КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 335/8520/22 Головуючий у І інстанції Петренко Н.О.
Провадження №22-ц/824/12513/2023 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
ПОСТАНОВА
Іменем України
13 листопада 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Таргоній Д.О., Голуб С.А., Писаної Т.О., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Ієговської Анастасії Олександрівни на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПрАТ «СГ «ТАС» про стягнення страхового відшкодування пов'язаного із витратами на виготовлення та спорудження надгробного пам'ятника у розмірі 44 800 грн. та витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_3 на автодорозі с. Іванівка-Благовіщенка Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області відбулась ДТП - сталося зіткнення автомобілів «Деу Ланос», д/н НОМЕР_1 під керуванням - ОСОБА_2 та автомобіля «Форд Транзіт», д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП водій автомобіля «Деу Ланос» - ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, а пасажири - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримали тілесні ушкодження, від яких померли.
Вироком Запорізького апеляційного суду від 28.04.2021, залишеним без змін постановою колегії Другої судової палати Касаційного кримінального суду ВС від 20.01.2022 у вчиненні ДТП визнано винним ОСОБА_3 .
Цивільно-правова відповідальність водія забезпеченого транспортного засобу «Форд Транзіт», д/н НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 , застрахована у ПрАТ «СГ «ТАС». Позивачка є донькою померлих.
29.08.2019 до АТ «СГ «ТАС» подано повідомлення про ДТП.
Листами АТ «СГ «ТАС» від 12.09.2019 № 12383 та 16.09.2019 № 1247 повідомило про те, що відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо ДТП розглядається у цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили. Оскільки Вирок Кам'янсько-Дністровського районного суду Запорізької області від 16.06.2019 не набрав законної сили, АТ «СГ «ТАС» призупинило розгляд справи. Відповідачем було зупинено з 12.09.2019 по 28.04.2021 до розгляду Запорізьким апеляційним судом кримінальної справи.
01.01.2022 позивачка подала заяву про виплату страхового відшкодування, якою відповідно до ст. 35 та п. 41.1 ст. 41 Закону просила виплатити страхове відшкодування пов'язане із витратами на виготовлення та спорудження надгробного пам'ятника у розмірі 44 800 грн. Відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на п. 37.1.4 ст. 37 Закону, відповідно до якого, неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП, відмовив у виплаті страхового відшкодування.
Вважає вказану відмову протиправною, оскільки відповідач власним рішенням зупинив розгляд справи на термін з 12.09.2019 по 28.04.2021, про що повідомив позивача та її представника, що унеможливило подання відповідних документів позивачем.
З урахуванням вищевикладеного просила стягнути на свою користь страхове відшкодування пов'язане із витратами на виготовлення та спорудження надгробного пам'ятника у розмірі 44 800 грн та витрати на правову допомогу.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 05 травня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Ієговська А.О. просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги наголошує, що пропуск річного звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначено у законодавстві (ст. 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі.
Вважає, що суд першої інстанції не врахував, що вона звернулась до відповідача із повідомлення про ДТП та заявою про страхове відшкодування; відсутні обставини, що вказують на неможливість страховика встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди, оскільки всі вимоги позивача в межах страхового ліміту; вона надала докази витрат на виготовлення та спорудження нагробного пам'ятника загиблим батькам, тобто поведінка потерпілої особи є добросовісною.
Судом не враховано висновки Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 350/1376/19 та висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 в справі № 755/18006/15-ц; від 14.12.2021 у справі № 147/66/17.
Вважає, що трирічний строк звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди взагалі, тому пропуск позивачем цього строку не може бути підставою для припинення її права на відшкодування шкоди ні в повному обсязі, ні в обсязі страхового відшкодування, оскільки позивачка вчасно звернулась до страховика з повідомленням про ДТП та пред'явила вимоги про виплату страхового відшкодування в межах страхового ліміту, відтак, відсутні обставини, що вказують на неможливість страховика встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.
В порядку, передбаченому статті 360 ЦПК України, відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.
Згідно з ч. 1ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та додаткове рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що ІНФОРМАЦІЯ_3 на автодорозі с. Іванівка-Благовіщенка, Кам'янсько-Дніпровського району, Запорізької області відбулась ДТП, сталося зіткнення автомобілів «Деу Ланос», д/н НОМЕР_1 під керуванням - ОСОБА_2 та автомобіля «Форд Транзіт», д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП водій автомобіля «Деу Ланос» - ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, а пасажири - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримали тілесні ушкодження не сумісні з життям.
Смерть ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підтверджується свідоцтвами про смерть.
Позивачка є донькою ОСОБА_6 та ОСОБА_4 .
Вироком Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 06.06.2019 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 05.12.2019р. вказаний вирок залишено без змін.
Цивільно-правова відповідальність водія забезпеченого транспортного засобу «Форд Транзіт», д/н НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 , була застрахована у ПрАТ «СГ «ТАС».
