УХВАЛА
09 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 400/5642/22
адміністративне провадження № К/990/35359/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Губської О.А., перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2023 року у справі № 400/5642/22 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив:
визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 в надані позивачу відстрочки від призову за мобілізацією на підставі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову за мобілізацією на підставі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як здобувачу вищої освіти за денною формою навчання, та довідку за встановленою формою про надання відстрочки від призову за мобілізацією на підставі частини другої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2023 року, позов задоволено. Визнано протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30 листопада 2022 року №722 у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову за мобілізацією на підставі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову за мобілізацією на підставі частини другої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як здобувачу вищої освіти за денною формою навчання, та видати довідку за встановленою формою про надання відстрочки від призову за мобілізацією на підставі частини другої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ІНФОРМАЦІЯ_2 вчетверте звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з таких підстав.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу.
Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України й покликається про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування положень частини другої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відносно військовозобов'язаних, які мають статус - призовник, а також застосування норм Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних від 07.12.2016 №921 - в частині надання військовозобов'язаному довідку про відстрочку від мобілізації.
Пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України обов'язковим є зазначення конкретної норми права щодо застосування якої відсутній такий висновок. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Суд зазначає, саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування / незастосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Скаржник указує, зокрема, на положення частини другої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», проте не наводить вмотивованих доводів щодо того, який вплив висновку Верховного Суду у цій справі буде мати для вирішення спору по суті, які і не містить аргументів їхнього неправильного застосування та підстав для формування такого висновку (усунення колізії, визначення пріорітету між нормами, тлумачення норми, т.і.), а загально викладає обставини справи з посиланням на нормативно-правові акти, що застосовуються до спірних правовідносин.
Водночас посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних від 07.12.2016 № 921. скаржник не вказав яку саме норму права (пункт, частину, статтю) указаного Порядку суди неправильно застосували, щодо питання застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.
З огляду на викладене, Суд вважає недоведеними посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Серед іншого, у касаційній скарзі, скаржник посилається на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд звертає увагу скаржника, що пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.
Водночас посилання на підпункти пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов'язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв'язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справі.
Решта доводів касаційної скарги щодо наявності підстав касаційного оскарження наведено без взаємозв'язку із підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині четвертій статті 328 КАС України та зводиться до переоцінки доказів у справі та незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування норм законодавства.
Суд касаційної інстанції позбавлений можливості самостійно визначати підстави касаційного оскарження. Цей обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
З огляду на те, що скаржник не виклав передбачених КАС України обґрунтованих підстав для оскарження у касаційному порядку судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала, з огляду на вимоги пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2023 року у справі № 400/5642/22 повернути скаржнику.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяО.А. Губська