КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
єдиний унікальний номер справи: №372/2546/21
номер провадження №22-ц/824/3137/2023
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Білич І.М.
суддів Мельник Я.С, Слюсар Т.А.
секретаря Рагушіній І.В.
за участі: представника позивача - Кучерук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Дунь Віталія Валерійовича на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 травня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Обухівського районного суду Київської області Потабенко О.Є.,
у цивільній справі №372/2546/21 за позовом органу опіки та піклування Козинської селищної ради Обухівського району Київської області в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини,-
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2021 року орган опіки та піклування Козинської селищної ради Обухівського району Київської області в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 за результатами розгляду якого просив:
- позбавити відповідачів батьківських прав відносно їх малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- стягнути з відповідачів аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини всіх видів доходів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку;
- внести відповідні зміни в актовий запис про народження дитини.
В обґрунтування позовних вимог зазначаючи, що за місцем проживання ОСОБА_1 характеризується негативно, як замкнута та безвідповідальна людина. Вона має низький соціальний рівень, свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків відносно своєї малолітньої дитини, життям та здоров'ям дитини не цікавиться, успіхами розвитку дитини не переймається, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі. ОСОБА_3 , свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків. Життям та здоров'ям дитини не цікавиться, матеріально не утримує, на території округу не проживає з 2013 року. Недбальство батьків, як наслідок, призвело до того, що 13 червня 2021 року о 12 год. 00 хв. до служби 102 надійшло повідомлення про те, що за адресою: АДРЕСА_1 сусідка принесла дитину (приблизний вік 2 роки) брату заявниці, громадянину ОСОБА_6 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння та зникла у невідомому напрямку на кілька діб. Зважаючи на вищевикладене, спеціалісти служби у справах дітей спільно з представниками СЮП ВП Обухівського РУГІ ГУНП в Київській області виїхали на місце події. Після з'ясування всіх обставин, було складено акт органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров'я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку. На момент приїзду спеціалістів, малолітній ОСОБА_2 спільно з громадянином ОСОБА_6 спочивав на ліжку. Під час первинного огляду дитини були помітні зовнішні ознаки недогляду та недбалості, а саме: низький рівень гігієни, попрілості, бруд під нігтями. Одяг на дитині був брудний, суцільно покритий вовною тваринного походження та плямами від залишків їжі. Того ж дня було з'ясовано, що мати систематично залишала дитину на громадянина ОСОБА_6 , а сама зникала на довготривалий час. Родина ОСОБА_1 раніше вже потрапляла в поле зору працівників Служби. Згідно акту обстеження житлово-побутових умов проживання від 20 квітня 2021 року № 6, малолітня дитина проживає в помешканні як потребує капітального ремонту. В кімнатах будинку брудна підлога, особисті речі розкидані, забруднений посуд, а на столі целофанові пакети з залишкам їжі. На момент приїзду комісії, матері малолітнього ОСОБА_2 вдома не було. За хлопчиком здійснювала догляд бабуся. Оскільки таке ставлення батьків до малолітньої дитини в подальшому може призвести до затримки психічного та фізичного розвитку, були прийняті рішення взяти на облік малолітнього ОСОБА_2 , як дитину, що залишилася без батьківського піклування. Враховуючи наведене, позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 23 травня 2022 року позовні вимоги органу опіки та піклування Козинської селищної ради Обухівського району Київської області в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , задоволено.
Позбавлено ОСОБА_1 батьківських прав відносно її неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис про народження № 1, вчинений Виконавчим комітетом Великодмитровицької сільської ради Обухівського району Київської області.
Позбавлено ОСОБА_3 батьківських прав відносно його неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис про народження № 1, вчинений Виконавчим комітетом Великодмитровицької сільської ради Обухівського району Київської області.
Вирішено внести запис про позбавлення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 батьківських прав відносно їх неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Державного реєстру цивільного стану громадян.
Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини її доходу (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09 липня 2021 року до досягнення дитиною повноліття. Аліменти згідно ч.3 статті 193 СК України перераховувати на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.
Стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини його доходу (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09 липня 2021 року до досягнення дитиною повноліття. Аліменти згідно ч.3 статті 193 СК України перераховувати на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 01 грудня 2022 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 травня 2022 року залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Дунь В.В. подав апеляційну скаргу за результатами розгляду якої, посилаючись на його незаконність, просив заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову, відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що після народження дитини, скаржник разом з дитиною проживала за місцем своєї реєстрації, а у 2021 році переїхала до міста Києва, де почала працювати двірником. Дитина постійно проживала з нею та відвідувала дитячий садок. З настанням карантинних обмежень, дитячий садок закрили, у зв'язку з чим, скаржник відвозила сина до своєї сестри в с. Новосілки Обухівського району, зі згоди останньої. Проте, навіть у таких випадках, скаржник приймала участь у вихованні дитини, цікавилася нею, матеріально забезпечувала. З червня 2021 року умови дитини позивачем не оглядалися, таким чином, висновки позивача щодо умов її проживання, є передчасними. Після відкриття дитячих садків, скаржник планувала влаштувати до них дитину. Проте, 22 липня 2022 року представниками позивача було відібрано дитину на підставі оскаржуваного рішення.
31 березня 2023 року від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу з якого вбачається, що останній не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін. Зазначаючи про ухилення відповідачів від виконання своїх батьківських обов'язків. Вказуючи, що за період розгляду справи, відповідачі не зверталися до позивача з метою з'ясування місця перебування дитини, її стан, із запитами на організацію зустрічей з дитиною, не зверталися. ІНФОРМАЦІЯ_2 дитину тимчасово влаштували у родину ОСОБА_8 , що є сестрою скаржника. Проте, восени родина ОСОБА_8 повернула дитину позивачу. З метою допомоги сім'ї скаржника подолати складні життєві обставини, фахівці служби, неодноразово намагалися зв'язатися з батьками дитини, проте останні не йшли на контакт. Влітку 2022 року, під час обстеження умов проживання ОСОБА_8 , працівниками служби з представниками ювенальної превенції повторно виявили малолітню дитину, що знову залишилася без законних представників. В подальшому, малолітня дитина була влаштована до КМП ОМР «Обухівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування». 15 серпня 2022 року дитину тимчасово влаштовано в родину, під опікою якої, дитина перебуває по сьогоднішній день. Сім'я готова була йти на контакт, якщо біологічні батьки виявлять бажання зустрічі з дитиною, проте з відповідним запитом відповідачі не зверталися. Позбавлення батьківських прав є необхідним для забезпечення дитині можливості бути допущеною до належної опіки, захисту її від небезпеки, забезпечення її належного виховання, адаптації та розвитку.
11 травня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про залучення їх до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. З посиланням на те, що вони є законними представниками малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дана справа прямо впливає на права, законні інтереси та майбутнє дитини, у зв'язку з чим, просили задовольнити подану ними заяву.
Протокольною ухвалою Київського апеляційного суду від 16 травня 2023 року, заяву ОСОБА_4 , ОСОБА_5 задоволено. Залучено ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до участі у розгляді даної справи у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
У судовому засіданні представник позивача заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.
ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції повторно не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та звітом про доставлення судової повістки-повідомлення на електронну адресу її представника.
ОСОБА_3 до суду апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-порталі Судової влади України.
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою їх представника та звітом про доставлення судових повістко-повідомлень на їх електронні адреси.
Представник третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача не визнала подану апеляційну скаргу, запресувала проти її задоволення.
10 жовтня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду повторно надійшло клопотання представника скаржника - адвоката Дунь В.В. про відкладення судового засідання, у зв'язку з необхідністю бути присутнім у судовому засіданні по кримінальному провадженні у Дарницькому районному суді міста Києва.
Дослідивши вищевказане клопотання, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення, виходячи з наступного.
Верховний Суд у постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) зазначив, що якщо сторони чи їх представники, чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони чи її представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Посилаючись на неможливість прибуття у судове засідання, призначене на 10 жовтня 2023 року, доказів на підтвердження зазначеного, представник скаржника не надає.
Таким чином, беручи до уваги вищенаведене, ураховуючи обмежені строки перегляду судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотань представника скаржника про відкладення розгляду справи.
Колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність осіб, що не з'явилися в силу вимог передбачених положеннями ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги в частині позбавлення відповідачів батьківських прав, суд першої інстанції оцінивши надані докази, ставлення відповідачів до позову, відсутність інтересу до розгляду справи в суді, вважав, що під час розгляду справи знайшли підтвердження факти, які свідчать про те, що відповідачі не виконують свій конституційний обов'язок по утриманню та вихованню дитини, свідомо ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків: не піклуються про його фізичний і духовний розвиток, підготовку до самостійного життя, не сприяють засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування, та спілкування з дитиною в обсязі необхідному для його нормального розвитку свого малолітнього сина ОСОБА_2 .
