ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2023 р. Справа № 480/546/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Рєзнікової С.С.,
Суддів: Бегунца А.О. , Мельнікової Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.03.2023, головуючий суддя І інстанції: Глазько С.М., вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 22.03.23 по справі №480/546/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 07.10.2022 № 959010144027 про відмову в перерахунку пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати в подвійному розмірі стаж роботи позивача за періоди роботи: з 01.06.1981 по 04.12.1991 лікарем-наркологом в Білопільській районній лікарні; з 05.12.1991 по 10.04.2002 лікарем-психіатром в Білопільському дитячому будинку-інтернаті, а також період роботи в ТОВ «Севергазмонтаж» РФ з 01.01.2003 по 31.12.2006, та провести перерахунок і виплату пенсії з урахуванням виплачених сум з 06.10.2022.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено про протиправність оскаржуваного рішення пенсійного органу.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 22.03.2023 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 07.10.2022 № 959010144027 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 в подвійному розмірі період з 01.06.1981 по 04.12.1991 на посаді лікаря-нарколога в Білопільській районній лікарні та з 05.12.1991 по 10.04.2002 на посаді лікаря-психіатра в Білопільському дитячому будинку-інтернаті.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 період роботи з 01.01.2003 по 31.12.2006 в "ООО «Севергазмонтаж»" на території РФ.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.10.2022 про перерахунок пенсії та прийняти рішення з урахуванням висновків суду по даній справі.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідачем, Головним управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення в цій частині та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративно судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що у липні 2002 року позивачу призначена пенсія за віком.
06.10.2022 позивач звернувся з заявою № 1544 до Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області щодо проведення перерахунку пенсії згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Заява позивача розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області за принципом екстериторіальності та рішенням № 959010144027 від 07.10.2022 відмовлено у перерахунку пенсії.
Як свідчать матеріали справи, в оскаржуваному рішенні зазначено, що до заяви № 1544 від 06.10.2022 позивач надав довідки № 11/531 від 16.09.2022 з 01.06.1981 по 04.12.1991, № 784 від 26.09.2022 з 05.12.1991 по 10.04.2002, № 05/04/19 від 01.04.2019 з 01.01.2003 по 31.12.2006. Згідно ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески до Пенсійного фонду України в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СПІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. У наданих довідках №11/531 від 19.09.2022 та №784 від 26.09.2022 не зазначено в яких відділеннях працював позивач, тому у подвійному розмірі неможливо зарахувати стаж роботи з 01.06.1981 по 04.12.1991 та з 05.12.1991 по 10.04.2002.
Також зазначено, що оскільки за період роботи заявника з 01.01.2003 по 31.12.2006 страхові внески до Пенсійного фонду України не сплачені, підстав для зарахування вищезазначеного періоду роботи до страхового стажу при перерахунку пенсії немає.
Не погоджуючись з рішенням пенсійного органу, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (надалі - Закон № 1788) та Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон №1058).
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону №1058, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
До набрання чинності Законом № 1058 умови обчислення стажу роботи, в тому числі для призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років, визначав Закон № 1788.
Відповідно до ст. 60 Закону № 1788, робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (надалі - Перелік № 909).
У розділі 2 «Охорона здоров'я» Переліку № 909 визначено, що до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховуються періоди роботи на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальних органах Держсанепідслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), діагностичних центрах.
Згідно з абз. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України від 22.02.2000 № 1489-III "Про психіатричну допомогу" (надалі - Закон № 1489), заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров'я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги.
Психіатрична допомога - комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин (абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 1489).
З системного аналізу положень Законів №1788, №1058 та №1489 вбачається, що трудова діяльність, пов'язана із наданням психіатричної допомоги підлягає зарахуванню до стажу у подвійному розмірі на підставі ч. 1 ст. 60 Закону № 1788.
У постанові Кабінету Міністрів України "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" №909 від 04.11.1993 передбачено, що лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Позивач працював з 01.06.1981 по 04.12.1991 на посаді лікаря-нарколога в Білопільській районній лікарні та з 05.12.1991 по 10.04.2002 на посаді лікаря-психіатра в Білопільському дитячому будинку-інтернаті.
