ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2023 р.Справа № 520/8195/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Бартош Н.С. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Шаповал В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2023, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., м. Харків, повний текст складено 13.06.23 по справі № 520/8195/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд: визнати протиправними дії щодо невиплати Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 118 від 16.02.2022 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та №168 від 24.02.2023р. «Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» з 01.03.2022 та з 01.03.2023 відповідно, з помісячною доплатою з 01.07.2021 у розмірі 2000,00 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», без обмеження граничним розміром та зменшенням відсотка грошового забезпечення з 80 % до 70 %; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплатити з 01.04.2019, перерахунок та виплату пенсії у розмірі 80% грошового забезпечення на підставі оновленої довідки, наданої Державною установою "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області", після її індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №118 від 16.02.2022 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та №168 від 24.02.2023 «Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» з 01.03.2022 та з 01.03.2023 відповідно, з помісячною доплатою з 01.07.2021 у розмірі 2000,00 грн, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», без обмеження граничним розміром.
В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначив, що після здійснення перерахунку пенсії, відповідачем припинено виплату доплати з 01.07.2021, яка встановлена постановою №713 у розмірі 2000,00 гривень. Крім того, перерахунок пенсії на підставі оновленої довідки здійснений без врахування розміру 80% грошового забезпечення, не здійснена її індексація відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №118 від 16.02.2022 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та №168 від 24.02.2023 «Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» з 01.03.2022 та з 01.03.2023 відповідно, з помісячною доплатою з 01.07.2021 у розмірі 2000,00 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», без обмеження граничним розміром.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у призначенні та виплати ОСОБА_1 з 01.07.2021, щомісячної доплати до пенсії передбаченої пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» в розмірі 2000,00 гривень. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 01.07.2021, щомісячну доплату до пенсії передбаченої пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», у розмірі 2000,0 грн (дві тисячі гривень 00 копійок). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області суму сплаченого судового збору у розмірі 858,88 грн (вісімсот п'ятдесят вісім гривень 88 копійок).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2023 року та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що протоколом по пенсійній справі позивача №2001012617 від 05.04.2023 року підтверджено, що перерахунок пенсії позивача був здійснений виходячи з 70% грошового забезпечення, натомість пенсію було призначено у розмірі 80% грошового забезпечення, згідно з рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року у справі №520/4296/2020. Зазначає, що судом першої інстанції не була надана належна правова оцінка всім доказам по справі, оскільки вищезазначеним протоколом підтверджується факт порушення прав позивача на виплату пенсії у розмірі 80% грошового забезпечення і ці вимоги, всупереч помилковому трактуванню судом першої інстанції, не були звернуті на майбутнє. Вказує, що ч.7 ст.43 Закону №2262-ХІІ, якою передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення Рішення КСУ №7-рп/2016, тому зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) внесені Законом №1774 до цієї норми, яка визнана неконституційною і втратила чинність, самі по собі не створюють підстав для такого обмеження. Стверджує, що передбачені статтею 43 Закону №2262-ХІІ обмеження пенсій максимальним розміром введені в дію Законом №911-VIII, пунктом 2 Прикінцевих положень якого передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується лише до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016, при цьому, пенсія позивачу призначена значно раніше. Зауважує, що у спірних відносинах наведене положення про підвищення пенсій "у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом" постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 суперечить приписам Закону №2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, які є спеціальними та підлягають застосуванню відповідачем. Звертає увагу, що пенсійний орган не виплачує позивачу індексацію відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022р. № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" та №168 від 24.02.2023 року "Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" внаслідок існування «обмежень максимальним розміром» як зазначається в протоколі перерахунку. Зазначає, що суд першої інстанції з формальних підстав, посилаючись на відсутність в матеріалах справи жодних доказів того, що відповідно до Постанов №118 та №168 у період з 01.03.2022р. та з 01.03.2022р., не здійснено індексацію пенсійних виплат позивача, протиправно відмовив у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подало до суду письмові пояснення, в яких зазначає, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ як отримувач пенсії за вислугу років, призначеної на умовах Закону №2262-ХІІ в розмірі 70% грошового забезпечення з 30.10.2013 року. Вказує, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2021 року у справі №520/10100/21 відповідачем добровільно проведено перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 року, основний розмір пенсії становить 16541,35 грн. Стверджує, що розмір пенсії позивача при перерахунку у 2022 році згідно рішення суду збільшився більш ніж на 2000,00 грн., тому підстави для виплати щомісячної доплати згідно Постанови №713 у відповідача відсутні. Зауважує, що з 01.01.2019 по 30.06.2020 пенсія позивача правомірно обмежувалась десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність. Наголошує, що з 01.07.2020 по 30.11.2020, з 01.03.2022 по 31.12.2022, з 01.03.2023 по теперішній час пенсія не обмежувалась і була менша за десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.
Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст.229 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та йому призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2020 року у справі №520/4296/2020, яке набрало законної сили 12.10.2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають перерахунку пенсії ОСОБА_1 , виходячи з 70 % грошового забезпечення з 01.01.2018 та у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року з 05.03.2019. Зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 80 % грошового забезпечення з 01.01.2018, з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 05.03.2019, однією сумою, з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу з 05.03.2019. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2020 року у справі №520/4296/2020, відповідачем зроблено перерахунок пенсії позивача, виходячи з 80% грошового забезпечення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2021 року у справі №520/10100/21, яке набрало законної сили 03.12.2021 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не проведення перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 на підставі нової довідки №ФХ-121903 від 01.03.2021 про розмір грошового забезпечення, наданої Харківським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести з 01.04.2019 перерахунок та виплату основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки №ФХ-121903 від 01.03.2021, наданої Харківським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з 01.04.2019 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2021 по справі №520/10100/21, здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, однак встановлено основний розмір пенсії 70% грошового забезпечення та обмежено пенсію максимальним розміром - 14970,00 грн., що підтверджується протоколом перерахунку пенсії станом на 01.04.2019 року за пенсійною справою №2001012617.
Також, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 04.11.2022 позивача повідомлено, що йому після перерахунку пенсії на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду 07.07.2021 по справі №520/10100/21, відмовлено з 01.07.2021 у виплаті щомісячної доплати, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», у розмірі 2000 гривень.
Крім того, зі змісту протоколу про перерахунок пенсії станом на 01.03.2022 року встановлено, що позивачу нараховано основний розмір пенсії 70% грошового забезпечення (вислуга років 31) у розмірі 16541,35 грн., з урахуванням індексації 18857,14 грн., в т.ч. індексації базового ОСНП 2022 - 2315,79 грн. (16541,35 х 0,140).
Зі змісту протоколу про перерахунок пенсії станом на 01.03.2023 року встановлено, що позивачу нараховано основний розмір пенсії 70% грошового забезпечення у розмірі 16541,35 грн., з урахуванням індексації 20357,14 грн., в т.ч. індексації базового ОСНП 2022 - 2315,79 грн. (16541,35 х 0,140) та індексації базового ОСНП 2023 - 1500,00.
Позивач вважає, що вказані нарахування свідчать про обмеження розміру його пенсії, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності дій відповідача щодо відмови у призначенні та виплати позивачу з 01.07.2021 щомісячної доплати до пенсії, передбаченої пунктом 1 Постанови №713. У зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку про зобов'язання відповідача призначити та виплачувати позивачу з 01.07.2021 щомісячну доплату до пенсії, передбаченої пунктом 1 Постанови №713, у розмірі 2000,00 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплачувати пенсію, виходячи з розміру 80% відповідних сум грошового забезпечення на підставі оновленої довідки №ФХ-121903 від 01.03.2021, наданої Харківським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, із здійсненням її індексації відповідно до Постанов №118 та №168 з 01.03.2022 та з 01.03.2023 року відповідно, без обмеження граничним розміром, суд першої інстанції виходив з їх передчасності.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог не оскаржується, отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині, з огляду на наступне.
В силу ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, є Закон України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі по тексту - Закон №2262-ХІІ).
Вказаним Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно зі ст.13 Закону №2262-ХІІ (в редакції, яка діяла на момент призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;
б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають страховий стаж 25 років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України (пункт "б" статті 12): за страховий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний повний рік стажу понад 25 років - 1 процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);
в) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, які звільняються з військової служби на умовах Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" 1763-15 (пункт "в" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 3 проценти за кожний повний рік вислуги понад 20 років, але не більше ніж 65 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 року №1166-VII внесено зміни у частину другу статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно яких цифри 80 замінено цифрами 70.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає про зміну встановленого Законом максимального розміру пенсії після призначення позивачу пенсії.
Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з пунктом 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом.
Отже, положення статті 13 Закону №2262-ХІІ, якими встановлено розмір пенсії, виходячи з 70% від грошового забезпечення, можуть застосовуватись лише до правовідносин, які виникли після 01.04.2014 року, тобто набрання ними чинності, та стосуються питань саме призначення пенсії, а не її перерахунку.
Тобто, зміна максимального розміру пенсії, що відбулася після призначення пенсії позивачу, не є підставою для зменшення розміру призначеної позивачу пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення № 5-рп/2002).
Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.
У постанові від 16.10.2019 у справі №240/5401/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, внесені зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80 відсотків, а потім 70 відсотків грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, отже при перерахунку пенсії відповідним категоріям осіб має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Застосування іншого показника (70%) до перерахунку пенсії стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, з огляду і на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.
Разом з тим, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" за №118 від 16.02.2022 (далі по тексту - Постанова №118) установлено, що з 1 березня 2022 року: перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,14; у разі, коли розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, зазначеного в абзаці другому цього пункту, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії.
Відповідно до п.2 Постанови №118 з 1 березня 2022 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2021 року включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (далі по тексту - Постанова №168) установлено, що з 1 березня 2023 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,197.
Пунктом 2 Постанови №168 установлено, що з 1 березня 2023 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2022 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Установлено, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1 - 7 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень (п.10 Постанови №168).
Системний аналіз вищевказаних законодавчих приписів свідчить про наявність у ОСОБА_1 права на нарахування індексації до розміру його пенсії з 01.03.2022 та з 01.03.2023.
За обставинами справи, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2020 року у справі №520/4296/2020 встановлено право позивача на перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2018 року у розмірі 80% грошового забезпечення.
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2020 року у справі №520/4296/2020, відповідачем зроблено перерахунок пенсії позивача, виходячи з 80% грошового забезпечення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2021 року у справі №520/10100/21 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести з 01.04.2019 перерахунок та виплату основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки №ФХ-121903 від 01.03.2021, наданої Харківським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з 01.04.2019 року.
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2021 по справі №520/10100/21, здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, однак встановлено основний розмір пенсії 70% грошового забезпечення та обмежено пенсію максимальним розміром - 14970,00 грн., що підтверджується протоколом перерахунку пенсії станом на 01.04.2019 року за пенсійною справою №2001012617.
Крім того, зі змісту протоколу про перерахунок пенсії станом на 01.03.2022 року встановлено, що позивачу нараховано основний розмір пенсії 70% грошового забезпечення (вислуга років 31) у розмірі 16541,35 грн., з урахуванням індексації 18857,14 грн., в т.ч. індексації базового ОСНП 2022 - 2315,79 грн. (16541,35 х 0,140).
Також, зі змісту протоколу про перерахунок пенсії станом на 01.03.2023 року встановлено, що позивачу нараховано основний розмір пенсії 70% грошового забезпечення у розмірі 16541,35 грн., з урахуванням індексації 20357,14 грн., в т.ч. індексації базового ОСНП 2022 - 2315,79 грн. (16541,35 х 0,140) та індексації базового ОСНП 2023 - 1500,00.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що пенсію позивача перераховано з 01.04.2019 року на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2020 року у справі №520/4296/2020, а також в подальшому перераховано з 01.03.2022 року у зв'язку із індексацією пенсії на підставі Постанови №118 та з 01.03.2023 року у зв'язку із індексацією пенсії на підставі Постанови №168. При цьому, при здійсненні зазначених перерахунків позивачу встановлено основний розмір пенсії у розмірі 70% грошового забезпечення, замість належного 80% грошового забезпечення, а також станом на 01.04.2019 року обмежено пенсію максимальним розміром.
Судом першої інстанції не враховано вищенаведених обставин та помилково зазначено, що вимоги позивача в цій частині є передчасними та скерованими на правовідносини, які мають відбутися в майбутньому.
Продовжуючи апеляційний розгляд справи, колегія суддів зазначає, що обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011.
Відповідно до ст.2 Закону №3668-VI, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас, Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ч.7 ст.43 Закону №2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.
Тобто, положення ч.7 ст.43 Закону №2262-XII та положення ч.1 ст.2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.
При цьому положення ст.2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст ч.7 ст.43 Закону №2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Отже, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців, оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення у частині обмеження пенсії максимальним розміром та явно суперечать один одному.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас, положеннями ст.6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
З урахуванням вказаного вище, в спірних правовідносинах застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.
Аналогічний правий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №400/2085/19 та від 11.07.2022 у справі №620/613/21.
Крім того, колегія суддів додатково зауважує, що не зважаючи на сталу судову практику з цього питання, 12.10.2022 прийнято рішення Конституційного Суду України № 7-р(II)/2022 у справі № 3-102/2021 (231/21, 415/21) за конституційними скаргами фізичних осіб щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI (щодо соціальних гарантій для захисників і захисниць України).
Зазначеним рішенням суду конституційної юрисдикції визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) приписи статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
У пункті 2 резолютивної частини цього рішення зазначено, що приписи статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Зазначений шестимісячний строк сплив 12.04.2023.
Викладене, на переконання судової колегії, додатково свідчить про протиправність застосованого відповідачем обмеження пенсії позивача максимальним розміром, адже жодним законом таке обмеження не встановлено.
Отже, дії пенсійного органу, які полягають в обмеженні максимального розміру пенсії в десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, при перерахунку пенсії за оновленою довідкою Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №ФХ-121903 від 01.03.2021 року, є протиправними.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Відповідачем жодних належних доказів на підтвердження правомірності власних дій, які є предметом оскарження, надано не було.
Колегія суддів зазначає, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Так, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal проти Об'єднаного королівства» (заява №22414/93) зазначив, що ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).
Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі «Афанасьєв проти України»).
З огляду на вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про те, що ефективним та належним способом відновлення порушеного права позивача в оскаржуваній ним частині буде визнання протиправними дій відповідача, які полягають в перерахунку пенсії позивача з 01.04.2019 року, виходячи з 70% грошового забезпечення, визначеного за оновленою довідкою Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №ФХ-121903 від 01.03.2021 року, та обмеження її граничним розміром; визнання протиправними дій відповідача, які полягають в обчисленні сум індексації при перерахунку пенсії позивача з 01.03.2022 згідно з Постановою №118 та з 01.03.2023 згідно з Постановою №168, виходячи з 70% грошового забезпечення, визначеного за оновленою довідкою Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №ФХ-121903 від 01.03.2021 року; зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з 01.04.2019 року у розмірі 80% грошового забезпечення, визначеного за оновленою довідкою Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №ФХ-121903 від 01.03.2021 року, з урахуванням з 01.03.2022 індексації згідно з Постановою №118 та з 01.03.2023 згідно з Постановою №168, без обмеження виплати загальної суми щомісячної пенсії максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу позивача слід задовольнити частково, з частковим скасуванням рішення суду.
Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2023 по справі № 520/8195/23 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають в перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 року, виходячи з 70% грошового забезпечення, визначеного за оновленою довідкою Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №ФХ-121903 від 01.03.2021 року, та обмеження її граничним розміром; визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають в обчисленні сум індексації при перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та з 01.03.2023 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», виходячи з 70% грошового забезпечення, визначеного за оновленою довідкою Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №ФХ-121903 від 01.03.2021 року; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 року у розмірі 80% грошового забезпечення, визначеного за оновленою довідкою Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №ФХ-121903 від 01.03.2021 року, з урахуванням з 01.03.2022 індексації згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та з 01.03.2023 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», без обмеження виплати загальної суми щомісячної пенсії максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.
Прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають в перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 року, виходячи з 70% грошового забезпечення, визначеного за оновленою довідкою Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №ФХ-121903 від 01.03.2021 року, та обмеження її граничним розміром.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають в обчисленні сум індексації при перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та з 01.03.2023 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», виходячи з 70% грошового забезпечення, визначеного за оновленою довідкою Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №ФХ-121903 від 01.03.2021 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 року у розмірі 80% грошового забезпечення, визначеного за оновленою довідкою Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №ФХ-121903 від 01.03.2021 року, з урахуванням з 01.03.2022 індексації згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та з 01.03.2023 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», без обмеження виплати загальної суми щомісячної пенсії максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2023 по справі № 520/8195/23 залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1288,32 грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош О.В. Присяжнюк
Повний текст постанови складено 13.11.2023 року