Справа №362/2239/13-ц Головуючий в суді І інстанції Орда О.О.
Провадження № 22-ц/824/3347/2023 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Мельника Я.С.,
суддів: Матвієнко Ю.О., Гуля В.В.,
за участі секретаря Медведчук Д.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 лютого 2014 року у справі за позовом Васильківської районної державної адміністрації Київської області до ОСОБА_2 , третя особа: Державне підприємство "Київське лісове господарство" про скасування розпоряджень та визнання недійсними державного акту на право власності на землю,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2013 року Васильківська РДА звернулася до суду з вказаним позовом, який обґрунтовувала тим, що в березні 2010 року розпорядженнями в.о. голови Васильківської районної державної адміністрації Київської області № 890 та № 930 ОСОБА_2 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою та затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу їй у власність земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Іванковичівської сільської ради за межами населеного пункту. В подальшому, ОСОБА_2 отримала державний акт серії ЯИ № 775142 на право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га.
Позивач вказував, що дана земельна ділянка належить до земель лісового фонду і знаходиться в користуванні Васильківського лісництва Державного підприємства «Київське лісове господарство та вважав, що спірна земельна ділянка була передана у власність відповідачки з порушенням вимог чинного законодавства, а саме без погодження з землекористувачем - Васильківським лісництвом.
У зв'язку з вищевикладеним, просив суд скасувати розпорядження та визнати недійсним державний акт на право власності на землю ОСОБА_2 .
Заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 лютого 2014 року позов задоволено, визнано недійсним та скасовано розпорядження в.о голови Васильківської районної адміністрації Київської області № 890 від 19 березня 2010 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського, господарства на території Іванковичівської сільської ради, за межами населеного пункту.
Визнано недійсним та скасовано розпорядження в.о голови Васильківської районної державної адміністрації Київської області № 930 від 23 березня 2010 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Іванковичівської сільської ради, за межами населеного пункту.
Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯИ №775142 на території Іванковичівської сільської ради, площею 2,0000 га., цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № 3221483300:02:005:0203, виданий ОСОБА_2 .
Не погоджуючись із вказаним рішення, ОСОБА_1 , особа, що не брала участі у розгляді справи, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом усіх обставин справи.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що суд першої інстанції своїм рішенням визнав недійсним правовстановлюючий документ на земельну ділянку, що належить йому на праві власності, оскільки ще до ухвалення оскаржуваного рішення суду, 24.01.2014 року на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеним між ним та ОСОБА_2 , він став власником спірної земельної ділянки площею 2,0000 га.
Вказує, що він не був залучений до розгляду даної справи, а тому у задоволені позову слід відмовити у зв'язку з неналежним складом відповідачів.
Зазначає також, що позивачем не надані докази того, що спірна земельна ділянка станом на 2010 рік перебувала в державній власності та належала до земель лісового фонду, оскільки відсутні належним чином оформлені планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, які б підтверджували належність спірної земельної ділянки до земель лісового фонду; будь-які документи щодо відведення та закріплення спірної земельної ділянки за будь-якими лісовпорядними організаціями відсутні.
Позивач Васильківська районна державна адміністрація Київської області (правонаступником якої є Обухівська районна державна адміністрація Київської області), відповідач ОСОБА_2 , третя особа Державне підприємство "Київське лісове господарство" у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Від представника апелянта адвоката Обухова В.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, з посиланням на те, що у нього погіршилося самопочуття і лікар рекомендував йому постільний режим протягом трьох діб, однак, колегія суддів вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності апелянта, оскільки наведені підстави є непереконливими та неповажними підставами для відкладення розгляду справи, а будь-яких інших об'єктивних підстав неможливості прибути в судове засідання клопотання не містить.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним розглянути справу за відсутності належним чином повідомлених сторін справи, а апеляційну скаргу задовольнити, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка вибула з користування ДП «Київське лісове господарство» з порушенням положень чинного законодавства, а тому ОСОБА_2 незаконно набула права власності на неї.
Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням в.о. голови Васильківської районної державної адміністрації Київської області № 890 від 19 березня 2010 року надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Іванковичівської сільської ради за межами населеного пункту у власність ОСОБА_2 .
Розпорядженням в.о. голови Васильківської районної державної адміністрації Київської області № 930 від 23 березня 2010 року ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу їй у власність земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Іванковичівської сільської ради за межами населеного пункту.
В подальшому, ОСОБА_2 отримала державний акт серії ЯИ № 775142 на право власності на земельну ділянку 3221483300:02:005:0203 площею 2,0000 га.
Згідно листа ДП «Київське лісове господарство» та викопіювань з проекту землеустрою щодо встановлення і зміни меж населеного пункту Іванковичівської сільської ради, дана земельна ділянка належить до земель лісового фонду і знаходиться в користуванні Васильківського лісництва Державного підприємства «Київське лісове господарство».
Крім цього, згідно листа управління Держземагенства у Васильківському районі Київської області від 29 жовтня 2013 року №8412/01-1 земельна ділянка 3221483300:02:005:0203 частково накладається на землі лісництва.
Згідно із частиною другою статті 149 Земельного Кодексу України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Відповідно до статті 21 Земельного Кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсним рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.
Разом з тим, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч.ч.1 та 3 ст.13 ЦПК України).
Відповідачем у справі може бути фізична або юридична особа, а також держава (ч.2 ст.48 ЦПК України) до якої звернуті матеріально-правові вимоги позивача і яка, за твердженням позивача, є або порушником його прав, або необґрунтовано, на думку позивача, оспорює його права, і на якого внаслідок цього може бути покладено обов'язки судовим рішенням.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (п.41); від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (п.49); від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (п.50); від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (п.п.37,54); від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (п.31.4); від 11 вересня 2019 року у справі № 203/3682/17).
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог до цього відповідача, який не є належним (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц та від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц).
Як вбачається з матеріалів справи, 24 січня 2014 року на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , останній став власником земельної ділянки з кадастровим номером 3221483300:02:005:0203, площею 2,0000 га, що також підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності (а.с.75-79)
Згідно Договору, земельна ділянка належала Продавцю на підставі Державного акту серії ЯИ № 775142, виданого Управлінням Держкомзему у Васильківському районі від 01 квітня 2010 року на підставі Розпорядження Васильківської районної державної адміністрації Київської області № 930 від 23 березня 2010 року.
З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_1 не був жодним чином залучений до розгляду даної справи та про існування оскаржуваного рішення суду не знав.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Таким чином, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що співвідповідачем у цій справі, крім ОСОБА_2 , має бути ОСОБА_1 , оскільки заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов'язків ОСОБА_1 як останнього власника спірної земельної ділянки.
Однак, вищевикладеного суд першої інстанції не врахував, що призвело до ухвалення судового рішення щодо прав, інтересів та (або) обов'язків особи, що не була залучена до участі у справі, а тому, при розгляді даної справи місцевим судом були допущені такі порушення норм процесуального права, що відповідно до ст. 376 ЦПК України, є обов'язковою підставою для його скасування з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову через неналежний склад відповідачів.
Керуючись ст. ст. 374, 376 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 лютого 2014 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову Васильківської районної державної адміністрації Київської області - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: Судді: