УХВАЛА
09 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 480/966/23
адміністративне провадження № К/990/35415/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Губської О.А., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шаповал Андрій Миколайович, на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року у справі № 480/966/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , третя особа - Уманський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції, у якому просив:
визнати протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 , що полягає у нездійсненні розгляду рапорту від 23 січня 2023 року про звільнення з військової служби на підставі абзацу 12 підпункту 4 пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", у зв'язку з самостійним вихованням дитини віком до 18 років;
визнати протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_2 , що полягає у нездійсненні розгляду рапорту від 23 січня 2023 року про звільнення з військової служби на підставі абзацу 12 підпункту 4 пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", у зв'язку з самостійним вихованням дитини віком до 18 років;
зобов'язати командира військової частину НОМЕР_1 розглянути рапорт та звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі абзацу 12 підпункту 4 пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", у зв'язку з самостійним вихованням дитини віком до 18 років;
зобов'язати командира військової частини НОМЕР_2 розглянути рапорт та звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі абзацу 12 підпункту 4 пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", у зв'язку з самостійним вихованням дитини віком до 18 років.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шаповал А.М., звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), надіславши її 19 жовтня 2023 року засобами поштового зв'язку.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з таких підстав.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу.
Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Підставою для перегляду оскаржуваних судових рішень, скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо норм права у подібних правовідносинах.
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України обов'язковим є зазначення конкретної норми права щодо застосування якої відсутній такий висновок. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Втім, подаючи касаційну скаргу на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не вказав яку саме норму права (пункт, частину, статтю) закону або іншого нормативно-правового акта суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували, щодо питання застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.
З огляду на викладене, Суд вважає недоведеними посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що підставою звернення до Суду із цією скаргою є пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв'язку із пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 353 підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або;
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;
4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку про те, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв'язку із недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження.
У відсутності обґрунтованих підстав визначених пунктом 1-3 частини 2 статті 328 КАС України суд позбавлений можливості прийняти доводи скаржника щодо наявності підстави передбаченої пунктом 4 частини 4 статті 328 КАС України, в частині не дослідження доказів.
Доводи касаційної скарги про відсутність відомостей у процесуальних документах судді першої інстанції про учасника справи - Уманський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (третю особу) наведено без взаємозв'язку із підставами касаційного оскарження.
З огляду на викладене, за такого правового обґрунтування касаційної скарги, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Серед іншого, у касаційній скарзі, скаржник посилається на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд звертає увагу скаржника, що пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.
Водночас посилання на підпункти пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов'язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв'язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справі.
Решта доводів касаційної скарги зводиться до переоцінки доказів у справі та незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування норм законодавства.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
З огляду на те, що скаржник не виклав передбачених КАС України обґрунтованих підстав для оскарження у касаційному порядку судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала, з огляду на вимоги пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шаповал Андрій Миколайович, на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року у справі № 480/966/23 повернути скаржнику.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяО.А. Губська