КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
єдиний унікальний номер справи: №359/3073/23
номер провадження №22-ц/824/11881/2023
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Білич І.М.
суддів Мостова Г.І., Слюсар Т.А.
при секретарі Рагушіній І.В.
за участю: представника позивача - адвоката Бережної Я.С.
представника відповідача - адвоката Линника Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Іщенко Ганни Михайлівни на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2023 року, постановлену під головуванням судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Борця Є.О.,
у цивільній справі № 359/3073/23 за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договорів дарування часток земельних ділянок та часток садових будинків.
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви, за результатами розгляду якої, просив накласти арешт на належну на праві власності відповідачу ОСОБА_1 : 1/2 частину садового будинку АДРЕСА_1 ; 1/2 частину земельної ділянки площею 0,06 га з кадастровим номером 3220886000:03:002:0045 з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, розташованій в СТ «Природа» на території с. Проців Бориспільського району; 1/2 частину садового будинку АДРЕСА_1 ; на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,06 га з кадастровим номером 3220886000:03:002:1383 з цільовим призначенням для колективного садівництва, розташованій в СТ «Природа» на території с. Проців Бориспільського району; заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаного майна.
В обґрунтування доводів заяви зазначаючи, що він має намір звернутися до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договорів дарування, за якими було відчужено частину вищевказаного майна на користь ОСОБА_1 . При цьому, у зв'язку з численними погрозами ОСОБА_1 продати зазначене майно, заявник вважав, що існує реальна загроза відчуження спірного майна, що ускладнить або унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2023 року заяву ОСОБА_2 задоволено частково.
Накладено арешт на 1/2 частку в садовому будинку АДРЕСА_1 та на 1/2 частку в земельній ділянці площею 0,06 га з кадастровим номером 3220886000:03:002:0045 з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, розташованій в садівничому товаристві «Природа» на території с. Проців Бориспільського району, право власності на які зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору дарування 1/2 частки земельної ділянки та 1/2 частки садового будинку, посвідченого 12 серпня 2022 року приватним нотаріусом КМНО Золотухіною О.М. та зареєстрованого в реєстрі за №790.
Накладено арешт на 1/2 частку в садовому будинку АДРЕСА_2 та на 1/2 частку в земельній ділянці площею 0,06 га з кадастровим номером 3220886000:03:002:1383 з цільовим призначенням для колективного садівництва, розташованій в садівничому товаристві «Природа» на території с. Проців Бориспільського району, право власності на які зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору дарування 1/2 частки земельної ділянки та 1/2 частки садового будинку, посвідченого 12 серпня 2022 року приватним нотаріусом КМНО Золотухіною О.М. та зареєстрованого в реєстрі за №792.
У задоволенні заяви в частині вимоги про вжиття іншого заходу забезпечення позову, відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Іщенко Г.М. подала апеляційну скаргу за результатами розгляду якої, просила ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову, відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначаючи, що предметом заявленого позову є вимоги позивача про розірвання укладених договорів дарування. Також, позовна заява містить вимоги про повернення подарованого за договором майна. Таким чином, обраний позивачем спосіб забезпечення позову, фактично вирішує спір, що є порушенням ч. 10 ст. 150 ЦПК України. Крім того, позивачем не наведено достатніх обґрунтувань та не надано доказів на підтвердження наявності у відповідача наміру відчужити майно. Наразі відповідач перебуває за межами України через необхідність забезпечити безпеку дітям. Таким чином, вважав, що позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
09 жовтня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу з якого вбачається, що позивач не погоджується із доводами апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін. Вказуючи, що ним було обґрунтовано необхідність застосування заходів забезпечення позову. Твердження відповідача про те, що відповідач не мала наміру продати будинок, не відповідає дійсності. Постановляючи оскаржувану ухвалу, судом першої інстанції було дотримано вимоги ч. 3 ст. 150 ЦПК України щодо співмірності забезпечення позову із заявленими позовними вимогами. Також, суд першої інстанції пересвідчився, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.
У судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити з підстав, зазначених у ній.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом при розгляду справи встановлено, що 12 серпня 2022 року між ОСОБА_2 (дарувальник) та ОСОБА_1 (обдаровувана) укладено договір дарування частки земельної ділянки та частки садового будинку, згідно умов якого, дарувальник передає безоплатно у власність обдаровуваній, а обдаровувана приймає як дарунок об'єкти нерухомого майна, а саме: частку земельної ділянки, площею 0,0600 га з кадастровим номером 3220886000:03:002:0045, яка розташована у СТ «Природа» у с. Проців, Бориспільського р-н, та частку садового будинку АДРЕСА_1 .