29.08.2019 ОСОБА_7 звернулася до АТ «СГ «ТАС» з повідомленням про ДТП. Цього ж дня вона подала заяву до відповідача про виплату страхового відшкодування, та з урахуванням наданих до даної заяви на виплату документів, просила виплатити страхове відшкодування пов'язане із заподіяною моральною шкодою 44 676,00 грн.
Листами від 12.09.2019 № 12383 та 16.09.2019 № 12472 ПрАТ «СГ «ТАС» повідомило представника позивача, що було надано вирок Кам'янсько-Дністровського районного суду Запорізької області від 06.06.2019, який не набрав законної сили та на підставі ст. 35 та 36 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» призупинило розгляд справи, тому що на даний час страховику не відомо щодо набрання рішенням суду законної сили.
Відповідно до листів від 12.02.2020 № 02157/7120 та 02155/7120 позивача повідомлено, що керуючись п. 1 ст. 36 Закону, на підставі п. 27.3 ст. 27 Закону у АТ «СГ «ТАС» прийнято рішення про страхову виплату у розмірі 44 676 грн.
01.01.2022 представником позивача - ОСОБА_8 подано заяву на виплату страхового відшкодування пов'язаного із витратами на виготовлення та спорудження надгробного пам'ятника у розмірі 44 800 грн.
Відповідно до акту наданих послуг на виготовлення та встановлення пам'ятнику позивачкою було витрачено 44 800,00 грн., що також підтверджується товарним чеком № 28 від 28.06.2021.
17.01.2022 ПрАТ «СГ «ТАС» повідомило про необхідність надання оригіналів акту виконаних робіт до товарного чеку № 28 від 28.06.2021 на суму 44 800 грн, що є первинним документом в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджує господарську операцію з виконання робіт, визначених вищезазначеним товарним чеком.
08.04.2022 листом № 05994/7122 позивачу відмовлено у виплаті страхової виплати з підстав, передбачених п. 37.1.4 ст. 37 Закону, та зазначено, що з огляду на неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП відсутні правові підстави для виплати страхового відшкодування.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив трирічний термін на звернення із заявою про страхове відшкодування, а тому страховою компанією було правомірно відмовлено у страховій виплаті.
Суд першої інстанції також роз'яснено, що відтерміновується прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування, а не час звернення із заявою про виплату страхового відшкодування.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У відповідності до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальним законодавчим актом, який регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Пунктом 22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно п. 1.4 ст.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Згідно п.1.7. зазначеної статті, забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Статтею 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» разом з іншим встановлено, що відшкодування страховиком шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого, здійснюється у виді страхового відшкодування (регламентної виплати) і виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди, страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами, страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
У відповідності до п. 27.3 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Згідно з п. 27.4 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Відповідно до пп. 37.1.4. п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.
Отже, право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань пов'язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) в порядку, який визначений у статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Суд першої інстанції зазначив, що спеціальним законом встановлений трирічний термін на отримання страхового відшкодування за шкоду, завдану життю потерпілого.
Судом встановлено, що дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої загинули батьки позивачки, мала місце 25 вересня 2018 року.
Із заявою про виплату страхового відшкодування, а саме відшкодування витрат на спорудження надгробного пам'ятника, представник позивача звернувся до страховика 01.01.2022 року, тобто через 3 роки та 3 місяці з дати ДТП.
Апеляційний суд відхиляє посилання апелянта на постанову Великої палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, оскільки у даній справі позивачка не обґрунтувала своє твердження, що її несвоєчасне звернення до страхової компанії було обумовлено обставинами, які не залежали від її дій, та нею було здійснено розумних, необхідних та достатніх заходів щодо такого відшкодування, вчасного направлення заяви. При цьому колегія суддів враховує, що Акт наданих послуг із виготовлення пам'ятників та товарний чек на суму 44800,00 грн позивачкою отримано 28 червня 2021 року, тобто в межах трирічного строку для подання відповідної заяви.
З огляду на обставини страви та приписи ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у АТ «СГ «ТАС» наявні передбачені законом підстави для відмови ОСОБА_1 у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди позивача з висновками суду щодо їх оцінки. При цьому, докази та обставини, на які посилається позивач у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Посилання апелянта на те, що суд не врахував висновки, викладені судом касаційної інстанції, колегія суддів не може визнати обґрунтованими, оскільки в справах, які були предметом перегляду судом касаційної інстанції, був інший предмет розгляду.
В даній справі суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачкою пропущено трирічний термін на звернення із заявою про страхове відшкодування, а тому страховою компанією було правомірно відмовлено у страховій виплаті.
Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ієговської Анастасії Олександрівни залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення постанови до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду з підстав, викладених у ст. 369 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 13 листопада 2023 року.
Головуючий Д.О. Таргоній
Судді С.А. Голуб
Т.О. Писана