ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2023 року м. Київ
Справа № 374/180/22
Провадження № 22-ц/824/12582/2023
Резолютивна частина постанови оголошена 01 листопада 2023 року
Повний текст постанови складено 03 листопада 2023 року
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
секретаря: Мандрики О.П.
сторони: позивач ОСОБА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 адвоката Старик Володимира Михайловича на рішення Ржищівського міського суду Київської області від 02 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-
ВСТАНОВИВ:
У липні 2022 року позивачка через свого представника звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , виділити їй та визнати за нею право особистої приватної власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Виділити ОСОБА_2 та визнати за ним право особистої приватної власності на нежитлову будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Виділити ОСОБА_2 та визнати за ним право особистої приватної власності на легковий автомобіль Citroen С4 PICASSO, державний номерний знак НОМЕР_1 . Стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію вартості частки автомобіля Citroen С4 PICASSO, державний номерний знак НОМЕР_1 . Стягнути з відповідача судові витрати.
19 вересня 2022 року позивачка змінила предмет позову, подавши позовну заяву в новій редакції, в якій просила виділити їй та визнати за нею право особистої приватної власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Виділити ОСОБА_2 та визнати за ним право особистої приватної власності на нежитлову будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Виділити ОСОБА_2 та визнати за ним право особистої приватної власності на легковий автомобіль PEUGEOT BIPPER, 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_2 . Стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію вартості частки автомобіля PEUGEOT BIPPER, 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_2 . Стягнути з відповідача судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог представник позивачки посилався на те, що 05 червня 1998 року між позивачкою та відповідачем було укладено шлюб. 19 грудня 2001 року між позивачкою та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу квартири під номером АДРЕСА_3 , про що Ржищівською державною нотаріальною конторою Київської області зроблено запис в реєстрі за № 4006, внаслідок чого подружжя набуло у власність зазначену квартиру. Вартість зазначеної квартири на момент звернення до суду з позовною заявою становить 479 827,00 грн. 25 червня 2009 року між позивачкою та Територіальною громадою сіл Півці та Онацьки укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, що знаходиться в АДРЕСА_2 . Вартість зазначеної нежитлової будівлі на момент звернення до суду з позовною заявою становить 352 496, 00 грн. У 2014 році подружжям було придбано легковий автомобіль PEUGEOT BIPPER, 2008 року випуску. 08 червня 2022 року рішенням Ржищівського міського суду Київської області, ухваленого у справі № 374/71/22, шлюб між позивачкою та відповідачем було розірвано. 11 липня 2022 року рішення набрало законної сили. Відтак за період шлюбу сторонами було набуте майно, що підлягає розподілу після його розірвання. Позивачка наполягає саме на такому розподілі, оскільки, з дати придбання квартири у 2001 році, будучи уродженкою м. Новий Буг Миколаївської області, позивачка за 21 рік проживання у м. Ржищів дуже міцно інтегрувалася у культурне, економічне та соціальне життя міста, має соціальні та трудові зв'язки у місті. Саме у м. Ржищів знаходиться постійне місце роботи позивачки ТОВ «ГОЛДЕН БОКС», у якому позивачка обіймає посаду директора, а отже сплачує податок на доходи фізичних осіб, 60 % якого спрямовується до бюджету Ржищівської міської територіальної громади. Також позивачка зареєстрована як фізична особа - підприємець, податкова адреса якої знаходиться за місцем її реєстрації та є платником єдиного податку, який є місцевим податком та повністю спрямовується до бюджету Ржищівської міської територіальної громади. Враховуючи, що позивачка не має іншого житла, її міцні зв'язки з громадою міста та місцем проживання та інтереси, що випливають із наведеного загалом, зазначене є обставинами, що мають істотне значення, для виділення спірної квартири у натурі позивачці. При цьому, враховуючи рівність часток колишнього подружжя у спільній сумісній власності, справедливим буде виділити у власність відповідача нежитлову будівлю із компенсацією різниці між вартістю квартири та нежитлового приміщення за рахунок частини частки позивачки у спірному автомобілі. Враховуючи, що легковий автомобіль PEUGEOT BIPPER, 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_3 , є неподільною річчю та постійно перебуває у володінні й користуванні відповідача, а позивачка не має змоги користуватися вказаним автомобілем, хоча останній і перебуває у спільній сумісній власності, позивачка вважає, що належним способом захисту її прав у даній ситуації є стягнення грошової компенсації вартості своєї частки у спірному легковому автомобілі з відніманням від неї різниці між вартістю квартири та нежитлової будівлі, яка може бути розрахована за наступною формулою: вартість автомобіля / 2 - (вартість квартири - вартість нежитлового приміщення). Також позивачка зазначила, що не буде наполягати на виплаті відповідної компенсації, якщо відповідач надасть добровільну згоду на поділ майна у запропонованому нею варіанті.