12 серпня 2022 року між ОСОБА_2 (дарувальник) та ОСОБА_1 (обдаровувана) укладено договір дарування частки земельної ділянки та частки садового будинку, згідно умов якого, дарувальник передає безоплатно у власність обдаровуваній, а обдаровувана приймає як дарунок об'єкти нерухомого майна, а саме: частку земельної ділянки, площею 0,0600 га з кадастровим номером 3220886000:03:002:1383, яка розташована у СТ «Природа» у с. Проців, Бориспільського р-н, та частку садового будинку АДРЕСА_1 .
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що скаржником оскаржується ухвала Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2023 року в частині застосування заходу забезпечення позову, шляхом накладення арешту на частину нерухомого майна, а відтак, виходячи з положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України, переглядається судом апеляційної інстанції у зазначеній частині.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову в частині накладення арешту на частину нерухомого майна, суд першої інстанції виходив з того, що накладення арешту на спірне майно є співмірним заходом забезпечення позову, який повністю відповідає змісту заявлених позовних вимог. Застосування означеного обтяження не призведе до жодних негативних наслідків для відповідача, проте виключить ризик відчуження спірного майна у власність інших осіб. Накладення арешту на частки в садових будинках та земельних ділянках само по собі не спричинить ОСОБА_1 збитки. ОСОБА_2 проживає на території України та володіє іншим майном.
Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив природу спірних правовідносин і закон який їх регулює.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема, тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17).
Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обирати такий спосіб, який у найбільший мірі спрямований на забезпечення предмету спору. Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім того, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Так, предметом майбутнього позову, який просить забезпечити заявник, є розірвання договорів дарування 1/2 частки земельних ділянок та 1/2 частки садових будинків від 12 серпня 2022 року.
Доказів на підтвердження того, що відповідач визнає позовні вимоги, матеріали справи не містять, що свідчить про наявність між сторонами спору щодо частини вищезазначеного нерухомого майна.
Наразі, право власності на 1/2 частини: садового будинку №55 ; земельної ділянки з кадастровим номером 3220886000:03:002:0045; садового будинку №3-56 ; земельної ділянки з кадастровим номером 3220886000:03:002:1383, розташованих в СТ «Природа» на території с. Проців Бориспільського району, зареєстровано за ОСОБА_1 , на підставі договорів дарування від 12 серпня 2022 року, які на думку позивача, піддягають розірванню.
Отже, ОСОБА_1 , як власник частини вказаного вище нерухомого майна, не позбавлена можливості розпорядитися їм на свій розсуд, зокрема, й відчужити його на користь третіх осіб. В свою чергу, відчуження майна, з приводу якого існує спір, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог.
Тобто, такий вид забезпечення позову, як накладення арешту на 1/2 частини вищевказаного нерухомого майна та земельної, є саме тим заходом забезпечення позову, який, у разі задоволення позову, забезпечить ефективний захист поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких, він має намір звернутися до суду.
При цьому, обраний позивачем та застосований судом першої інстанції вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, не призведе до невиправданого обмеження майнових прав ОСОБА_1 , оскільки майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. У випадку ж відмови у задоволенні позову, вжиті судом заходи підлягають скасуванню.
Доводи апеляційної скарги в частині того, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову, фактично вирішує спір, на думку колегії суддів не ґрунтується на нормах діючого законодавства та матеріалах справи, оскільки судом забезпечено позов шляхом накладення арешту на 1/2 частини: садового будинку №55 ; земельної ділянки з кадастровим номером 3220886000:03:002:0045; садового будинку №3-56 ; земельної ділянки з кадастровим номером 3220886000:03:002:1383, розташованих в СТ «Природа» на території с. Проців Бориспільського району, в той час, як предметом майбутнього позову, є розірвання договорів дарування, за яким вищевказане майно було безоплатно відчужено у власність ОСОБА_1 .
Не можуть бути підставою для скасування судового рішення і доводи апеляційної скарги в частині того, що позивачем не наведено достатніх обґрунтувань та не надано доказів на підтвердження наявності у відповідача наміру відчужити майно, адже у поданій заяві, заявник вказав на численні погрози відповідача щодо продажу будинку, що на його думку, свідчить про реальну загрозу відчуження майна.
Та обставина, що відповідач наразі перебуває за межами території України, не свідчить про відсутність у неї можливості відчужити майно в подальшому.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права і підстав для її скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі немає.
Керуючись ст.ст. 368, 369, 374, 375, 381-384, 387 ЦПК України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Іщенко Ганни Михайлівни залишити без задоволення.
Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складено 31 жовтня 2023 року.
Суддя - доповідач:
Судді: