ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 640/31159/20 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Беспалова О.О.,
Ганечко О.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2021 року, прийнятого за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просив суд:
визнати незаконним та скасувати рішення, викладене у литі № 2600- 0314-8/145420 від 12.10.2020 відповідача про відмову позивачу, в призначенні пенсії за вислугою років згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991 (у редакції закону від 12.07.2001 № 2663-111);
зобов'язати відповідача призначити позивачу з 01.10.2020 пенсію за вислугою років з розрахунку 90% від розміру заробітної плати, з урахуванням довідки Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону від 30.09.2020 № 21-2ПФ вих - 20 (посадовий оклад - 56 754 грн, надбавка за вислугу років - 17 026,20 грн) без обмеження її максимальним розміром, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, з доповненнями згідно із Законом України від 26.11.1993 № 3662-12, у редакції Закону України від 12.07.2001 № 2663-ІІІ, з подальшими її перерахунками та здійснити відповідні виплати.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2021 адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2021 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2021 та на підставі ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2022 продовжено строк розгляду апеляційної скарги ГУ ПФ України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2021 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФ України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії на 15 днів.
17.02.2022 до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшла заява, у якій ОСОБА_1 просить зупинити провадження у даній справі до закінчення розгляду Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду касаційного провадження у справі з подібним предметом розгляду № 620/2767/19.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2022 зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі № 620/2767/19.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, колегією суддів встановлено, що Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 06.03.2023 ухвалено постанову у справі № 620/2767/19, що як за складом учасників справи так і за змістом позовних вимог є аналогічною даному адміністративному спорі.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2023 провадження у справі поновлено. Продовжено строк розгляду справи на розумний термін. Призначено справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2021 до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 15.11.2023.
Відзив на апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду не надходив.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві через Веб-портал із заявою про призначення пенсії за вислугу років у відповідності до вимог ч. 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991 (у редакції закону від 12.07.2001 № 2663-ІІІ) у розмірі 90 % від суми місячної (чинної) заробітної плати.
Рішенням № 2600-0314-8/145420 від 12.10.2020 відповідач у призначенні пенсії за вислугу років відмовив, посилаючись на те, що на даний час пенсія працівникам прокуратури призначається відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» де зазначено, що пенсія призначається незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років, та розраховується в розмірі 60% від заробітної плати.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Як вбачається з матеріалів справи, адміністративна справа є типовою згідно із зразковою справою № 560/2120/20, оскільки є справою, в якій позивачем є особа, якій призначено пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, відповідачем є територіальний орган Пенсійного фонду України, предмет спору - вимога зобов'язати відповідача перерахувати пенсію відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ та позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України за перерахунком пенсії після 13.12.2019. Отже, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії на підставі довідки Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону від 30.09.2020 № 21-2ПФ вих - 20.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На час звернення позивача за призначенням пенсії (01.10.2020) діяв Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) та відповідно втратили чинність положення статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (далі - Закон № 1789-ХІІ) в частині визначення осіб, які мають право на призначення пенсії за вислугу років, та розміру такої пенсії.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону № 1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.
Як вказав відповідач, страховий стаж позивача складає 22 роки 1 день, стаж роботи на посадах прокурорів - 11 років 10 місяців 11 днів, стаж за вислугу років - 14 років 3 місяці 9 днів. До стажу по вислузі років період з 16.04.2015 по 10.09.2020 не зараховано, з причин відсутності довідки про посади, на яких відбувалась служба.
Як вказує позивач, він 4 роки та 10 місяців навчався і проходив військову службу у національній юридичній академії України Ярослава Мудрого, а згідно розрахунку вислуги років від 02.09.2020 послужного списку, стаж на прокурорських посадах на момент подання заяви про призначення пенсії складає 17 років.
Як встановлено колегією суддів, згідно записів в трудовій книжці позивача НОМЕР_1 , стаж роботи позивача в органах прокуратури (станом до 12.11.2020) складає 17 років 3 місяців на 20 днів. Також, половина періоду навчання в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого - 2 роки 5 місяці підлягає до зарахування.
Втім, беручи до уваги приписи ст. 86 Закону № 1697-VII, колегія суддів зазначає, що стаж роботи ОСОБА_1 на час його звернення до пенсійного органу за призначенням пенсії (01.10.2020) є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1697-VII.
Крім того, зважаючи на дію законів у часі, на правовідносини, що виникли, має поширюватися дія Закону № 1697-VII, а не положення статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, який втратив свою чинність на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04.03.2020 по справі № 265/6322/16-а:
«…Відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (в редакції Закону № 2663-ІІІ від 12.07.2001) до 01 жовтня 2011 року (в редакції Закону №3668 від 08.07.2011), прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 % від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 %, але не більше 90 % від суми місячного (чинного) заробітку.
Отже, у прокурорів та слідчих, які в період часу з 26 липня 2001 року до 01 жовтня 2011 року мали стаж роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, виникло право на пенсійне забезпечення за вислугу років на підставі зазначеної норми права. При цьому, таке право у зазначених осіб виникло незалежно від того чи фактично воно було реалізовано шляхом звернення до органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії.
Таким чином, враховуючи положення статей 22, 58 Конституції України, можливо стверджувати про те, що у разі якщо в подальшому у чинному законодавстві відбуваються зміни щодо правового регулювання призначення пенсії за вислугу років, які підвищують, зокрема, необхідний стаж для призначення пенсії, зменшують розмір пенсії у відсотковому виразі до посадових окладів, то такі зміни звужують зміст та обсяг існуючих прав зазначеної категорії осіб (в яких таке право виникло раніше)…».
Аналогічних висновків притримується Верховний Суд і надалі, зокрема у постанові від 06.03.2023 по справі № 620/2767/19.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду даної справи в суді апеляційної інстанції.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права зокрема, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2021 року скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.Ю. Ключкович
Судді О.О. Беспалов
О.М. Ганечко