ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2023 року м. Київ
Справа №759/11802/23
Провадження№22-ц/824/12703/2023
Резолютивна частина постанови оголошена 01 листопада 2023 року
Повний текст постанови складено 03 листопада 2023 року
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
секретаря: Мандрики О.П.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Томаровим Іларіоном Євгеновичем на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 30 червня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту недостовірності інформації та її спростування, -
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2023 р. адвокат Томаров І.Є., який представляє інтереси заявника, звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з заявою в якій просить встановити юридичний факт, що інформація, яка розміщена 06.06.2023 р. о 07:32 на вебсайті Інтернет-видання Незалежний антикорупційний проект «368.media» у публікації під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_7», є недостовірною та такою, що порушує гідність та посягає на ділову репутацію ОСОБА_1 , та спростувати її.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту недостовірності інформації та її спростування.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою, представник ОСОБА_1 - адвокат Томаров І..Є. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, справу направити для продовження розгляду справи до суду першої інстанції.
Зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а саме щодо можливості ідентифікації осіб відповідачів та наявності спору про право.
Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду № 1 від 27.02.2009 роу, належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернетє автор відповідного інформаційного матеріалу та власник вебсайта.
Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник вебсайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
Вказує, що автором Публікації на вебсайті «368.media» вказано « ОСОБА_3 ».
Жодних даних, які дозволили б скаржнику ідентифікувати реальну фізичну особу-автора Публікації або зв'язатись із ним/нею на вебсайті не зазначено. « ОСОБА_3 » - це псевдонім реального автора Публікації , бо це ім'я вказано під більшістю інших публікації на вебсайті.
Представник заявника вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність спору про право у даній справі, оскільки об'єктивне з'ясування фактичних обставин справи можливе лише в судовому засіданні, а на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі висновок про наявність спору є передчасним.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Гордієнко С.Д. підтримав доводи апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суддя виходив з того, що посилання заявника на неможливість встановлення особи, яка поширила недостовірну інформацію та звернення до суду з заявою про встановлення факту недостовірності інформації та її спростування, є передчасними, та спростовуються документами, доданими до заяви.
Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з таких підстав.
Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Визначений у частині першій статті 315 ЦПК України перелік фактів, які можуть встановлюватися судом, не є вичерпним, оскільки згідно з частиною другою зазначеної статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Отже, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15-ц).
Таким чином, у судовому порядку можуть бути встановлені тільки ті факти, які тягнуть за собою юридичні наслідки, від яких залежить, зокрема, виникнення особистих немайнових прав громадян.
Звертаючись до суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Томаров І.Є. зазначав, що встановлення факту недостовірності інформації та її спростування необхідно для захисту порушених особистих немайнових прав ОСОБА_1 .
Згідно ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Частиною 4 статті 277 ЦК України визначено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Томаров І.Є. вказує про те, що для встановлення особи-автора публікації, 07.06.2023 року ним направлено адвокатський запит № 225 на адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вказана на сторінці «Контакти» вебсайту « 368.media ».
В адвокатському запиті № 225 представник Скаржника просив редакцію «368.media» повідомити інформацію, що надасть змогу ідентифікувати автора Публікації , а саме ПІБ, місце проживання (місце реєстрації), адресу електронної пошти, номер телефону автора.
Станом на дату подачі Заяви жодної відповіді на адвокатський запит № 225 скаржник та його представник не отримували. Немає іншого способу встановити особу автора Публікації .
Чи є Інтернет-видання «368.media» засобом масової інформації?
Вебсайт «368.media» станом на 06.06.2023 та на дату подання заяви не містив назви та/або реквізитів зареєстрованого в Україні засобу масової інформації, інформаційного агентства чи онлайн-медіа.
На сторінці «Про редакцію» вебсайту «368.media» відсутні дані особи, яка є редактором цього Інтернет-видання або відповідає за наповнення вебсайту, якій би можна було адресувати вимогу про спростування недостовірної інформації (Додаток № 7 до Заяви).
З 31.03.2023 року Державний реєстр друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності припинив своє функціонування, при цьому новий реєстр суб'єктів у сфері медіа знаходиться у стадії розробки, тому представник Скаржника не мав можливості самостійно перевірити чи зареєстровано Незалежний антикорупційний проект «368.media» як друкований ЗМІ або онлайн-медіа.
З метою встановлення факту реєстрації Інтернет-видання «368.media» як друкованого ЗМІ або подання заявки на реєстрацію як онлайн-медіа, 12.06.2023 року представник Скаржника направив на офіційні адреси електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_3 . ІНФОРМАЦІЯ_4 . ІНФОРМАЦІЯ_5 . ІНФОРМАЦІЯ_8. ІНФОРМАЦІЯ_9. зазначені на вебсайтах Мін'юсту, ДП «Національні інформаційні системи» та НРУ з питань телебачення і радіомовлення (Додаток №8 до Заяви):
-адвокатський запит № 231 до Міністерства юстиції України та ДП «Національні інформаційні системи», з проханням повідомити чи зареєстровано Незалежний антикорупційний проект «368.media», розміщений на вебсайті «368.media», як друкований засіб масової інформації станом на 30.03.2023 у Державному реєстрі друкованих засобів масової інформації (Додаток № 9 до Заяви); та
-адвокатський запит № 233 до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, з проханням повідомити чи зареєстровано Незалежний антикорупційний проект «368.media», розміщений на вебсайті «368.media», як медіа станом на 06.06.2023 року (або чи подано станом на 06.06.2023 року заяву встановленої форми та необхідні документи для реєстрації зазначеного суб'єкта у сфері медіа) (Додаток № 10 до Заяви).
14 червня 2023 року представник скаржника отримав:
- відповідь № 2649/13.1-16 на адвокатський запит № 231 від ДП «Національні інформаційні системи», в якій ДП повідомило, що оскільки функціонування Реєстру друкованих ЗМІ припинено з 31.03.2023, а надання з нього інформації, у будь-який спосіб, не передбачено чинними НПА, у ДП відсутні підстави та технічні можливості для надання запитуваного у адвокатському запиті;
- відповідь на адвокатський запит № 233 від Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, якою повідомлено, що «Незалежний антикорупційний проект «368.media» не зареєстровано у Реєстрі суб'єктів у сфері медіа та відомості про нього відсутні, а станом на 13.06.2023 до Національної ради не надходила від такого суб'єкта заява про реєстрацію у сфері медіа (Додаток № 12 до Заяви).
16 червня 2023 року представник скаржника отримав на електронну пошту відповідь № 77661/90920-33-23/19.2 від 15.06.2023 на адвокатський запит № 231 від Міністерства юстиції України, в якій Мін'юст повідомляє, що з 31 березня 2023 року припинив своє функціонування Державний реєстр друкованих засобів масової інформації. Міністерство юстиції України здійснювало свої повноваження у сфері державної реєстрації/перереєстрації друкованих засобів масової інформації до набрання чинності Закону про медіа. Встановлення особи-власника вебсайту «368.media»
На вебсайті «368.media», зокрема на сторінці «Угода користувача», відсутня інформація про власника (фізичну або юридичну особу) вебсайту або доменного імені, за яким вебсайт доступний в мережі Інтернет.
Для встановлення особи-власника вебсайту «368.media», 07.06.2023 року представник скаржника направив адвокатський запит № 225 (Додаток № 5 до Заяви), в якому просив редакцію Незалежного антикорупційного проекту «368.media» повідомити інформацію, що надасть змогу ідентифікувати власника вебсайту, а саме ПІБ/найменування, місце проживання/місцезнаходження, адресу електронної пошти, номер телефону. Станом на дату подачі Заяви, жодної відповіді Скаржник та його представник не отримали.
Домен .media є міжнародним доменом верхнього рівня, що призначається для реєстрації доменних імен та адресації ними вебсайтів суб'єктів, діяльність яких пов'язана з медіа-сферою.
Доменне ім'я «368.media» зареєстроване в публічному домені, який не належить до адресного простору українського сегмента мережі Інтернет, адміністрування таких доменних імен в Україні не здійснюється.
Дані про власника доменного імені « 368.media » на сервісі WHOIS знеособлені. Ця обставина також підтверджена Довідкою. Дані про власника вебсайта можуть бути витребувані в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет (п.12 Постанови Пленуму).
Представник Скаржника звернувся до ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» та отримав довідку № 114/2023-Д від 08.06.2023 року з відомостями про власника вебсайту або інформацією про його встановлення, відповідно до якої:
Реєстратор доменного імені «368.media» - компанія Ріалтайм Режістер Б.В. [Realtime Register B.V.], Нідерланди;
Посередник реєстратора доменного імені «368.media» - компанія ЗАТ «Домінант Плюс» [UAB «Dominant Plius»], Литва;
Хостинг-провайдер для вебсайту «368.media» - компанія Клаудфлер Інк. [Cloudflare, Inc.], США.
09 червня 2023 року представник скаржника направив адвокатські запити на адреси електронної пошти зазначених у Довідці компаній, аби встановити власника вебсайту «368.media», а саме:
адвокатський запит № 228 компанії Ріалтайм Режістер Б.В. [Realtime Register B.V.] з проханням повідомити інформацію про власника (реєстранта) доменного імені "368.media", а саме: прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи / найменування юридичної особи (повністю); місце проживання (місце реєстрації) / місцезнаходження юридичної особи; адресу електронної пошти, номер телефону (Додаток 17 до Заяви);
адвокатський запит № 229 компанії ЗАТ «Домінант Плюс» [UAB «Dominant Plius»], з проханням повідомити інформацію про власника (реєстранта) доменного імені "368.media" (Додаток № 18 до Заяви);
09 червня 2023 року представник скаржника отримав відповідь на електронну пошту від компанії Ріалтайм Режістер Б.В. [Realtime Register B.V.], в якій було повідомлено, що компанія Ріалтайм Режістер Б.В. [Realtime Register B.V.] не є контролером даних, тому не може надати запитувану інформацію і запропонували звернутись до реселлера доменного імені ЗАТ «Домінант Плюс» [UAB «Dominant Plius»] за адресою ІНФОРМАЦІЯ_6 . До ЗАТ «Домінант Плюс» скаржник звернувся раніше адвокатським запитом № 229.
14 червня 2023 року представник скаржника направив на адресу електронної пошти компанії Клаудфлер Інк. [Cloudflare, Inc.] адвокатський запит № 230 повідомити інформацію про платника послуг хостингу доменного імені «368.media»: прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи/найменування юридичної особи; місце проживання (місце реєстрації)/місцезнаходження юридичної особи; адресу електронної пошти, номер телефону.
16 червня 2023 року представник скаржника отримав відповідь на електронну пошту від компанії Клаудфлер Інк. [Cloudflare, Inc.], в якій зазначено, що «Клаудфлер [Cloudflare], як правило, не є хостинг-провайдером вебсайтів, і не можуть видаляти матеріали з Інтернету, які розміщені на інших хостингах».
18 червня 2023 року представник скаржника направив на адресу електронної пошти компанії Клаудфлер Інк. [Cloudflare, Inc.] лист, в якому просив надати наступну інформацію:
1) Чи надаєте ви послуги хостингу для сайту 368.media?
Якщо так, будь ласка, вкажіть особу, яка оплачує послуги хостингу (ПІБ, адреса, контактні дані).
Якщо ні, то які послуги ви надаєте сайту 368.media?
Вкажіть, будь ласка, особу, яка оплачує ваші послуги, що надаються сайту 368.media (ПІБ, адреса, контактні дані).
Якщо ви не є постачальником послуг для сайту 368.media, як ми можемо визначити, хто є постачальником і до кого ми можемо звернутись?» (Додаток № 21 до Заяви).
Станом на дату подачі заявискаржник або його представник не отримували відповіді на адвокатський запит № 229 та уточнюючі питання до компанії Клаудфлер Інк. [Cloudflare, Inc.].
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року, якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
У пункті 13 цієї ж постанови зазначено, що відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 277 ЦК судовий захист гідності, честі та ділової репутації внаслідок поширення про особу недостовірної інформації не виключається і в разі, якщо особа, яка поширила таку інформацію, невідома (наприклад, при направленні анонімних або псевдонімних листів чи звернень, смерті фізичної особи чи ліквідації юридичної особи, поширення інформації в мережі Інтернет особою, яку неможливо ідентифікувати, тощо). У такому випадку суд вправі за заявою заінтересованої особи встановити факт неправдивості цієї інформації та спростувати її в порядку окремого провадження. Така заява розглядається за правилами, визначеними розділом IV ЦПК.
У разі доведеності обставин, на які посилається заявник, суд лише констатує факт, що поширена інформація є неправдивою, та спростовує її. При цьому тягар доказування недостовірності поширеної інформації покладається на заявника, який несе витрати, пов'язані з її спростуванням. Встановлення такого факту можливо лише у тому разі, коли особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома.
Якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження особа, яка поширила інформацію, щодо якої виник спір, стане відома, то суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Вказані роз'яснення не були враховані судом першої інстанції при постановленні ухвали про відмову у відкритті провадження.
Також суддя першої інстанції не надав належної оцінки документам, які були надані представником заявника у підтвердження неможливості встановити власника веб-сайту, на якому розміщена спірна інформація, а також неможливості встановити отримувача послуг хостингу.
Прийшовши до висновку про можливість ідентифікації осіб відповідачів, суддя не навів належного обґрунтування даного висновку.
Крім того, зазначаючи, що із заяви вбачається спір про право, суддя першої інстанції не навів обґрунтування свого висновку щодо наявності спору про право, не зазначив між якими особами виник спір, обмежившись лише передчасним висновком про ймовірність виникнення такого спору.
Натомість, процесуальний закон вимагає встановити наявність спору про право, а не припускати його можливість.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року (справа №640/10329/16).
Разом з тим, слід наголосити, що у відповідності з вимогами частин 1-4 статті 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити учасникам справи їхні права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Згідно п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25 травня 1998 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов'язаний провести підготовчі дії, зокрема з'ясувати, які фізичні особи та організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, у необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них.
Таким чином, об'єктивне з'ясування фактичних обставин справи та встановлення всіх осіб, які можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи, можливе лише в судовому засіданні, а на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі висновок про наявність спору про право є передчасним.
Враховуючи викладене, ОСОБА_4 не позбавлений можливості встановити факт недостовірності інформації та її спростувати у порядку окремого провадження, а висновок судді першої інстанції про наявність спору про право є передчасним.
Згідно ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала про відмову у відкритті провадження у справі постановлена суддею з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, тому вона підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374,379, 381-383 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом адвоката Томарова Іларіона Євгеновича- задовольнити.
Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 30 червня 2023 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус
Судді: Л.Д. Поливач
О.І. Шкоріна