Рішенням Ржищівського міського суду Київської області від 02 червня 2023 року Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, - задоволено частково.
Виділено ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) та визнати за нею право особистої приватної власності на 1/2 частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною вартістю 479 827, 00 грн.
Виділено ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) та визнати за ним право особистої приватної власності на 1/2 частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною вартістю 479 827, 00 грн.
Виділено ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) та визнати за нею право особистої приватної власності на 1/2 частку нежитлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною вартістю 352 496, 00 грн.
Виділено ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) та визнати за ним право особистої приватної власності на 1/2 частку нежитлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною вартістю 352 496, 00 грн.
Виділено ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) та визнати за нею право особистої приватної власності на 1/2 частку легкового автомобіля PEUGEOT BIPPER, 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_2 .
Виділено ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) та визнати за ним право особистої приватної власності на 1/2 частку легкового автомобіля PEUGEOT BIPPER, 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_2 .
В решті позовних вимог, - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 4161 (чотири тисячі сто шістдесят одна) грн 62 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 19 000 (дев'ятнадцять тисяч) грн 00 коп.
Не погоджуючись з рішення суду, представником позивача ОСОБА_3 адвокатом Старик В.М. подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) задовільнити повністю: Виділити ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) та визнати за нею право особистої приватної власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; виділити ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) та визнати за ним право особистої приватної власності на нежитлову будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; виділити ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) та визнати за ним право особистої приватної власності на легковий автомобіль PEUGEOT BIPPER, 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_6 .
Вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, позаяк ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, що полягає в незастосуванні закону, який підлягав застосуванню.
Відзив на апеляційну скаргу відповідачем ОСОБА_2 не подано.
В судовому засіданні представник ОСОБА_3 авдокат ОСОБА_6 підтримали доводи апеляційної скарги.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився.
Судова повістка, яка направлялася відповідачу ОСОБА_2 , повернулася до апеляційного суду з відміткою "адресат відсутній", а відповідно до п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
За таких обставин, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача ОСОБА_2 .
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише
у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі у період з 05 червня 1998 року, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_7 (а.с.18). Рішенням Ржищівського міського суду Київської області від 08 червня 2022 року шлюб між сторонами було розірвано (а.с.63-64). Рішення суду набрало законної сили 11 липня 2022 року.
Згідно договору купівлі-продажу квартири від 19 грудня 2001 року, зареєстрованого в реєстрі за № 4006, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 продали, а ОСОБА_3 купила квартиру АДРЕСА_3 (а.с.19-20). На підтвердження ринкової вартості спірної квартири позивачкою надано звіт про незалежну оцінку нерухомого майна - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , згідно якого ринкова вартість об'єкту оцінки становить 479 827,00 грн. (т.1 а.с. 24-44). Звіт складено суб'єктом оціночної діяльності - ПП «Експертзабезпечення», містить підпис директора ПП «Експертзабезпечення'Тупіченко Г.Д. та завірений печаткою ПП «Експертзабезпечення».
Згідно договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 25 червня 2009 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1992, Територіальна громада сіл Півці та Онацьки згідно Рішення Півецької сільської ради № 521 від 23.01.2009 року продала, а ОСОБА_3 купила нежитлову будівлю - приміщення клубу, що знаходиться в АДРЕСА_2 (т.1 а.с.45). На підтвердження ринкової вартості спірної нежитлової будівлі позивачкою надано звіт про незалежну оцінку нерухомого майна - нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , згідно якого ринкова вартість об'єкту оцінки становить 352 496,00 грн. (а.с. 47-62). Вказаний звіт також складено суб'єктом оціночної діяльності - ПП «Експертзабезпечення», містить підпис директора ПП «Експертзабезпечення» Тупіченко Г.Д. та завірений печаткою ПП «Експертзабезпечення». Згідно інформації Головного сервісного центру МВС від 23 серпня 2022 року, ОСОБА_2 є власником автомобіля PEUGEOT BIPPER, 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_3 (т.1 а.с.102).
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення в оскаржуваній частині в повній мірі не відповідає.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Вирішуючи спір у справі у суд першої інстанції виділив ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) та визнав за нею право особистої приватної власності на 1/2 частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною вартістю 479 827, 00 грн.
Виділив ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) та визнав за ним право особистої приватної власності на 1/2 частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною вартістю 479 827, 00 грн.
Виділив ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) та визнав за нею право особистої приватної власності на 1/2 частку нежитлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною вартістю 352 496, 00 грн.
Виділив ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) та визнав за ним право особистої приватної власності на 1/2 частку нежитлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною вартістю 352 496, 00 грн.
Виділив ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) та визнав за нею право особистої приватної власності на 1/2 частку легкового автомобіля PEUGEOT BIPPER, 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_2 .
Виділив ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) та визнати за ним право особистої приватної власності на 1/2 частку легкового автомобіля PEUGEOT BIPPER, 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_2 .
Судом першої інстанції правильно встановлені обставини, що позивач та відповідач, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з 05 червня 1998 року по 11 липня 2022 року, набули у спільну сумісну власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_2 та легковий автомобіль PEUGEOT BIPPER, 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_6 , а отже спільне майно перебуває у спільній сумісній власності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Разом з тим, судом першої інстанції було невірно розтлумачено зміст ст. 71 СК України та не застосовано її так, як вона підлягала застосуванню. Відповідно до зазначеної статті, майно, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя ділиться між сторонами в натурі, натомість суд першої інстанції визначив за кожною стороною право на 1/2 частки у праві власності на кожен об'єкт спільної сумісної власності. Здійснивши поділ таким чином, суд першої інстанції не вирішив наявний між сторонами спір та не захистив права Позивача.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 12 жовтня 2022 року у справі № 757/64512/16-ц: «Головним критерієм поділу майна як об'єкта права спільної сумісної власності є припинення правовідносин спільної сумісної власності між колишніми учасниками та припинення відносин спільної власності взагалі (частина третя статті 372 ЦК України) ; у разі поділу кожен учасник має право одержати в натурі ту частину спільного майна, яка відповідає його частці у спільному сумісному майні. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється».
Відповідно до п. 27 постанови ВП ВС від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20: «Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України). Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншім співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання. »
Проте вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув увагу на таке.
Відповідно до статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено угодою між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Тлумачення положень статті 71 СК України дає підстави для висновку про те, що частини четверта та п'ята цієї статті виступають як єдиний правовий механізм захисту інтересів того з подружжя, який погоджується на компенсацію належної йому частки у спільному майні за рахунок іншого з подружжя, з подальшим припиненням права власності на цю частку.
Принцип обов'язкового отримання згоди особи на присудження їй грошової компенсації, крім випадків, передбачених ЦК України (стаття 365 цього Кодексу), у першу чергу застосовується до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до суду з вимогами про припинення права іншого з подружжя на частку у спільному майні з одночасним присудженням грошової компенсації. Гарантуючи, що компенсація буде виплачена, позивач вносить необхідну суму на депозитний рахунок суду.
У пунктах 1-3 частини першої статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим.
Правовідносини, в яких позивач просить припинити право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації, а своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь, є відмінними за своєю природою і регулюються статтею 364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки.
Отже, у справах за спорами, в яких про припинення своєї частки у спільному майні і отримання компенсації на свою користь заявляє позивач, не вимагається обов'язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду
від 24 березня 2021 року у справі № 501/2211/18 (провадження № 61-19084св20);
від 03 лютого 2020 року у справі № 235/5146/16-ц (провадження № 61-37616св18);
від 03 червня 2020 року у справі № 487/6195/16-ц (провадження № 61-46326св18);
від 30 вересня 2020 року у справі № 552/1514/19 (провадження № 61-21084св19),
від 17 лютого 2021 року у справі № 359/898/18 (провадження № 61-3703св19),
від 24 березня 2021 року у справі № 501/2211/18 (провадження № 61-19084св20),
від 07 квітня 2021 року у справі № 757/64512/16-ц (провадження № 61-11187св20),
від 18 травня 2021 року у справі № 725/3818/19 (провадження № 61-11831св20).
Таким чином, у випадку, коли один із співвласників погодився отримати грошову компенсацію замість своєї частки в спільному майні, а інша сторона не погодилася її добровільно виплачувати з будь-якої причини, зацікавлений в одержанні замість своєї частки у майні грошової компенсації співвласник звертається до суду з позовом на підставі статті 364 ЦК України.
Таку ж позицію підтримала Велика Палата Верховного Суду у постанові
від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21) зазначивши у пункті 45, що вимога одного з подружжя (позивача) про стягнення з іншого подружжя (відповідача) грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно не породжує обов'язку такого відповідача попередньо вносити відповідну грошову суму на депозитний рахунок суду (див. висновок, сформульований у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 299/2587/15-ц). Підтвердження платоспроможності такого відповідача законодавство України не вимагає.
У пункті 50 цієї ж постанови Велика Палата Верховного Суду вказала,
що згода відповідача на виплату грошової компенсації позивачеві, право власності якого на частку у праві спільної сумісної власності припиняється, не є обов'язковою. За змістом частини четвертої статті 71 СК України згоду на отримання такої компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно при його поділі має надати той із подружжя, на чию користь таку компенсацію присуджує суд. Цей припис узгоджується з приписом частини другої статті 364 ЦК України, за змістом якого саме той співвласник, який бажає виділу, має надати згоду на одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки у неподільній речі.
Враховуючи, що легковий автомобіль PEUGEOT BIPPER, 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_2 є неподільною річчю та постійно перебуває у володінні та користуванні відповідача ОСОБА_7 , а позивач ОСОБА_8 не має змоги користуватися спірним автомобілем, який перебуває у спільній суміній власності, колегія суддів вважає, в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділити у власність ОСОБА_2 автомобіль PEUGEOT BIPPER, 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_2 . При цьому колегія суддів зазначає, що позивач та її представник не бажають отримати грошову компенсацію вартості її частки автомобіля.
Як убачається з матеріалів справи, відповідач в судові засідання не з'являвся, іншого порядку поділу майна не запропонував.
З огляду на викладене, колегія суддів та з урахуванням того порядку користування спільним сумісним майном подружжя, який склався мід позивачем та відповідачем, в порядку поділу спільного суміного майна подружжя, вважає можливим виділити у власність позивачу ОСОБА_8 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідачу ОСОБА_2 нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_2
Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної Згідно з пунктом 2 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення
у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина друга статті 376 ЦПК України).
Зважаючи на те, що обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Ржищівського міського суду Київської області від 02 червня 2023 року підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».
Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 13 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення у справі нового судового рішення про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 10401,04 грн.
Також підлягає стягнення з відповідача на користь позивача 1/2 частина витрат на правову допомогу, що підтверджується договором про надання правової допомоги № 18-07/22, актом приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) № 24-04/23 від 24.04.2023 та квитанцією від 24.04.2023 року, а саме в сумі 19000 грн.
Керуючись ст.ст.268, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 адвоката Старик Володимира Михайловича - задовольнити.
Рішення Ржищівського міського суду Київської області від 02 червня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, наступного змісту.
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділити:
у власність ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) квартру АДРЕСА_3 ;
у власність ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) нежитлову будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та легковий автомобіль PEUGEOT BIPPER, 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) судовий збір в сумі 10404,04 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 19000 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус
Судді: Л.Д. Поливач
О.І. Шкоріна