Утім, відповідач не вважає за можливим застосувати до спірних правовідносин положення ст. 60 Закону № 1788, оскільки в наданих довідках №11/531 від 19.09.2022 та № 784 від 26.09.2022 не зазначено в яких саме відділеннях працював позивач. Відповідно, не зараховує такі періоди роботи.
Відповідно до ст. 62 Закону № 1788, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.п. 1, 3, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із записів, які містяться у трудовій книжці позивача встановлено, що у період з 01.06.1981 по 04.12.1991 позивач працював лікарем-наркологом в Білопільській районній лікарні, з 05.12.1991 по 10.04.2002 працював в Білопільському дитячому будинку-інтернаті.
Вказане також підтверджується наявними в матеріалах справи копіями довідок, а саме: копією довідки № 545 від 19.06.2012 підтверджено, що позивач у період з 1991 року по 2002 рік працював у Білопільському дитячому будинку-інтернаті по посаді лікаря-психіатра згідно штатного розпису; у довідці № 11/531 від 16.09.2022 зазначено, що позивач з 01.06.1981 по 04.12.1991 працював в Білопільській центральній районній лікарні на посаді лікаря-нарколога; з довідки № 784 від 26.09.2022 вбачається, що позивач працював у Білопільському дитячому будинку-інтернаті на посаді лікаря з 05.12.1991 (наказ від 05.12.1991 №49/2) та звільнений з посади лікаря 10.04.2002 (наказ від 10.04.2002 №42/1).
Відтак, вищезазначене в повній мірі підтверджує період роботи позивача з 01.06.1981 по 04.12.1991 на посаді лікаря-нарколога в Білопільській районній лікарні та з 05.12.1991 по 10.04.2002 на посаді лікаря-психіатра в Білопільському дитячому будинку-інтернаті.
Також слід зазначити, що з копії листа від 08.11.2022 № 03-05/467/1 встановлено, що Комунальна установа Сумської обласної ради Білопільський дитячий будинок-інтернат, відповідно до Положення є стаціонарною соціально-медичною установою, призначеною для тимчасового або постійного перебування або проживання дітей з інвалідністю віком від 4 до 18 років, з утвореним відділенням денного перебування та з утвореним молодіжним відділенням для осіб з інвалідністю віком від 18 до 35 років з порушенням фізичного, інтелектуального розвитку та психічними розладами, та з утвореним психоневрологічним відділенням для осіб з інвалідністю віком старше 18 років із стійким інтелектуальними та/або психічними порушеннями, які за станом здоров'я потребують стороннього догляду, побутового обслуговування, медичної допомоги, освітніх послуг, комплексу реабілітаційних заходів і згідно з медичним висновком не мають протипоказань для перебування в зазначеній установі незалежно від наявності осіб, зобов'язаних згідно із законом їх утримувати.
Посилання відповідача на те, що в наданих довідках №11/531 від 19.09.2022 та № 784 від 26.09.2022 не зазначено в яких відділеннях працював позивач, тому у подвійному розмірі неможливо зарахувати стаж роботи з 01.06.1981 по 04.12.1991 та з 05.12.1991 по 10.04.2002 є безпідставними, оскільки під терміном «заклад з надання психіатричної допомоги», який вжитий в ст. 60 Закону № 1788 та змістовно розкривається у відповідному визначенні, що міститься в абз. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про психіатричну допомогу" від 22.02.2000 № 1489-III, розуміється не виключний перелік таких закладів охорони здоров'я, до яких можуть відноситися центри, відділення, кабінети тощо, а й інші заклади, діяльність яких пов'язана із наданням в тому числі психіатричної допомоги.
При цьому, відповідачем не доведено тієї обставини, що позивач перебуваючи на посаді лікаря-нарколога в Білопільській районній лікарні та на посаді лікаря-психіатра в Білопільському дитячому будинку-інтернаті не виконував обов'язки з надання спеціалізованої допомоги в даному закладі (кабінеті) чи вищевказані заклади не є тими закладами, одним із сфери діяльності яких є надання психіатричної допомоги.
Враховуючи встановлені по справі обставини, період роботи позивача з 01.06.1981 по 04.12.1991 на посаді лікаря-нарколога в Білопільській районній лікарні та з 05.12.1991 по 10.04.2002 на посаді лікаря-психіатра в Білопільському дитячому будинку-інтернаті є тими періодами роботи, які згідно ст. 60 Закону № 1788, підлягають зарахуванню до стажу роботи в подвійному розмірі.
