Справа № 953/11114/23
н/п 1-кс/953/8861/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" листопада 2023 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання слідчого СВ ХРУП №1 ГУ Національної поліції в Харківській області майора поліції ОСОБА_3 , погодженене прокурором Київської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023221130001654 від 19 липня 2023 року про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, українцю, уродженцю с. Опитне, Артемівського району, Донецької області, офіційно не працює, з середньою освітою, не одружений, не маючий на утриманні малолітніх осіб та осіб похилого віку, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий, 31.01.2022 направлено обвинувальний акт до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження :
прокурора - ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
ВСТАНОВИВ:
13 листопада 2023 року до суду надійшло клопотання слідчого СВ ХРУП №1 ГУ Національної поліції в Харківській області майора поліції ОСОБА_3 , погодженене прокурором Київської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023221130001654 від 19 липня 2023 року про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Клопотання обґрунтовано тим, що 14 червня 2023 року, приблизно о 23.00, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 , проходивши біля буд. 72 по вул. Н. Ужвій у м. Харкові, помітив підвальне приміщення, вхідні двері якого були відчинені, та зайшов до приміщення підвалу за вищевказаною адресою, до якого є вільний доступ та яке є місцем для зберігання кабелів діючих ліній зв'язку АТ «Укртелеком», з метою їх пошкодження та подальшого таємного викрадення.
Реалізовуючи свій прямий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, введеного в дію Указом Президента України ОСОБА_6 № 64/2022 від 24.02.2022 та неодноразово продовженого, останній раз Указом Президента України ОСОБА_7 № 254/2023 від 01.05.2023 на всій території України, достовірно знаючи про його введення, з метою збагатитися за рахунок чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, перебуваючи у підвалі третього та четвертого під'їзду за вищевказаною адресою, за допомогою предмету, який заздалегідь заготовлений для вчинення злочину, а саме кусачок, від'єднав три фрагменти кабелю ТПП 10х2х0,5 в кількості 21,3 метрів від загальної мережі та таємно викрав належне АТ «Укртелеком» майно, а саме: фрагмент кабелю ТПП 10х2х0,5 в кількості 21,3 метрів вартістю, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 22263 від 16.08.2023 року - 771,06 гривень.
Після чого, ОСОБА_5 з місця скоєння кримінального правопорушення зник та розпорядився викраденим на власний розсуд, спричинивши АТ «Укртелеком» матеріальну шкоду на вищевказану суму.
Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, - таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану.
Вказане правопорушення 19.07.2023 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023221130001654 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
13.10.2023 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
Правова кваліфікація дій підозрюваного ОСОБА_5 - ч. 4 ст. 185 КК України, тобто підозрюється у таємному викраденні чужого майна (крадіжки), вчиненого в умовах воєнного стану.
Причетність ОСОБА_5 до скоєння інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, якими обґрунтовується пред'явлена підозра, а саме: заявою про вчинення кримінального правопорушення, протоколом допиту представника потерпілого, протоколами допиту свідків, протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, постановою про визнання речовими доказами, рапортами, іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
На даний час у органу досудового розслідування наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, є підстави вважати, що він може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Маючи можливість вільного пересування, розуміючи тяжкість покарання, яке загрожує у разі визнання його винним, ОСОБА_5 може вчинити дії направлені на переховування від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, тобто наявні ризики, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, ОСОБА_5 може продовжити свою злочинну діяльність, що вказує на наявність ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення.
На підставі зазначеного наявні підстави для застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, який є найменш обтяжливим заходом забезпечення кимінального провадження та необхідний для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Прокурор в судовому засіданні підтримав зазначене клопотання в повному обсязі, просив його задовольнити, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Підозрюваний у судовому засіданні причетність до скоєного визнав, не заперечував щодо задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК).
Згідно із ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК України).
У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).
При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Стаття 277 КПК України визначає вимоги до змісту повідомлення про підозру як процесуального документа. Так, повідомлення про підозру, окрім інших відомостей, має містити зміст підозри.
Достатність належить до оціночної категорії, тому в кожному кримінальному провадженні за внутрішнім переконанням слідчий, детектив, прокурор вирішують питання про достатність рівня підозри, обґрунтування якої (тобто її зміст) лягає в основу процесуального документа. Повідомлення про підозру це суб'єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину, формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі досудового розслідування в повному обсязі може перерости у твердження у виді обвинувального акта.
Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
З матеріалів, доданих до клопотання вбачається, що ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи з наданих стороною обвинувачення документів, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри, на час розгляду клопотання, щодо можливого вчинення ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Щодо наявності ризиків.
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на існування таких ризиків: ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, ризик вчинити інші кримінальні правопорушення.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
ОСОБА_5 , усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення і наступного покарання передбаченого санкцією ч. 4 ст. 185 КК України може ухилятися від явки в органи досудового слідства, слідчого судді або переховуватись від органів досудового розслідування, та суду, чим може перешкоджати встановленню істини по справі.
Таким чином, тяжкість злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 у сукупності з іншими обставинами, дають підстави стверджувати про наявність ризику того, що підозрюваний у разі незастосування до нього запобіжного заходу та відсутності контролю за його процесуальною поведінкою з боку органу досудового розслідування, під загрозою настання кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, зможе переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.
Крім того, суд бере до уваги те, що ОСОБА_5 не має постійної роботи, законного джерела коштів для існування, вказане свідчить про те, що ОСОБА_5 може продовжити свою злочинну діяльність, що вказує на наявність ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Оскільки стороною обвинувачення доведено наявність обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя, з урахуванням тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , характеру та обставин справи, особи підозрюваного дійшов висновку про необхідність застосування до останнього запобіжного заходу, що сприятиме виконанню ним процесуальних обов'язків та забезпечить можливість контролю за його поведінкою з боку органу досудового розслідування та суду з метою досягнення мети кримінального провадження.
Особисте зобов'язання є найменш обтяжливим запобіжним заходом із передбачених законом, а тому слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання є цілком законним, обґрунтованим і підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу
У клопотанні слідчий посилається на необхідність покладення на підозрюваного таких обов'язків, що визначені у ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: 1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Покладення таких обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України необхідне з метою забезпечення дієвості запобіжного заходу, запобігання ризиків, які були обґрунтовані раніше та ефективності здійснення кримінального провадження.
Обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Беручи до уваги вищевикладене, стороною обвинувачення доведено необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання та покладення на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-179, 193-194, 196, 309, 369, 370, 371, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-
ПОСТАНОВИВ:
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді особистого зобов'язання в межах строку досудового розслідування, тобто до 13 грудня 2023 року.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Зазначені обов'язки діють в межах строку досудового розслідування, тобто до 13 грудня 2023 року.
Роз'яснити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі невиконання покладених на нього цією ухвалою обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Контроль за виконанням особистого зобов'язання покласти на прокурора.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення. Заперечення на ухвалу можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1