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів аліменти на утримання дитини та внесення запису про позбавлення батьківських прав до Державного реєстру цивільного стану громадян, суд першої інстанції виходив з того, що позбавлення відповідачів батьківських прав щодо їх дитини, є окремою підставою для стягнення аліментів. А тому, врахувавши стан здоров'я та матеріальне становище дитини, його потреби, стан здоров'я та матеріальне становище платників аліментів, виходячи з визначеного законодавством прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, суд вважав за необхідне стягувати з відповідачів аліменти на утримання дитини, у розмірі, визначеному позивачем у позовній заяві.
Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Судом при розгляді справи встановлено, що батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_3 , а матір'ю - ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 03 січня 2020 року.
Згідно характеристики Великодмитровицького старостинського округу Козинської селищної ради Обухівського району Київської області вих.№ 83-03 від 15 червня 2021 року, ОСОБА_9 за характером спокійна, замкнута, легко піддається чужому впливу, невідповідальна, нетрудолюбива, серед молоді громади друзів немає, участі в житті громади не приймає.
Згідно інформації Великодмитровицького старостинського округу Козинської селищної ради Обухівського району Київської області вих.№ 85-03 від 15 червня 2021 року, ОСОБА_3 на території округу не проживає з кінця 2013 року, а тому характеристику відносно нього надати неможливо.
Згідно характеристики Костянтинівського сільського голови від 01 липня 2021 року, ОСОБА_3 , за місцем проживання характеризується негативно. Неодноразово був засуджений. До сільської ради скарги на ОСОБА_3 не надходили.
Відповідно до рапорту Обухівського РУП ГУНП в Київській області від 13 червня 2021 року, 13 червня 2021 о 12 год. 00 хв. до служби 102 надійшло повідомлення про те, що за адресою: АДРЕСА_1 сусідка принесла дитину (приблизний вік 2 роки) брату заявниці, громадянину ОСОБА_6 , який перебуває у стані алкогольного сп'яніння та зникла у невідомому напрямку на кілька діб.
Відповідно до висновку Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, як органу опіки та піклування від 29 червня 2021 року про доцільність позбавлення батьківських прав вбачається, що орган вважає за доцільне позбавити ОСОБА_1 та ОСОБА_3 батьківських прав відносно їхньої малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області № 8 від 29 червня 2021 року затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відносно малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно акту обстеження житлово-побутових умов проживання № 6 від 20 квітня 2021 року, за адресою: АДРЕСА_1 , де проживала малолітня дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дитячі та дорослі речі розкидані по всій кімнаті. На столі брудний посуд та пусті пакети із залишками їжі. На брудній підлозі розсипані дитячі іграшки. В кімнаті дивани та ліжка не застелені. Умови проживання малолітньої дитини не задовільні.
Згідно акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров'я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 13 червня 2021 року, 13 червня 2021 року о 15 год. 00 хв. була виявлена дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знайдена у зв'язку з повідомленням на спецлінію 102.
Згідно довідки виданої Козинської селищної ради (Великодмитровицького старостинського округу) вих № 84-03 від 15 червня 2021 року, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , та має такий склад сім'ї: мати, батько, син, сестра, сестра, брат, племінник, тітка, кузина, кузина, племінниця.
Відповідно до акту обстеження умов проживання від 20 квітня 2021 року № 6 за адресою: АДРЕСА_1 , складеного начальником служби у справах дітей Козинської селищної ради спільно з старшим інспектором СЮП ВП Обухівського РУП ГУНП в Київській області та старости Великодмитровицького старостинського округу, було встановлено, що малолітня дитина проживає в помешканні як потребує капітального ремонту. В кімнатах будинку брудна підлога, особисті речі розкидані, забруднений посуд, а на столі целофанові пакети з залишкам їжі. Вказане також підтверджується наданими представником органу опіки фотознімками за місцем проведення обстеження.
Згідно довідки Закладу дошкільної освіти № 535 управління Дніпровської районної державної адміністрації від 18 червня 2021 року, ОСОБА_1 працює у вказаному закладі на посаді двірника з 2019 року.
Згідно наказу Служби у справах дітей Кизинсьої селищної ради Обухівського району Київської області № 30 від 14 червня 2021 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поставлено на облік, як дитину що опинилась у складних життєвих обставинах (без батьківського піклування).
