022, реєстраційний №9337064900;
- уточнююча податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2020 рік від 18.07.2022, реєстраційний №9374103838;
- уточнююча податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2021 рік від 18.07.2022, реєстраційний №9433907332;
- уточнююча податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2018 рік від 11.08.2022, реєстраційний №9312459299.
Не погоджуючись з діями Головного управління ДПС у м. Києві щодо нарахування пені, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції щодо дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України).
Стаття 67 Конституції України, визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Пунктом 15.1, 15.2 ст.15 ПК України встановлено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.
Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктами 270.1.1, 270.12 п.270.1 ст.270 ПК України визначено, що об'єктами оподаткування земельним податком є:
- земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні;
- земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Як вбачається з матеріалів справи, АТ «Перший Київський Машинобудівний завод» не має у власності та/або користуванні земельні ділянки, відомості про які внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, внаслідок чого не може бути суб'єктом/платником земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.
Разом з тим, у зв'язку з наявністю в електронному кабінеті платника податку нарахувань з плати за землю, позивачем в порядку ст.50 ПК України подано до ГУ ДПС у м. Києві уточнюючі податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2018, 2019, 2020 та 2021 роки, якими зменшено суму податкових зобов'язань за платежем «земельний податок з юридичних осіб».
Відповідно до п.п.16.1.3, 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний:
- подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;
- сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 46.1 ст.46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання.
Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (п.49.1 ст.49 ПК України).
Порядок внесення змін до податкової звітності регулюється ст.50 ПК України, згідно з якою у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст.102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Також платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених п.50.2 цієї статті:
а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до ст.39 цього Кодексу або при визначенні бази оподаткування відповідно до п.п.141.9-1.3 п.141.9-1 ст.141 цього Кодексу у разі здійснення контрольованих операцій, якщо їх умови не відповідають принципу «витягнутої руки» у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним;
б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.
Отже, законодавством передбачена можливість для платника податку виправити помилки у вже поданій декларації таким платником податку.
Відповідно до п.п.14.1.162 п.14.1 ст.14 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов'язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не оплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Після закінчення встановлених ПК України строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня (п.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України).
Нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на відповідний рахунок платника податків та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань (п.п.129.3.1 п.129.3 ст.129 ПК України).
За змістом п.129.4 ст.129 ПК України пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (грошового зобов'язання) (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок с більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
Відповідно до п.35.1, 35.2 ст.35 ПК України сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
За змістом п.87.1 ст.87 ПК України встановлено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Отже подання платником податків у встановленому порядку уточнюючого розрахунку до податкової декларації не є формою сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу.
Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
Відтак, законодавством встановлено право платника податку, у разі виявлення помилок у поданій ним податковій звітності, внести відповідні зміни шляхом подання уточнюючого розрахунку.
Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду при поданні уточнюючої податкової декларації, якою зменшується податкове зобов'язання з певного податку, відсутній об'єкт застосування штрафної санкції/пені, оскільки подання уточнюючої декларації зі зменшеним податковим зобов'язанням не є сплатою узгодженої суми податкового зобов'язання, у той час як нарахування (застосування) штрафної санкції/пені залежить від суми погашеного податкового боргу та від кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №810/2108/16, від 13.02.2018 у справі №803/1156/17 від 12.06.2018 у справі №822/2198/17, від 23.06.2018 у справі №820/2508/17, від 12.02.2019 у справі №824/95/18-а, від 25.04.2019 у справі №826/19068/16, від 20.01.2021 у справі №826/7382/18, від 28.02.2020 у справі №812/1520/15, від 19.08.2021 у справі 812/1666/17.
У випадку, що розглядається судом, сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів, при цьому, жодною іншою нормою ПК України не передбачено, що погашення податкового боргу може відбуватись шляхом подачі уточнюючих розрахунків чи поданням річної декларації з визначенням податкових зобов'язань, які с меншими ніж сума раніше визначених зобов'язань, що говорить про відсутність підстав для нарахування позивачу пені.
Окрім того, специфіка нарахування штрафної санкції/пені, полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом на вже погашену суму податкового боргу, таким чином, при поданні уточнюючої податкової декларації, якою зменшується податкове зобов'язання з певного податку, відсутній об'єкт застосування штрафної санкції/пені.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у цьому спорі відсутня шкода державному бюджету, як і відсутній сам факт порушення, адже грошове зобов'язання, необхідне для сплати, було скориговано у від'ємне, тобто, відсутній обов'язок позивача сплачувати грошове зобов'язання, а отже, не може бути і застосований штраф за порушення сплати грошового зобов'язання, яке на той момент було від'ємним.
Виходячи з того, що позивачем згідно з уточнюючими податковими деклараціями з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2018, 2019, 2020 та 2021 роки відкореговано (зменшено) суму податкового зобов'язання, не виникло підстав для нарахування позивачу пені, оскільки об'єкт (підстави) її нарахування відсутній.
До того ж у позивача відсутні у власності та/або користуванні земельні ділянки відомості про які внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що свідчить про те, що позивач не може бути суб'єктом/платником земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.
Стосовно інших підстав позову, то судова колегія зазначає, що позивачем листом від 12.10.2022 №224-10 (від 14.10.2022 №62504/6) подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік, якою було відкореговано (зменшено) суму податкових зобов'язань за відповідний рік, однак, відповідачем листом від 14.10.2022 за вих.№33767/AI/26-15-58-05-03 безпідставно відмовлено у прийняті податкової декларації, та відображенні відповідних показників в інтегрованій картці мотивуючи свої дії закінченням строків давності встановлених п.102.1 ст. 102 ПК України.
У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації або уточнюючої декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань в межах поданих уточнень, за такою податковою декларацією протягом 1095 днів (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до ст.39 і 392 цього Кодексу) з дня подання уточнюючого розрахунку/декларації.
У разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов'язаних з декларуванням податкових зобов'язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, коім випадків, визначених п.102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення.
З місцевих податків та/або зборів, за якими передбачено подання річної податкової декларації, контролюючий орган, крім випадків, визначених п.102.2 цієї статті, має право за результатами перевірки самостійно визначити суму грошових зобов'язань, у разі виявлення ним за результатами перевірки заниження суми визначеного платником податків податкового зобов'язання з цих податків, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати цих податків, визначених відповідними розділами цього Кодексу.
Водночас п.52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України визначено, що на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених ст.102 цього Кодексу.
В свою чергу, суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України №928 продовжено до 31.12.2022 на всій території України карантин через COVID-19 та режим надзвичайної ситуації.
Відтак, контролюючий орган мав прийняти уточнюючий розрахунок до декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік за періоди березень-грудень 2022 року, оскільки 18.03.2020 передує відповідно 18.03.2017, а виходячи з встановлених обставин, граничний строк сплати зобов'язань за березень 2017 року закінчився 30.03.2017, що свідчить про дотримання строків встановлених п.102.1 ст.102 ПК України.
Колегія суддів за підсумками перегляду вважає, що доводи та аргументи апеляційної скарги не спростовують встановлених у справі обставин, судом першої інстанції під час розгляду справи дотримано вимог матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим судова колегія не вбачає правових підстав для зміни або скасування судового рішення першої інстанції.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року у справі №320/20403/23 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина
Судді М.І. Кобаль
Л.О. Костюк