Стосовно підстави для неврахування періоду до страхового стажу позивача як відсутність підтвердження сплати страхових внесків за період роботи з 01.01.2003 по 31.12.2006 в ТОВ «Севергазмонтаж» на території РФ, колегія суддів зазначає наступне.
Право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг регламентовано положеннями статті 8 Закону № 1058-ІV.
Як визначено статтею 1 Закону № 1058, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, яке діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (пункт 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-ІV).
Згідно з ч.ч. 1, 10, 12 ст. 20 Закону №1058, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ч. 16 ст. 106 Закону №1058, виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.
Тобто, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несплату, несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків, законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
При цьому, згідно ч. 3 ст. 44 Закону №1058, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення", органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з абз. 2 пп. 3 п. 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що при виникненні у територіального органу Пенсійного фонду України сумнівів щодо права позивача на отримання пенсії, відповідач має право перевіряти достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною ним у постановах від 22.05.2018 у справі № 439/1148/17, від 03.10.2018 у справі №235/2873/17, від 27.02.2018 у справі №681/813/17, від 22.05.2018 у справі №683/977/17, від 10.07.2018 у справі №709/1360/17.
Суд зазначає, що в матеріалах справи наявна копія довідки від 01.04.2019 № 05/04/19 про заробітну плату для нарахування пенсії, з якої вбачається, що позивач дійсно працював в "ООО «Севергазмонтаж»" (мовою оригінала) з 01.01.2003 по 31.12.2004 та з 01.01.2005 по 31.12.2006 працював в "ООО" «Сибтранс-Строй»" (мовою оригінала), яке зупинило свою діяльність у зв'язку з реорганізацією в формі приєднання до "ООО «Севергазмонтаж»".
Поряд з цим, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області не надано належної оцінки цій довідці та у той же час, у разі наявності сумнівів щодо спірного періоду роботи позивача, відповідач мав право самостійно зробити відповідні запити щодо цього. Однак, як вбачається з матеріалів справи будь-яких запитів з приводу цих обставин вказаний відповідач також не здійснював.
Несвоєчасна сплата підприємством загальнообов'язкових страхових внесків не повинна порушувати права особи на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду та відповідальність за нарахування, утримання та виплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у виді заробітної плати покладені на роботодавця, який виплачує такі доходи на користь платника податку внаслідок чого несвоєчасна сплата єдиного внеску роботодавцем не може позбавляти працівників підприємства права на зарахування періоду роботи працівника до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на такому підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку сплати страхових внесків
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 17.07.2019 у справі №144/669/17, від 02.08.2022 у справі №560/4616/20.
Таким чином, враховуючи те, що єдиною підставою для не зарахування спірного періоду роботи позивача є відсутність даних про сплату страхових внесків, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період його роботи з 01.01.2003 по 31.12.2006 в "ООО «Севергазмонтаж»" на території РФ.
Враховуючи вищевикладене та те, що заява позивача від 06.10.2022 розглянута ГУ ПФУ в Донецькій області та саме зазначеним органом не зараховано стаж позивача, а також прийнято оскаржуване рішення від 07.10.2022 № 959010144027, суд першої інстанції дійшов промірного висновку, що з метою належного захисту порушеного права позивача у спірних правовідносинах наявні підстави для скасування рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 07.10.2022 №959010144027, а також зобов'язання ГУ ПФУ в Донецькій області зарахувати в подвійному розмірі стаж роботи позивача з 01.06.1981 по 04.12.1991 на посаді лікаря-нарколога в Білопільській районній лікарні та з 05.12.1991 по 10.04.2002 на посаді лікаря-психіатра в Білопільському дитячому будинку-інтернаті, а також період роботи з 01.01.2003 по 31.12.2006 в "ООО «Севергазмонтаж»" на території РФ та зобов'язання ГУ ПФУ в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача від 06.10.2022 з урахуванням спірних періодів та прийняти рішення по суті заяви.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.03.2023 по справі №480/546/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С.С. Рєзнікова
Судді А.О. Бегунц Л.В. Мельнікова