Відповідно до акту обстеження умов проживання від 24 червня 2021 року за адресою: АДРЕСА_3 , умови проживання задовільні, є окрема кімната для дитини, шафа для одягу. За результатом бесіди і ставлення членів сім'ї до рішення прийняти на виховання дитину встановлено, що родина готова взяти дитину під опіку, надавши їй батьківську ласку та догляд.
Згідно листа Обухівського РУП ГУНП в Київській області №4342/109/1600/04/21 від 23 червня 2021 року, в ході проведення перевірки, працівниками ювенальної превенції було опитано ОСОБА_1 , яка підтвердила той факт, що періодично залишала свого малолітнього сина на ОСОБА_6 , також їй відомо, що останній зловживає алкоголем, однак посилається на те, що останнім часом він не пив. Залишала сина вона то на декілька днів, то на тиждень, періодично приїжджаючи та привозячи продукти харчування та одяг. Аргументувала свою відсутність тим, що вийшла з декретної відпустки та їздила на роботу. Працівниками ювенальної превенції прийнято рішення про притягнення громадянки ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, а відповідний протокол з копіями матеріалів скеровано до суду.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до ч.1 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Відповідно до ст. 164 ЦПК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 (зі змінами) «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст.164 СК України.
Тлумачення наведених норм права дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).
Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
Із наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що відповідачі тривалий час не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, а своєю негативною поведінкою показують поганий приклад і створюють небезпеку для її життя і здоров'я, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, колегія суддів розцінює як такі, що свідчать про ухилення відповідачів від виховання дитини, оскільки такі дії є винними і свідомими.
Залучені до справи треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача вказували, що під час першого знайомства з дитиною у серпні 2022 року, хлопчик, якому на той момент було 2 роки та 8 місяців перебував у складному психоемоційному стані, не розмовляв, проголошував лише певні звуки, що було, очевидно, результатом затримки у розвитку дитини. Дитина мала занедбаний та виснажений вигляд. Такий стан дитини є наслідком невиконанням відповідачами своїх батьківських обов'язків, байдужого ставлення до дитини, порушення права дитини на здоровий всебічний розвиток, права на безпеку.
До влаштування дитини в родину, з інформації, отриманої третіми особами під час спілкування з медичним персоналом у медичному закладі, де перебувала дитина, хлопчик не мав медичної картки, були відсутні дані про імунізацію. За таких умов неможливо було встановити чи були проведені будь-які обов'язкові щеплення. Через відсутність медичних документів, не можливо було також встановити анамнез дитини, з'ясувати історію хвороб, методи лікування, тощо. Відсутність інформації про стан здоров'я маленької дитини також є наслідком невиконанням відповідачами своїх батьківських обов'язків, байдужого ставлення до дитини, порушення права дитини на охорону здоров'я.
Після влаштування дитини у сім'ю третіх осіб, останніми з'ясовано, що дитина отримала деформаційні процеси ніг, подолання яких вимагає довготривалого курсу інтенсивної терапії та постійного нагляду, але за умови проведення реабілітаційних заходів слід очікувати позитивну динаміку стану здоров'я дитини. В той же час, відмова від інтенсивної терапії на цьому етапі може призвести до тяжких наслідків для здоров'я дитини, а саме розвитку комплексної деформації стоп, порушення кровообігу, дегенеративних змін у колінних, тазостегнових, гомілковостопних суглобах, викривлення стопи, хребта і тазостегнових суглобів, що може привести до інвалідності дитини. Деформаційні процеси є також результатом не просто недбайливого, а кричуще злочинного ставлення відповідачів до своєї дитини.
Зінформації, що міститься у рішенні Обухівського районного суду Київської області вбачається, що дитина вже була раніше на тимчасовому прихистку в родичів матері, але була повернута до позивача. Все це відбувалось попри фізичну присутність біологічної матері, відповідача в Україні. Після повернення дитини до позивача, мати знову не виявила бажання забрати дитину до себе, тобто фактично в черговий раз не проявила до дитини будь-якої уваги, турботи, опіки, жодним чином не виявила наміру виконувати свої батьківські обов'язки. Така кількість переміщень маленької дитини вкрай негативно впливає на здатність формувати здорову прив'язаність дитини до дорослого, що може у майбутньому ускладнити процес формування здорових стосунків, будувати довіру, а відтак може мати негативний вплив на психоемоційний стан дитини.
