МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 945/591/23
Провадження № 1-кп/945/443/23
УХВАЛА
Іменем України
09 листопада 2023 року м.Миколаїв
Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , під час розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Миколаївського районного суду Миколаївської області в м.Миколаєві кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.402 КК України,
встановив:
В провадженні Миколаївського районного суду Миколаївської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.402 КК України.
09.11.2023 року в судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 подав клопотання прокурора Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 терміном на 60 діб. В обґрунтування заявленого клопотання прокурор посилався на існування ризиків, передбачених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечував. Вважав його безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні клопотання прокурора. Крім того, додатково, подав на адресу суду клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_4 з тримання під вартою на домашній арешт з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин за адресою: вул.Кузнєцова,32, м.Вінниця.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав клопотання свого захисника.
Прокурор ОСОБА_3 заперечував щодо задоволення клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 та просив суд відмовити в його задоволенні.
Дослідивши клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу, заслухавши учасників процесу, суд дійшов наступного.
Згідно з ч.1, п.4 ч.2 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, і може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання спробам, у тому числі: згідно з п.1 ст.177 КПК України переховуватися від суду; згідно з п.3 ч.1 ст.177 КПК України незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; згідно з п.5 ч.1 ст.177 КПК України вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
При вирішенні питання про необхідність ув'язнення особи вагомою підставою є ризик переховування цієї особи від правосуддя та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. При цьому переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують.
Судом встановлено, 14.03.2023 року ОСОБА_4 затримано в порядку ст.191 КПК України та 15.03.2023 року ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м.Миколаєва обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням в ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор».
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 19.09.2023 року ОСОБА_4 продовжено строк тримання під вартою в Державній установі “Миколаївський слідчий ізолятор” на 60 діб строком до 17 листопада 2023 року (включно).
При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому, судом враховується, що ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати, а саме: можливість переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення.
В розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Тримання під вартою є виправданим якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи (Рішення «Лабіта проти Італії»).
Розглядаючи в порядку, визначеному ч.ч. 2, 3 ст. 331 КПК України клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , суд враховує дані про особу обвинуваченого, який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за призовом під час мобілізації на посаді стрільця відділення охорони взводу охорони роти охорони військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «матрос», одружений. Обвинувачений ОСОБА_4 після вчинених ним кримінально-протиправних дій, які є предметом розгляду даного кримінального провадження, з місця злочину зник, самовільно покинув військову частину НОМЕР_1 , у якій проходив службу за призовом під час мобілізації, тому є підстави вважати, що у разі обрання йому більш м'якого запобіжного заходу, він може переховуватися від суду. Отже, наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КК України.
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчинені злочину, який, відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція якого передбачає позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років. Тому суд враховує і тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.402 КК України.
Також, як вбачається з клопотання прокурора, ОСОБА_4 є особою, яка неодноразово вчиняла злочини. Так, останній був судимий за вчинення тяжких умисних злочинів, за які йому призначалися покарання у вигляді позбавлення волі. Зазначене свідчить про схильність останнього до вчинення кримінальних правопорушень, тому наявний ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Крім того, суд вважає, що існує велика ймовірність ризику незаконного впливу обвинуваченим ОСОБА_4 на свідків у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.402 КК України, а тому, суд вважає, що існує ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КК України.
За вказаного, суд дійшов висновку, що продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 є необхідним за конкретних обставин вказаного кримінального провадження, оскільки в судовому засіданні підтверджено достатніми та відповідними доводами, що є підстави вважати, що у обвинуваченого ОСОБА_4 наявні ризики переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні та продовження вчиняти кримінальні правопорушення.
Щодо клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 суд дійшов такого.
Так, обвинувачений ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення; переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Сімейний стан та стан здоров'я ОСОБА_4 не перешкоджають останньому утримуватися під вартою, а посилання на певні дані про особу обвинуваченого не є визначальними обставинами, які давали б можливість обрати обвинуваченому запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою
Вказане дає підстави вважати, що застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не зможе запобігти зазначеним вище ризикам.
Отже, суд вважає за необхідне запобігти спробами обвинуваченого переховуватися від суду та незаконно вливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки судове провадження на даний час триває.
Тому суд вважає, що клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу є необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню, а докази та обставини, на які посилаються прокурор ОСОБА_6 у клопотанні та прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні, дають достатні підстави вважати, що заявлені ризики не зменшилися і застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого і не зможе запобігти вищевказаним ризикам.
Крім того, в цілому, вимоги ч.3 ст.201 КПК України захисником обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_5 у наданому клопотанні не дотримані. До клопотання про зміну запобіжного заходу, всупереч вимог, визначених ч.3 ст.201 КПК України, не додано жодного доказу, яким воно обґрунтовується. Враховуючи зазначене, у задоволенні клопотання захисника слід відмовити.
Відповідно доч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно зі змістом частини 4 статті 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Отже, враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне не визначати обвинуваченому ОСОБА_4 розмір застави у даному кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 194, 196, 197, 199, 203, 331, 350, 369, ч.1 ст.370, ст.616 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -
постановив:
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 - відмовити.
Клопотання прокурора Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.402 КК України - задовольнити.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 продовжити строк тримання під вартою в Державній установі “Миколаївський слідчий ізолятор” на 60 діб, без визначення розміру застави.
Строк дії даної ухвали закінчується 07 січня 2024 року (включно).
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів з дня оголошення ухвали.
Суддя ОСОБА_1
09.11.2023