Завдяки методичній роботі третіх осіб, станом на день подання цієї заяви, дитина проходять інтенсивну ортопедичну терапію, яка дає добрі результати і дарує шанс дитині бути здоровою та мати здоровий опорно-руховий апарат, нормально ходити та бігати. Окрім цього, завдяки щоденному активному спілкуванню третіми особами з дитиною, а також застосуванню методів спеціального навчання та виховання, хлопчик активно розвиває свої мовні здібності, з кожним днем збільшуючи словниковий запас, починає говорити цілими зв'язними реченнями. В дитини стабілізується психоемоційний стан, дитина стає розслабленою. Відчуваючи себе у безпеці, разом з третіми особами, досліджує світ та пізнає навколишнє середовище, розвиває дрібну моторику рук, розкриває творчі здібності, уважно слухає казки, які треті особи щовечора читають малюку перед сном. Дитина вже самостійно тягнеться до обіймів та тепла третіх осіб, любить проводити час з їх собакою, який став справжнім другом малюка. У дитини з'явився рум'янець на щічках, покращився стан шкіри та волосся. Дитина набрала нормальну для свого віку вагу, підвищилася рухливість. Регулярні медичні обстеження та контроль з боку фахівців підтверджують, що дитина отримує фізичне та емоційне зцілення у родині третіх осіб.
Підтвердженням зазначених обставин, на думку колегії суддів є надані до апеляційного суду фотокартки, на яких дійсно вбачається разючі зміни в розвитку дитини (початок перебування в лікарні та періодика в зовнішності та поведінці дитини за час проживання з третіми особами( а.с. 137 -142 том 2).
З огляду на наведене, з урахуванням інтересів дитини в силу її віку, норм чинного законодавства, колегія суддів вважає доведеними обставини ухилення батьків від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, а відтак, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для позбавлення відповідачів батьківських прав відносно їх неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства та матеріалах справи.
При цьому, колегія суддів враховує відсутність доказів на підтвердження того, що за час розгляду даної справи судом, скаржник привела помешкання до належного для проживання дитини стану, вчиняла дії для створення належних умов для повернення дитини у родину, вчиняла дії щодо зміни способу життя. Крім того, жодних доказів, які би спростовували обставини, на які позивач посилається, як на підставу позовних вимог, скаржником надано не було.
Вказуючи в апеляційній скарзі на те, що скаржник приймала участь у вихованні дитини, цікавилася нею, матеріально забезпечувала, скаржник будь-яких належних та допустимих доказів не надала, незважаючи на те, що у відповідності до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частинами 2-3 ст. 166 СК України визначено, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 2 ст.182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
На підставі ч. 1, 2 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Згідно ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішення суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Статтею 179 СК України визначено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.
Враховуючи те, що позовні вимоги в частині позбавлення відповідачів батьківських прав є обґрунтованими, а особа, позбавлена батьківських прав не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини (ч.2 ст. 166 СК України), враховуючи стан здоров'я дитини, виходячи з визначеного законодавством прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, колегія суддів вважає, що висновки суду щодо наявності підстав для стягнення з відповідачів на утримання їх сина аліменти у розмірі в розмірі 1/4 частини їх доходу (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, є такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Не можуть бути підставою для скасування рішення суду і доводи апеляційної скарги в частині того, що з червня 2021 року умови проживання малолітньої дитини позивачем не оглядалися, з огляду на наявність у матеріалах справи доказів на підтвердження ухилення відповідачів від виховання дитини.
Не ґрунтуються на матеріалах справи і посилання скаржника на те, що після відкриття дитячих садків, вона планувала влаштувати до них дитину. Навпаки представником позивача було надано до суду докази на підтвердження того, що на час проживання матері дитини в м. Києві відносно неї Дніпровським районним судом міста Києва розглядалися адміністративні матеріали щодо притягнення до адміністративної відповідальності за невиконання батьками або особами, що їх замінюють обов'язків щодо виховання дітей.
Повторно не з'явившись в судове засідання ОСОБА_1 будь-яких доказів щодо поважності причин своєї неявки апеляційному суду не надала. В той же час, згідно наданої сестрою скаржника інформації за зверненням представника позивача - ОСОБА_1 виїхала за межі України.
Подана апеляційна скарга не містить в собі як доказів так і посилань на підтвердження того, що мати малолітньої дитини після її вилучення цікавилася місцем знаходження дитини, його станом здоров'я, фізичним та духовним розвиток, відвідувала дитину, надавала матеріальну допомогу та інше.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі немає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 372, 374, 375, 381-384, 387 ЦПК України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дунь Віталія Валерійовича залишити без задоволення.
Заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 травня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складено 03 листопада 2023 року.
Суддя-доповідач:
Судді: